Ухвала

від 02.12.2015 по справі 826/15497/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2015 року м. Київ К/800/20896/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Панчука Ю.А.,

представника відповідача - Катамай Г.М.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року у справі № 826/15497/14 за позовом Дочірнього підприємства "БіоЛайн Україна" до Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Дочірнє підприємство "БіоЛайн Україна" (далі -ДП "БіоЛайн Україна") звернулось в суд з позовом до Головного управління Міндоходів у м. Києві в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 липня 2014 року № 0000492209 та № 0000502209.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року, позов задоволено у повному обсязі.

В касаційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

ДП "БіоЛайн Україна" у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу податкового органу необґрунтованою, а тому просить залишити її без задоволення, а судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання ДП "БіоЛайн Україна" вимог законодавства України з питань державної митної справи під час декларування товару "Стерилізатори медичні. МЕDISТЕR® для термічної дезінфекції медичних відходів: Кат. номер GD0007 - МЕDISТЕR 160 analysis and statistic software (Установка для дезінфекції медичних відходів МЕDISТЕR 160 з програмним забезпеченням для аналізу і ведення статистики) - 4 шт. Виробник: МЕТЕКА GmbН, Австрія. Країна виробництва: АT. Торговельна марка МЕDISТЕR" за митною декларацією від 24 грудня 2012 року № 125130000/2012/907986, за результатами якої складено акт від 08 липня 2014 року №18/14/26-15-22-09/32154808 (далі - Акт).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем Закону України "Про Митний тариф України" від 05 квітня 2001 року №2371-111 в частині класифікації товару, розміру ставок ввізного мита, що призвело до несплати позивачем ввізного мита на суму 191 461, 59 грн., а також пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) в частині визначення бази оподаткування товарів, що ввозяться на митну територію України, в результаті чого несплачена сума податку на додану вартість складає 804 138, 68 грн.

На підставі вищенаведеного Акта відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 25 липня 2014 року 0000492209, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем ввізне мито на товари, що ввозяться суб'єктами господарювання в сумі 239 326,99 грн., в тому числі 191 461,59 грн. - основний платіж, 47 865,40 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000502209, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів в сумі 1 005 173,35 грн., в тому числі 804 138,68 грн. - основний платіж, 201 034,67 грн. - штрафні (фінансові) санкції

Не погоджуючись з указаним податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарги залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 35 статті 1 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Згідно з пунктом 19 статті 1 МК України митні процедури - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі Митного кодексу України відповідно до заявленого митного режиму.

За змістом частини другої статті 69 МК України митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Частиною четвертою статті 69 МК України визначено, що у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

В свою чергу наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 650 затверджений Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішення питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України (далі - Порядок № 650).

Відповідно до пункту 4 розділу III Порядку № 650 контроль правильності класифікації товару здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування, передбаченій статтею 257 МК України; відомостей про товар та коду товару згідно УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного оформлення документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД; заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних "Класифікаційні рішення" програми "Інспектор 2006" ЕАІС.

Згідно пункту 5 розділу III Порядку № 650 у випадку неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей митний орган зобов'язаний письмово повідомити декларанта про необхідність надання додаткових документів чи відомостей.

У відповідності до частини шостої статті 264 МК України митна декларація приймається до оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені Митним кодексом України.

Згідно з частиною дев'ятою статті 264 МК України передбачено, що митний орган не може відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, передбачені цим кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 69 МК України штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Аналіз наведених вище норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у 2012 році позивач здійснив заходи щодо внесення до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення товару "Стерилізатори медичні МЕDISТЕR® для термічної дезінфекції медичних відходів" кількох модифікацій виробництва компанії МЕТЕКА GmbН, Австрія.

Згідно з наказом Державної служби України з лікарських засобів від 08 червня 2012 року № 467 зазначений товар за кодом УКТ ЗЕД 8419200000 внесено до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення і дозволено до застосування в медичній практиці, про що видане Свідоцтво про державну реєстрацію №11620/2012.

Так, судами встановлено, що 01 листопада 2012 року позивачем був укладений зовнішньоекономічний контракт № 05/12 на поставку товару.

На підставі вищенаведеного контракту, позивачем у грудні 2012 року ввезено на митну територію України "Стерилізатори медичні МЕDISТЕR® для термічної дезінфекції медичних відходів: Кат. Номер GD0007 - МЕDISТЕR 160 analysis and statistic software (Установка для дезінфекції медичних відходів МЕDISТЕR 160 з програмним забезпеченням для аналізу і ведення статистики) у кількості 4 одиниці виробництва компанії МЕТЕКА GmbН, Австрія" (надалі - Товар).

Декларування зазначеного товару відбулось за митною декларацією від 24 грудня 2012 року № 125130000/2012/907986 за кодом УКТ ЗЕД 8419200000. Митне оформлення товару здійснено за ставкою ввізного мита 0% та з урахуванням пільги по сплаті податку на додану вартість, як виробу медичного призначення.

Водночас, судами встановлено, що на момент проходження митного оформлення товару контроль правильності класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД здійснював митний орган. В свою чергу факт прийняття останнім митної декларації від 24 грудня 2012 року № 125130000/2012/907986 свідчить про те, що декларантом подано всі необхідні документи, в тому числі на підтвердження заявленої класифікації товару.

З огляду на викладене, Вищій адміністративний суд України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що проставляючи штамп у відповідній графі митної декларації, митний орган підтвердив правильність та достовірність всіх обов'язкових реквізитів та даних, а отже він погодився з визначенням товару за кодом 8419200000.

Таким чином, за встановлених обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що приймаючи митні декларації, митний орган відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив його на митну територію України (після сплати податків і зборів), а відтак відповідний орган в подальшому не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року у справі № 826/15497/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

Н.Є. Маринчак