Рішення

від 03.11.2014 по справі 742/3568/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 742/3568/14 Провадження № 22-ц/795/1973/2014 Головуючий у I інстанції - Гумен В. М. Доповідач - Шитченко Н. В. Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2014 року м. Чернігів АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Висоцької Н.В,

при секретарях - Зіньковець О.О., Мартиновій А.В.,

за участю представника позивачів ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами приватного підприємства «Ада-Сервіс» та ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Наташа-Агро» на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 20 серпня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Наташа-Агро» до приватного підприємства «Ада-Сервіс», ОСОБА_2, Прилуцького міськрайонного управління юстиції у Чернігівській області про визнання договору недійсним, -

в с т а н о в и в:

В серпні 2014 року ПП «Наташа-Агро» звернулось до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та ПП «Ада-Сервіс», мотивуючи заявлені вимоги тим, що при укладенні оскаржуваного договору оренди ОСОБА_2 не могла передати земельну ділянку ПП «Ада-Сервіс», оскільки спірна земля знаходиться в користуванні ТОВ «Наташа-Агро» на підставі укладеного договору суборенди та акту приймання-передачі земельної ділянки.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 20 серпня 2014 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Наташа-Агро» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПП «Ада-Сервіс» та ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просять скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, виключивши з мотивувальної частини рішення певні мотиви відмови у задоволенні позову, як такі, що є преюдиційними і не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно не встановив, що ПП «Ада-Сервіс», як орендар земельної ділянки, не має можливості використати її за цільовим призначенням, оскільки ділянка самовільно зайнята ТОВ «Наташа-Агро» та засіяна сільгоспкультурою.

Апелянти зазначають, що факт використання земельної ділянки саме ТОВ «Наташа-Агро» підтвердив представник позивача під час розгляду справи.

Вказують, що суд, дійшовши до обґрунтованого висновку про те, що договір суборенди земельної ділянки, укладений між ДП «Нафком-Агро» і ТОВ «Наташа-Агро», не набув чинності в зв'язку з відсутністю його державної реєстрації, невірно зазначив мотиви відмови у задоволенні позову.

В своїй апеляційній скарзі ТОВ «Наташа-Агро», посилаючись на необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позов.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на даний момент ТОВ «Наташа-Агро» земельну ділянку нікому не передавало; рішень суду, які набрали законної сили про витребування земельної ділянки на користь будь-яких осіб, відсутні, отже, є всі підстави вважати, що зміст договору оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ПП «Ада-Сервіс», суперечить ст.ст. 13, 15 ЗУ «Про оренду землі».

Представник апелянта стверджує, що земельна ділянка перебувала у користуванні позивача на підставі правовстановлюючих документів, а саме, договору суборенди, який був укладений належним чином і відповідно до норм чинного законодавства. Крім того, вказаний договір суборенди укладений на строк, що не перевищує строк дії договору оренди земельної ділянки, та, виходячи зі місту п. 1 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не потребує обов'язкової державної реєстрації.

Вказує, що районний суд при винесенні рішення не врахував наявність у позивача діючого договору суборенди щодо тієї земельної ділянки, відносно якої укладений оскаржуваний договір оренди.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачів, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги ПП «Ада-Сервіс» та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, скарга ТОВ «Наташа-Агро» -відхиленню, а рішення суду - зміні в частині мотивів та підстав відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди земельної ділянки, укладений 01 липня 2013 року між ОСОБА_2 та ПП «Ада-Сервіс», має всі істотні умови договору оренди землі, передбачені ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», та пройшов державну реєстрацію, отже, вказане підприємство має право на оренду спірної землі. В той же час, договір суборенди земельної ділянки, укладений 09 січня 2013 року між ДП «Нафком-Агро» та ТОВ «Наташа-Агро», не пройшов державної реєстрації, що позбавляє ТОВ «Наташа-Агро» права на оренду землі. Своє рішення суд також мотивував тим, що ПП «Ада-Сервіс» реально обробляє передану йому в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку та виплачує останній орендну плату.

З таким висновком районного суду частково погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що 01 січня 2011 року між ОСОБА_2 та ДП «Нафком-Агро» був укладений договір оренди земельної ділянки площею 5,59 га, яка знаходиться на території Яблунівської сільської ради, Прилуцького району Чернігівської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на п'ять років (а.с. 5-8).

Зазначений договір зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Прилуцькому районі, про що у Державному реєстрі землі 05 серпня 2011 року вчинено запис за НОМЕР_1.

09 січня 2013 року ДП «Нафком-Агро» та ТОВ «Наташа-Агро» уклали договір суборенди вищевказаної земельної ділянки на строк, що не перевищує строку дії основного договору оренди земельної ділянки (а.с. 14-18). Передача земельної ділянки суборендарю відбулась відповідно акту прийому - передачі від 09 січня 2013 року (а.с. 19).

01 липня 2013 року між ОСОБА_2 та ПП «Ада-Сервіс» був укладений договір оренди земельних ділянок, зокрема земельної ділянки площею 5,59 га, кадастровий номер НОМЕР_2 строком на п'ять років (а.с. 36-38). Державна реєстрація вказаного договору проведена 21 жовтня 2013 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 42).

Згідно акту прийому-передачі від 21 жовтня 2013 року, ОСОБА_2 передала належні їй земельні ділянки площею 5,59 га ріллі та 0,10 га пасовищ в оренду ПП «Ада-Сервіс», які останнє прийняло для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 39).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Договір оренди землі, згідно зі ст. 13 вказаного закону - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та

вимог земельного законодавства.

У відповідності до приписів ст. 15 У «Про оренду землі» невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Згідно ч. 4 ст. 124, ч. 2 ст. 125 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендодавцем. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Підставою недійсності правочину, відповідно положень ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 статті 203 цього Кодексу.

Зважаючи на наведені норми закону та оцінивши обставини справи в сукупності, суд першої інстанції правильно визначив, що оспорюваний договір оренди від 01 липня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ПП «Ада-Сервіс» відповідає приписам ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» щодо його істотних умов.

Разом з тим, дійшовши такого вірного висновку, районний суд, зазначаючи мотиви відмови у задоволенні позову, послався на те, що ПП «Ада-Сервіс» обробляє реально передану в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку та виплачує відповідно орендодавцю орендну плату, а ТОВ «Наташа-Агро» навпаки не обробляє таку земельну ділянку та не платить орендної плати.

Вказана обставина спростовується актом перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства № 15 від 04 липня 2014 року, з якого вбачається, що ТОВ «Наташа-Агро», в порушення вимог законодавства, в єдиному масиві використовує земельні частки (паї) на території Яблунівської сільської ради під вирощування сільськогосподарських культур (кукурудзи), зокрема, земельну ділянку площею 5,59 га кадастровий № НОМЕР_2 (пай НОМЕР_3), договір з ОСОБА_2 (орендодавець) та ДП «Нафком-Агро» (орендар) терміном 5 років, державна реєстрація проведена 05 серпня 2011 року, яку ТОВ «Наташа-Агро» використовує під вирощування сільськогосподарських культур (кукурудзи) на підставі договору суборенди між ДП «Нафком-Агро» (орендар) та ТОВ «Наташа-Агро» (суборендар), також на цю ж саму земельну ділянку укладено договір з ОСОБА_2 (орендодавець) та ПП «Ада-Сервіс» (орендар) державна реєстрація проведена 21 жовтня 2013 року (а.с. 10-16). Жодних пояснень, зауважень або заперечень щодо проведеного заходу та складеного акту перевірки з боку суб'єкта господарювання - ТОВ «Наташа-Агро» надано не було.

Наведене дає апеляційному суду можливість дійти до висновку, що вищевказані в оспорюваному рішенні суду мотиви відмови у задоволенні позову є необґрунтованими та такими, що не узгоджується з обставинами справи, отже посилання апелянтів ПП «Ада-Сервіс» та ОСОБА_2 в цій частині заслуговують на увагу колегії суддів.

Статтею 8 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній

реєстрації.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували проведення державної реєстрації договору суборенди земельної ділянки, укладеного 09 січня 2013 року між ДП «Нафком-Агро» та ТОВ «Наташа-Агро».

Твердження апелянта ТОВ «Наташа-Агро» про відсутність обов'язкової реєстрації права суборенди земельної ділянки на підставі ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки є довільним тлумаченням положень нормативного акту.

Відтак, керуючись п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційні скарги ПП «Ада-Сервіс» та ОСОБА_2 задовольнити частково, а мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів та підстав відмови в задоволенні позову ТОВ «Наташа-Агро».

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з ТОВ «Наташа-Агро» на користь ПП «Ада-Сервіс» підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в апеляційній інстанції в розмірі 121,8 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Ада-Сервіс» та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 20 серпня 2014 року змінити, виключивши з мотивувальної частини абзац: «Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що саме ПП «АДА-СЕРВІС» обробляє реально передану в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку та виплачує відповідно орендодавцю орендну плату, а ТОВ «НАТАША-АГРО» навпаки не обробляє таку ділянку та не платить орендної плати», а також фразу: «коли ПП «АДА-СЕРВІС» обробляє реально передану ОСОБА_2 земельну ділянку та виплачує відповідно орендодавцю орендну плату, а ТОВ «НАТАША-АГРО» навпаки не обробляє таку земельну ділянку та не платить орендної плати».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Наташа-Агро» - відхилити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Наташа-Агро» на користь приватного підприємства «Ада-Сервіс» судовий збір за розгляд справи в апеляційній інстанції в сумі 121 грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: