Постанова

від 21.04.2015 по справі 810/64/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 року (17:18 год.) м. Київ 810/64/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді

Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смакава» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

позивача - Волянський М.Ю., довіреність від №01.12.2014

відповідача - не з'явився

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Смакава» звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 3 жовтня 2014 року №0002042203 та №0002052203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки відповідач дійшов помилкових висновків про порушення ТОВ «Смакава» законодавства у сфері обігу готівки. Позивач стверджує, що підприємством своєчасно роздруковуються щоденні Z-звіти та здійснюється оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких вказав, що у ході проведення фактичної перевірки позивача, посадовими особами Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області виявлено, що позивачем у період з 17 по 18 вересня 2014 року не забезпечено зберігання щоденних звітних чеків та не здійснювалось записів про рух готівки у розділі 2 книги обліку розрахункових операцій. Таким чином, відповідач зазначає, що податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно і підстав для їх скасування немає.

В судовому засіданні позивач підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач у судове засідання 21 квітня 2015 року не прибув, 30 січня 2015 року до суду надійшло клопотання, яким відповідач у задоволенні позову просив відмовити, а розгляд справи здійснювати за відсутності уповноваженого представника.

За таких обставин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутністю представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та оцінивши докази, які є у справі, суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Смакава» зареєстроване Макарівською районною державною адміністрацією Київської області 21 травня 2009 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №229999 (а.с. 39).

Відповідно до торгового патенту серії ТПБ №457372, виданого ДПІ у Подільському районі м. Києва, позивач має право на здійснення господарської діяльності у сфері ресторанного господарства за адресою: м. Київ, вул. Спаська, буд.5 (а.с. 40).

19 вересня 2014 року посадовими особами Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, на підставі наказу від 28 серпня 2014 року №358, направлень від 16 вересня 2014 року №4149 та №4150 проведено фактичну перевірку кафе-бару, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Спаська, буд.5.

Результати перевірки оформлені актом фактичної перевірки від 19 вересня 2014 року №1772/1000/22/36293072 (далі - акт перевірки) (а.с. 31-32).

У ході перевірки встановлено, що позивачем у період з 17 вересня 2014 року по 18 вересня 2014 року не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків у розділі 1 книги обліку розрахункових операцій та неоприбутковано готівкових коштів на загальну суму 6507,00 грн., що виразилось у не внесенні до розділу 2 книги обліку розрахункових операцій інформації про суму готівки, що надійшла до каси на підставі денних Z-звітів РРО №560 та 561 у період з 17 вересня 2014 року по 18 вересня 2014 року.

Таким чином, відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Смакава»:

пункту 2.6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 №637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320;

пунктів 6 та 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року №265/95-ВР.

На підставі акту перевірки Ірпінською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 3 жовтня 2014 року №0002052203, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 680,00 грн. (а.с. 9) та податкове повідомлення-рішення від 3 жовтня 2014 року №0002042203, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 32535,00 грн. (а.с. 8).

Не погоджуючись із рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регулює Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №265/95)

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону №265/95 реєстратор розрахункових операцій - це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).

До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Відповідно до пунктів 1 та 9 статті 3 Закону №265/95 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Статтею 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 28 серпня 2013 року № 417, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за №1618/24150 (далі - Порядок).

Вказаний Порядок поширюється на книги обліку розрахункових операцій і розрахункові книжки, що використовуються суб'єктами підприємницької діяльності при здійсненні розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Пунктом 1 розділу ІІ глави 1 Порядку встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані зареєструвати книги обліку розрахункових операцій (далі - книга ОРО).

Пунктом 6 розділу ІІ глави 4 Порядку передбачено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає:

наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;

підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО;

щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

В свою чергу, відповідно до пункту 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що 17 вересня 2014 року Макарівським відділенням Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів була зареєстрована книга обліку розрахункових операцій №1014001175Р/3 (а.с. 84).

Відповідно до матеріалів справи, 17 вересня 2014 року о 23 год. 51 хв. був роздрукований денний Z-звіт №560 на загальну суму 3257,00 грн., 18 вересня 2014 року о

23 год. 51 хв. позивачем роздрукований денний Z-звіт №561 на загальну суму 3250,00 грн. (а.с. 85).

Як вбачається із акту перевірки, книгу обліку розрахункових операцій №1014001175Р/3 до перевірки надано не було.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_3, яка на момент перевірки виконувала функції касира ТОВ «Смакава», книга обліку розрахункових операцій у місці здійснення розрахункових операцій була відсутня, оскільки знаходилась у головного бухгалтера ТОВ «Смакава» за адресою місцезнаходження товариства, у зв'язку з чим денні Z-звіти від 17 вересня 2014 року №560 та від 18 вересня 2014 року №561 зберігались біля каси та до книги обліку розрахункових операцій вклеєні не були.

Суд зазначає, що за змістом пункту 9 частини 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані щоденно, тобто в межах календарної доби (до 24 год. 00 хв. відповідної доби), друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки та забезпечувати їх зберігання у книзі обліку розрахункових операцій.

Під зберіганням в розумінні вказаної статті слід розуміти вклеювання фіскальних звітних чеків на відповідні сторінки книги обліку розрахункових у той же день, коли вони були роздруковані.

За встановлених обставин суд зазначає, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про не зберігання у період з 17 по 18 вересня 2014 року фіскальних звітних чеків №560 та №561 у книзі обліку розрахункових операцій.

Разом з тим, суд не погоджується із розміром штрафних (фінансових) санкцій, встановлених за вказане порушення податковим повідомленням-рішенням від 3 жовтня 2014 року №0002052203.

Відповідно до розрахунку суми штрафних (фінансових) санкцій відповідачем було застосована штрафна санкція у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожним фактом не роздрукування фіскальних звітних чеків (а.с. 35).

Однак, суд звертає увагу, що не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», контролюючий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України № 21-89а13 від 16 квітня 2013 року.

Частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства передбачено що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином, штрафні (фінансові) санкції за незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків за 17 та 18 вересня 2014 року мають складати 340,00 грн. За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 3 жовтня 2014 року №0002052203 в частині встановлення позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

З приводу вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 3 жовтня 2014 року №0002042203, суд зазначає наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 (далі - Положення №637)

Відповідно до абзацу другого пункту 2.2 Положення №637 підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Згідно пункту 2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Відповідно до пункту 1 Положення №637, оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з абзацом 3 пункту 2.6 Положення №637 у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (зі змінами та доповненнями) від 12 червня 1995 року № 436/95 (далі - Указ Президента №436/95) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

Відповідно абзацу 3 цієї ж статті за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до суб'єктів господарювання, перелічених у пункті 1 Указу Президента №436/95, застосовується штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

З акту перевірки вбачається, що з огляду на порушення позивачем порядку ведення книги обліку розрахункових операцій, а саме у зв'язку з відсутністю КОРО у місці проведення розрахунків та не зберіганням у ній фіскальних звітних чеків, контролюючим органом зроблений висновок про не оприбуткування готівки на загальну суму 6507,00 грн.

Однак з вказаними висновками відповідача суд не погоджується із наступних міркувань.

Системний аналіз викладених вище положень чинного законодавства дає підстави стверджувати, що не зберігання фіскальних звітних чеків у книзі обліку розрахункових операцій не можна розцінювати як неоприбуткування або неповне оприбуткування готівки, оскільки об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого абзацом 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», є приховування виручки.

Водночас, проведення готівкових коштів через зареєстрований РРО із роздрукуванням Z-звіту є свідченням їх занесення до фіскальної пам'яті, що виключає приховування відповідної суми виручки та ухилення позивача від оподаткування.

Таким чином, наявні у позивача роздруковані фіскальні чеки від 17 вересня 2014 року №560 та від 18 вересня 2014 року №561 є належним підтвердженням повного та своєчасного оприбуткування готівки в сумі 6507,00 грн.

Натомість несвоєчасність вклеювання до книги ОРО Z-звітів за 17 і 18 вересня 2014 року при фактичному оприбуткуванні готівкових коштів свідчить лише про порушення позивачем порядку ведення КОРО, зокрема пункту 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а не про ухилення позивача від оподаткування зазначеної суми.

Судом встановлено, що на момент перевірки КОРО №1014001175Р/3 зареєстрована в ДПІ 17 вересня 2014 року та знаходилась у головного бухгалтера позивача за адресою місцезнаходження офісу - Київська область, м. Макарів, вул. Леніна, буд. 59-б. Записи до розділу 2 КОРО здійснювались вчасно, а відповідна інформація про обсяги готівки за 17 та 18 вересня 2014 року передавалась в телефонному режимі.

Вказані обставини підтвердила допитана в якості свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні 21 квітня 2015 року, яка пояснила, що КОРО №1014001175Р/3 зареєстрована в податковому органі 17 вересня 2014 року і до моменту проведення перевірки знаходилась не в кафе-барі, а за місцезнаходженням офісу у головного бухгалтера, яка не встигла передати її до кафе-бару. Після обнулення каси кафе-бару за 17 та 18 вересня 2014 року Z-звіти зберігались у приміщенні кафе-бару, при цьому відомості про обсяги готівки щоденно передавались головному бухгалтеру по телефону.

Крім того, свідок вказала, що пропонувала податковим ревізорам зачекати поки КОРО №1014001175Р/3 буде доставлена з офісу підприємства до приміщення кафе-бару, але ті поспішали та чекати на книгу ОРО відмовились.

Суд приймає до уваги той факт, що книга обліку розрахункових операцій №1014001175Р/3 була зареєстрована відповідачем 17 вересня 2014 року і фактично була наявна у позивача, але станом на момент проведення перевірки знаходилась у приміщенні офісу позивача. Втім одразу після перевірки була доставлена до кафе-бару, фіскальні звітні чеки №560 та 561 були належним чином підклеєні до КОРО та до розділу 2 здійснено відповідні записи про рух готівкових коштів та їх оприбуткування на підставі своєчасно роздрукованих Z-звітів №560 та №561.

При цьому суд зауважує, що встановлений перевіркою факт нездійснення записів до розділу 2 КОРО про облік руху готівки не може бути достовірно встановлений судом, адже на момент перевірки КОРО знаходилась в офісі ТОВ «Смакава», а не в місці здійснення розрахункових операцій. Відтак обставини, встановлені перевіркою, зокрема щодо відсутності записів у розділі 2 КОРО, побудовані на припущенні цього факту і в ході розгляду справи не підтвердились.

Враховуючи, що під час розгляду справи не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намір позивача уникнути оприбуткування готівки та оподаткування, застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених абзацом 3 статті 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», є неспіврозмірним та непропорційним завданим інтересам держави шкоди несвоєчасним вклеюванням до книги ОРО фіскальних звітних чеків.

Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. На необхідність дотримання принципу пропорційності вказує як національне законодавство, так і практика Європейського суду з прав людини.

Так, пунктом 8 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Метою дотримання принципу пропорційності є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.

Принцип пропорційності зокрема передбачає, що:

- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;

- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей;

- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;

- для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш "шкідливі" засоби.

Відповідно до статті 9 Основного Закону України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України»).

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

У справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (1986 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що має бути обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, яку намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

У справі «Трегубенко проти України» суд дійшов висновку, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Будь-яке втручання у право власності обов'язково має відповідати принципу пропорційності.

Беручи до уваги викладене, та з огляду на ту обставину, що у діях позивача відсутня шкода чи загроза її завдання інтересам держави у вигляді ухилення від сплати податків, застосовані відповідачем штрафні санкції не відповідають переслідуваній меті та є непропорційними.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів Київської області від 3 жовтня 2014 року №0002042203, яким до позивача застосований штраф у розмірі 32535,35 грн., є протиправним і підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 164,43 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 КАС України з Державного бюджету України.

Судом 21 квітня 2015 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови. Повний текст судового рішення виготовлено 22 квітня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 3 жовтня 2014 року №00020422032.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 3 жовтня 2014 року №0002052203 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смакава» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн. (триста сорок гривень 00 коп).

4. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код 36293072, місцезнаходження: 08000, Київська область, Макарівський район, смт. Макарів, вул. Леніна, буд. 42) судовий збір у розмірі 164,43 грн. (сто шістдесят чотири гривні 43 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.