Постанова

від 15.04.2015 по справі 816/2024/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року м. ПолтаваСправа №816/2024/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представника позивача - Веснянка О.М.,

представника відповідача - Боровик Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Бетон" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

22 травня 2014 року Приватне акціонерне товариство "Бетон" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 березня 2014 року №0001052202/357.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне збільшення суми грошових зобов'язань за платежем з податку на додану вартість.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 21 лютого 2014 року №1511/16-03-22-02-12/30661791, складений на підставі проведеної Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області перевірки Приватного акціонерного товариства "Бетон" (код ЄДРПОУ 30661791) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Блокбудсіті" за період з 01 лютого 2013 року по 30 квітня 2013 року, ТОВ "Стоун Девелопмент" за період з 01 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2013 року. За результатами перевірок відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу, викладеними у Акті перевірки про заниження податку на додану вартість на 408015,00 грн, вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються належним виконанням сторонами умов договорів і первинними бухгалтерськими документами. Зауважує, що ТОВ "Блокбудсіті", ТОВ "Стоун Девелопмент" на момент здійснення господарських операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва платників податку на додану вартість. Господарські операції із зазначеними контрагентами носили реальний характер та повністю відображені у бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Позивач, не погоджуючись з висновками контролюючого органу викладеними у Акті перевірки, зауважує, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У своїх письмових запереченнях відповідач зазначав, що контрагентами позивача ТОВ "Блокбудсіті", ТОВ "Стоун Девелопмент" надавалися податкові накладні без реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування. У зазначених підприємств відсутні необхідні умови для виконання умов договорів, про що свідчить відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Платником податків не надано до перевірки шляхових листів, товарно-транспортних накладних, видаткових накладних по взаємовідносинах з ТОВ "Стоун Девелопмент", товарно-транспортні накладні по взаємовідносинах з ТОВ "Блокбудсіті" оформлені неналежним чином. У ході перевірок контрагентів позивача вбачається, що операції ПрАТ "Бетон" із придбання мали не товарний характер, товар не перевозився, операції не містять у своїй суті розумних економічних та інших причин (ділової мети) систематичного придбання товарів. Наслідком діяльності ПрАТ "Бетон" є виключно чи переважно формування податкового кредиту за рахунок роботи суб'єктів підприємницької діяльності на користь третіх осіб. /том ІІІ, а.с. 1-2/.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Бетон" (ідентифікаційний код 30661791) 16 червня 2000 року зареєстроване у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області /том І, а.с. 20/.

Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість /том І, а.с. 21, 23, 25/.

У період з 10 лютого 2014 року по 14 лютого 2014 року Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ "Бетон" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Блокбудсіті" (код 38291784) за період з 01 лютого 2013 року по 30 квітня 2013 року, ТОВ "Стоун Девелопмент" (код 338451572) за період з 01 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2013 року.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем на оспорюються.

За результатами перевірки контролюючим органом 21 лютого 2014 року складено Акт №1511/16-03-22-02-12/30661791 /том І, а.с. 32-83), у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 408015,00 грн, у тому числі за лютий 2013 року у сумі 24688,00 грн, за березень 2013 року у сумі 149711,00 грн, за квітень 2013 року у сумі 133616,00 грн, за жовтень 2013 року у сумі 100000,00 грн.

Висновок про заниження ПрАТ "Бетон" податку на додану вартість на загальну суму 408015,00 грн відповідач обґрунтовує тим, що згідно "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (Інтегрована автоматизована інформаційна система ДПС Система "Податковий блок") встановлено відхилення між сумами податкових зобов'язань ТОВ "Блокбудсіті", ТОВ "Стоун Девелопмент" та сумами податкового кредиту ПрАТ "Бетон" відповідно у сумах 308014,83 грн та 100000,00 грн.

Також висновки про порушення ПрАТ "Бетон" вимог податкового законодавства ґрунтуються на висновках актів ДПІ у Печерському районі Головного правління Міндоходів у м. Києві:

- №2476/26-55-22-01/38291784 від 25 листопада 2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Блокбудсіті" код 38291784 з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських відносин з платниками податків ТОВ "Співпраця" код 1210082, ТОВ "ТВМ" код 21519367 за період діяльності з 01 лютого 2013 року по 28 лютого 2013 року";

- №1910/26-55-22-10-03/38291784 від 24 жовтня 2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Блокбудсіті" код 38291784 щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Інтерфукс" код 38241419, ТОВ "ТВМ" код 21519367 за період діяльності з 01 березня 2013 року по 31 травня 2013 року";

- №3138/26-55-22-01/38451572 від 26 грудня 2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Стоун Девелопмент" код 38451572 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 грудня 2012 року по 30 листопада 2013 року".

Надані ПрАТ "Бетон" до перевірки товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням норм діючого законодавства, а саме: - обов'язковий реквізит "пункт навантаження" не відповідає дійсності; - відсутні підписи водія (експедитора) за прийнятий вантаж; - відсутні номери подорожніх листів вантажних автомобілів. Зазначена в ТТН вага товару, що перевозився за одну поїздку, не відповідає технічним умовам транспортних засобів - автомобілів DAF №ВІ4188ВО, причіп №ВІ2960ХО, DAF №0717ВІ, причіп №6525ХХ, IVECO №17021СН, причіп №01510СК.

На підставі висновків Акту перевірки від 21 лютого 2014 року №1511/16-03-22-02-12/30661791, Кременчуцькою ОДПІ 18 березня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001052202/357, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 612022,50 грн, в тому числі 408015,00 грн - основний платіж, 204007,50 грн - штрафна (фінансова) санкція /том І, а.с. 17-18/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року /том ІV, а.с. 252-256/, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року /том V, а.с. 47-56/, у задоволені у позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2015 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бетон" задоволено частково: ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції /том VІ, а.с. 253-255/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року справу прийнято до провадження /том VІІ, а.с. 3/.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 18 березня 2014 року №0001052202/357, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною /пункт 198.2 Податкового кодексу України/.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 цього ж Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Пунктом 201.6. статті 201 вказаного Кодексу визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /пункт 201.10. статті 201 Податкового кодексу України/.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, на думку відповідача, платником були порушені наведені норми закону.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем у лютому, березні та квітні 2013 року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у загальному розмірі 308014,83 грн за наслідками здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Блокбудсіті" товарно-матеріальних цінностей та робіт (послуг) на загальну суму 1808089,00 грн згідно договорів:

- №10 від 05 лютого 2013 року на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки /том І, а.с. 114/;

- №11 від 05 лютого 2013 року на поставку піску, з урахуванням доповнення до зазначеного договору /том І, а.с. 140-141/;

- №12 від 05 лютого 2013 року на поставку гранітної продукції, а саме, щебеню фракції 5/20 та фракції 20/40, з урахуванням доповнення до зазначеного договору /том / а.с. 167-168/;

- №31 від 25 лютого 2013 року на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф5-4 /том І, а.с. 190/;

- №33 від 26 лютого 2013 року на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки ПБ-1 /том І, а.с. 201/;

- №60 від 28 лютого 2013 року на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Р-1А /том І, а.с. 212/;

- №38 від 01 березня 2013 року на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф2-А /том І, а.с. 207/;

- №62 від 01 березня 2013 року на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Р-1А /том І, а.с. 233/;

- №63 від 04 березня 2013 року на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Р-1А /том І, а.с. 244/;

- №64 від 04 березня 2013 року на виконання робіт по виготовленню армокаркасів /том ІІ, а.с. 6/;

- №44 від 05 березня 2013 року на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки ПБ-1 /том ІІ, а.с. 42/;

- №66 від 07 березня 2013 року на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф6-4 /том ІІ, а.с. 64/;

- №69 від 11 березня 2013 року на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф2-А /том ІІ, а.с. 75/;

- №71 від 12 березня 2013 року на виконання робіт по встановленню пропарочних камер ПрАТ "Бетон" /том ІІ, а.с. 86/;

- №72 від 12 березня 2013 року на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф5-АМ /том ІІ, а.с. 90/;

- №75 від 15 березня 2013 року на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф4-АМ /том ІІ, а.с. 100/;

- №85 від 18 березня 2013 року на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки ПРГ-1М /том ІІ, а.с. 110/;

- №92 від 21 березня 2013 року на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки ПРГ-1М /том ІІ, а.с. 121/;

- №112 від 02 квітня 2013 року на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки ПРГ-1М /том ІІ, а.с. 131/;

- №114 від 04 квітня 2013 року на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф5-4 /том ІІ, а.с. 141/;

- №119 від 05 квітня 2013 року на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф5-4 /том ІІ, а.с. 151/;

- №121 від 08 квітня 2013 року на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки ПРГ-1М /том ІІ, а.с. 161/;

- №125 від 11 квітня 2013 року на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф5-4 /том ІІ, а.с. 171/;

- №131 від 12 квітня 2013 року на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф5-4 /том ІІ, а.с. 182/;

- №133 від 15 квітня 2013 року на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф3-А /том ІІ, а.с. 192/;

- №135 від 18 квітня 2013 року на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф5-4 /том ІІ, а.с. 202/;

- №140 від 22 квітня 2013 року на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф3-А /том ІІ, а.с. 212/;

- №142 від 24 квітня 2013 року на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф5-4 /том ІІ, а.с. 222/;

- №145 від 26 квітня 2013 року на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки ПБ-1 /том ІІ, а.с. 232/;

- №150 від 29 квітня 2013 року на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф5-4 /том ІІ, а.с. 242/.

З метою доведення реальності здійснення зазначених господарських операцій та використання придбаних товарів та робіт у своїй господарської діяльності, ПрАТ "Бетон" до матеріалів справи були долучені, а судом досліджені: довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3; договірні ціни, локальні кошториси, акти прийомки виконаних будівельних робіт, податкові накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання-послуг), товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, платіжні доручення, акти використання металопрокату, наказ про прийняття на роботу водіїв, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, договори та первинні документи по автоперевізникам, докази використання придбаних товарів та робіт у господарській діяльності (акти виготовлення /формування/ залізобетонних виробів та вироблення бетону та витрат матеріалів на їх виробництво, акти списання ТМЦ у виробництво), акти зведення взаєморозрахунків /том І, а.с. 29-31, 115-139, 142-166, 168а-189, 191-200, 202-211, 213-221, 223-232, 234-243, 245-249; том ІІ, а.с. 1-5, 7-41, 43-52, 54-63, 65-74, 76-85, 87-89, 91-99, 101-109, 111-120, 122-130, 132-140, 142-150, 157-160, 162-170, 172-181, 183-191, 193-201, 203-211, 213-221, 223-231, 233-241, 243-251; том ІІІ, а.с. 51-241/.

Крім того, позивачем у жовтні 2013 року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 100000,00 грн за наслідками оформлення господарської операції з придбання у ТОВ "Стоун Девелопмент" робіт по виготовленню кришок на пропарочну камеру на загальну суму 600000,00 грн згідно договору на виконання робіт №25 від 01 жовтня 2013 року /том І, а.с. 98/.

На підтвердження реальності здійснення даної господарської операції позивачем надано суду: локальний кошторис, підсумкову відомість ресурсів, податкову накладну, платіжне доручення, рахунок-фактуру, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, акти зведення взаєморозрахунків, товарно-транспортні накладні /том І, а.с. 99-111; том ІІІ, а.с. 150, 152, 154/.

Досліджені у судовому засіданні податкові накладні оформлені згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печатками контрагентів позивача, які на момент їх видачі знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується представником відповідача.

На противагу обґрунтуванням відповідача підстави для збільшення суми грошового зобов'язання: оформлення товарно-транспортних накладних з порушенням норм діючого законодавств, суд зазначає наступне.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що сипучі матеріали доставлялися у середньому по 20 тн за кожний рейс, а не як зазначено в ТТН по 66 тн, 59 тн, 131 тн, а приймалися однією сумарною ТТН. Працівник складу ПрАТ "Бетон" ОСОБА_4 вела картки складського обліку матеріалів та по закінченню звітного місяця подавала зведену відомість, у вигляді матеріального звіту, в бухгалтерію для подальшої обробки.

Суд зауважує, що незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів, у даному випадку товарно-транспортних накладних, виявлені контролюючим органом у результаті перевірки позивача, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про нереальність здійснення господарської операції та про обґрунтованість рішення органу доходів і зборів щодо нарахування податкового зобов'язання.

Суд звертає увагу, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність у позивача подорожніх листів як на підставу для правомірності зменшення суми податкового кредиту, оскільки у судовому засіданні було встановлено, що перевезення здійснювалося автотранспортом ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, з якими підприємством укладалися договори про надання автопослуг.

Наявність у водія подорожнього листа є необхідним документом при здійсненні перевезення товару та підтвердження по бухгалтерському обліку кількість витраченого пального водієм для валових витрат. Оскільки водії не перебувають у трудових відносинах з позивачем та автомобільний транспорт, яким здійснювалося перевезення товару не належить іншим особам, тому твердження представника відповідача про те, що у позивача повинні бути у наявності подорожні листи є безпідставним.

Також, суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діючим законодавством передбачена лише одна умова: вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

При цьому не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо наявності розбіжностей в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України між сумами податкових зобов'язань та/або кредиту з ПДВ у деклараціях з ПДВ позивача та його контрагентів у перевіряємий період, оскільки Податковий кодекс України не пов'язує виникнення права покупця на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з обставинами підтвердження його контрагентами факту сплати цих же сум ПДВ до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару/послуги ПДВ не перераховується автоматично продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Отже, невідображення контрагентами всіх податкових зобов'язань та ухилення ними від сплати податкового зобов'язання з ПДВ не може впливати на результати діяльності позивача та слугувати підставою для застосування до нього заходів фіскального впливу за порушення податкової дисципліни коли відсутні сумніви у товарності господарських операцій.

Доводи контролюючих органів про обставини, встановлені у ході проведених ними перевірок контрагентів позивача, є такими, що не ґрунтуються на нормах права, оскільки чинним законодавством України господарюючий суб'єкт не обтяжений обов'язком щоразу здійснювати перевірку своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого обов'язку зі сплати податку, або не знаходиться за місцем державної реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме відносно цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить право на формування податкового кредиту в залежність від правильності податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від стану розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Вищенаведені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, відображеної у постановах від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі №21-47а10, де суд зазначив, що коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року у пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. Такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Згідно зі статті 17 Закону України №3477-IV від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому, стаття 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, наведені докази порушення позивачем податкового законодавства, які покладені в основу Акту Кременчуцької ОДПІ від 21 лютого 2014 року №1511/16-03-22-02-12/30661791, суперечать принципам податкового законодавства та усталеній судовій практиці Європейського суду, що свідчить про їх неналежність та недопустимість.

Відповідно до частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

З огляду на приведене суд не приймає до уваги докази Кременчуцької ОДПІ, які ґрунтуються на висновках перевірок контрагентів позивача, оскільки такі не містять безпосереднього аналізу взаємовідносин у спірних періодах, за якими позивачу були зняті суми податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач, як покупець та платник податку на додану вартість, не повинен нести відповідальність за господарську діяльність (податкові зобов'язання) його контрагентів ТОВ "Блокбудсіті", ТОВ "Стоун Девелопмент".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надані позивачем належним чином оформлені первинні та інші документи в їх сукупності свідчать про реальність спірних господарських операцій та як наслідок про правомірність включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Блокбудсіті", ТОВ "Стоун Девелопмент" за період, що перевірявся.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на сукупність наданих позивачем первинних документів, які підтверджують правомірність формування розміру об'єкту оподаткування, суд не знаходить порушень правил зайняття господарською діяльністю у діях ПрАТ "Бетон" у період, що перевірявся та приходить до висновку про те, що відповідачем безпідставно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 18 березня 2014 року №0001052202/357.

Таким чином, висновок відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 408015,00 грн, є безпідставним, оскільки позивачем у процесі судового розгляду доведено правомірність формування податкового кредиту на зазначену суму.

З огляду на викладене, необґрунтованим є також висновок органу доходів і зборів про застосування до ПрАТ "Бетон" штрафних (фінансових) санкцій у сумі 204007,50 грн.

Системний аналіз вказаних правових норм та оцінка фактичних обставин справи дають підстави суду дійти висновку, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв з недотриманням приписів закону, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Бетон" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 18 березня 2014 року №0001052202/357.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Бетон" витрати зі сплати судового збору у сумі 4872,00 грн /чотири тисячі вісімсот сімдесят дві гривні 00 копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 20 квітня 2015 року.

Суддя Л.М. Петрова