Постанова

від 23.03.2015 по справі 826/2601/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23 березня 2015 року 10 год. 13 хв. № 826/2601/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Здорик Л.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал-Консалт" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 23 березня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 18 лютого 2015 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітел-Консалт" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про:

- визнання неправомірними дій та скасування рішення відповідача від 25 грудня 2014 року № 64336/10 щодо не визнання як податкової декларації податкової декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за листопад 2014 року, що подана позивачем;

- визнання неправомірними дій та скасування рішення відповідача від 22 січня 2015 року № 2678/10 щодо не визнання як податкової декларації податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року, що подана позивачем;

- визнання неправомірними дій та скасування рішення відповідача від 04 лютого 2015 року № 7136/10/26-55-15 щодо не визнання як податкової декларації податкової декларації з ПДВ за листопад 2014 року, що подана позивачем;

- визнання неправомірними дій та скасування рішення відповідача від 04 лютого 2015 року № 7136/10/26-55-15 щодо не визнання як податкової декларації податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року, що подана позивачем;

- зобов'язання відповідача визнати як податкову декларацію податкову декларацію з ПДВ за листопад 2014 року, що подана позивачем;

- зобов'язання відповідача визнати як податкову декларацію податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 року, що подана позивачем;

- зобов'язання відповідача відобразити показники (дані) податкової декларації позивача з ПДВ за листопад 2014 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку позивача;

- зобов'язання відповідача відобразити показники (дані) податкової декларації позивача з ПДВ за грудень 2014 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку позивача.

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки дії та рішення відповідача суперечать нормам податкового законодавства, у зв'язку з чим порушують права і законні інтереси позивача як платника податків.

Ухвалою суду від 23 лютого 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування у судовому засіданні 10 березня 2015 року.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між відповідачем, як органом державної податкової служби, та позивачем, як платником податків, 30 грудня 2014 року укладено договір № 1 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу державної податкової служби засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Як з'ясовано у ході судового розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, 02 лютого 2015 року позивачем до відповідача подано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2014 року та додаток 5 до неї "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)" за листопад 2014 року, а також податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 року разом із додатком 5 до неї "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)" за грудень 2014 року.

Факт направлення вказаних декларацій та додатків до них контролюючому органу в електронному вигляді підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями № 2.

Зокрема, у квитанціях зазначено, що документи (податкові декларації з ПДВ за листопад та грудень 2014 року разом із додатками 5 до них) доставлено контролюючому органу.

У матеріалах справи міститься копія листа Головного управління ДФС у місті Києві від 16 лютого 2015 року № 2632/10/26-15-15-01-48, зі змісту якого вбачається, що:

- податкова декларація позивача з ПДВ за листопад 2014 року (№ 9073971855 від 22 грудня 2014 року) вважається неподаною, про що позивач повідомлений листом від 25 грудня 2014 року № 64336/10/26-55-15-0-10;

- податкова декларація позивача з ПДВ за грудень 2014 року (№ 9078815930 від 20 січня 2015 року) вважається неподаною, про що позивача повідомлено листом від 23 січня 2015 року № 3296/10/26-55-15-0-10.

Разом з тим, у вказаних листах відповідачем не наведено причину такої відмови, що є неприпустимим.

Враховуючи викладене, Головним управління ДФС у місті Києві вказано відповідачу на неприпустимість безпідставної відмови у прийняті податкової звітності та зобов'язано його притягнути винних осіб до відповідальності, а також вжити відповідних заходів щодо недопущення порушень у подальшому.

Суд зазначає, що у матеріалах справи міститься також копія листа відповідача від 04 лютого 2015 року № 7136/10/26-55-15, у якому зазначено, що подана позивачем податкова звідність не вважається податковою декларацію у зв'язку з невідповідністю її заповнення.

Згідно з пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п.п. 46.1, 46.5 ст. 46, пп. 47.1.1 п. 47.1 ст. 47, п.п. 48.1-48.3 ст. 48 Податкового кодексу України (далі - ПК України) , платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці 7 цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Суд зазначає, що передбачений п. 48.3 ст. 48 ПК України перелік обов'язкових реквізитів декларації є вичерпним.

Відповідно до п. 48.5 ст. 48 ПК України, податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку; фізичною особою - платником податків або його законним представником; особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції.

Згідно з п. 49.10 ст. 49 ПК України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Приймаючи до уваги викладене та зважаючи, що а ні у листах відповідача, а ні у письмових запереченнях проти позову не зазначено, яке саме порушення норм чинного законодавства допущено позивачем, суд прийшов до висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у визнанні, тобто невизнанні податкової звітності позивача (податкових декларацій з ПДВ за листопад та грудень 2014 року, додатків 5 до них).

Відповідно до п. 49.13 ст. 49 ПК України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2012 року № 1503/12/13-12 зазначено, що задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі п. 49.13 ст. 49 ПК України. Тому в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмови податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал-Консалт" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо невизнання податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал-Консалт" (код за ЄДРПОУ 38240331) з податку на додану вартість, а саме податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)" до них за листопад та грудень 2014 року.

3. Зобов'язати державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві визнати податкову звітність товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал-Консалт" (код за ЄДРПОУ 38240331) з податку на додану вартість, а саме податкові декларації з податку на додану вартість з додатками 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)" до них за листопад та грудень 2014 року.

4. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал-Консалт" (код за ЄДРПОУ 38240331) здійснений ним судовий збір у розмірі 73,08 грн. (Сімдесят три гривні вісім копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 30 березня 2015 року