Ухвала

від 15.04.2015 по справі 826/20019/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20019/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

15 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська фармацевтична компанія» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Чернігівська фармацевтична компанія» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002622200 від 26.08.2014 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція підтримує таку правову позицію, з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Чернігівська фармацевтична компанія» з питань правильності нарахування та сплати орендної плати за землю за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 29.07.14 р. №1764/22/36655448

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 269, ст. 270, ст. 271, ст. 275, ст. 285, ст. 286 ПК України, занижено земельний податок всього на 8 590,59 грн., в т.ч. за жовтень 2012 р. у розмірі 1 033,28 грн., листопад 2012 р. у розмірі 2 522,08 грн., грудень 2012р. у розмірі 5 035, 23 грн.

Зазначені обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 26.08.2014 року № 0002622200, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата з юридичних осіб у сумі 8 590,59 грн. та штрафні санкції у розмірі 4 295,30 грн.

За результатами адміністративного оскарження до вищестоящих податкових органів спірне рішення залишено без змін.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірного рішення, судова колегія виходить з наступного.

Свої доводи щодо законності спірного рішення апелянт обґрунтовує тим, що оскільки позивач згідно з договору оренди земельної ділянки № 4051 від 17.10.2012 р. прийняв у Чернігівської міської ради в довгострокове платне користування земельну ділянку в м. Чернігові для експлуатації приміщення аптеки по вул. 50 років СРСР. 18, то донарахування зобов'язання зі сплати земельного податку є правомірним, адже позивачем такі платежі не здійснювалися. Проте, апеляційна інстанція підтримує позицію суду першої інстанції, що вказані твердження апелянта не ґрунтуються на приписах чинного законодавства та є помилковими, з огляду на слідуюче.

Між позивачем (орендар) та Чернігівською міською радою (орендодавець) було укладено договори оренди земельної ділянки:

№ 4051 від 17.10.2012 року про надання в довгострокове платне користування земельної ділянки в місті Чернігові для експлуатації приміщення аптеки по вул. 50 років СРСР, 18, загальною площею 0,0421 га (кадастровий номер 7410100000:02:015:0396). Нормативна грошва оцінка становить 427 087,66 грн. (1 014,46 грн. за 1 м кв).

№ 4051 від 27.11.2012 року про надання в довгострокове платне користування земельної ділянки в місті Чернігові для експлуатації приміщення аптеки по вул. Войкова, 13, загальною площею 0,0565 га (кадастровий номер 7410100000:01:031:0262). Нормативна грошова оцінка становить 869 936,15 грн. (1 539,71 грн. за 1 м кв).

В п. 36 кожного договору визначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його реєстрації згідно чинного законодавства .

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу).

Згідно п. 269.1. ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Пункт 270.1. ст. 270 ПК України передбачає, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п. 286.1. ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 288.1 ст. 288 ПК визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Аналіз норм Податкового кодексу України, свідчить, що річна сума платежу, який підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. При цьому право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за відсутності державної реєстрації права власності, права постійного користування та права оренди земельної ділянки такі права не виникають.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 28113510 від 15.10.2014р. право оренди земельної ділянки згідно договору оренди землі № 4051 від 27.11.2012 р. зареєстровано у державному реєстрі 09.10.2014р. за номером 16486141, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 476924974101.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 28747332 від 29.10.2014р. право оренди земельної ділянки згідно договору оренди землі № 4051 від 17.10.2012 р. зареєстровано у державному реєстрі 23.10.2014р. за номером 16820343, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 488385574101.

Зважаючи на те, що позивач у перевіряємому періоді не був власником чи користувачем земельної ділянки, відповідно, земельний кадастр не містив даних для нарахування земельного податку позивачеві і в нього не виникло обов'язку сплачувати земельний податок.

Колегія суддів знаходить необґрунтованими посилання апелянта на те, що право користування земельними ділянками у позивача виникло з моменту укладення/підписання договорів 17.10.2012 р. та 27.11.2012 р., а тому і відповідний обов'язок сплати сум земельного податку виник з вказаних дат.

При цьому, апеляційна інстанція відзначає, що за ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В свою чергу, договорами оренди земельних ділянок, зокрема п. 36 встановлено, що договір набирає чинності після підписання його сторонами та реєстрації згідно чинного законодавства, а, отже, до моменту державної реєстрації спірних договорів, а саме: 23.10.2014 року - договору № 4051 від 17.10.2012 р. та 09.10.2014 року - договору № 4051 від 27.11.2012 р. відповідно у позивача не було обов'язку сплачувати земельний податок за вказаними договорами оренди.

Крім того, згідно розрахунку штрафних санкцій з орендної плати сума заниження податкового зобов'язання визначеного за результатами перевірки за жовтень 2012 року донараховано 1 033,28 грн., за листопад 2012 р. донараховано 2 522,08 грн., за грудень 2012 р. донараховано 5 035,23 грн. При цьому, відповідачем не надано розрахунку земельного податку, тобто з чого складаються зазначені суми, що суперечать нормам податкового законодавства. Натомість, спірним податковим повідомленням-рішенням від 13.11.2013 р. № 0005392200 позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку юридичних осіб у сумі 19 578,88 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 9 789,48 грн.

Слід зауважити, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем на підставі висновків акта від 28.10.13 р. № 630/22/36655448 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Чернігівська фармацевтична компанія», з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. Так, за результатами перевірки було донараховано за жовтень 2011 р. - 1 328,11 грн., за листопад 2011 р. -1 285,27 грн., за грудень 2011р. -1 328,11 грн., за січень 2012 р. - 1 324,48 грн., за лютий 2012 р. - 1 239,03 грн., за березень 2012 р. - 1 324,48 грн., за квітень 2012 р. - 1 281,75 грн., за травень 2012 р. - 1 324,48 грн., за червень 2012 р. - 1 281,75 грн., за липень 2012 р. - 1 324,48 грн., за серпень 2012 р. - 1 324,48 грн., за вересень 2012 р. - 1 281,75 грн., за жовтень 2012 р. - 1 324,48 грн., за листопад 2012 р. - 1 281,75 грн., за грудень 2012 р. - 1 324,48 грн.

Разом з тим, суму земельного податку з юридичних осіб донарахованого податковим повідомленням-рішенням від 13.11.2013 р. № 0005392200 за період жовтень 2011 р. - грудень 2012 р. позивач сплатив, платіжним дорученням від 25.11.13 року № 10075 на суму 29 538,26 грн. (докази у справі).

Відповідно до ч. ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.