Рішення

від 15.04.2015 по справі 291/231/15-ц

РУЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 291/231/15-ц

2/291/127/15

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2015 року

Ружинський районний суд Житомирської області у складі :

головуючого - судді Нейла В. М.

при секретарі - Геворковій Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Ружині справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ГВІДЕНС»

про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, яким просив, в редакції заяви про уточнення позовних вимог, стягнути з ТОВ «ГВІДЕНС» на свою користь заборгованість по заробітній платі за період з 3 червня 2014 року по 17 жовтня 2014 року в сумі 3176,00 грн.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку, починаючи з 17.10.2014 р. по 15.04. 2015 р. у сумі 4336,25 грн.; моральну шкоду в сумі 10000,00 грн..

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 3 червня 2014 року він був прийнятий згідно трудового договору на посаду юрисконсульта товариства з обмеженою відповідальністю «Гвіденс» на підставі наказу № 2 від 03.06.2014 року, а 17 жовтня 2014 року ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади за власним бажанням, згідно ст.38 КЗпП України на підставі наказу № 8 від 17.10.2014 року.

Позивач вказує, що відповідач з ним не провів розрахунок по зарплаті за відпрацьований ним період часу з 3 червня 2014 року по 17.10.2014 року. У добровільному порядку відповідач заборгованість по заробітній платі та компенсації за затримку розрахунку не погашає, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду.

В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав з наведених вище підстав.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у його задоволенні, пояснивши, що належна позивачу заробітна плата повністю виплачена в день звільнення, про що свідчить акт комісії про відмову ОСОБА_1 поставити підписи в платіжних документах.

Заслухавши доводи позивача, представника відповідача, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, на підставі наступного.

Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1, НОМЕР_1 від 20.11.2004 року останній 3 червня 2014 року прийнятий на посаду юрисконсульта товариства з обмеженою відповідальністю «Гвіденс» на підставі наказу № 2 від 03.06.2014 року, а 17 жовтня 2014 року ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади за власним бажанням, згідно ст.38 КЗпП України на підставі наказу № 8 від 17.10.2014 року (а.с.6-7).

Як вбачається із довідки про доходи №1 від 30.03.2015 року, виданої товариством з обмеженою відповідальністю «Гвіденс», загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 03.06. 2014 року по 17.10.2014 року становить 3176.06 грн.( а.с.24).

Вказана довідка досліджувалася судом у копії та була взята до уваги, як належний доказ, оскільки сторони визнали обставини в ній зазначені.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Суд критично розцінює посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_1 при розрахунку отримав повністю заробітну плату, однак не розписувався у відомостях на виплату грошей, не пояснивши при цьому причин відмови розписуватися у вказаних відомостях, про що свідчить акт комісії про відмову ОСОБА_1 поставити підписи в платіжних документах від 17.10.2014 року (а.с.66), оскільки вказаний акт суперечить нормам чинного законодавства України щодо форми виплати заробітної плати та не являється доказом, який засвідчує факт розрахунку, так як відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Статтею 9 даного Закону встановлені вимоги, які повинні відповідати складанню первинних документів, а акт від 17.10.2014 р. не являється первинним документом та не може бути доказом, який засвідчує факт проведення розрахунку із заробітної плати.

Крім того, відповідно до розділу 3 Постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у на-ціональній валюті в Україні» виплати, пов'язані з оплатою праці, проводяться касиром підпри-ємства або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача чи за видатковими відо-мостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми.

Пунктом 3.9 згаданої Постанови встановлено, що після закінчення встановлених строків виплат, пов'язаних з оплатою праці за видатковими відомостями, касир зобов'язаний у видатковій відомості проти прізвища осіб, яким не здійснено виплату, поставити відбиток штампа або зробити напис «Депоновано»; скласти реєстр депонованих сум; у кінці видаткової відомості зазначити фактично виплачену суму та недоодержану суму виплат, яка підлягає депонуванню, звірити ці суми із загальним підсумком за видатковою відомістю і засвідчити напис своїм підписом; здійснити відповідний запис у касовій книзі згідно з виписаним бухгалтерією видат-ковим касовим ордером на фактично видану суму за видатковою відомістю. Касові ордери або видаткові відомості одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа або напис «Оплачено» із за-значенням дати (число, місяць, рік).

Як вбачається з відомостей на виплату грошей №17 за червень 2014 року, № 19 за липень 2014 року, № 22 за серпень 2014 року, № 23 за серпень 2014 року, № 25 за вересень 2014 року,

№ 26 за вересень 2014 року, № 29 за жовтень 2014 року, відповідач не здійснив оформлення видаткових відомостей відповідно до вимог Постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.

Відповідно до вимог ст.116,117 КЗпП України заробітна плата при звільненні виплачується працівникам в день звільнення, а у разі невиплати з підприємства стягується середній заробіток працівника за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а в разі порушення законодавства про оплату праці - без обмеження будь-яким строком.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені судом обставини суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню і з відповідача необхідно стягнути на користь позивача невиплачений йому при звільненні борг із заробітної плати, стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з роботи за період з дня видання наказу про звільнення ОСОБА_1, тобто з 18 жовтня 2014 року - з роботи до дня ухвалення в суді цього рішення.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 року № 100 обчислення середньоденної заробітної плати проводиться за останні два повних робочих місяці, тобто серпень-вересень 2014 року. Середньоденна заробітна плата складає: 688,72 грн. (серпень 2014 року ) + 768,20 грн. (вересень 2014 року) : 42 робочі дні за два місяці = 34 грн. 69 коп.. Період не виплати належної позивачу заробітної плати з 18.10.2014 року по 15.04.2015 рік, зокрема: жовтень 2014 року - 10 робочих днів; листопад 2014 року - 20 робочих днів; грудень 2014 року - 23 робочих дні; січень 2015 року - 20 робочих днів; лютий 2015 року - 20 робочих днів; березень 2015 року - 21 робочий день; квітень 2015 року - 11 робочих днів. Разом: 125 робочих днів.Станом на 15.04.2015 р. загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки по день ухвалення рішення складає: 34 грн. 69 коп. х 125 робочих днів = 4 336,25 грн. (чотири тисячі триста тридцять шість гривень 25 коп.).

Судові витрати у виді судового збору підлягають стягненню в дохід держави з відповідача згідно п.п.1,2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за два види позовних вимог - про стягнення боргу із заробітної плати і середнього заробітку та з позовних вимог немайнового характеру - стягнення моральної шкоди - по 243,60 грн. за кожен вид позовних вимог на загальну суму 730,80 грн. (243,60 грн. +243,60 грн. +243,60 грн. = 780,80 грн.).

Враховуючи те, що заробітна плата являється основним джерелом для забезпечення життєвих потреб позивача, з моменту прийняття його на роботу 3 червня 2014 року по день ухвалення рішення ОСОБА_1 не отримував заробітної плати, був вимушений протягом дев'яти місяців вживати додаткові зусилля для організації свого життя, відсутність засобів для проживання та задоволення своїх щоденних потреб позивача, спричинило останньому моральні страждання, а тому суд вважає необхідним частково задовільнити позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст.47,116,117,233,237-1 КЗпП України, ст. ст.88, 209,212,213, 215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГВІДЕНС» (01001, м.Київ, вул. Хрещатик, буд. 44, літ. Б, код ЄДРПОУ 35963261 р/р 26008513665001 ПАТ «АСВІО Банк» м. Чернігів, МФО 353489) на користь ОСОБА_1:

- нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 03 червня 2014 року по 17 жовтня 2014 року в сумі 3176 грн. 00 коп. (три тисячі сто сімдесят шість ) грн.;

- середній заробіток за час затримки розрахунку станом на 15.04.2015 р. в сумі 4336 грн. 25 коп.(чотири тисячі триста тридцять шість грн. 25 коп.);

- в рахунок відшкодування моральної шкоди-1000 грн. (одна тисяча грн.).

Виплату вказаних сум провести після утримання податків та інших обов'язкових платежів на користь держави.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГВІДЕНС» на користь держави судовий збір в розмірі 730 грн.80 коп..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголо-шення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. М. Нейло.