Ухвала

від 07.04.2015 по справі 804/2870/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.04.2015р. м. Київ К/800/18047/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Загороднього А.Ф.

Сіроша М.В.

при секретарі судового засідання: Чайці О.С.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року

по справі № 804/2870/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК СВТ-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БК СВТ-Сервіс» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000112202 від 12.02.2013 року на суму 1805582,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ в Жовтневому районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС проведено перевірку діяльності ТОВ «БК СВТ-Сервіс», за результатами якої відповідачем зроблено висновок про порушення з боку позивача п.102.5 ст.102, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України - завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації), на суму 1805582,00 грн.

На думку податкового органу, позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за вересень 2012 року залишок від'ємного значення податкової декларації з ПДВ за грудень 2008 року в сумі 304539,00 грн. та січень 2009 року в сумі 1501043,00 грн., оскільки платник податків мав скористатися правом на отримання суми бюджетного відшкодування протягом 1095 днів.

На підставі висновків перевірки податковим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000112202 від 12.02.2013 року на суму 1805582,00 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

У відповідності до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Наведений порядок врахування від'ємного значення суми податку на додану вартість також визначений п.200.1-200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Встановлено, що у перевіряємому періоді позивачем укладено з ДП ВО ПМЗ ім. О.М.Макарова БМК договір № П-01/08, а також додаткові угоди щодо виконання будівельно-монтажних і спеціальних видів робіт по об'єкту (житлові будинки зі вбудованими офісними приміщеннями).

На підтвердження виконання робіт відповідно договору та додаткових угод в матеріалах справи наявні належним чином оформлені первинні документи, а саме - акти прийняття виконаних підрядних робіт, податкові накладні, довідки та ін.

Відповідно, позивачем до податкового кредиту грудня 2008 року включені податкові накладні на загальну суму 2780858,00 грн. (ПДВ - 556171,60 грн.); до податкового кредиту січня 2009 року включені податкові накладні на загальну суму 7506043,68 грн. (ПДВ - 1501208,73 грн.).

Судами також встановлено, що при визначенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість податковим органом не визнано залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду) у розмірі 1805582,00 грн.

Станом на 30.09.2012 року суми ПДВ є неоплаченими.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому, платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Аналогічні положення містяться також у п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України.

Судами вірно вказано на те, що наведеними нормами законодавства не передбачено відстрочення використання такого права з моменту його виникнення.

Відповідно до п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, вказана норма може бути застосована лише до правовідносин, які складаються з приводу бюджетного відшкодування ПДВ.

В даному випадку, спірні правовідносини склались з приводу формування суми від'ємного значення з ПДВ, що за змістом Податкового кодексу України не є тотожними.

При цьому, Верховним судом України у постанові від 06.02.2012 року вказано наступне: «системне тлумачення наведених норм (пп.7.7.1, пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР) дає підстави для висновку, що підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21.12.2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено граничні строки для подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування, і ця норма не встановлює строків, протягом яких здійснюється зарахування належної платнику повної суми бюджетного відшкодування шляхом зменшення податкових зобов'язань із цього податку наступних податкових періодів, якщо заява про таке відшкодування подана своєчасно».

Відповідно до частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що за нормами Податкового кодексу України подання заяви про бюджетне відшкодування ПДВ, як надмірно сплаченої до бюджету суми ПДВ, є правом позивача, яким він може скористатися протягом встановленого у пункті 102.5 статті 102 Податкового кодексу України періоду, а не його обов'язком.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що позивач правомірно задекларував у податковій декларації за вересень 2012 року суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 1805582,00 грн. Таке декларування залишку від'ємного значення позивач має право проводити поза межами строку, встановленого приписами пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.

За наведених обставин та беручи до уваги те, що зазначені вище дії позивача не суперечать приписам Закону № 168/97-ВР, що діяв до 01.01.2011 року, а також приписам Податкового кодексу України щодо прав та обов'язків платників податків, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року по справі № 804/2870/13-а залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підпис Загородній А.Ф. підпис Сірош М.В.

Ухвала складена у повному обсязі 10.04.2015 р.