Постанова

від 14.04.2015 по справі 810/873/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2015 року 810/873/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомУправління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гора" простягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

в с т а н о в и в:

Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гора" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 14182,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем утворився борг за 2014 рік та січень-лютий 2015 року з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2.

09 квітня 2015 року до суду надійшли заперечення на позов, в яких відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що підприємство не повинно відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгової пенсії, призначеної ОСОБА_1 за п. "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки відповідно до положень абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гора" є юридичною особою, що зареєстрована 30.07.2004 (запис про державну реєстрацію в ЄДР №13301020000000018), як платник єдиного страхового внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області.

ТОВ "Агрофірма "Гора" є сільськогосподарським підприємством, яке до 31.12.2014 було платником фіксованого сільськогосподарського податку, а з 1 січня 2015 року - є платником єдиного податку 4 групи.

УПФУ в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області відповідно до розрахунку фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, на підставі пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Список № 2), згідно з вимогами частини другої розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначило розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій громадянці ОСОБА_1 за 2014 рік в сумі 12161,04 грн. та за січень-лютий 2015 року в сумі 2021,50 грн.

Вказана пенсіонерка працювали на підприємстві відповідача, що підтверджується копією трудової книжки.

При цьому, як зазначив відповідач, ОСОБА_1 отримала право на пенсію на пільгових умовах на підставі пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки вона виховувала п'ятеро дітей та працювала у сільськогосподарському виробництві.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, визначено, зокрема підпунктами "б" - "з" частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховують п'ятеро і більше дітей, мають право на отримання пенси на пільгових умовах незалежно від віку і трудового стажу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.1992 № 244 "Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей" жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу. Право на таку пенсію на пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподаpському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання.

Як було зазначено судом, жінка, якій призначено пенсію на пільгових умовах, на момент призначення пенсії виховала п'ятеро дітей до 14-річного віку та працювала на постійній роботі на підприємстві позивача, яке є сільськогосподаpським виробництвом.

Підпунктом 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (статтями 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663.

Відповідно до приписів пункту 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої розділу XV "Прикінцеві положення" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з пунктом 1 статті 1 та абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Тобто, вказаним законом з огляду на суб'єктний склад для платників фіксованого сільськогосподарського податку зроблено виключення, в силу якого вони не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, який сплачується у формі відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Судом встановлено, що починаючи з 1 січня 2006 року пенсії, призначені відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в силу положень абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції Закону України від 31.05.2005 №2613-IV "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку") виплачувались за рахунок коштів Державного бюджету України.

Однак, з 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме: з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок та запроваджено нову форму оподаткування - єдиний податок, в якому передбачено окрему (четверту) групу платників єдиного податку, які є сільськогосподарськими товаровиробниками.

Внаслідок змін у правовому регулюванні, що сталися у податковому законодавстві (виключення положень про фіксований сільськогосподарський податок), відпали й підстави для звільнення від оподаткування збором на обов'язкове державне пенсійне страхування, який сплачується у формі відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", адже з 1 січня 2015 року правовим порядком не передбачено такої категорії платників податків як платники фіксованого сільськогосподарського податку.

Отже, відповідач у відповідності до викладених вище положень чинного законодавства зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій своїй колишній працівниці ОСОБА_1, пенсія за віком якій призначена відповідно до пункту "ж" Закону України "Про пенсійне забезпечення", лише починаючи з 1 січня 2015 року.

В той же час, законні підстави для покладення на ТОВ "Агрофірма "Гора" обов'язку відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_1, пенсія за віком якій призначена відповідно до пункту "ж" Закону України "Про пенсійне забезпечення", за 2014 рік відсутні, оскільки обов'язок відповідача щодо відшкодування таких витрат виник лише з 1 січня 2015 року.

Згідно із вимогами ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

В силу положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Наявні матеріали справи свідчать, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами правомірності визначення відповідачу розміру та складу фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій в сумі 12161,04 грн.

Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про часткову правомірність заявлених позовних вимог і, відповідно, позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, статтями 69, 70, 71, 72, 94, 158 - 163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гора" (код ЄДРПОУ 33088438) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень-лютий 2015 року в сумі 2021 (дві тисячі двадцять одна) грн. 50 коп.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.