Постанова

від 22.04.2015 по справі 815/1932/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1932/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Дубовик Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Болградському районі Головного управління ДФС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсервіс" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку платника податків, -

ВСТАНОВИВ

До Одеського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у Болградському районі Головного управління ДФС в Одеській області (далі - позивач, ДПІ) з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсервіс" (далі - ТОВ "Агротехсервіс") про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку платника податків. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач має заборгованість перед бюджетом у загальному розмірі 48549,91 грн. внаслідок несплати податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, орендної плати, пені. Податковий орган просить накласти арешт на кошти та на інші цінності, що знаходяться на рахунках відповідача, оскільки у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (п. 20.1.33 ст.20 Податкового кодексу України).

Позивач в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.124).

Відповідач до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи, повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 122-123).

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Як з'ясовано судом, з 13.12.1999 року відповідач взятий на облік у податковому органі за № 104, що вбачається з довідки про взяття на облік платника податків від 27.02.2015 року № 1515111400158 (а.с.9).

Відповідно до п. п. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно п.п. 191.1.1. п. 191.1. ст. 191 Податкового кодексу України органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ТОВ "Агротехсервіс" має податковий борг перед бюджетом у сумі 48549,91 грн. внаслідок несплати податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, орендної плати, який відображений в обліковій картці платника та довідці про податковий борг відповідача (а.с. 20, 38-51).

Доказів того, що станом на момент звернення до суду податковий борг перед бюджетом відповідачем погашений, до суду жодною зі сторін не надано.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача направлялася податкова вимога від 13.06.2014 року № 297-25, яка отримана останнім 13.06.2014 року, що вбачається з матеріалів справи (а.с. 52).

Згідно п. 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, зокрема, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Судом встановлено, що Державна податкова інспекція у Болградському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області зверталась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсервіс" заборгованість у загальному розмірі 66344,54грн., з яких 65722,97грн. - орендна плата за землю, 621,57грн. - податок на прибуток.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2014 року адміністративний позов Державної податкової інспекції у Болградському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області - задоволено; постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсервіс" (68723, Одеська обл., Болградський район, с.Калчева, вул.Гагаріна,34, код ЄДРПОУ 30665560) в дохід Державного бюджету України на користь Державної податкової інспекції у Болградському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (68702, Одеська обл., м.Болград, вул.Асена Христєва,24, код ЄДРПОУ 38701459) заборгованість у загальному розмірі 66344(шістдесят шість тисяч триста сорок чотири)грн. 54коп. (а.с. 75-77).

Відповідно до п.95.3 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, після отримання вищезазначеного рішення суду ДПІ скористалось своїм правом та звернулось до банків, обслуговуючих ТОВ "Агротехсервіс", щодо списання з розрахункових рахунків відповідача суму податкової заборгованості.

При цьому, згідно матеріалів справи, інкасові доручення про стягнення коштів № 1 від 26.02.2015 року (а.с78-79) повернуті банківськими установами з повідомленням про повернення без виконання інкасового доручення, оскільки кошти на банківських рахунках для виконання інкасового доручення відсутні (а.с.78-79).

Крім того,згідно матеріалів справи, ДПІ прийнято рішення № 2174 від 20.03.2015 року про опис майна відповідача у податкову заставу відповідно до ст. 89 розділу II Податкового кодексу України (а.с. 84).

На підставі вищезазначеного рішення про опис майна у податкову заставу, ДПІ складено акт опису майна №1 від 25.03.2015 року по ТОВ "Агротехсервіс" (а.с. 83).

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.02.2011 №149/11/13-11 зазначено що "Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків. Судам варто мати на увазі, що застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (підпункт 94.6.2 статті 94 Податкового кодексу України). У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається. Тому реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків".

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені п.п. 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Так, право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України.

Поняття податкового боргу, відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, включає в себе грошове зобов'язання, яке самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в порядку оскарження, але не сплачене у встановлений ПК України строк.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Разом з тим, арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 ПК України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем з метою встановлення наявності активів у відповідача направленні запити до державних органів реєстрації, в результаті чого отримано довідки, а саме: Державної інспекції сільського господарства в Одеській області № 05-14/06/5210 від 15.12.2014р. про відсутність сількогосподарської техніки; Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Болградського та Ренійського районів, підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Одеській області № 193 від 20.03.2015 року про відсутність транспортних засобів; Реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність майна зареєстрованого за боржником (а.с. 80-82).

Наведене свідчить, що у відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 48549,91 грн.

Крім цього, суд зазначає, що Постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004р. затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом 10.10 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Відтак, вимога щодо накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться в банку та належать платнику податків, який має несплачений податковий борг в сумі 48549,15 грн. є правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів сплати податкового боргу в сумі 48549,15 грн. відповідачем не надано.

Водночас, позивачем надано докази відсутності у відповідача майна, достатнього для погашення податкового боргу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову та накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків ТОВ "Агротехсервіс".

Відтак, у зв'язку із наведеними судом обставинами, суд дійшов висновку, що позивач має всі підстави для звернення до суду з метою накладення арешту на кошти платника податків.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач довів суду обставини на яких ґрунтуються його позовні вимоги та надав суду необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69-71, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Болградському районі Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в Одеському обласному управлінні АТ «Ощадбанк» м. Одеси, МФО 328845, р/р 26008300317245, № 26042300317245 та у банку АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Київ, МФО банку 380805, р/р № 26001468359, № 26004468367, № 26008468363, № 2604360266, № 2604560268, Казначейство України, МФО 899998, р/р № 37516000051835, платника податків товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсервіс" (код ЄДРПОУ 30665560) в межах суми податкової заборгованості у загальному розмірі 48549,91 грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 22.04.2015 року.

Суддя Вовченко O.A.

.