Постанова

від 22.04.2015 по справі 826/4119/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2015 року № 826/4119/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) від 23 вересня 2014 року №1524/26-59-17-01.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/4119/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 24 березня 2015 року.

В судовому засіданні 24 березня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи положення частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 24 березня 2015 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питань повноти своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб від доходів отриманих у вигляді інвестиційного прибутку ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

Перевіркою встановлено порушення фізичною особою ОСОБА_1 статтю 36, статтю 176, підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу, а саме: ОСОБА_1. згідно податкової інформації від нотаріуса отримано інвестиційний прибуток (дохід) від операцій з інвестиційними активами та не задекларовано дохід у 2013 році у сумі 600 000, 00 грн. не нараховано та не сплачено у бюджет податок з доходів фізичних осіб за 2013 рік у сумі 101 770, 60 грн.

Виявлення зазначених порушень стало підставою для донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб у сумі 101 770, 60 грн. та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25 442, 65 грн. шляхом винесення 23 вересня 2014 податкового повідомлення - рішення №1524/26-59-17-01.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, які стали підставою для винесення зазначеного податкового повідомлення - рішення ОСОБА_1. оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві та ДФС України.

За результатами розгляду скарг платника податків листами Головного управління ДФС у м. Києві від 04 грудня 2014 року №203/К/26-15-10-08 та ДФС України від 02 лютого 2015 року №88/К/99-99-10-01-03-14 у їх задоволенні відмовлено, а податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Позивач не погоджується із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає, що з наданих податковому органу документів вбачається, що розмір суми при відчуження частки в статутному капіталі здійснено за вартістю, яка дорівнює розміру внеску, що був внесений ним при формуванні цього товариства, а тому фінансовий дохід по операціям з інвестиційними активами складає 0,00 грн.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог з урахуванням вищенаведеного, суд виходить з наступного.

Матеріали справи свідчать, що під час проведення перевірки, контролюючим органом встановлено, що ОСОБА_1 відчужено корпоративні права - 100% частки у статутному капіталі ТОВ «Велес Трейдінг Груп» (код ЄДРПОУ 33551847) у розмірі 600 000, 00 грн. на користь компанії «Літекс Груп Лімітед», зареєстрованої за законодавством Китайської Народної Республіки, у зв'язку з чим, відповідач прийшов до висновку про отримання позивачем оподаткованого доходу за межами України від операцій з інвестиційними активами у сумі 600 000, 00 грн. та не визначив вказану суму в податковій декларації у відповідності до абзацу «а» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України та не сплатив податок з доходів фізичних осіб визначений пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до статуту ПП «Велес Трейдінг» (код ЄДРПОУ 33551847) зареєстрованого Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією 09.10.2009, номер запису 10741050003007280.

Пунктом 4.4 вказано статуту встановлено, що для забезпечення діяльності підприємства, за рахунок грошових коштів засновника (ОСОБА_1.), статутний капітал збільшується до 600 000, 00 грн.

Так, позивачем був сформований статутний капітал в сумі 600 000, 00 грн., частка у якому складала-100%.

На підтвердження внесення грошових коштів до статутного підприємства, позивачем надано суду копії прибуткових ордерів від 08.10.2009 №9 на суму 97 100,00 грн., від 12.10.2009 №10 на суму 152 900, 00 грн., від 13.10.2009 №11 на суму 47 700, 00 грн., від 19.12.2009 №12 на суму 300 000, 00 грн., від 23.11.2009 №13 на суму 1 500, 00 грн., від 25.11.2009 №16 на суму 800, 00 грн.

Відповідно до рішення загальних зборів учасників ПП «Велес Трейдінг» (код ЄДРПОУ 33551847), оформленого протоколом від 27 лютого 2013 року №1, ПП «Велес Трейдінг» перетворено у ТОВ «Велес Трейдінг Груп», про що Шевченківською районною в місті Києві районною адміністрацією внесено відповідний запис від 01 березня 2013 року №10741120016007280 про приниження ПП «Велес Трейдінг», правонаступником якого є ТОВ «Велес Трейдінг Груп».

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, в березні 2014 позивачем відчужено належні останньому корпоративні права-100% частки у статутному капіталі ТОВ «Велес Трейдінг Груп» (код ЄДРПОУ 33551847) на користь компанії «Літекс Груп Лімітед», зареєстрованої за законодавством Китайської Народної Республіки.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.55 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Водночас, згідно з підпунктом 14.1.54 названого пункту дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

В даному випадку, позивач отримав дохід від діяльності на території України з відчуження корпоративних прав, а саме: продаж частки в статутному фонді ТОВ «Велес Трейдінг Груп» (код ЄДРПОУ 33551847), а тому відсутні будь-які підстави вважати отримані позивачем кошти від відчуження корпоративних прав іноземним доходом.

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, та є базою оподаткування податку на доходи фізичних осіб визначено пунктом 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Зокрема, згідно з підпунктами 164.2.3, 164.2.9 вказаного пункту такими є:

- доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них права, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об'єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (далі - роялті), у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;

- інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом.

В розумінні підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів.

При здійсненні фізичними особами операцій з інвестиційними активами (зокрема, корпоративними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій, який відповідно до підпункту 170.2.2. пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України розраховується, як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат, на придбання такого активу з врахуванням норм підпункту 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами). Згідно з підпунктом 170.2.3 пункту 170.2 цієї ж статті Кодексу, якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

При цьому, відповідно до підпункту 170.2.6 цього пункту Кодексу, до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

Послідовний аналіз зазначених правових норм дає суду підстави для висновку, що об'єктом оподаткування податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, доходи від продажу об'єктів корпоративних прав, доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення платником податку операцій з корпоративними правами, доходи від отримання в подарунок корпоративних прав, а не витрати на придбання таких корпоративних прав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, дохід, отриманий позивачем в результаті продажу частики в статутному фонді ТОВ «Велес Трейдінг Груп» дорівнює сумі витрат, понесеній платником податків для її придбання, що свідчить про помилкове нарахування податкового зобов'язання по податку на доходи виходячи з вартості проданої частки.

Такі висновку суду узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 10 червня 2014 року № К/800/5358/14.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б повністю спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Державної фіскальної служби у м. Києві від 23 вересня 2014 року №1524/26-59-17-01.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (04060, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 254 (двісті п'ятдесят чотири) грн. 44 коп.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник