Ухвала

від 22.04.2015 по справі 826/1085/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1085/15 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

22 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КУК-Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2015 року позов задоволено частково, визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 23.07.2014 № 0007502208 та від 24.11.2014 № 0000152208, № 0000142208.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФІ у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «КУК-Україна» (код ЄДРПОУ 33441453) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, за результатом якої складено акт перевірки від 08.07.2014 № 281/1-23-08/33441453 (т. 1, арк. 13-73).

На підставі складеного акта перевірки від 08.07.2014 № 281/1-22-08/33441453 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 23.07.2014:

- № 0007512208, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 34588,00 грн., з якої: за основним платежем - 27670,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6918,00 грн. за платежем: ПДВ (т. 1, арк. 84);

- № 0007502208, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 462333,00 грн., з якої: за основним платежем - 369866,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 92467,00 грн. за платежем: податок на прибуток підприємств (т. 1, арк. 83).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 23.07.2014 № 0007502208 та № 0007512208 позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, відповідно до ст. 56 ПК України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.10.2014 № 10880/10/26-15-10-06-15 скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.07.2014 № 0007512208 про сплату ПДВ в частині основного платежу в сумі 966,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 241,50 грн., а в іншій частині - залишено без змін, залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 23.07.2014 № 0007502208 та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 20091,00 грн. (основний платіж - 18601,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1490,00 грн.), а скаргу ТОВ «КУК-Україна» - без задоволення (т. 1, арк. 100-115).

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 23.07.2014 № 0007512208 вважається відкликаним, відповідно до пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України.

24.11.2014 відповідачем на підставі акта перевірки від 08.07.2014 № 281/1-22-08/33441453 та рішення від 23.10.2014 № 18125/7/26-15-10-0612 винесені податкові повідомлення-рішення;

- № 000015208, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 20091,00 грн., з якої: за основним платежем - 18601,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1490,00 грн. за платежем: податок на прибуток підприємств (т. 1, арк. 85);

- № 0000142208, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 33380,00 грн., з якої: за основним платежем - 26704,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6676,00 грн. за платежем: ПДВ (т. 1, арк. 86).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 26.12.2014 скаргу ТОВ «КУК-Україна» залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення від 23.07.2014 № 0007502208 та № 0007512208 з урахуванням рішення, прийнятого за результатами первинної скарги - без змін (т. 1, арк. 118-123).

Крім того, рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.12.2014 ТОВ «КУК-Україна» залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення від 24.11.2014 № 0000142208 та № 0000152208 - без змін (т. 1, арк. 126-128).

Вважаючи зазначені рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «КУК-Україна» (клієнт) та ТОВ «Авіста-Логістік» (експедитор) було укладено договір транспортного експедирування від 14.11.2011 № 1808/28 (т. 2, арк. 5-8).

Згідно умов даного договору, експедитор приймає на себе зобов'язання за плату та за рахунок клієнта здійснити виконання зазначених цим договором транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення матеріальних цінностей, інших предметів (надалі - вантажу) автомобільним транспортом, на підставі замовлення, що надається уповноваженою особою клієнта з оформленням експрес-накладної (ТТН) для кожного перевезення, що є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором та використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, позивачем надано до суду: додаток № 1 (умови перевезення вантажів); додаток № 2 (терміни та поняття); акт звірки взаємних розрахунків за січень-травень 2012 року, за період з 05.09.2011 по 30.05.2013; рахунки-фактури; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); замовлення на перевезення; вантажно-митні декларації; акти приймання товарів; видаткові накладні та довіреності на отримання товару; товарно-транспортні накладні (т. 2 арк. 9-216, т. 3 арк. 1-239, т. 4 арк. 1-254, т. 5 арк. 1-88); податкові накладні (т. 5 арк. 89-194), податкову декларацію ТОВ «Авіста-Логістік» з ПДВ за 2012 рік; банківську виписку (т. 8 арк. 110-120)

Відтак, позивач наданими доказами підтвердив реальність господарських операцій між ТОВ «КУК - Україна» та ТОВ «Авіста - Логістак», в той час як позиція відповідача ґрунтується лише на акті про неможливість проведення звірки ТОВ «Авіста - Логістак», а тому відсутні підстави вважати, що позивачем було безпідставно включено до валових витрат та податкового кредиту суми витрат щодо отримання послуг по даним взаємовідносинам.

Також встановлено, що між ТОВ «КУК-Україна» та ТОВ «Ятекс» були взаємовідносини щодо транспортно-експедиційних послуг по Україні, що підтверджується наступними документами: рахунками-фактури; актами здачі-приймання робіт (надання послуг); видаткові накладні щодо постачання ТОВ «КУК-Україна» товару; довідки щодо відпуску товару зі складу; договори-заявки на транспортне перевезення вантажу (т. 6 арк. 5-225); податкові накладні (т. 6, арк. 226-245, т. 7 арк. 1-17).

Відтак, позивач наданими доказами підтвердив реальність господарських операцій між ТОВ «КУК - Україна» та ТОВ «Ятекс», оскільки відповідач не надав суду доказів, що ТОВ «Ятекс» не мало фізичної можливості виконати договірні зобов'язання, а тому ТОВ «КУК - Україна» було правомірно включено до валових витрат та податкового кредиту суми витрат щодо отримання послуг по даним взаємовідносинам.

Крім того, між ТОВ «КУК-Україна» (замовник) та ТОВ «Торговий дім «Магія світла» (експедитор) було укладено договір транспортно - експедиційного обслуговування від 24.07.2012 № 24/07/12 (т. 7, арк. 22-25).

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором та використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, позивачем надано до суду: рахунки - фактури; акти здачі - прийняття робіт (надання послуг); договори-заявки на транспортне перевезення вантажу; видаткові накладні щодо постачання ТОВ «КУК-Україна» товару; довіреності на отримання товару; товарно-транспортні накладні; довідки щодо відпуску товару зі складу (т. 7 арк. 26-41); податкові накладні (т. 7 арк. 42-43).

Отже, позивач наданими доказами підтвердив реальність господарських операцій між ТОВ «КУК - Україна» та ТОВ «Торговий дім «Манія світла» (ТОВ «Харпромсервіс-2013»), а тому відсутні підстави вважати, що позивачем було безпідставно включено до валових витрат та податкового кредиту суми витрат щодо отримання послуг по даним взаємовідносинам.

Також, між ТОВ «КУК-Україна» (замовник) та «КUК Handelsges GmbH» (Австрія) (виконавець) було укладено договір про надання послуг від 04.10.2009 (т. 7 арк. 44-54).

Згідно умов даного договору, виконавець зобов'язується надати замовнику наступні послуги:

- з пошуку постачальників товару, які протягом одного кварталу, здійснять поставку товару для замовника в кількості не менш, ніж 1 тона (виконавець вважається таким, що належним чином надав послуги з пошуку постачальників, у разі поставки постачальником на користь замовника протягом одного кварталу товару в кількості не менш, ніж 1 тона у розмірі 2 513,50 євро за кожного нового постачальника; для уникнення сумнівів, послуги з пошуку постачальників не обмежуються лише представленням замовника постачальнику, а вважаються наданими виконавцем щоразу та підлягають оплаті за кожну поставку);

- інформаційно-консультаційні послуги щодо властивостей товару та збільшення обсягів продажу товарів (виконавець, за запитом замовника зобов'язується надати замовнику Інформаційно-консультаційні послуги відповідно до умов цього договору).

Таким чином, обов'язковою умовою щодо пошуку постачальників товару є не лише знаходження контрагентів, а саме реалізація контрагентам товару замовника протягом одного кварталу товару в кількості не менш, ніж 1 тона.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: додаток № 1; додаток № 2; картку рахунку 632: євро; платіжні доручення в іноземній валюті (т. 7 арк. 55-78).

Отже, позивач наданими доказами спростував позицію відповідача та підтвердив реальність господарських операцій між ТОВ «КУК - Україна» та «КUК Handelsges GmbH» (Австрія) щодо пошуку постачальників товару, які протягом одного кварталу, здійснять поставку товару для замовника в кількості не менш, ніж 1 тона, а тому відсутні підстави вважати, що позивачем було безпідставно включено до валових витрат суми витрат щодо отримання послуг по даним взаємовідносинам.

Крім того, між ТОВ «КУК-Україна» (ліцензіат) та «КUК Handelsges GmbH» (Австрія) (ліцензіар) було укладено ліцензійний договір від 04.10.2010 (т. 7 арк. 79-88).

Згідно умов даного договору, ліцензіар, який є власником свідоцтва на словесні - торговельні марки «KUK» (далі - «Торговельні марки») за плату надає ліцензіату виключний дозвіл (виключну ліцензію) на використання Торговельних Марок на території України (далі - «Ліцензія»).

Під використанням Торговельних Марок розуміється нанесення їх на товар для якого Торговельні Марки зареєстровані, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет; застосування Торговельних Марок під час пропонування та надання будь-якої послуги, застосування їх в діловій документації, в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором та використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, позивачем надано до суду: додаток № 1; додатки № 2 (т. 7 арк. 89-104).

Також, позивач надав докази використання Торговельних Марок «КUК Handelsges GmbH» у власній господарській діяльності щодо нанесення логотипів на візитки, бланки, блокноти, в журналі, самоклеючій етикетці, тощо (т. 7 арк. 105-236, т. 8 арк. 1-26).

Таким чином, позивач наданими доказами підтвердив реальність господарських операцій між ТОВ «КУК - Україна» та «КUК Handelsges GmbH» (Австрія) щодо використанням Торговельних Марок шляхом застосування їх в діловій документації, в рекламі, а тому відсутні підстави вважати, що позивачем було безпідставно включено до валових витрат суми витрат щодо отримання послуг по даним взаємовідносинам.

Отже, позивач наданими доказами підтвердив реальність господарських операцій між ТОВ «КУК - Україна» та ТОВ «Ятекс», ТОВ «Харпромсервіс-2013», ТОВ «Авіста - Логістак», «КUК Handelsges GmbH» (Австрія), а тому відсутні підстави вважати, що позивачем було безпідставно включено до валових витрат та податкового кредиту суми витрат щодо отримання послуг по даним взаємовідносинам.

Відтак, суд першої інстанції вірно зазначив, що ТОВ «КУК - Україна» мало право на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Ятекс», ТОВ «Харпромсервіс-2013», ТОВ «Авіста - Логістак», як і мало право відносини витрати ТОВ «КУК - Україна» у зв'язку із придбанням послуг від ТОВ «Ятекс», ТОВ «Харпромсервіс-2013», ТОВ «Авіста - Логістак», «КUК Handelsges GmbH» (Австрія) до валових витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Отже, зазначені обставини справи та докази свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

В свою чергу, податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

В свою чергу, відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент виконання вищевказаних договірних відносин, зокрема того, що такі підприємства не були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів. Також відповідачем не доведено облік контрагентами позивача операцій, які мають на меті отримання економічної вигоди за рахунок уникнення податкового навантаження. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у позивача умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 22.04.2015р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.