Постанова

від 15.04.2015 по справі 826/8348/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8348/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаль М.І., секретар судового засідання Самсонова М.М., за участю сторін: представник позивача Авраменко С.Г., представник відповідача Варченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2014 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" звернулося до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків з позовними вимогами, які в ході слухання справи були остаточно уточнені (т.49 а.с.99), про скасування вісімнадцяти податкових повідомлень-рішень прийнятих на підставі восьми актами перевірки, а саме від 25 січня 2014 року №0000093720, від 07 квітня 2014 року № 0000253720 та № 0000263720, від 09 квітня 2014 року № 0000144050, № 0000154050, № 0000164050, № 0000174050 та № 0000184050, від 15 квітня 2014 року № 0000204050 та № 0000214050, від 30 квітня 2014 року № 0000313720 та № 0000323720, від 05 травня 2014 року № 0000333720 та № 0000343720, від 29 травня 2014 року № 0000413720 та №0000423720, від 12 червня 2014 року № 0000473720 та № 0000483720.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу, що правовідносини позивача з деякими контрагентами не мали реального характеру є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, які були надані позивачем. Крім того, позивач зазначив, що вимоги ст. 201.10 Податкового кодексу України позивачем не порушувались, оскільки подавши скаргу про відмову контрагентів надати податкову накладну та платіжні документи, він виконав положення вказаної статті.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2014 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем оскаржуваних рішень у зв'язку з тим, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2014 р., як таку, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 09.01.2014 р. проведено камеральну перевірку задекларованих позивачем у податковій звітності з ПДВ щодо суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за листопад 2013 р., за результатами якої складено акт № 6/40-50/37-10/31454383 (надалі акт № 6 від 09.01.2014р.) в якому зроблені висновки: завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення у розмірі 235697,00 грн. за жовтень 2013 року, чим порушено п. 185.1 ст.185, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України; завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 235697,00 грн. за листопад 2013 року, яка підлягає зменшенню, чим порушено п.200.4 ст. 200 ПК України (т.47 а.с.61).

На підставі вказаного акту відповідачем 25.01.2014 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000093720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 235697,00 грн. сума завищення бюджетного відшкодування та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 117848,5 грн. (т.1 а.с. 7).

Подальшому відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку за результатами якої складено акт від 21.03.2014 р. № 318/28-10-37-20/31454383 (надалі акт № 318 від 21.03.2014р.) про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2013 року (т.47 а.с.66). В акті перевірки зазначені висновки: завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення у розмірі 26311237,00 грн. за жовтень 2013 року, у розмірі 9114584,00 грн. за листопад 2013 року, у розмірі 3498375,00 грн. за грудень 2013 року, чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України; завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 35425821,00 грн. за грудень 2013 року, чим порушено пп. 14.1.18 п. 14 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 ПК України.

На підставі вказаного акту відповідачем 07.04.2014 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000253720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 35425821,00 грн. суми завищення бюджетного відшкодування та у розмірі 17712910,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000263720, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 3498375,00 грн. (т.1 а.с. 8, 9).

Позивач у порядку адміністративного оскарження подав скарги до Міністерства доходів і зборів України, за результатами яких рішенням останнього від 05.06.2014р. №10157/6/99-99-10-01-15 (т.1 а.с.236), податкові повідомлення-рішення відповідача від 07.04.2014р. №0000253720 та № 0000263720 були скасовані в частині порушень, пов'язаних із завищенням податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від ТОВ "АС Південь-Транс" (податкова накладна від 30 вересня 2013 року № 67), ТОВ "Октан" (податкова накладна від 31 жовтня 2013 року № 5/2), селянського фермерського господарства "Явір" (податкова накладна від 04 листопада 2013 року № 2/2), селянського фермерського господарства "Кам'янське" (податкова накладна від 19 листопада 2013 року № 16/2), приватного підприємства "Модигал" (податкова накладна від 21 листопада 2013 року № 4, № 7), в іншій - залишено без змін.

Відповідачем на підставі зазначено рішення Міністерства доходів і зборів України 12.06.2014 р. приймаються податкові повідомлення-рішення: № 0000473720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 35068496,00 грн. суми завищення бюджетного відшкодування та у розмірі 17534248,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000483720, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 3302414,00 грн. ( т.1 а.с. 241, 241).

26.03.2014р. відповідачем за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, складається акт № 11/28-10-40-5/31454383 (надалі акт № 11 від 26.03.2014р.) про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Побережне" (т.1 а.с.166) в якому зроблені висновки, що позивачем: неправомірно віднесено до складу валових витрат у 2013 році витрати пов'язані з придбанням товарів у ТОВ "Побережне", які не спричиняють реального настання правових наслідків на суму 992417 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 188559,00 грн., чим порушено пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України; занижено податок на прибуток за 2013 рік у загальному розмірі 188559,00 грн., чим порушено пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України; завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення у розмірі 198483,00 грн. за лютий 2013 року, чим порушено п. 185.1 ст.185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України; завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 198483,00 грн. за березень 2013 року, чим порушено пп. 14.1.18 п. 14 ст. 14, п.200.4 ст. 200 ПК України.

На підставі вказаного акту відповідачем 09.04.2014р. приймаються податкові повідомлення-рішення: № 0000144050, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 188559,00 грн. за основним платежем та у розмірі 47139,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000154050, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 198483,00 грн. суми завищення бюджетного відшкодування та у розмірі 99241,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т. 1а.с. 10, 11).

В той же день відповідач складає інший акт перевірки № 12/28-10-40-5/31454383 (надалі акт № 12 від 26.03.2014р.) про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з фермерським господарством "Скутельник А.О." за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2013 року (т.1 а.с.176), в якому зазначені висновки про порушення позивачем: неправомірно віднесено до складу валових витрат у 2013 році витрати пов'язані з придбанням товарів у ФГ "Скутельник А.О.", які не спричиняють реального настання правових наслідків на суму 15382996,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 2922769,00 грн. за 2013 рік, чим порушено пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України; завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення у розмірі 1012464,00 грн. за серпень 2013 року, у розмірі 2064135,00 грн. за вересень 2013 року, чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України; завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 1012464,00 грн. за вересень 2013 року, чим порушено пп. 14.1.18 п. 14 ст. 14, п.200.4 ст. 200 ПК України.

На підставі цього акту відповідачем 09.04.2014 р. приймаються податкові повідомлення-рішення: № 0000164050, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2922769,00 грн. за основним платежем та у розмірі 730692,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000174050, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1012464,00 грн. суми завищення бюджетного відшкодування та у розмірі 506232,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000184050, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 2064135,00 грн. (т.1 а.с. 12,13, 14).

31.03.2014р. відповідачем складається акт за наслідками документальної виїзної перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, № 14/28-10-40-5/31454383 (надалі акт № 14 від 31.03.2014р.) про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з фермерським господарством "Агро-Макс і Ко" (код 34416995) (далі - ФГ "Агро-Макс і Ко") за період з 01 січня 2011 року по 01 жовтня 2013 року (т.1 а.с.184), згідно висновків якого позивачем: неправомірно віднесено до складу валових витрат у 2012 році витрати пов'язані з придбанням товарів у ФГ "Агро-Макс і Ко", які не спричиняють реального настання правових наслідків на суму 10505573,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 2206170,00 грн. за 2012 рік, чим порушено пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України; завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення у розмірі 334207,00 грн. за вересень 2012 року, у розмірі 539656,00 грн. за жовтень 2012 року, у розмірі 1227252,00 грн. за листопад 2012 року, чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України; завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 334207,00 грн. за жовтень 2012 року, у розмірі 539656,00 грн. за листопад 2012 року, у розмірі 1227252,00 грн. за грудень 2012 року, чим порушено пп. 14.1.18 п. 14 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 ПК України.

На підставі вказаного акту відповідачем 15.04.2014 р. приймаються податкові повідомлення-рішення: № 0000204050, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2206170,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1103085,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000214050, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 2101115,00 грн. суми завищення бюджетного відшкодування та у розмірі 1050557,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т. 1 а.с. 15,16).

16.04.2014р. відповідачем складається акт № 401/28-10-37-20/31454383 (надалі акт № 401 від 16.04.2014р.) про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2014 року (т.47 а.с.117), згідно висновків якого позивачем: завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення у розмірі 3498375,00 грн. за грудень 2013 року, у розмірі 564987,00 грн. за січень 2014 року, чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України; завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 3498375,00 грн. за січень 2014 року, чим порушено пп. 14.1.18 п. 14 ст.14, п. 200.4 ст. 200 ПК України.

На підставі вказаного акту відповідачем приймається 30.04.2014 р. податкові повідомлення-рішення: № 0000313720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 3498375,00 грн. суми завищення бюджетного відшкодування та у розмірі 1749187,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000323720, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 564987,00 грн. (т. 1 а.с. 17,18).

17.04.2014р. відповідачем складено акт № 406/28-10-37-20/31454383 (надалі акт № 406 від 17.04.2014р.) про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за вересень 2012 року - жовтень 2013 року (т.47 а.с.99), згідно з висновків якого, позивачем: завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення у розмірі 750435,00 грн. за вересень 2012 року, у розмірі 57387,00 грн. за жовтень 2012 року, у розмірі 6117,00 грн. за лютий 2013 року, у розмірі 69753,00 грн. за серпень 2013 року, у розмірі 4635535,00 грн. за вересень 2013 року, чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України; завищено суму податкового кредиту та занижено суму позитивного значення та занижено суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет у розмірі 76780,00 грн. за липень 2013 року, чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України; завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 750435,00 грн. за жовтень 2012 року, у розмірі 57387,00 грн. за листопад 2012 року, у розмірі 6117,00 грн. за березень 2013 року, у розмірі 69753,00 грн. за вересень 2013 року, у розмірі 4635535,00 грн. за жовтень 2013 року, чим порушено пп. 14.1.18 п. 14 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 ПК України.

На підставі вказаного акту відповідачем приймається 05.05.2014 р. податкові повідомлення-рішення: № 0000333720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 5519227,00 грн. суми завищення бюджетного відшкодування та у розмірі 2759613,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000343720, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 76780,00 грн. за основним платежем та у розмірі 38390,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т. 1 а.с.21, 23).

19.05.2014р. відповідачем складається акт № 532/28-10-37-20/31454383 (надалі акт № 532 від 19.05.2014р.) про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2014 року (т.47 а.с.127), відповідно до висновків якого, позивачем: завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення у розмірі 1148156,00 грн. за січень 2014 року, у розмірі 169801,00 грн. за лютий 2014 року, чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України; завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 1148156,00 грн. за лютий 2014 року, чим порушено пп. 14.1.18 п. 14 ст.14, п. 200.4 ст. 200 ПК України.

На підставі цього акту відповідачем 29.05.2014 р. приймаються податкові повідомлення-рішення: № 0000413720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1148156,00 грн. суми завищення бюджетного відшкодування та у розмірі 574078 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000425720, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 169801,00 грн. (т. 1 а.с. 25, 26).

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право, крім іншого, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Згідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції на день виникнення спірних питань), у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в акті перевірки № 401 від 16.04.2014р. дійшов висновку, що ТОВ «Кернел-Трейд» в порушення п.33.1 ст.33, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.101, п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України включено до складу податкового кредиту за січень 2014р. суду ПДВ по заяві зі скаргою на постачальника (по податковим ТОВ «Агрополіс», не зареєстрованим в ЄДРПН), перша подія по яких сталася в грудні 2013 року (т.47 а.с.119 зворотній бік).

Згідно змісту іншого акту перевірки № 318 від 21.03.2014р. податковий орган також дійшов висновки, що позивачем порушено п.33.1 ст.33, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.101, п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України, оскільки включено до складу податкового кредиту за грудень 2013р. суду ПДВ по заяві зі скаргою на постачальника (по податковим ТОВ «Верна», не зареєстрованим в ЄДРПН), перша подія по яких сталася в жовтня 2013 року (т.47 а.с.69).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що позивачем не були дотримані вимоги п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу, що у ТОВ «Кернел-Трейд» не було підстав для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за податковими накладними від 30.12.2013р. № 159/2 складену ТОВ «Агрополіс» за січень 2014р. та від 31.10.2013р. № 300 складену ТОВ «Верна» за грудень 2013р. Суд зазначив, що позивач не скористався своїм правом перевірити відповідні відомості, тим самим взявши на себе ризик негативних наслідків своєї бездіяльності, зокрема, таких як неможливість документально підтвердити право на податковий кредит. При цьому суд послався на позицію Вищого адміністративного суду України висловлену в ухвалі від 21.08.2013 р. при розгляді справи № К/9991/80168/12.

Проте, колегія суддів з вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав вимоги п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Так, згідно матеріалів справи позивач 19.02.2014р. разом з податковою декларацією за січень 2014р. подав відповідачу заяву (додаток № 8) про відмову постачальника надати податкову накладну (порушенням порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) разом зі скаргою на контрагента TOB «Агрополіс» і додав до заяви документи щодо взаємовідносин з вказаним контрагентом, зокрема, договори, розрахункові документи на підтвердження сплати податку у зв'язку з придбанням товарів, інші первині документи.

Вказані обставини підтверджено документально, а саме позивачем надано: договір купівлі-продажу № ПЗ-13/540 від 01.08.2013р. укладений між ТОВ «Агрополіс» (продавець) та ТОВ «Кернел-Трейд» (покупець) згідно якого покупець придбав товар - кукурудзу 30000т. та сою 6000т., додаток до вказаного договору, податкова накладна № 1473 від 30.12.2013р., податкова накладна № 159/2 від 30.12.2013р., складська квитанція на зерно № 1565 від 30.12.2013р. складена ДП «Неполоковецький комбінат хлібопродуктів» щодо прийняття на зберігання кукурудзи від ТОВ «Кернел-Трейд», платіжні доручення № 08.01.2014р. № 678062 щодо оплати за договором № ПЗ-13/540 від 01.08.2013р. (т.49 а.с. 191-204).

16.01.2014р. ТОВ «Кернел-Трейд» подав відповідачу податкову декларацію за грудень 2013р. разом із заявою (додаток № 8) про відмову постачальника надати податкову накладну (порушенням порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) разом зі скаргою на контрагента TOB «Верна» і додав до заяви наступні документи: генеральний договір № 23062011/ПТ про постачання товарів та виконання робіт від 17.06.2011р. укладений між ТОВ «Верна» (виконавець) та ТОВ «Кернел-Трейд» (замовник), Додаткова угода від 23.06.2011р. № 1 до генерального договору № 23062011/ПТ від 17.06.2011р., Додаткова угода від 20.02.2012р. № 2 до генерального договору № 23062011/ПТ від 17.06.2011р., Додаткова угода від 11.06.2013р. № 3 до генерального договору № 23062011/ПТ від 17.06.2011р., Додаткова угода від 29.10.2013р. № 4 до генерального договору № 23062011/ПТ від 17.06.2011р., Специфікації до додаткових угод, платіжні доручення від 31.10.2013р. № 664097, податкова накладна № 300 від 31.10.2013р., накладні № 273/30006611 від 12.11.2013р., № 273/30007005 від 28.11.2013р. (т.49 а.с.205-240).

Отже, враховуючи надані документи, колегія суддів вважає, що позивач мав право на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за податковими накладними від 30.12.2013р. № 159/2 складену ТОВ «Агрополіс» за січень 2014р. та від 31.10.2013р. № 300 складену ТОВ «Верна» за грудень 2013р., оскільки, позивач подав заяви і додав до них договори, розрахункові документи, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг та інші первинні документи які складені відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Надані позивачем первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Таким чином, позивачем були дотримані положення вимог п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого, податкові повідомлення-рішення в частині вищезазначених висновків щодо необґрунтованого включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за січень 2014р. та за грудень 2013р. підлягають скасуванню.

Посилання суду першої інстанції на позицію Вищого адміністративного суду України висловлену в ухвалі від 21.08.2013 р. при розгляді справи № К/9991/80168/12 є помилковим, оскільки при розгляді зазначеної справи були встановлені інші обставини, а саме випадок формування податкового кредиту на підставі незареєстрованих податкових накладних і без подання платником заяви зі скаргою на постачальника і додаткових документів. В даній же справі судом встановлено, що позивач подав відповідну заяву зі скаргою на постачальника та додав розрахункові документи, що засвідчують факт сплати податку, інші первинні документи.

Колегія суддів вважає, що підлягає прийняттю до уваги позиція Вищого адміністративного суду України висловлена в ухвалі від 08.04.2015р. при розгляді справи № К/800/63063/13.

Щодо решти позовних вимог про скасування інших податкових повідомлень-рішень, які прийняті відповідачем виходячи з висновку про відсутність реального характеру господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0000093720 від 25.01.2014р., прийняте на підставі акту від 09.01.2014р. № 6, колегія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції прийняв до уваги висновки Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області зроблені в акті перевірки від 24.12.2013р. №156/11-23-22-06/38693472 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Войтикс" при взаємовідносинах з СФГ "Агросвіт" за вересень 2013 року, згідно яких СФГ «Агросвіт» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в т.ч. «Войтикс», отже, неможливо встановити факт реалізації товарів.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції помилковим.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Кернел-Трейд» та ТОВ «Войтикс» були укладені чотирнадцять договорів поставки сільськогосподарської продукції.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивач надав документи: договори, податкові та видаткові накладні, рахунок - фактури, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні. Податкові накладні зареєстровані в ЄДРПН.

Відповідач не заперечує, що позивач надав повний пакет первинних документів щодо взаємовідносин ТОВ «Кернел-Трейд» з ТОВ «Войтикс» і які відповідають вимогам чинного законодавства.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги висновки суду зроблені у постанові Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.04.2014р. при розгляді справи №П/811/417/14, згідно яких визнано протиправними дії Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, щодо коригування показників податкової звітності ТОВ "Войтикс» за період за вересень 2013 року та жовтень 2013 року, яке відбулося за результатами складання акту від 24.12.2014 р. №156/11-23-22-06/38693472 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Войнтикс» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів і витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з СФГ "Агросвіт» за вересень 2013 року", в тому числі дії з внесення змін в інформаційну базу АІС "Податковий Аудит" стосовно сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ "Войтикс» у податкових деклараціях за вересень 2013 року та жовтень 2013 року; зобов'язано Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області відновити показники податкової звітності ТОВ "Войтикс».

Отже, посилання суду першої інстанції на висновки акту перевірки іншого податкового органу, на думку колегії суддів, є не необґрунтованим, оскільки, висновки вищезазначеного акту не можуть бути належним та допустимим доказом безтоварності операцій.

Аналізуючи вказані обставини та надані позивачем документи, колегія суддів вважає, що позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентом ТОВ «Войтикс» надав суду первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вищенаведені документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і підтверджують факт здійснення господарської операції.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000093720 від 25.01.2014р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2014р. № 0000144050 та № 0000154050, прийнятих на підставі акту від 26.03.2014р. №11, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині прийняв до уваги висновки акту Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 26.11.2013р № 1066/2203/32172607 про неможливість провести зустрічну звірку ТОВ «Побережне» щодо документального підтвердження господарських відносин та постанову слідчого від 26.09.2012р. СУ ФР ГУ Міндоходів в якій зазначено, що у ТОВ «Побережне» відсутні власні або орендовані фонди для вирощування сільськогосподарської продукції.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Кернел-Трейд» та ТОВ «Побережне» були укладені договори поставки від 19.02.2013р. та 21.02.2013р.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивач надав первинні документи: договори, податкові та видаткові накладні, складські квитанції, платіжні доручення, рахунок-фактури. Податкові накладні зареєстровані в ЄДРПН.

Відповідач не заперечує проти того, що позивачем надані всі первинні документи щодо господарських взаємовідносин ТОВ «Кернел-Трейд» з ТОВ «Побережне».

Щодо посилання суду першої інстанції на акт іншого податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки, колегія зазначає, що Податковий кодекс України не наділяє податковий орган повноваженнями по здійсненню в рамках проведення зустрічних звірок контролю за додержанням податкового законодавства. Зустрічна звірка є заходом виключно інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової інспекції.

Вищий адміністративний суд України дійшов аналогічного висновку при постановлені ухвали від 13.02.2013 року при розгляді справи №К/9991/74156/12.

З огляду на вказане та приймаючи до уваги позицію Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є належним та допустимим доказом безтоварності господарської операції.

Також помилковим є висновок суду першої інстанції щодо прийняття як доказ безтоварності операцій вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 16.10.2013р. відносно ОСОБА_5,. засудженого до позбавлення волі за ч.2 ст.186 КК України, оскільки ОСОБА_5 з 01.08.2013р. знаходиться під вартою в СІЗО № 3 м.Дніпропетровська і не міг підписувати первинні документи.

Проте, згідно наданої документації господарські операції між ТОВ «Кернел-Трейд» та ТОВ «Побережне» мали місце в інший період, а саме в лютому-березні 2013р., отже таке посилання суду є необґрунтованим.

Таким чином, приймаючи вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2014р. № 0000144050 та № 0000154050 є обґрунтованими і підлягають задоволенню, оскільки позивач на підтвердження здійснення господарських операцій надав всі первинні документи які містять всі необхідні реквізити і відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2014 р. № 0000164050, № 0000174050, № 0000184050, прийнятих на підставі акту від 26.03.2014р. № 12, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно висновків суду першої інстанції позовні вимоги щодо скасування вказаних податкових повідомлень-рішень не підлягають задоволенню, оскільки, контрагент ФГ «Скутельник А.О.» не міг забезпечити виконання всіх умов договірних зобов'язань перед позивачем. При цьому суд першої інстанції прийняв до уваги висновки акту іншого податкового органу від 05.02.2014р. № 003/2201/34276610 про неможливість проведення зустрічної звірки ФГ "Скутельник А.О." щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, згідно якого СК «Скутельник А.О.» не міг здійснювати господарську діяльність з вирощування зернових та технічних культур.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим.

Як вже зазначалось вище зустрічна звірка є заходом виключно інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової інспекції. Податковий кодекс України не наділяє податковий орган повноваженнями по здійсненню в рамках проведення зустрічних звірок контролю за додержанням податкового законодавства. Отже, податковим органом фактично звірка не проводилась, а обставини щодо господарських операцій між позивачем та контрагентом СК «Скутельник А.О.» реально не перевірялась.

Також колегія суддів приймає до уваги позицію Вищого адміністративного суду України висловлену в ухвалі від 15.01.2015 р. при розгляді справи № К/800/47763/14.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підтвердження здійснення господарських операцій з СК «Скутельник А.О.» надав первинні документи: договори, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, рахунок-фактури, товарно-транспортні накладні, тощо.

Відповідач не заперечує, що позивачем надані всі необхідні первинні документи щодо взаємовідносин позивача з вказаним контрагентом.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2014 р. № 0000164050, № 0000174050, № 0000184050 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.04.2014 р. № 0000204050, № 0000214050, прийнятих на підставі акту від 31.03.2014р. № 14, колегія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що вони є необґрунтованими, оскільки приймаються до уваги висновки Жмеринської ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області про відсутність підприємства за податковою адресою від 20.09.2013р. № 8/22/34416995 та постанова слідчого СУ ФР ГУ Міндоходів у Вінницькій області щодо порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ФГ «Агро-Макс і Ко».

Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Кернел-Трейд» уклало з ФГ «Агро-Макс і Ко» договори поставки сільськогосподарської продукції.

На підтвердження здійснення господарської операції позивач надав первинні документи: договори, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, рахунок-фактури, товарно-транспортні накладні, тощо.

Надання позивачем всіх первинних документів, які відповідають вимогам чинного законодавства, щодо взаємовідносин з ФГ «Агро-Макс і Ко», не є спірним.

Посилання суду першої інстанції на акт іншого податкового органу про відсутність підприємства за податковою адресою та на постанову слідчого у кримінальній справі є помилковим, оскільки, вказані документи не є належними та допустимими доказами, з огляду на положення ст.70 КАС України, на підтвердження доводів відповідача щодо нереальності здійснення господарських операцій.

З урахуванням наданих первинних документів та вже вищенаведених судом апеляційним судом висновків, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.04.2014 р. № 0000204050, № 0000214050 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.04.2014 р. № 0000313720 та № 0000323720 прийнятих на підставі акту від 16.04.2014р. № 401 колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позовних вимог послався на те, що до відповідача надійшли матеріали перевірки контрагента позивача «Лозанна-Юг», зокрема, акт ДПІ у Ленінінському районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 18.2.2014р. № 503/14-02-22-03/32884369 відповідно до яких операції ТОВ «Лозанна-Юг» з контрагентами не містять розумних економічних або інших причин.

Колегія судді з вказаних висновком суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Кернел-Трейд» та ТОВ «Лозанна-Юг» було укладено договори поставки сільхозпродукції.

В матеріалах справи є первинні документи надані позивачем щодо підтвердження здійснення господарських операцій, зокрема: договори, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, рахунок-фактури, товарно-транспортні накладні, тощо.

Відповідачем не заперечується надавання позивачем всіх первинних документів щодо господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Лозанна-Юг». Первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства.

Враховуючи надані позивачем первинні документи колегія суддів вважає, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.04.2014 р. № 0000313720 та № 0000323720 є обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню, оскільки вищенаведені документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і підтверджують факт здійснення господарської операції.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо погодження з доводами податкового органу щодо безтоварності операцій є помилковим.

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.05.2014 р. № 0000333720, № 0000343720, прийнятих на підставі акут від 17.04.2014р. № 406 колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції відмовив у задоволені позовних вимог в даній частині, пославшись на висновки актів перевірок інших податкових органів, в яких зазначено, що ТОВ «Дельта-ВВВ», ТОВ «Югас», ТОВ «Фірма Укрфіт», ТОВ «Аскара», «Войтикс», ТОВ «Агрометал-Трейд» не мають необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення.

Проте, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено здійснення господарських операцій між ТОВ «Кернел-Трейд» з контрагентами ТОВ «Дельта-ВВВ», ТОВ «Югас», ТОВ «Фірма Укрфіт», ТОВ «Аскара», «Войтикс», ТОВ «Агрометал-Трейд».

На підтвердження здійснення господарських операцій позивач надав документи: договори, видаткові і податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, платіжні доручення, рахунок-фактури.

Як вже зазначалось для з'ясування питання щодо правомірності прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті.

Проаналізувавши надані первинні документи колегія суддів вважає, що позивач підтвердив первинними документи реальність здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Дельта-ВВВ», ТОВ «Югас», ТОВ «Фірма Укрфіт», ТОВ «Аскара», «Войтикс», ТОВ «Агрометал-Трейд». Дослідивши договори між позивачем та зазначеними контрагентами, колегія суддів вважає, що вони відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, і виконання цього договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.05.2014 р. № 0000333720, № 0000343720 є обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2014 р. № 0000413720 та № 0000425720 прийняті на підставі акту від 19.05.2014р. № 532 колегія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в даній частині суд першої інстанції знову послався на акти перевірок інших податкових, зокрема акт ДПІ у м.Іллічівська ГУ Міндоходів в Одеській області від 08.04.2014р. № 507/15-03-22/38759341 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Палада Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Зор-2013» та акт ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів Миколаївської області від 13.05.2013р. № 1778/14-02-22-01/35217928 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Таврія-Агро-Н» з питань правомірності формування податкового кредиту», в яких зазначено, що операції даних підприємств з контрагентами не містять розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Досліджуючи первинні документи, що були надані позивачем суду першої інстанції вбачається, що ТОВ «Кернел-Трейд» уклав з ТОВ «Палада Плюс» та ПП «Таврія-Агро-Н» договори поставки сільхозпродукції. На підтвердження здійснення господарських операцій позивач надав документи: договори, видаткові і податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, платіжні доручення, рахунок-фактури, товарно-транспортні накладні.

Суд першої інстанції помилково не проаналізував надані позивачем первинні документи, а послався тільки на висновки актів інших податкових органів, внаслідок чого, необґрунтовано відмовив у задоволені вказаних позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2014 р. № 0000413720 та № 0000425720 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо решти позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.04.2014р. № 0000253720 та № 0000263720, від 12.06.2014р. № 0000473720 та №0000483720, прийняті на підставі акту перевірки від 21.03.2014р. № 318 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно висновків акту перевірки від 21.03.2014р. № 318 ТОВ «Кернел-Трейд» порушено вимоги п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, так як безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по постачальника ТОВ «Аскара», ТОВ «Укрпостач», ТОВ «Парліс», ТОВ «Лозанна-Юг», ТОВ «Войтикс», ТОВ «Торгова компанія «Валант» (т.47 а.с.66).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог в даній частині суд першої інстанції послався на акти перевірок інших податкових інспекцій, зокрема: акт від 18.02.2014р. № 503/14-02-22-03/32884369 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лозанна-Юг» з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Градосфера-Миколаїв» та ПП «Златадар»; акт від 28.01.2014р. № 18/11-23-22-06/38758327 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аскара» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат»; акт від 28.02.2014р. № 43/11-23-22-02/35192799 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТД «Укрпостач» з питань вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами у період з 01.20.2013р.по 30.11.2013р.; акт від 13.02.2014р. № 264/15-03/22-0304/38363701 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Парліс» з питань правомірності обчислення податкових зобов'язань з контрагентами»; акт від 17.01.2012р. № 12/11-23-22-06/38693472 «Про результати документально позапланової виїзної перевірки ТОВ «Войтикс» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат»; акт від 22.01.2014р. № 13/11-23-22-02/38211756 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торгова компанія «Валант» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з СФГ «Агросвіт».

Проте, колегія суддів проаналізувавши первинні документи надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами, зокрема: договори, видаткові і податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, платіжні доручення, рахунок-фактури, товарно-транспортні накладні, дійшла висновку, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.04.2014р. № 0000253720 та № 0000263720, від 12.06.2014р. № 0000473720 також є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин по справі, колегія суддів приймає до уваги, як докази обґрунтованості позовних вимог, додаткові документи надані позивачем в ході слухання справи в суді апеляційної інстанції, зокрема: лист ТОВ «Ойлтранстермінал» від 27.03.2015р. № 08-1/192 щодо прийняття на зберігання від ТОВ «Кернел-Трейд» продукції, яка надходила у період серпень-вересень 2013р. від контрагентів ТОВ «Дельта ВВВ», ФГ «Скутельник» (т.50 а.с.53); лист ПрАТ «Полтавське хлібоприймальне підприємство» від 18.03.2015р. № 622 щодо прийняття на зберігання від ТОВ «Кернел-Трейд» продукції, яка надходила у період вересень 2013р.-лютий 2014р. від контрагентів ТОВ «Аскара», ТОВ «Войтикс», ТОВ «Дельта ВВВ», ТОВ «ТД Укрпостач», ТОВ «ТК «Валант», ПП «Таврія Агротон-Н», ТОВ «Лозанна-Юг», ТОВ «Парліс» (т.50 а.с.37); лист ПАТ «Кіровоградолія» від 17.03.2015р. № 215/10 щодо надходження у період вересень-листопад 2013р. насіння соняшнику на адресу ТОВ «Кернел-Трейд» від постачальників ТОВ «Дельта ВВВ», ТОВ «Аскара», ТОВ «ТД Укрпостач» (т.50 а.с.39); лист ТОВ «Кононівський елеватор» від 16.03.2015р. № 16/03-1 щодо зберігання продукції, що надходила на адресу ТОВ «Кернел-Трейд» у період вересень 2013р. - лютий 2014р. від контрагентів ТОВ «Аскара», ТОВ «Дельта ВВВ», ПП «Таврія Агротон-Н», ТОВ «Лозанна-Юг», ТОВ «Парліс», ФГ «Скутельник», ФК «Агро Макс і Ко» (т.50 а.с.40); лист ТОВ «Українська чорноморська індустрія» від 17.03.2015р. № 251-15 щодо приймання сировини, що надходила на адресу ТОВ «Кернел-Трейд» від постачальників ФГ «Агро Макс і Ко», ТОВ «Дельта ВВВ», ПП «Таврія Агротон-Н», ТОВ «Лозанна-Юг», ТОВ «Парліс», ФГ «Скутельник» (т.50 а.с.41); лист СП ТОВ «Трансбалктермінал» від 17.03.2015р. № 263/15 щодо зберігання продукції ТОВ «Кернел-Трейд» яка надходила від постачальників ТОВ «Дельта ВВВ», ТОВ «Парліс», ТОВ «Паллада плюс» (т.50 а.с.42); лист ТОВ «Бандурський олійноекстракційний завод» № 419 від 31.032015р. щодо зберігання продукції ТОВ «Кернел-Трейд» яка надходила у період вересень 2013р. - листопад 2013р. від постачальників ТОВ «Дельта ВВВ», ФГ «Скутельник», ТОВ «Аскара», ТОВ «ТД Укрпостач», ТОВ «Парліс», СФГ «Дружба» (т.50 а.с.54).

Вказані документи заслуговують уваги та підлягають урахуванню як докази обґрунтованості позовних вимог, оскільки, складені не сторонами спірних угод, а третіми особами, незацікавленість яких не викликає сумніву.

Отже, аналізуючи всі вище перелічені обставини, враховуючи надані позивачем первинні документи та інші документи (50 томів справи), колегія суддів вважає, що позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентами надав суду первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вищенаведені документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і підтверджують факт здійснення господарської операції.

Суду не надано доказів того, що сторони зазначених договорів мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, щодо несплати податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного.

Колегія суддів зазначає, що при постановлені даного рішення також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, доводи відповідача про правомірність прийнятих ним рішень, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують уваги, оскільки, не спростовують вірних висновків апеляційної інстанції, зроблені вище.

Таким чином, з урахуванням зазначених обставин, та приймаючи до уваги практику Європейського Суду з прав людини, колегія суддів дійшла висновку, що позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентами надав суду необхідні первинні документи, а відповідач не довів правомірність прийнятих рішень, внаслідок чого, позовні вимоги про скасування спірних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для її скасування, та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 20.04.2015р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2014 року, задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2014 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкових повідомлень-рішень, скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 25 січня 2014 року №0000093720, від 07 квітня 2014 року № 0000253720 та № 0000263720, від 09 квітня 2014 року № 0000144050, № 0000154050, № 0000164050, № 0000174050 та № 0000184050, від 15 квітня 2014 року № 0000204050 та № 0000214050, від 30 квітня 2014 року № 0000313720 та № 0000323720, від 05 травня 2014 року № 0000333720 та № 0000343720, від 29 травня 2014 року № 0000413720 та №0000423720, від 12 червня 2014 року № 0000473720 та № 0000483720.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Епель О.В.

Кобаль М.І.