Ухвала

від 21.04.2015 по справі 814/3136/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3136/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Римар Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстройтренд" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування протоколу та податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрстройтренд" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними дій з призначення та проведення перевірки; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0016842208 від 02 жовтня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 55 147 грн. основного зобов'язання та 13 786,75 грн. за штрафними санкціями; заборонення органам Міндоходів і зборів України використовувати отриману в результаті проведення перевірки та зазначену у акті документальної позапланової невиїзної перевірки №716/14-03-22-08/37758918 від 16 вересня 2014 року інформацію та висновки, як доказ порушення податкового законодавства ТОВ "Укрстройтренд" та його контрагентами.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстройтренд" задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2014 року №0016842208 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Укрстройтренд" з податку на додану вартість у сумі 55 147 грн. основного зобов'язання та 13 786, 75 грн. за штрафними санкціями, що затверджене ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 03 вересня 2014 року по 09 вересня 2014 року податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Укрстройтренд" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками за період січень, березень - травень 2014 року та контрагентами-покупцями.

За результатом перевірки складений акт №716/14-03-22-03-08/37758918 від 16 вересня 2014 року, за висновками якого встановлено порушення позивачем:

- п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3 ст. 198, п.200.1, ст. 200 Податкового Кодексу України, внаслідок чого ТОВ "Укрстройтренд" занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 55 147 грн. за період січень, травень 2014 року, у т.ч.: за лютий 2014 року на суму ПДВ 5 000 грн. з періодом виписки податкових накладних в січні 2014 року; за травень 2014 року на суму ПДВ 50 147, 32 грн.;

- п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.198,1, п.198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України в частині формування податкового кредиту з ПДВ у розмірі 42 964, 17 грн. по операціях з придбання будівельно-монтажних робіт у контрагента-постачальника ПП "Універсал Будтрест" за березень, квітень 2014 року на суму ПДВ 42 964, 17 грн., в тому числі: за березень 2014 року на суму ПДВ 31 500 грн.; за квітень 2014 року на суму ПДВ 11 464, 17 грн. та в частині формування податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 54 912, 48 грн. по операціях з надання будівельно-монтажних робіт контрагенту-покупцю ТОВ "Строй-Сервіс", а саме: за березень 2014 року на суму ПДВ 16 666, 67 грн.; за квітень 2014 року на суму ПДВ 16 666, 67 грн.; за травень 2014 року на суму ПДВ 21 579, 15 грн.;

- перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ "Укрстройтренд" по операціях з придбання будівельно-монтажних робіт у контрагента-постачальника ПП "Універсал Будтрест" за період березень, квітень 2014 року та подальшої реалізації на адресу контрагента-покупцями ПП "Київбудтранс-Сервіс" за березень, квітень, травень 2014 року.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва оформлено та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення №0016842208 від 02 жовтня 2014 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 55 147 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13 786, 75 грн.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення, а позивачем в свою чергу надано достатньо доказів на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів. Також, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування вимог щодо визнання протиправними дії податкового органу з призначення та проведення перевірки, а матеріали справи містять достатньо доказів в підтвердження правомірності дій відповідача. Окрім цього, суд першої інстанції також дійшов до висновку, що внесення до автоматизованої системи "Податковий блок" - співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" податкової інформації, отриманої внаслідок перевірки позивача, є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, тобто є лише службовою діяльністю працівників ДПІ та сама по собі не створює для товариства жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують обов'язкових юридичних наслідків.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно із п.201.7 ст. 201 Податкового Кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, подання платником належним чином оформлених документів, передбачених законодавством у сфері оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе, що відомості у цих документах є неповними, недостовірними та (або) протирічливими.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 квітня 2014 року ТОВ "Укрстройтренд" було укладено договір підряду №20/04 з ПП "Київбудтранс-Сервіс" щодо виконання поточного, капітального ремонту та будівництва.

Фактичне виконання сторонами своїх договірних зобов'язань за вказаним договором підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом першої інстанції довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами прийому виконаних будівельних робіт, договірними цінами на будівництво, підсумковими відомостями ресурсів, локальними кошторисами та податковими накладними (1 том а.с.138-213).

При дослідженні долучених позивачем до матеріалів справи документів, колегія суддів дійшла до висновку, що господарські операції між позивачем та ПП "Київбудтранс-Сервіс" підтверджується первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів не приймає до уваги посилання контролюючого органу на те, що в порушення п.187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України підприємством виписані податкові накладні однією датою, оскільки норми Податкового Кодексу України не містять прямої заборони на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, які складені однією датою, якщо в свою чергу вони належним чином оформлені.

Таким чином, з урахування того, що наведені первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг, колегія суддів приходить до висновку, що факт дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з вказаним контрагентом є доведеним, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на акт ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області №277/21-03-22-06 від 06 серпня 2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Агрострой Інвест" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень 2014 року", який начебто є доказом того, що фінансово-господарська діяльність позивача здійснювалась без наміру створення правових наслідків, оскільки цей висновок податкового органу мотивований лише порушеннями, які були допущені контрагентом контрагента позивача, тобто третьою особою.

При цьому, апелянтом не наведено жодних доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності ПП "Київбудтранс-Сервіс".

На момент складання первинних документів за спірними господарськими операми контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість, що також не спростовано контролюючим органом.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, який, встановивши факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, не знайшов підстав вважати обґрунтованими доводи контролюючого органу щодо наявності встановлених актом перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Таким чином, судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів зроблений правильний висновок про недоведеність податковим органом, на якого в силу норми ч.2 ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим вимоги щодо його скасування підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 квітня 2015 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

М.М. Милосердний