Ухвала

від 30.03.2015 по справі 2а-4804/10/1770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2015 р. м. Київ К/9991/64996/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.02.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011

у справі № 2а-4804/10/1770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубава»

до 1. Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області,

2. Державної податкової інспекції в місті Житомирі

про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання прийняти рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про:

скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі від 20.09.2010 № 0000732351/0 про зменшення бюджетного відшкодування в сумі 131806,00 грн. за травень 2010 року;

скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Житомирі від 18.11.2009 № 0000982304/0 про зменшення бюджетного відшкодування в сумі 34132 грн. за серпень 2009 року, від 18.12.2009 № 0010291691/0 про зменшення бюджетного відшкодування в сумі 21993,00 грн. за жовтень 2009 року, від 19.11.2009 № 0009221601/0 про зменшення бюджетного відшкодування в сумі 40711,00 грн. за вересень 2009 року та від 18.12.2009 № 0010301601/0 про зменшення бюджетного відшкодування в сумі 34970,00 грн. за листопад 2009 року;

зобов'язання ДПІ в Рівненському районі прийняти рішення про відшкодування податку на додану вартість за липень-жовтень 2009 року, заявленого в деклараціях за серпень-листопад 2009 року;

зобов'язання ДПІ в Рівненському районі надати копії актів /23-2/33649672 без числа за листопад 2008 року, від 18.12.2009 № 8090/15-2, від 18.12.2009 № 8098/15-2 та від 19.11.2009 № 7442/15-2.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 позовну заяву в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.11.2009 № 0000982304/0, від 19.11.2009 № 0009221601/0, від 18.12.2009 № 0010291691/0 та від 18.12.2009 № 0010301601/0 залишено без розгляду.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.02.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011, позов задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі від 20.09.2010 № 0000732351/0 скасовано. Зобов'язано відповідача повернути позивачу бюджетне відшкодування в сумі 131806,00 грн. У задоволенні решти позову відмовити.

ДПІ у Рівненському районі подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість, в яких задекларував бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку в загальній сумі 131806 грн., в т.ч.:

за серпень 2009 року в сумі 34132 грн. (а.с. 33 т. 1);

за вересень 2009 року в сумі - 40711 грн. (а.с. 47 т. 1);

за жовтень 2009 року в сумі - 21993 грн. (а.с. 59 т. 1);

за листопад 2009 року в сумі - 34970 грн. (а.с. 73 т.1).

ДПІ у м.Житомирі 17.11.2009 за № 1079/23-2 складено акт про результати перевірки місцезнаходження ТОВ «Дубава», згідно з якими підприємство за місцезнаходженням відповідно до установчих документів: м.Житомир, вул. Корольова, 132 не знаходиться. Повідомлення про зміну юридичної адреси не подавалось.

ДПІ у м.Житомирі склала податкові повідомлення-рішення про зменшення позивачу бюджетного відшкодування в загальній сумі 131806 грн., в т.ч.:

за податковим повідомленням-рішенням від 18.11.2009 № 0000982304/0 (а.с. 15 т. 1), складеним на підставі акту перевірки від листопада 2008 № /23-2/33649672, - за серпень 2009 року в сумі 34132 грн.;

за податковим повідомленням-рішенням від 19.11.2009 № 000922601/0 (а.с. 17), складеним на підставі акту перевірки від 19.11.2009 № 7442/15-2, - за вересень 2009 року в сумі 40711,00 грн.;

за податковим повідомленням-рішенням від 18.12.2009 № 00010291691/0 (а.с. 16), складеним на підставі акту перевірки від 18.12.2009 № 8090/15-2, - за жовтень 2009 року в сумі 21993,00 грн.;

за податковим повідомленням-рішенням від 18.12.2009 № 0010301601/0, складеним на підставі акту перевірки від 18.12.2009 № 8098/15-2.

19.11.2009 ДПІ у м.Житомирі складено акт № 1123/15-2 про неможливість вручення податкового повідомлення-рішення від 19.11.2009 № 000922601/0, - від 18.12.2009 № 1221/15-2 про неможливість вручення податкового повідомлення-рішення від 18.12.2009 № 00010291691/0, - від 18.12.2009 № 1223/15-2 про неможливість вручення податкового повідомлення-рішення від 18.12.2009 № 0010301601/0 у зв'язку з відсутністю позивача за місцезнаходженням.

Позивач в позовній заяві наголошував на тому, що про проведення перевірок йому відомо не було, акти перевірок та податкові повідомлення-рішення за адресою місцезнаходження, зареєстрованою в Єдиному реєстрі підприємств, установ і організацій, та яка була включена до баз даних ДПА України, ДПІ у м.Житомирі, надіслані не були.

У зв'язку з цим позивач вважав, що вказані податкові повідомлення-рішення не є врученими у розумінні абз. 6 п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, а неотримання актів перевірок у листопаді-грудні 2009 року позбавило можливості адекватно відреагувати на дії ДПІ у м.Житомирі.

Також позивач наголошував на тому, що акти перевірок не були надані на ознайомлення на його запит, у зв'язку з чим він в позові також просив зобов'язати ДПІ у Рівненському районі, на облік в якій був взятий позивач, надати копії таких актів.

Позивач в позові наголошував на тому, що на особистому прийомі у в.о. начальника ДПІ у м.Житомирі йому було відмовлено надати копії вказаних актів перевірок, а також завірені копії податкових повідомлень-рішень і в усній формі запропоновано надати уточнюючі розрахунки до декларації за серпень-листопад 2009 року, щоб відновити право на бюджетне відшкодування в наступному звітному періоді. Цим було зумовлено те, що позивач надав уточнюючі розрахунки.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач подав податкову декларацію за травень 2010 року, в якій задекларував до бюджетного відшкодування податок на додану вартість в сумі 169817 грн., в т.ч. 131806 грн. (а.с. 85 т. 1). Згідно з додатком 2 до декларації за травень 2010 року заявлене бюджетне відшкодування за травень 2010 року в загальній сумі 131806 грн. складається з від'ємного значення, яке виникло у серпні 2009 року в сумі 34132 грн., у вересні 2009 року в сумі 40711 грн., у жовтні 2009 року в сумі 21993 грн. та у листопаді 2009 року в сумі 34970 грн. (рядок 24 декларації).

Разом з тим, як зазначалось раніше, у деклараціях за серпень, вересень, жовтень та листопад 2009 року позивач вже заявляв до бюджетного відшкодування податок на додану вартість в загальній сумі 131806 грн., в т.ч. за серпень 2009 року в сумі 34132 грн., за вересень 2009 року в сумі 40711 грн., за жовтень 2009 року в сумі 21993 грн. та за листопад 2009 року в сумі 34970 грн. (рядок 25 декларацій за вказані звітні періоди) і такі суми були зменшені контролюючим органом за відповідними податковими повідомленнями-рішеннями.

Таким чином, позивачем фактично повторно за травень 2010 року заявлено до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, які вже заявлялися до бюджетного відшкодування за звітні періоди: серпень-листопад 2009 року.

ДПІ у Рівненському районі проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2010 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2009 по 31.10.2009, з 01.04.2010 по 31.05.2010, за результатами якої складено від 07.09.2010 № 539/86/23-309/33649672.

На підставі акту перевірки ДПІ у Рівненському районі складено податкове повідомлення-рішення від 20.09.2010 № 0000732351/0 про зменшення бюджетного відшкодування за травень 2010 року в сумі 131806 грн.

Підставою для зменшення бюджетного відшкодування за травень 2010 року слугували висновки перевірки про порушення п.п. «б» п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 15.06.2005 за № 213 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за № 702/10982 (в редакції наказу від 17.03.2008 № 519. Порушення полягало у тому, що залишок від'ємного значення в сумі 34132 грн., що виник у липні 2009 року, позивач вже заявив до бюджетного відшкодування у декларації за серпень 2009 року; - в сумі 40711 грн., що виник у серпні 2009 року, - за вересень 2009 року; - в сумі 2193 грн., що виник у вересні 2009 року, - за жовтень 2009 року; - в сумі 34970 грн., що виник у жовтні 2009 року, - за листопад 2009 року. Отже, позивач не мав права повторно заявляти до бюджетного відшкодування вказане від'ємне значення у декларації за травень 2010 року.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 позовну заяву в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.11.2009 № 0000982304/0, від 19.11.2009 № 0009221601/0, від 18.12.2009 № 0010291691/0 та від 18.12.2009 № 0010301601/0, якими зменшено бюджетне відшкодування в загальній сумі 131806 грн. за серпень-листопад 2009 року залишено без розгляду з підстав пропуску позивачем місячного строку звернення до суду, встановленого ч. 5 ст. 99 Кодексу адміністративного суду України. Ця ухвала позивачем не оскаржувалась та набрала законної сили.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2010 № 0000732351/0 про зменшення бюджетного відшкодування за травень 2010 року в сумі 131806 грн. та скасовуючи його, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно сформував податковий кредит у липні-жовтні 2009 року зі сплаченого у цих звітних періодах податку на додану вартість за операціями з експорту товарів, які підтверджуються первинними документами та не заперечуються відповідачем. Оскільки податковий орган зменшив бюджетне відшкодування в загальній в сумі 131806 грн. і позивач його не отримав, позивач має право повторно заявити його до бюджетного відшкодування, оскільки таке право Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР не обмежується. При цьому судом також було надано оцінку діям податкового органу щодо складання актів про відсутність позивача за місцезнаходженням та про неможливість вручення позивачу податкових повідомлень-рішень від 18.12.2009 № 00010291691/0 та № 0010301601/0 про зменшення бюджетного відшкодування за жовтень та листопад 2009 року.

Суд дійшов висновку про те, що ДПІ у м.Житомирі була своєчасно у встановленому законом порядку повідомлена про зміну місцезнаходження позивача, однак податкова інспекція дійшла безпідставного висновку про неможливість вручення податкових повідомлень-рішень через відсутність за місцезнаходженням та оприлюднення таких повідомлень-рішень на дошці оголошень податкового органу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов'язання ДПІ у Рівненському районі прийняти рішення про відшкодування податку на додану вартість за липень-жовтень 2009 року, заявлених до відшкодування за серпень-листопад 2009 року, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що суд не може підміняти податковий орган та орган держказначейства і вирішувати питання, що належить до виключної компетенції останніх.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ДПІ в Рівненському районі надати копії актів /23-2/33649672 без числа за листопад 2008 року, від 18.12.2009 № 8090/15-2, від 18.12.2009 № 8098/15-2 та від 19.11.2009 № 7442/15-2 суди не зазначили мотивів, з яких вони відмовили у їх задоволенні.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до абзаців 1, 3, 4, 6 п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Податкові повідомлення або податкові вимоги, розміщені з порушенням правил, установлених цим підпунктом, вважаються такими, що не були врученими (надісланими) платнику податків.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини про те, що дані про нове місцезнаходження позивача: Рівненська обл., Рівненський р-н, с.Нова Любомирка, вул. Промислова, 6 були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців 26.11.2009, ДПІ у м.Житомирі 09.12.2009 видала позивачу довідку про те, що позивач перебуває на обліку із зазначеною адресою місцезнаходження, а 13.12.2009 - видала свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість із зазначеною адресою місцезнаходження, суди дійшли правильних висновків про безпідставність висновків податкової інспекції про неможливість вручення платнику податків податкових повідомлень-рішень від 18.12.2009 № 0010291601/0 та № 0010301601/0 про зменшення бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року в сумі 21993,00 грн. та за листопад 2009 року в сумі 34970,00 грн.

Відтак, вказані податкові повідомлення-рішення, що розміщені з порушенням правил, установлених законом, вважаються такими, що не були врученими (надісланими) платнику податків, а тому позивач міг звернутися до суду за захистом свого права, порушеного внаслідок невідшкодування податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі 21993,00 грн. та за листопад 2009 року в сумі 34970,00 грн., шляхом подання позову про стягнення цих сум з держбюджету.

Порушене право позивача внаслідок невідшкодування податку на додану вартість за серпень 2009 року в сумі 34132 грн. та за вересень 2009 року в сумі 40711 грн. могло бути захищено лише за результатами оскарження податкових повідомлень-рішень від 18.11.2009 № 0000982304/0 та від 19.11.2009 № 000982601/0 про зменшення бюджетного відшкодування за ці періоди в адміністративному чи судовому порядку, однак заявлені позивачем позовні вимоги про скасування цих податкових повідомлень-рішень ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 залишені без розгляду. Ця ухвала не була оскаржена позивачем та набрала законної сили.

Відповідно до абз. 1, 3 п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон № 168/97-ВР) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.4. п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Таким чином, Законом № 168/97-ВР передбачено порядок визначення суми податку, що відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню). Алгоритм обчислення від'ємного значення та заявлення його до бюджетного відшкодування не передбачає право платника податку після виникнення від'ємного значення та прийняття ним рішення про повернення суми бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, подачі відповідному податковому органу податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, відображеної у податковій декларації, повторно заявляти таку суму до бюджетного відшкодування у будь-якому з наступних звітних (податкових) періодів.

У разі правомірного заявлення платником податку до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість та невідшкодування таких сум з бюджету порушується право платника, яке захищається у встановленому законом порядку, зокрема шляхом звернення платника до суду з позовом про визнання протиправним (недійсним, скасування) податкового повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування (у разі його наявності) та/або стягнення бюджетної заборгованості (бюджетне відшкодування), а не шляхом повторного заявлення сум до бюджетного відшкодування.

Таким чином, суди дійшли безпідставних висновків про необхідність задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2010 № 0000732351/0 про зменшення бюджетного відшкодування за травень 2010 року та безпідставно не розглянули по суті позовні вимоги про зобов'язання ДПІ в Рівненському районі прийняти рішення про відшкодування податку на додану вартість, заявленого в деклараціях за серпень-листопад 2009 року. При цьому суди з метою захисту прав та інтересів позивача від порушень органів державної влади, що є завданням адміністративного судочинства, всебічного та об'єктивного розгляду справи, мали вжити процесуальних заходів для захисту порушеного права платника податку належним способом.

Суди також фактично не розглянули позовні вимоги позивача про зобов'язання ДПІ в Рівненському районі надати копії актів /23-2/33649672 без числа за листопад 2008 року, від 18.12.2009 № 8090/15-2, від 18.12.2009 № 8098/15-2 та від 19.11.2009 № 7442/15-2.

Порушення судами норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у зазначеній частині, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином їх оцінити, та вирішити справу на підставі норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних відносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.02.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун