Ухвала

від 26.03.2015 по справі 2а-2036/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2015 року м. Київ К/9991/96233/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 у справі № 2а-2036/11/2670

за позовом Державної податкової адміністрації у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лумар ЛТД",

до ОСОБА_4

третя особа Державний реєстратор - Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації

про припинення юридичної особи та визнання недійсними записів, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2011 року Державна податкова інспекція звернулась до суду із позовною заявою про визнання недійсними запису про проведення державної реєстрації Товариства, свідоцтва про державну реєстрацію, статуту, свідоцтва платника податку на додану вартість та припинення Товариства як юридичної особи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 31.03.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011, провадження у справі в частині визнання недійсними запису про проведення державної реєстрації Товариства, свідоцтва про державну реєстрацію, статуту та свідоцтва платника податку на додану вартість закрито.

Не погодившись із судовими рішеннями, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Лумар ЛТД" зареєстровано як суб'єкт господарювання Шевченківською районною радою у м. Києві державною адміністрацією 11.04.2007.

Підставою для звернення контролюючого органу до суду з визнання недійсними запису про проведення державної реєстрації Товариства, свідоцтва про державну реєстрацію, статуту, свідоцтва платника податку на додану вартість слугувало те, що юридична особа створена з порушенням закону, які неможлива усунути.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно п. 17 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (зі змінами та доповненнями) органи державної податкової служби мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із позовною заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Це повноваження з врахуванням норм Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", який є спеціальним законом з питань державної реєстрації, припинення суб'єктів підприємницької діяльності, слід розуміти як повноваження на звернення до адміністративного суду з позовом про припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до з п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону № 509-XII до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів. Вказана норма кореспондує з нормами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якими визначені підстави для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця внаслідок неподання податкової звітності.

Отже, компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування і не Законом України "Про державну податкову службу в Україні", а також іншими законодавчими актами, не передбачено право органів державної податкової служби на звернення із позовами про скасування державної реєстрації з будь-яких підстав.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем нормативно не обґрунтовано право звернення до суду з позовною вимогою про скасування державної реєстрації Товариства.

У той же час, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз положень п. 8 ст. 3, ч. 4 ст. 50, ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що суб'єкт владних повноважень може звернутись до суду з адміністративним позов лише у випадках, передбачених законодавством.

Вирішуючи питання щодо визнання недійсними установчих та реєстраційних документів (свідоцтва про державну реєстрацію та статуту Товариства) суди першої та апеляційної інстанцій також дійшли правомірного висновку про закриття провадження у справі в цій частині, оскільки Законом України "Про державну податкову службу в Україні", а також іншими законодавчими актами, не передбачено право органів державної податкової служби на звернення із позовами про визнання недійсними установчих та реєстраційних з будь-яких підстав, а отже такі вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, як і позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва Товариства про реєстрацію платником ПДВ.

Так, п. 9.8 ст. 9 Закону України від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність з 01.01.2011) передбачено декілька випадків анулювання реєстрація платника ПДВ.

Відповідно до абзацу сьомого п. 9.8 ст. 9 Закону № 168/97ВР анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.

У свою чергу, анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

При цьому рішення про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ як за ініціативою платника податків, так і за ініціативою податкового органу, приймається податковим органом. Форма зазначеного рішення встановлена додатком 5 до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79.

Отже, суд не може підміняти собою компетентні державні органи, уповноважені на прийняття відповідного рішення, оскільки питання видачі та анулювання свідоцтва ПДВ є виключно компетенцією органу державної податкової служби.

Таким чином, враховуючи вищезазначене суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у м. Києві відхилити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 у справі № 2а-2036/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко