Ухвала

від 21.04.2015 по справі 804/8734/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.2015р. м. Київ К/800/65416/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуНовомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2013 та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 у справі № 804/8734/13-а за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4 доНовомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002561702, №0002571702 від 06.06.2013.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002561702 від 06.06.2013, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в цій частині, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині було прийнято з порушенням норм матеріального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 24.05.2013 №191/172/НОМЕР_1;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем, зокрема, прийнято податкове повідомлення-рішення №0002561702 від 06.06.2013, яким позивачу за порушення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та ст.177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на 3 700 651,87 грн.

Задовольняючи позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0002561702 від 06.06.2013, суди попередніх інстанцій не погодилися з доводами податкового органу щодо безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Автопорт», ТОВ «Тріал Інвест», ТОВ «Авроратрейд», ПП «Дакар», ТОВ «Айвар МС», ТОВ «Аван-Тайм», ТОВ «Хорс-Енерджи», оскільки поданими позивачем доказами підтверджено факт здійснення позивачем господарських операцій з названими контрагентами.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Автопорт», ТОВ «Тріал Інвест», ТОВ «Авроратрейд», ПП «Дакар», ТОВ «Айвар МС», ТОВ «Аван-Тайм», ТОВ «Хорс-Енерджи» за період II півріччя 2010 року - 2012 рік ґрунтувались на укладених господарських договорах.

За змістом ч.1-3 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З набранням чинності Податковим кодексом України порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, врегульований статтею 177 названого Кодексу.

Відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто, різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування прибутковим податком з громадян мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Досліджуючи правомірність формування позивачем спірних сум податкового обліку, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що поданими позивачем доказами, в тому числі первинними документами, підтверджено факт придбання товарів, а також факт їх подальшої реалізації. При цьому, судами встановлено, що надані позивачем первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що відповідачем не спростовано.

Крім того, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що відсутність товарно-транспортної накладної сама по собі не може слугувати беззаперечною підставою для визнання факту безтоварності господарських операцій за умови наявності інших обов'язкових належно оформлених первинних документів, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги посилання податкового органу на матеріали перевірки контрагентів позивача, оскільки платник податку не може нести відповідальність за порушення його контрагентами вимог чинного законодавства.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставного визнання відповідачем укладених позивачем договорів нікчемними з огляду на те, що податковим органом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження цих своїх доводів.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій, встановивши факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, дійшли правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку щодо наявності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0002561702 від 06.06.2013.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування судових рішень в частині, що оскаржена відповідачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 в оскаржуваній частині залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний