Ухвала

від 25.03.2015 по справі 2а-1301/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2015р. м. Київ К/9991/31100/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012

у справі № 2а-1301/11/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Ресурс-08»

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (МДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ: від 10.08.2010 №0000081800/0, від 27.08.2010 №0000081800/1, від 19.10.2010 №0000081800/2, від 01.09.2010 №000091800/0, від 30.09.2010 №0000091800/1, від 28.01.2011 №0000091800/3.

У касаційній скарзі Нововодолазька МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в актах перевірки від 18.08.2010 № 1919/18-0-12/36074578 та від 29.07.2010 № 1821/18-0-12/36074578, згідно з якими підприємство порушило норми підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР). Так, згідно з актом від 18.08.2010 позивач завищив податковий кредит у податковому обліку за квітень, травень, червень 2010 року на загальну суму 2466521,75 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Славія», ТОВ «Вест-транс», ВАТ «Дніпронафтопродукт», ТОВ «Агістель», ПП «Віта-строй-11» за наслідками нікчемних правочинів з поставки нафтопродуктів (ТОВ «Вест-транс», ТОВ «Агістель», ТОВ «Славія»), з поставки послуг зі зберігання нафтопродуктів (ВАТ «Дніпронафтопродукт»), послуг із капітального ремонту трансформатора (ПП «Віта-строй-11») з огляду на недекларування вказаними постачальниками податкових зобов'язань за наслідками вказаних операцій, у результаті чого занижено податкові зобов'язання із податку на додану вартість на 2846381,00 грн. у податковому обліку за квітень, травень, червень 2010 року. В акті перевірки від 29.07.2010 № 1821/18-0-12/36074578 вказано, що позивач завищив податковий кредит у податковому обліку за квітень 2010 року на загальну суму 2660776,00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Вест-транс», ВАТ «Дніпронафтопродукт», ТОВ «Агістель» за наслідками нікчемних правочинів з поставки нафтопродуктів з огляду на недекларування вказаними постачальниками податкових зобов'язань за цими операціями з поставки, у результаті чого занизив податкові зобов'язання із податку на додану вартість за квітень 2010 року на 2507276,00 грн.

На підставі акту перевірки та за результатами адміністративного узгодження сум податкових зобов'язань МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.08.2010 №0000081800/0, від 27.08.2010 №0000081800/1, від 19.10.2010 №0000081800/2 про визначення ТОВ «Ресурс-08» податкових зобов'язань із податку на додану вартість у сумі 3510186,40 грн., у т.ч.: 2507276,00 грн. - за основним платежем та 1002910,40 грн. - штрафні (фінансові) санкції; та від 01.09.2010 № 000091800/0, від 30.09.2010 №0000091800/1, від 28.01.2011 №0000091800/3 - про визначення товариству податкових зобов'язань із податку на додану вартість у сумі 3948855,70 грн., у т.ч.: 2846381,00 грн. - за основним платежем та 1102474,70 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками господарських операцій з поставки нафтопродуктів ТОВ «Ресурс-08» від ТОВ «Вест-транс», ТОВ «Агістель», ТОВ «Славія», з поставки послуг зі зберігання та транспортування нафтопродуктів від ВАТ «Дніпронафтопродукт», послуг із капітального ремонту трансформатора від ПП «Віта-строй-11», вказані постачальники виписали позивачу податкові накладні, а позивач на їх підставі сформував податковий кредит за відповідні податкові періоди.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника ПДВ на включення сум цього податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких сформований податковий кредит.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

Суд апеляційної інстанції на підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій договорів, укладених ТОВ «Ресурс-08» із ТОВ «Славія» (від 29.09.2008 № 09/08-Р), із ТОВ «Вест-транс» (14.10.2008 № 64-2008/П), із ВАТ «Дніпронафтопродукт» (від 21.12.2009 № 2112/09-12 та від 25.12.2009 № 2512/09-8), із ТОВ «Агістель» (від 01.06.2009 № 2009-27-П), із ПП «Віта-строй-11» (від 01.03.2010 № 53/02-10ПП), специфікацій до цих договорів, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт та реєстрів до них, актів приймання-передачі на зберігання нафтопродуктів, актів приймання-передачі із зберігання нафтопродуктів, платіжних доручень, оцінка яких відповідає нормам ст. 86 КАС України, встановили факт поставки позивачу нафтопродуктів (дизельного палива, бензину марок А-76, А-80, А-92, А-95), автомобільної оливи, автомобільних фільтрів, тосолу, рідини для омивання скла, рідини гальмівної, води дистильованої від постачальників ТОВ «Вест-транс», ТОВ «Агістель», ТОВ «Славія»; послуг зі зберігання та транспортування нафтопродуктів від ВАТ «Дніпронафтопродукт»; послуг із капітального ремонту трансформатора, який знаходився на одній із АЗС, які належали позивачу, від ПП «Віта-строй-11». Відповідно до встановлених обставин суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований та юридично правильний висновок про правомірність формування позивачем податкового кредиту за наслідками вказаних договорів поставки. Вказаний висновок був зроблений судами із врахуванням встановлених у судовому процесі обставин перебування у користуванні позивача за договорами оренди АЗС, поставки нафтопродуктів від ТОВ «Вест-транс», ТОВ «Агістель», ТОВ «Славія» на користь позивача на умовах поставки «франко-завод» (EXW), місце призначення: склад ВАТ «Дніпронафтопродукт», що передбачалось договорами поставки; приймання ВАТ «Дніпронафтопродукт» на відповідальне зберігання нафтопродуктів відповідно до умов, визначених договором зберігання від 21.12.2009 № 2112/09-12; підтвердження транспортування нафтопродуктів від ВАТ «Дніпронафтопродукт» згідно з договором від 25.12.2009 № 2512/09-8 про надання послуг з перевезення вантажу до АЗС, які були в оренді позивача, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (а.с. 24-86, т.3, а.с.159-206, т.2).

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) термін «франко-завод» (EXW) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Суд апеляційної інстанції, застосувавши вищенаведені норми Закону № 168/97-ВР, зробили правильний висновок, що ці норми не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншим платником податку - постачальником товару, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок в судовому процесі не спростована. Висновок МДПІ про завищення позивачем суми податкового кредиту обґрунтований посиланням на обставини щодо невиконання постачальниками податкового обов'язку задекларувати податкові зобов'язання за наслідками операцій поставки товарів і послуг позивачу.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев