Рішення

від 14.04.2015 по справі 910/7138/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2015Справа №910/7138/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Позняки-Жил-Буд";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Групп";

про стягнення 445 236,08 грн.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Мельник А.С., представник, довіреність № 8 від 14.04.2015 р.;

Від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача 326 326,23 грн. заборгованості, 22 603, 92 грн. трьох процентів річних, 96 305,93 грн. інфляційних втрат, а також 8 904,78 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 року порушено провадження у справі № 910/7138/15-г, розгляд справи призначено на 14.04.2015 року.

Разом з позовною заявою 24.03.2015 року позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд накласти арешт на майно, що належать відповідачу, а також накласти арешт на грошові кошти відповідача у межах розміру позовних вимог.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Однак позивач не навів жодних обставин, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому суд відмовляє у її задоволенні.

У судовому засіданні 14.04.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов повністю.

Відповідач у судове засідання 14.04.2015 року своїх уповноваженого представника не направив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи (повідомлення про вручення копії ухвали від 26.03.2015 р. в матеріалах справи), вимоги ухвал суду у справі № 910/7138/15-г не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Позняки-Жил-Буд» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Групп» (підрядник) 16.08.2012 року укладено договір підряду № 16/08 (надалі - договір), відповідно до умов якого відповідач повинен був власними або залученими силами та засобами з власних матеріалів виконати та здати позивачу роботи по влаштуванню буроін'єкційних паль на об'єкті за адресою: м. Київ, вул.Горького,34-Б-Саксаганського, 37-Д на загальну суму 4 925 129,78 грн., що визначено додатком № 2 «договірна ціна», який є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 3.1. договору, роботи повинні виконуватись згідно додатку № 1 «сумісний графік виконання і оплати робіт», який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 5.1.1. договору, авансування робіт проводиться згідно сумісного графіку виконання і оплати робіт.

Додатком № 1 - Сумісним графіком виконання і оплати робіт передбачені наступні умови виконання робіт відповідачем і їх оплати позивачем: позивач повинен 20.08.2012 перерахувати відповідачу аванс в загальній сумі 400 024,13 грн. на роботи по виготовленню армокаркасів випробувальних кущів, перебазування техніки та обладнання, улаштування буроін'єкційних паль випробувальних кущів, проведення випробувань та на придбання бетону і арматури. Відповідач повинен був виконати роботи в період з 21.08.2012 по 24.10.2012 включно.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання щодо сплати авансу, перерахувавши на користь відповідача 400 024,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 295 від 20.08.2012 р.

Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору, не розпочав виконання будівельних робіт, передбачені договором.

В зв'язку з невиконанням відповідачем робіт, передбачених договором, між сторонами було укладено додаткову угоду від 26.09.2012 до договору, згідно якої сторони домовились про розірвання договору підряду № 16/08 за згодою сторін з 26.09.2012.

Крім цього, пунктом 2.1. додаткової угоди, відповідач зобов'язувався в строк до 31.10.2012 року повернути позивачеві грошові кошти в сумі 366 024,13 грн., які були перераховані йому згідно умов договору, за виключенням вартості перебазування техніки на об'єкт.

Однак, відповідач не виконав свої зобов'язання за додатковою угодою, грошові кошти повернув лише частково в сумі 39 697,90 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача в АТ «Укрбудінвестбанк».

Також у матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків, підписаний та скріплений печатками обох сторін, відповідно до якого відповідач визнає заборгованість перед позивачем станом на 30.10.2014 року в розмірі 326 326,23 грн.

У ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач заявлені вимоги не заперечив, обставин прострочки повернення грошових коштів в розмірі 326 326,23 грн. за спірним договором не спростував, а тому, при розгляді заявленого спору суд вважає за належне керуватися наявними у справі доказами, з яких вбачається факт неналежного виконання відповідачем обов'язку з повернення авансу, вартість неоплаченої частини з якого становить 326 326,23 грн.

Враховуючи викладене, а також те, що доказів повернення суми авансу в повному обсязі, станом на день розгляду справи відповідачем до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Позняки-Жил-Буд" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Групп" заборгованості в розмірі 326 326,23 грн. за не повернений аванс.

За прострочення виконання свого зобов'язання щодо повернення грошових коштів в розмірі 326 326,23 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України за період з 01.11.2012 р. по 12.02.2015 р. три проценти річних в розмірі 22 603,92 грн. та 96 305,93 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 22 603,92 грн. та 96 305,93 грн. інфляційних втрат обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з нормами ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Групп" (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 9, код ЄДРПОУ 34957024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Позняки-Жил-Буд" (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 30-В, код ЄДРПОУ 34896381) 326 326 (триста двадцять шість тисяч триста двадцять шість) грн. 23 коп. заборгованості, 22 603 (двадцять дві тисячі шістсот три) грн. 92 коп. трьох процентів річних, 96 305 (дев'яносто шість тисяч триста п'ять) грн. 93 коп. інфляційних втрат та 8 904 (вісім тисяч дев'ятсот чотири) грн. 72 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О. В. Мандриченко Дата складання рішення 17.04.2015р.