Рішення

від 16.04.2015 по справі 910/2896/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2015Справа № 910/2896/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАТ Трейд Ліга»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Приватне акціонерне товариство «Ю.Ф.Сі»

про стягнення 58 786 305, 86 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Греськів З.Г. за довіреністю № 53/03 від 30.03.2015 р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «БРОКБІЗНЕСБАНК» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАТ Трейд Ліга» (далі - відповідач) про стягнення 49 007 509, 66 грн., в тому числі 37 200 000, 00 грн. заборгованості по кредиту, 7 639 528, 74 грн. заборгованості по процентам, 1 601 738, 07 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 544 344, 18 грн. пені за прострочення сплати процентів, 204 138, 39 грн. 3 % річних за прострочення сплати кредиту, 929 164, 51 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту, 70 064, 80 грн. 3 % річних за прострочення сплати процентів, 446 530, 97 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати процентів, 372 000, 00 грн. неустойки за порушення зобов'язання з надання щоквартальної фінансової звітності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що ним на виконання укладеного з ПрАТ «Ю.Ф.Сі» Кредитного договору № 21-11-980-KL від 21.12/2011 р. та додаткових угод до нього було відкрито відкличну кредитну лінію, в межах якої внаслідок порушення позичальником взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів, позивач звернувся до нього з вимогою про дострокове повернення кредитних коштів та сплати заборгованості. Оскільки така вимога була залишена без задоволення, позивач вирішив звернутись до відповідача, який на підставі Договору поруки № 21-11-980-KL-Р від 26.12.2013 р., поручився перед позивачем за виконання позичальником взятих на себе за Кредитним договором зобов'язань. Так, як вимоги позивача не були задоволені відповідачем, він вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2015 р. порушено провадження у справі № 910/2896/15-г та призначено її до розгляду на 17.03.2015 р. При цьому, в порядку ст. 27 ГПК України вирішено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Ю.Ф.Сі».

12.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача 58 786 305, 86 грн., в тому числі 37 200 000, 00 грн. заборгованості по кредиту, 10 299 583, 52 грн. заборгованості по процентам, 4 263 831, 21 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 1 109 964, 38 грн. пені за прострочення сплати процентів, 470 143, 88 грн. 3 % річних за прострочення сплати кредиту, 3 905 164, 51 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту, 126 353, 77 грн. 3 % річних за прострочення сплати процентів, 1 039 264, 59 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати процентів, 372 000, 00 грн. неустойки за порушення зобов'язання з надання щоквартальної фінансової звітності.

Крім того, від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 17.03.2015 р. суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим вони розглядаються в її редакції та відповідно має місце нова ціна позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р. розгляд справи було відкладено на 31.03.2015 р.

30.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 31.03.2015 р. від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.03.2015 р. на підставі клопотання представника позивача було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 16.04.2015 р.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 16.04.2015 р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 16.04.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2011 р. між позивачем, як банком, та третьою особою, як позичальником, було укладено Кредитний договір № 21-11-980-KL (далі - Кредитний договір), відповідно до п. 1.1.1. якого банк надав позичальнику кредит у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 28 000 000, 00 грн.

Відповідно до п. 1.1.2. Кредитного договору термін користування кредитом до 18.03.2013 р.

Згідно з п. 1.1.3. Кредитного договору процента ставка за користування кредитом 22 проценти річних.

Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору після надходження письмових заяв від позичальника про надання коштів в межах відкритої кредитної лінії, банк і позичальник укладають додаткові угоди до цього Договору про надання коштів в розрізі кредитної лінії (окремо по кожній сумі, що має надаватися). Після підсипання такої додаткової угоди, банк протягом 5 банківських днів перераховує позичальнику кошти за реквізитами, вказаними в його письмовій заяві.

Відповідно до п. 2.3. Кредитного договору моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування грошових коштів на відповідні рахунки, визначені в заяві позичальника. Надання кредиту здійснюється наступним чином: грудень 2011 року - 28 000 000, 00 грн.; грудень 2012 року - 28 000 000, 00 грн.

Згідно з п. 2.6. Кредитного договору проценти за поточний календарний місяць позичальник сплачує на рахунок, вказаний банком, щомісяця до 7 числа місяця наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (у тому числі дострокового) строкової заборгованості за кредитом в повному обсязі.

Відповідно до п. 2.7. Кредитного договору повернення кредиту здійснюється шляхом здійснення платежу на рахунок для погашення заборгованості, відкритий банком позичальнику згідно з п. 2.8. цього договору, в строки, передбачені графіком: ліміт заборгованості по 15.01.2012 р. - 28 000 000, 00 грн.; 16.01.2012 р. - 22.01.2012 р. - 27 000 000, 00 грн.; 23.01.2012 р. - 29.01.2012 р. - 26 000 000, 00 грн.; 30.01.2012 р. - 05.02.2012 р. - 25 000 000, 00 грн.; 06.02.2012 р. - 12.02.2012 р. - 24 000 000, 00 грн.; 13.02.2012 р. - 19.02.2012 р. - 23 000 000, 00 грн.; 20.02.2012 р. - 26.02.2012 р. - 22 000 000, 00 грн.; 27.02.2012 р. - 04.03.2012 р. - 21 000 000, 00 грн.; 05.03.2012 р. - 11.03.2012 р. - 20 000 000, 00 грн.; 12.03.2012 р. - 18.03.2012 р. - 19 000 000, 00 грн.; 19.03.2012 р. - 25.03.2012 р. - 18 000 000, 00 грн.; 26.03.2012 р. - 01.04.2012 р. - 17 000 000, 00 грн.; 02.04.2012 р. - 08.04.2012 р. - 16 000 000, 00 грн.; 09.04.2012 р. - 15.04.2012 р. - 15 000 000, 00 грн.; 16.04.2012 р. - 22.04.2012 р. - 14 000 000, 00 грн.; 23.04.2012 р. - 29.04.2012 р. - 13 000 000, 00 грн.; 30.04.2012 р. - 06.05.2012 р. - 12 000 000, 00 грн.; 07.05.2012 р. - 13.05.2012 р. - 11 000 000, 00 грн.; 14.05.2012 р. - 20.05.2012 р. - 10 000 000, 00 грн.; 21.05.2012 р. - 27.05.2012 р. - 9 000 000, 00 грн.; 28.05.2012 р. - 03.06.2012 р. - 8 000 000, 00 грн.; 04.06.2012 р. - 10.06.2012 р. - 7 000 000, 00 грн.; 11.06.2012 р. - 01.07.2012 р. - 6 000 000, 00 грн.; 18.06.2012 р. - 24.06.2012 р. - 5 000 000, 00 грн.; 25.06.2012 р. - 01.07.2012 р. - 4 000 000, 00 грн.; 02.07.2012 р. - 08.07.2012 р. - 3 000 000, 00 грн.; 09.07.2012 р. - 15.07.2012 р. - 2 000 000, 00 грн., 16.07.2012 р. - 22.07.2012 р. - 1 000 000, 00 грн., з 23.07.2012 р. - 0, 00 грн.

З 20.08.2012 р. - 02.09.2012 р. - 28 000 000, 00 грн.; 03.09.2012 р. - 09.09.2012 р. - 27 000 000, 00 грн.; 10.09.2012 р. - 16.09.2012 р. - 26 000 000, 00 грн.; 17.09.2012 р. - 23.09.2012 р. - 25 000 000, 00 грн.; 24.09.2012 р. - 30.09.2012 р. - 24 000 000, 00 грн.; 01.10.2012 р. - 07.10.2012 р. - 23 000 000, 00 грн.; 08.10.2012 р. - 14.10.2012 р. - 22 000 000, 00 грн.; 15.10.2012 р. - 21.10.2012 р. - 21 000 000, 00 грн.; 22.10.2012 р. - 28.10.2012 р. - 20 000 000, 00 грн.; 29.10.2012 р. - 04.11.2012 р. - 19 000 000, 00 грн.; 05.11.2012 р. - 11.11.2012 р. - 18 000 000, 00 грн.; 12.11.2012 р. - 18.11.2012 р. - 17 000 000, 00 грн.; 19.11.2012 р. - 25.11.2012 р. - 16 000 000, 00 грн.; 26.11.2012 р. - 02.12.2012 р. - 15 000 000, 00 грн.; 03.12.2012 р. - 09.12.2012 р. - 14 000 000, 00 грн.; 10.12.2012 р. - 16.12.2012 р. - 13 000 000, 00 грн.; 17.12.2012 р. - 23.12.2012 р. - 12 000 000, 00 грн.; 24.12.2012 р. - 03.01.2013 р. - 11 000 000, 00 грн.; 04.01.2013 р. - 07.01.2013 р. - 10 000 000, 00 грн.; 08.01.2013 р. - 13.01.2013 р. - 9 000 000, 00 грн.; 14.01.2013 р. - 20.01.2013 р. - 8 000 000, 00 грн.; 21.01.2013 р. - 27.01.2013 р. - 7 000 000, 00 грн.; 28.01.2013 р. - 03.02.2013 р. - 6 000 000, 00 грн.; 04.02.2013 р. - 10.02.2013 р. - 5 000 000, 00 грн.; 11.02.2013 р. - 17.02.2013 р. - 4 000 000, 00 грн.; 18.02.2013 р. - 24.02.2013 р. - 3 000 000, 00 грн.; 25.02.2013 р. - 03.03.2013 р. - 2 000 000, 00 грн., 04.03.2013 р. - 17.03.2013 р. - 1 000 000, 00 грн., з 18.03.2013 р. - 0, 00 грн.

Також, у відповідності до п. 4.2.6. Кредитного договору позичальник зобов'язався надавати банку всі необхідні документи для здійснення перевірки цільового використання кредиту, аналізу фінансового стану позичальника, зокрема, щоквартально до 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати банку фінансову інформацію, пов'язану з діяльністю позичальника у звітному кварталі (в тому числі баланс (форму № 1), звіт про фінансові результати (форму № 2), щорічно до 20 лютого наступного за звітним роком надавати банку фінансову інформацію, пов'язану з діяльністю позичальника у звітному році (в тому числі баланс (форму № 1), звіт про фінансові результати (форму № 2), а також в строк до 7 числа поточного місяця надавати банку довідки з інших банків, в яких у позичальника відкриті поточні рахунки та/або існує кредитна заборгованість, про фактичні обороти і стан заборгованості (по сумі кредиту, процентам та штрафним санкціям) за попередній місяць, а також інші документи на вимогу банку.

Згідно з п. 6.1. Кредитного договору було визначено, що банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості за цим договором в повному обсязі, зокрема, у випадку прострочення сплати чергового платежу по кредиту та процентів за користування кредитом.

Відповідно до п. 6.2. Кредитного договору для реалізації цього права банк надсилає письмове повідомлення позичальнику із відповідною заявою. Після спливу 30 календарних днів та за умови, що порушення не усунуте, на 31 календарний день після отримання позичальником такої вимоги термін повернення вважається таким, що настав і позичальник зобов'язаний сплатити наявну заборгованості за договором в повному обсязі. Якщо таке погашення не здійснене протягом 5 банківських днів, банк може вжити заходи по стягненню наявної заборгованості за цим договором.

Пунктом 7.1. Кредитного договору його сторони визначили, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій банк має право нарахувати позичальнику неустойку в розмірі подвійної процентної ставки, що визначена п. 1.1.3. цього договору, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно з п. 7.3. Кредитного договору було визначено, що банк має право нарахувати позичальнику неустойку в розмірі 0, 5 % від суми фактичного залишку заборгованості за кредитом у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п. п. 4.2.6., 4.2.7. цього Договору за кожний факт порушення.

Відповідно до п. 8.1. Кредитного договору було визначено, що він набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.

23.12.2011 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 1, відповідно до якої визначили, що в розрізі відритої кредитної лінії банк надає позичальнику кошти (транш в межах ліміту) в сумі 28 000 000, 00 грн. для поповнення обігових коштів.

14.03.2012 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 2, якою зокрема, внесли зміни до п. 2.7., виклавши в новій редакції в тому числі графік повернення кредиту. Крім того, було внесено зміни до п. 2.4. та визначено, що проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом.

15.03.2012 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 3, відповідно до якої визначили, що в розрізі відкритої кредитної лінії банк надає позичальнику кошти (транш в межах ліміту) в сумі 9 000 000, 00 грн. для поповнення обігових коштів.

13.06.2012 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 4, відповідно до якої внесли зміни до п. 2.1.2., уточнивши перелік заходів із забезпечення зобов'язань позичальника.

27.06.2012 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 5, якою зокрема, внесли зміни до п. 2.7., виклавши в новій редакції в тому числі графік повернення кредиту.

02.07.2012 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 6, відповідно до якої визначили, що в розрізі відкритої кредитної лінії банк надає позичальнику кошти (транш в межах ліміту) в сумі 17 300 000, 00 грн. для поповнення обігових коштів.

24.10.2012 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 7, якою зокрема, внесли зміни до п. 2.7., виклавши в новій редакції в тому числі графік повернення кредиту. Крім того, сторони Кредитного договору визначили, що починаючи з 24.10.2012 р. процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 25 % річних, а також, що в разі непогашення позичальником кредиту у строк, визначений в п. 1.2. та/або п. 2.7. цього Договору, починаючи з наступного календарного дня за датою, вказаною у п. 1.1.2. та/або п. 2.7. цього Договору, нарахування процентів за простроченою частиною кредиту здійснюється за фіксованою процентною ставкою у розмірі 30 % річних.

24.10.2012 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 8, відповідно до якої визначили, що в розрізі відритої кредитної лінії банк надає позичальнику кошти (транш в межах ліміту) в сумі 9 300 000, 00 грн. для поповнення обігових коштів.

11.12.2012 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 8/1, відповідно до якої вирішили перенести сплату процентів, нарахованих за користування кредитними коштами за період з 27.10.2012 р. по 26.11.2012 р. за Кредитним договором, на строк до 17.12.2012 р. включно.

20.12.2012 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 9, якою зокрема, внесли зміни до п. 2.7., виклавши в новій редакції в тому числі графік повернення кредиту.

20.12.2012 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 10, відповідно до якої визначили, що в розрізі відритої кредитної лінії банк надає позичальнику кошти (транш в межах ліміту) в сумі 9 800 000, 00 грн. для поповнення обігових коштів.

08.02.2013 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 11, відповідно до якої вирішили перенести сплату процентів, нарахованих за користування кредитними коштами за період з 27.12.2012 р. по 26.01.2013 р. за Кредитним договором, на строк до 15.02.2013 р. включно.

07.03.2013 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 12, відповідно до якої вирішили перенести сплату процентів, нарахованих за користування кредитними коштами за період з 27.01.2013 р. по 26.02.2013 р. за Кредитним договором, на строк до 15.03.2013 р. включно.

05.04.2013 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 13, відповідно до якої вирішили перенести сплату процентів, нарахованих за користування кредитними коштами за період з 27.02.2013 р. по 26.03.2013 р. за Кредитним договором, на строк до 15.04.2013 р. включно.

30.04.2013 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 14, відповідно до якої внесли зміни до п. 2.6. та визначили, що проценти за поточний календарний місяць позичальник сплачує на рахунок, вказаний банком, щомісяця до 15 числа місяця наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (у тому числі дострокового) строкової заборгованості за кредитом в повному обсязі.

30.05.2013 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 15, відповідно до якої внесли зміни до п. 1.1.3. та визначили, що процента ставка за користування відкличною поновлювальною кредитною лінією встановлюється у розмірі: з 26.04.2013 р. по 30.04.2013 р. - 25 % річних; з 01.05.2013 р. до кінця дії кредитного договору - 23 % річних.

20.06.2013 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 17, якою зокрема, внесли зміни до п. 2.7., виклавши в новій редакції в тому числі графік повернення кредиту.

20.06.2013 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 18, відповідно до якої визначили, що в розрізі відритої кредитної лінії банк надає позичальнику кошти (транш в межах ліміту) в сумі 9 200 000, 00 грн. для поповнення обігових коштів.

14.10.2013 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 19, відповідно до якої внесли зміни до п. 1.1. та визначили, що банк надає позичальнику у тимчасове листування на умовах повернення, строковості, платності та цільового використання грошові кошти на умовах визначених договором; кредит надається у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 38 000 000, 00 грн.; термін користування кредитом - 12.05.2015 р. процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 23 % річних. Також, сторони Кредитного договору внесли зміни до п. 2.7., виклавши в новій редакції в тому числі графік повернення кредиту.

15.10.2013 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 20, відповідно до якої визначили, що в розрізі відкритої кредитної лінії банк надає позичальнику кошти (транш в межах ліміту) в сумі 16 120 000, 00 грн. для поповнення обігових коштів.

26.12.2013 р. сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 21, відповідно до якої внесли зміни до п. 1.1. та визначили, що кредит надається у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 37 200 000, 00 грн.; термін користування кредитом - 30.11.2015 р. процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 22 % річних. Також, сторони Кредитного договору внесли зміни до п. 2.7., виклавши в новій редакції в тому числі графік повернення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Кредитного договору надав третій особі кредитні кошти на загальну суму 98 720 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 23.12.2011 р. на суму 28 000 000, 00 грн., № 1 від 15.03.2012 р. на суму 9 000 000, 00 грн., № 1 від 02.07.2012 р. на суму 17 300 000, 00 грн., № 2 від 24.10.2012 р. на суму 9 300 000, 00 грн., меморіальними ордерами № 2 від 20.12.2012 р. на суму 9 800 000, 00 грн., № 2 від 20.06.2013 р. на суму 9 200 000, 00 грн., № 1 від 16.10.2013 р. на суму 16 120 000, 00 грн.

У свою чергу, третя особа кредитні кошти повернула частково, сплативши позивачу 61 520 000, 00 грн., а саме: 1 000 000, 00 грн. - 16.01.2012 р., 1 000 000, 00 грн. - 23.01.2012 р., 1 000 000, 00 грн. - 30.01.2012 р., 1 000 000, 00 грн. - 06.02.2012 р., 1 000 000, 00 грн. - 13.02.2012 р., 1 000 000, 00 грн. - 20.02.2012 р., 1 000 000, 00 грн. - 27.02.2012 р., 1 000 000, 00 грн. - 05.03.2012 р., 1 000 000, 00 грн. - 12.03.2012 р., 500 000, 00 грн. - 19.03.2012 р., 1 200 000, 00 грн. - 26.03.2012 р., 1 200 000, 00 грн. - 02.04.2012 р., 1 200 000, 00 грн. - 09.04.2012 р., 1 200 000, 00 грн. - 17.04.2012 р., 1 200 000, 00 грн. - 23.04.2012 р., 1 200 000, 00 грн. - 03.05.2012 р., 1 200 000, 00 грн. 07.05.2012 р., 1 200 000, 00 грн. - 14.05.2012 р., 1 200 000, 00 грн. - 21.05.2012 р., 1 200 000, 00 грн. - 28.05.2012 р., 1 200 000, 00 грн. - 05.06.2012 р., 1 200 000, 00 грн. - 11.06.2012 р., 1 200 000, 00 грн. - 18.06.2012 р., 1 200 000, 00 грн. - 25.06.2012 р., 500 000, 00 грн. - 09.07.2012 р., 500 000, 00 грн. - 16.07.2012 р., 500 000, 00 грн. - 24.07.2012 р., 500 000, 00 грн. - 30.07.2012 р., 500 000, 00 грн. - 06.08.2012 р., 500 000, 00 грн. - 13.08.2012 р., 500 000, 00 грн. - 20.08.2012 р., 500 000, 00 грн. - 27.08.2012 р., 500 000, 00 грн. - 10.09.2012 р., 800 000, 00 грн. - 17.09.2012 р., 800 000, 00 грн. - 24.09.2012 р., 800 000, 00 грн. - 02.10.2012 р., 800 000, 00 грн. - 09.10.2012 р., 800 000, 00 грн. - 16.10.2012 р., 800 000, 00 грн. - 22.10.2012 р., 1 400 000, 00 грн. - 05.11.2012 р., 1 400 000, 00 грн. - 12.11.2012 р., 1 400 000, 00 грн. - 19.11.2012 р., 1 400 000, 00 грн. - 26.11.2012 р., 1 400 000, 00 грн. - 04.12.2012 р., 1 400 000, 00 грн. - 11.12.2012 р., 1 400 000, 00 грн. - 17.12.2012 р., 400 000, 00 грн. - 14.01.2013 р., 400 000, 00 грн. - 21.01.2013 р., 400 000, 00 грн. - 28.01.2013 р., 400 000, 00 грн. - 05.02.2013 р., 400 000, 00 грн. - 11.02.2013 р., 400 000, 00 грн. - 18.02.2013 р., 400 000, 00 грн. - 26.02.2013 р., 400 000, 00 грн. - 04.03.2013 р., 400 000, 00 грн. - 11.03.2013 р., 400 000, 00 грн. - 18.03.2013 р., 400 000, 00 грн. - 25.03.2013 р., 400 000, 00 грн. - 01.04.2013 р., 400 000, 00 грн. - 08.04.2013 р., 400 000, 00 грн. - 16.04.2013 р., 400 000, 00 грн. - 22.04.2013 р., 400 000, 00 грн. - 29.04.2013 р., 400 000, 00 грн. - 07.05.2013 р., 400 000, 00 грн. - 13.05.2013 р., 400 000, 00 грн. - 20.05.2013 р., 400 000, 00 грн. - 29.05.2013 р., 400 000, 00 грн. - 03.06.2013 р., 400 000, 00 грн. - 10.06.2013 р., 400 000, 00 грн. - 17.06.2013 р., 400 000, 00 грн. - 08.07.2013 р., 400 000, 00 грн. - 16.07.2013 р., 400 000, 00 грн. - 22.07.2013 р., 400 000, 00 грн. - 02.08.2013 р., 400 000, 00 грн. - 05.08.2013 р., 400 000, 00 грн. - 13.08.2013 р., 400 000, 00 грн. - 20.08.2013 р., 400 000, 00 грн. - 27.08.2013 р., 400 000, 00 грн. - 02.09.2013 р., 300 000, 00 грн. - 10.09.2013 р., 330 000, 00 грн. - 12.09.2013 р., 430 000, 00 грн. - 16.09.2013 р., 200 000, 00 грн. - 17.09.2013 р., 330 000, 00 грн. - 23.09.2013 р., 300 000, 00 грн. - 24.09.2013 р., 164 032, 61 грн. - 04.10.2013 р., 465 967, 39 грн. - 15.10.2013 р., 400 000, 00 грн. - 09.12.2013 р., 400 000, 00 грн. - 10.12.2013 р.

26.12.2013 р. між позивачем, як кредитором, та відповідачем, як поручителем, було укладено Договір поруки № 21-11-980-KL-P (далі - Договір поруки), відповідно до п. 1.1. якого поручитель поручився перед кредитором за виконання боргових зобов'язань боржника - ПрАТ «Ю.Ф.Сі» по сплаті будь-яких сум, що виникають у відповідності до положень Кредитних договорів в тому числі № 21-11-980-KL від 21.12.2011 р.

Пунктом 1.2. Договору поруки сторони погодили, що нею забезпечуються, зокрема, вимоги кредитора щодо сплати боржником (в тому числі повного виконання) кожного і всіх його боргових зобов'язань у розмірі, валюті, строки та порядку, встановленому кредитними договорами, зокрема, щодо повернення суми кредиту, наданого боржнику за Кредитним договором № 21-11-980-KL від 21.12.2011 р. у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії у розмірі 37 200 000, 00 грн. шляхом здійснення платежів у строки та на умовах, зазначених у Кредитному договорі; сплати процентів за користування кредитом; сплати пені, штрафу, неустойки; інших платежів на користь кредитора за Кредитним договором; відшкодування збитків та витрат, що зумовлені порушенням Кредитного договору.

Відповідно до п. 1.3. Договору поруки його сторони визнали, що сума кредиту, проценти за користування кредитом, строки сплати та інші умови за Кредитним договором можуть змінюватись - в порядку, що передбачені Кредитним договором, додатковими угодами до нього. У випадку зміни умов Кредитного договору порука поручителя за цим Договором розповсюджується на такі зміни. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Поручитель виражає в цьому Договорі свою згоду на будь-які можливі збільшення обсягу його відповідальності за борговими зобов'язаннями в майбутньому, які будуть мати місце в період дії кредитного договору.

Згідно з п. 1.4. Договору поруки порукою за цим Договором забезпечено виконання боржником боргових зобов'язань в разі настання строку для дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до п. 1.6. Договору поруки його сторони погодили, що у разі порушення боржником зобов'язань, передбачених Кредитним договором, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

За змістом п. 3.1. Договору поруки сторони, зокрема, домовились, що у разі невиконання або неналежного виконання будь-якого із зобов'язань, умов, що випливають з Кредитного договору (в тому числі, але не виключно, щодо повернення кредиту або його частин в строк, передбачений Кредитним договором, та/або сплати процентів за користування кредитом, та/або комісійної винагороди та/або виконання будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених Кредитним договором, - поручитель зобов'язаний за вимогою кредитора здійснити дострокове виконання боргових зобов'язань за Кредитним договором та зобов'язань за цим Договором.

Відповідно до п. 5.1. Договору поруки було визначено, що він набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до повного виконання зобов'язань за Кредитними договорами та цим Договором або до моменту припинення поруки з інших підстав, визначених законодавством України.

Листом від 02.06.2014 р. позивач звернувся до третьої особи з вимогою щодо погашення простроченої заборгованості, вказавши на те, що за позичальником станом на 23.05.2014 р. рахується заборгованість по основній сумі - 1 900 000, 00 грн., за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитними коштами - 2 017 972, 60 грн., за неустойкою за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 66 917, 81 грн., неустойкою за несплаченими процентами - 30 833, 82 грн.

Листом від 10.06.2014 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про усунення порушення, допущеного третьою особою.

Листом від 11.09.2014 р. позивач звернувся до третьої особи з вимогою про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором, яка була отримана нею 23.09.2014 р., на підтвердження чого надано Повідомлення про вручення поштового відправлення № 0305704909476.

Листом від 03.10.2014 р. позивач звернувся до відповідача з повторною вимогою про усунення порушення, допущеного третьою особою, яка була отримана ним 08.10.2014 р., на підтвердження чого надано Повідомлення про вручення поштового відправлення № 0305704909514.

Листом від 24.10.2014 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором.

Оскільки відповідач, як поручитель, порушив взяті на себе зобов'язання, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

При цьому, звертаючись до суду з позовом, позивач також просить стягнути з відповідача нараховану третій особі неустойку за порушення п. 4.2.6. Кредитного договору, у зв'язку з ненаданням позивачу балансу (форма № 1), звіту про фінансові результати (форма № 2), звіту про рух грошових коштів (форма № 3) станом на 30.06.2014 р. та станом на 30.09.2014 р.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між позивачем та третьою особою договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Вимоги позивача полягають у достроковому поверненні кредиту та сплаті боргу щодо нарахованих процентів.

Розглядаючи питання щодо дострокового повернення кредиту у зв'язку з простроченням позичальником свого обов'язку щодо повернення позики, слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати, зокрема, дострокового повернення частини позики, що залишилася.

У такому разі, дострокове повернення кредиту не має ознак одностороннього припинення договірних зобов'язань, а свідчить лише про зміну умов договору в частині строку його виконання та відповідає способу захисту порушеного матеріального права.

Як зазначалось вище, Листом від 11.09.2014 р. позивач звернувся до третьої особи з вимогою про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором, яка була отримана нею 23.09.2014 р., на підтвердження чого надано Повідомлення про вручення поштового відправлення № 0305704909476.

Отже, з урахуванням приписів п. 6.2. Кредитного договору, після спливу 30 календарних днів на 31 календарний день після отримання позичальником такої вимоги, - 24.10.2014 р. термін повернення слід вважати таким, що настав.

Відповідач виступив поручителем за зобов'язаннями третьої особи перед позивачем.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За приписами ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В даному випадку, відповідно до п. 1.6. Договору поруки його сторони погодили, що у разі порушенні боржником зобов'язань, передбачених Кредитним договором, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Таким чином, оскільки позичальник отримав відповідні кредитні кошти, однак як на вимогу позивача про дострокове повернення кредиту та погашення боргу зі сплати процентів, у зв'язку з порушенням взятих на себе грошових зобов'язань за Кредитним договором, не повернув їх кредитору, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, з урахуванням також порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем, як поручителем, має бути стягнутий з останнього в судовому порядку.

Також, підлягають стягненню на користь позивача нараховані проценти за користування кредитом в сумі 10 299 583, 52 грн.

У свою чергу, що стосується заявлених до стягнення 4 263 831, 21 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 1 109 964, 38 грн. пені за прострочення сплати процентів, 470 143, 88 грн. 3 % річних за прострочення сплати кредиту, 3 905 164, 51 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту, 126 353, 77 грн. 3 % річних за прострочення сплати процентів, 1 039 264, 59 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати процентів, 372 000, 00 грн. неустойки за порушення зобов'язання з надання щоквартальної фінансової звітності, слід відзначити наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалось вище, пунктом 7.1. Кредитного договору його сторони визначили, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій банк має право нарахувати позичальнику неустойку в розмірі подвійної процентної ставки, що визначена п. 1.1.3. цього договору, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до частини першої статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

З розрахунку пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за Кредитним договором зі сплати кредиту в сумі 4 263 831, 21 грн. та процентів в сумі 1 109 964, 38 грн. вбачається, що її нарахування здійснено у розмірі, з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, в межах термінів, що не перевищують шестимісячного строку за відповідними простроченими платежами.

Згідно з п. 7.3. Кредитного договору також було визначено, що банк має право нарахувати позичальнику неустойку в розмірі 0, 5 % від суми фактичного залишку заборгованості за кредитом у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п. п. 4.2.6., 4.2.7. цього Договору за кожний факт порушення.

Позивач нарахував позичальнику неустойку в сумі 372 000, 00 грн. за два факти неподання фінансової звітності за ІІ та ІІІ квартал 2014 року станом на 01.07.2014 р. та 01.10.2014 р. з використанням бази для її нарахування - заборгованості за кредитом в сумі 37 200 000, 00 грн.

Перевіривши вказаний розрахунок, суд звертає увагу на те, що за умовами Додаткової угоди № 21 від 26.12.2013 р. до Кредитного договору строк виконання зобов'язання в частині повернення кредиту в розмірі 37 200 000, 00 грн. станом на 01.07.2014 р. та 01.10.2014 р. ще не настав, а обов'язок з дострокового повернення кредиту виник у позичальника лише 24.10.2014 р.

У свою чергу, за змістом графіку, наведеного в Додатковій угоді № 21 від 26.12.2013 р. до Кредитного договору, станом на 01.07.2014 р. за позичальником рахувався борг з простроченої заборгованості за кредитом в сумі 5 700 000, 00 грн., станом на 01.09.2014 р. - 9 500 000, 00 грн.

Отже, за вказаними фактами порушень позичальником вимог п. 4.2.6. Кредитного договору йому може бути нараховано неустойки в сумі 28 500, 00 грн. (0, 5 % від 5 700 000, 00 грн.) та 47 500, 00 грн. (0, 5 % від 9 500 000, 00 грн.), разом - 76 000, 00 грн.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 01.04.2010 р. у справі № 19/268.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував позичальнику 470 143, 88 грн. 3 % річних за прострочення сплати кредиту та 126 353, 77 грн. 3 % річних за прострочення сплати процентів, розрахунок яких є арифметично вірним.

Крім того, позивач нарахував 3 905 164, 51 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту та 1 039 264, 59 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати процентів.

Основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 ЦК України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Так, відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що, як на тому наголошено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України № 23/466 від 05.04.2011 р. та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» № 62-97р від 03.04.1997 р.).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок суми інфляційних втрат за обрані позивачем періоди, та встановлено, що інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту та за прострочення сплати процентів нараховані позивачем методологічно невірно (поденно, а не помісячно), що призвело до заниження їх розміру.

Водночас, оскільки позивач не заявляв клопотання про вихід за межі позовних вимог, вони в цій частині підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження належного виконання ним зобов'язань за Договором поруки, як і не оспорено суму, заявлену до стягнення.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги до відповідача підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, враховуючи те, що позивач звільнений від його сплати в силу п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАТ Трейд Ліга» (04050, місто Київ, вулиця Білоруська, будинок 28; код ЄДРПОУ 38465585) на користь Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» (03057, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 41, код ЄДРПОУ 19357489) 37 200 000 (тридцять сім мільйонів двісті тисяч) грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 10 299 583 (десять мільйонів двісті дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн. 52 коп. заборгованості по процентам, 4 263 831 (чотири мільйони двісті шістдесят три тисячі вісімсот тридцять одну) грн. 21 коп. пені за прострочення сплати кредиту, 1 109 964 (один мільйон сто дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 38 коп. пені за прострочення сплати процентів, 470 143 (чотириста сімдесят тисяч сто сорок три) грн. 88 коп. 3 % річних за прострочення сплати кредиту, 3 905 164 (три мільйони дев'ятсот п'ять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 51 коп. інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту, 126 353 (сто двадцять шість тисяч триста п'ятдесят три) грн. 77 коп. 3 % річних за прострочення сплати процентів, 1 039 264 (один мільйон тридцять дев'ять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 59 коп. інфляційних втрат за прострочення сплати процентів та 76 000 (сімдесят шість тисяч) грн. 00 коп. неустойки за порушення зобов'язання з надання щоквартальної фінансової звітності.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАТ Трейд Ліга» (04050, місто Київ, вулиця Білоруська, будинок 28; код ЄДРПОУ 38465585) на користь Державного бюджету України 72 712 (сімдесят дві тисячі сімсот дванадцять) грн. 03 коп. судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.04.2015 р.

Суддя В.С. Ломака