Рішення

від 14.04.2015 по справі 910/3487/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2015Справа №910/3487/15-г За позовом фізичної особи - підприємця Іванина Юрія Дмитровича

до Приватного підприємства «СКБ-1»

про стягнення 98555 грн. 21 коп.

Суддя В.О. Демидов

Представники учасників судового процесу:

від позивача Борсак Ю.О., довіреність від 20.02.2015;

від відповідача Овчинніков Д.В., довіреність від 27.11.2014;

встановив :

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 74000 грн. 00 коп. заборгованості за укладеними сторонами у справі договорами - заявками від 25.03.2014 № 53Д та від 25.03.2014 № 53Д щодо здійснення міжнародного перевезення вантажу, 1596 грн. 00 коп. плати за простій, 12830 грн. 33 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 1690 грн. 85 коп. 3% річних, 8438 грн. 03 коп. пені.

Письмовим відзивом від 10.03.2015 на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечив у повному обсязі та просить застосувати до позовних вимог позовну давність у шість місяців відповідно до положень п. 5 ст. 315 Господарського кодексу України. Крім того, відповідач зазначив, що несплата наданих позивачем за договором перевезення послуг спричинена неоплатою послуг перевезення кінцевим отримувачем вантажу - ТОВ «Євростар Лоджистик», за укладеним з відповідачем окремим договором перевезення. За доводами відповідача він, не отримавши від ТОВ «Євростар Лоджистик» грошових коштів у рахунок оплати, не має обов'язку з оплати наданих позивачем послуг перевезення, оскільки відповідачем не були підписані відповідні акти виконаних робіт та строк оплати внаслідок цього не настав.

Відзивом на позовну заяву відповідачем заявлено до стягнення з відповідача 22400 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини .

25.03.2014 між фізичною особою - підприємцем Іванина Юрієм Дмитровичем як Перевізником та ТОВ «СКБ-1» як Експедитором укладений договір - доручення (заявка) № 53/Д на перевезення вантажу - обладнання за маршрутом Австрія - Україна (Краматорськ) автомобілем Сканія АА2234КТ/АО9969ХХ (водій Лендєл Ю.), а відповідач зобов'язався сплатити вартість такого перевезення у розмірі 37000 грн. 00 коп. Строк доставки вантажу - 03.04.2014.

25.03.2014 між фізичною особою - підприємцем Іванина Юрієм Дмитровичем як Перевізником та ТОВ «СКБ-1» як Експедитором укладений договір - доручення (заявка) № 53/Д на перевезення вантажу - обладнання за маршрутом Австрія - Україна (Краматорськ) автомобілем Сканія АА3537МС/АО0334ХТ (водій Борбіль В.), а відповідач зобов'язався сплатити вартість такого перевезення у розмірі 37000 грн. 00 коп. Строк доставки вантажу - 03.04.2014.

Як встановлено пунктами 1.18 вказаних договорів, строк оплати - протягом 30 календарних днів з моменту належної доставки вантажу у місце призначення, якщо інше не встановлено домовленістю сторін. Форма оплати - безготівковий розрахунок (пункти 1.19 договорів).

Відповідно до умов пунктів 1-9 зазначених договорів:

- передача вантажу від Замовника (відправника) до Перевізника і передача його від Перевізника до вантажоодержувача оформляються відповідних актом здачі-приймання вантажу або накладною за підписами уповноважень осіб Перевізника та Замовника або вантажоодержувача;

- Акт про надані послуги, що надісланий засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою, вважається таким, що має юридичну силу, до заміни його на оригінал;

- оплата послуг Перевізника здійснюється за рахунок коштів Замовника;

- нормативний простій транспорту під навантаженням/розвантаженням або митним оформленням складає 72+48 годин без урахування вихідних та святкових днів; оплата понаднормативного простою здійснюється за наявності належно оформленої карти простою із розрахунку 100 євро по території Європи та 50 євро по території України за кожну повну добу;

- у разі, якщо до моменту доставки вантажу у місце призначення від Замовника не надійде Експедитору оплата за надані послуги у зв'язку з доставкою вказаного вантажу, строк, визначений у пункті 1.18 договору - заявки, розраховується з моменту одержання Експедитором від Замовника відповідних коштів.

На виконання укладених з відповідачем договорів позивачем здійснені обумовлені договорами перевезення, що підтверджено наявними у матеріалах справи міжнародними транспортними накладними СМR № 6845-1/2 від 25.03.2014 та СМR № 6845-1/1 від 25.03.2014.

Факт доставки вантажів до місця призначення за обома договорами відповідачем у справі не спростований.

Відповідно до умов договорів вартість зазначених перевезень вантажів за обома укладеними сторонами у справі договорами склала 74000 грн. 00 коп.

Акти виконаних робіт за результатами надання послуг з перевезення вантажів відповідачем підписані не були.

Позивачем суду не було надано доказів надсилання або вручення відповідачеві вказаних актів виконаних робіт (від 04.12.2014 № 0404-1/С та від 04.04.2014 № 0404-2/С).

Під час здійснення перевезення вантажів було допущено простій транспортного засобу позивача: у період з 03.04.2014 по 04.04.2014 автомобілі Сканія АА2234КТ/АО9969ХХ (водій Лендєл Ю.) та Сканія АА3537МС/АО0334ХТ (водій Борбіль В.) перебували з вантажем у місті Краматорськ без розвантаження, яке відповідно до умов укладених сторонами договорів повинно було відбутися 03.04.2014. Простій транспортних засобів позивача склав одну добу.

Факт простою відповідачем у справі не заперечується.

Відповідно до умов пунктів 4 договорів - заявок вартість добового простою двох транспортних засобів позивача склала 1596 грн. 00 коп. (за курсом НБУ).

Вартість простою заявлена позивачем до стягнення з відповідача за позовом.

До стягнення з відповідача позивачем заявлено також 12830 грн. 33 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 1690 грн. 85 коп. 3% річних за період прострочення з 05.05.2014 по 06.02.2015, 8438 грн. 03 коп. пені за період прострочення з 05.05.2014 по 04.11.2014.

При цьому можливість стягнення пені за порушення зобов'язання з оплати послуг перевезення укладеними сторонами у справі договорами не передбачена.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав .

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між позивачем та відповідачем виник з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому позивач виступав перевізником, а відправник вантажу знаходився на території іноземної держави, в зв'язку з чим на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), яка підписана в Женеві 19.05.1956.

СРСР приєднався до неї 01.08.1983 року і вона стала чинною для нього з 01.06.1986.

На підставі Постанови Верховної Ради України від 17.09.1992 «Про приєднання України до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів» (Віденська конвенція) Україна приєдналася до цієї Конвенції.

Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956 року визначає відповідальність перевізників, і застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою транспортних засобів, якщо місце завантаження вантажу та місце доставки вантажу, вказані у контракті, знаходяться на території двох різних держав, із яких принаймні одна є учасницею Конвенції.

Ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що міжнародні перевезення пасажирів і вантажів це перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про дію міжнародних договорів на території України» встановлено, що укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

За змістом частини 1 статті 32 Конвенції термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку зловмисного вчинку або провини, яка згідно законодавства, що застосовується судом, який розглядає справу, прирівнюється до зловмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки. Відлік терміну давності починається:

а) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки;

b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміт доставки, або, за відсутності такого терміну - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення;

с) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується.

Відповідно до статті 4 Конвенції договір перевезення встановлюється накладною. Відсутність, неправильне оформлення чи втрата накладної не відображається ні на існуванні ні на дійсності договору перевезення, до якого в цьому випадку застосовуються положення даної Конвенції.

Судами встановлено, що звернення позивача з даним позовом до суду спричинене неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної оплати наданих послуг.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаних кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт належного виконання позивачем взятих на себе за договорами зобов'язань - своєчасної доставки обумовлених договорами вантажів у пункти призначення, підтверджений матеріалами справи, зокрема, наведеними вище міжнародними транспортними накладними, та відповідачем у справі не спростований.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено пунктами 1.18 вказаних договорів, строк оплати - протягом 30 календарних днів з моменту належної доставки вантажу у місце призначення , якщо інше не встановлено домовленістю сторін. Форма оплати - безготівковий розрахунок (пункти 1.19 договорів).

У зв'язку з несплатою послуг у передбачений договором строк, має місце умисне ухилення відповідача від сплати боргу, а тому на підставі частини 1 статті 32 Конвенції слід застосовувати 3-річний строк давності, який починається по закінченню тримісячного терміну з дня укладення договору перевезення.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 32 Конвенції пред'явлення претензії в письмовій формі припиняє відлік терміну давності до того дня, коли перевізник у письмовій формі відхилив претензію і повернув додані до неї документи. У випадку часткового визнання претензії відлік терміну давності відновляється лише стосовно тієї частини претензії, яка залишається предметом спору. Тягар доказування факту отримання претензії або відповіді на неї, а також повернення документів, лежить на стороні, яка посилається на ці факти. Відлік терміну давності не призупиняється внаслідок пред'явлення подальших претензій на тій же підставі.

З урахуванням викладеного вище строк позовної давності за позовними вимогами у даній справі не сплив.

Згідно частини 1статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача про ненастання обов'язку оплатити надані послуги внаслідок непідписання актів виконаних робіт, оскільки сторонами у договорах-заявках відлік строку для оплати наданих послуг з перевезення вантажів визначений моментом належної доставки вантажу у місце призначення (у даному випадку - дата прийняття вантажу вантажоотримувачем за місцем призначення, зазначена у міжнародних транспортних накладних).

Також відповідачем не надано доказів у підтвердження факту несплати послуг з перевезення вантажу кінцевим отримувачем вантажу - ТОВ «Євростар Лоджистик», за укладеним з відповідачем окремим договором перевезення (не надано договір з вказаною юридичною особою, докази несплати кінцевим отримувачем вантажу виконаних робіт, докази вжиття заходів щодо отримання заборгованості). Вказані обставини є підставою для застосування положень саме пунктів 1.18 договорів - заявок щодо строків оплати наданих послуг перевезення без урахування будь-яких відкладальних умов

З урахуванням викладеного вище є обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів у розмірі 74000 грн. 00 коп., що не були оплачені відповідачем у встановлені договорами строки.

Також є обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача вартості добового простою двох транспортних засобів позивача у розмірі 1596 грн. 00 коп. (за курсом НБУ), 12830 грн. 33 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 1690 грн. 85 коп. 3% річних за період прострочення з 05.05.2014 по 06.02.2015.

Є необґрунтованою та не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення 8438 грн. 03 коп. пені за період прострочення з 05.05.2014 по 04.11.2014, оскільки укладеними сторонами у справі договорами можливості стягнення пені не передбачено, а інших підстав для її стягнення позивачем у справі не доведено.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, а саме у частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 74000 грн. 00 коп. заборгованості за укладеними сторонами у справі договорами - заявками від 25.03.2014 № 53Д та від 25.03.2014 № 53Д щодо здійснення міжнародного перевезення вантажу, 1596 грн. 00 коп. плати за простій, 12830 грн. 33 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 1690 грн. 85 коп. 3% річних.

В решті позову слід відмовити за необґрунтованістю.

За змістом ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат належать, зокрема, судовий збір, суми що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, оплати послуг адвоката.

Згідно з частиною 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Відзивом на позовну заяву відповідачем заявлено до стягнення з відповідача 22400 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

Жодного документального підтвердження понесення вказаних витрат на послуги адвоката відповідачем у справі не надано, тому вимога про їх стягнення (у тому числі пропорційно задоволених позовних вимог) задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «СКБ-1», м. Київ, вул. Курчатова, буд. 22, кв. 17, код 38372276, на користь фізичної особи - підприємця Іванина Юрія Дмитровича, Закарпатська область, смт. Міжгір'я, вул. Гагаріна, буд. 38, код 2338503031, 74000 грн. 00 коп. заборгованості за укладеними сторонами у справі договорами - заявками від 25.03.2014 № 53Д та від 25.03.2014 № 53Д щодо здійснення міжнародного перевезення вантажу, 1596 грн. 00 коп. плати за простій, 12830 грн. 33 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 1690 грн. 85 коп. 3% річних, 1802 грн. 36 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ позивачу після набрання рішення законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення складене та підписане 20.04.2015.

Суддя В.О. Демидов