Постанова

від 14.09.2015 по справі 910/3487/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2015 р. Справа№ 910/3487/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Рудченка С.Г.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 (довіреність №323 від 29.05.2015 р.)

від відповідача - Овчинников Д.В. (довіреність б/н від 27.11.2014 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «СКБ-1»

на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 р.

у справі №910/3487/15-г (суддя Демидов В.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Приватного підприємства «СКБ-1»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «СКБ-1» про стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення у розмірі 74000,00 грн., 1596,00 грн. плати за простій, 8438,03 грн. пені, 12830,33 грн. інфляційних втрат та 1690,85 грн. 3% річних.

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, відповідачем у письмовому відзиві від 10.03.2015 р. заявлено про застосування до позовних вимог позовну давність строком у шість місяців відповідно до положень п. 5 ст. 315 ГК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2015 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 74000,00 грн. заборгованості за укладеними сторонами у справі договорами-заявками від 25.03.2014 р. №53Д щодо здійснення міжнародного перевезення вантажу, 1596,00 грн. плати за простій, 12830,33 грн. інфляційних втрат, 1690,85 грн. 3% річних та 1802,36 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, визнано встановленими обставини, що мають значення для справи, які насправді є недоведеними, висновки викладені у рішенні не відповідають обставинам справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залищити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

В судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №913/689/15 господарським судом Луганської області.

Колегія суддів, вислухавши думку представників сторін, вважає за необхідне відмовити у задоволенні вказаного клопотання у зв'язку з тим, що відповідачем не доведено та необґрунтовано неможливість розгляду даної справи без вирішення господарським судом Луганської області справи №913/689/15.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

25.03.2014 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, як перевізником, та ТОВ «СКБ-1», як експедитором, було укладено договір-доручення (заявка) № 53/Д на перевезення вантажу-обладнання за маршрутом Австрія-Україна (Краматорськ) автомобілем Сканія НОМЕР_4/НОМЕР_5. Згідно умов договору відповідач зобов'язався сплатити вартість такого перевезення у розмірі 37000,00 грн. Строк доставки вантажу - 03.04.2014 р.

25.03.2014 р. між ФОП ОСОБА_4, як перевізником, та ТОВ «СКБ-1», як експедитором, було укладено договір-доручення (заявка) № 53/Д на перевезення вантажу-обладнання за маршрутом Австрія-Україна (Краматорськ) автомобілем Сканія НОМЕР_6/НОМЕР_7. За умовами договору відповідач зобов'язався сплатити вартість такого перевезення у розмірі 37000,00 грн. Строк доставки вантажу - 03.04.2014 р.

Як встановлено пунктами 1.18 вказаних договорів, строк оплати - протягом 30 календарних днів з моменту належної доставки вантажу у місце призначення, якщо інше не встановлено домовленістю сторін. Форма оплати - безготівковий розрахунок (п. 1.19 договорів).

За змістом п.п. 1-9 зазначених договорів:

- передача вантажу від замовника (відправника) до перевізника і передача його від перевізника до вантажоодержувача оформляються відповідним актом здачі-приймання вантажу або накладною за підписами уповноважених осіб перевізника та замовника або вантажоодержувача;

- акт про надані послуги, що надісланий засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою, вважається таким, що має юридичну силу, до заміни його на оригінал;

- оплата послуг перевізника здійснюється за рахунок коштів замовника;

- нормативний простій транспорту під навантаженням/розвантаженням або митним оформленням складає 72+48 годин без урахування вихідних та святкових днів; оплата понаднормативного простою здійснюється за наявності належно оформленої карти простою із розрахунку 100 євро по території Європи та 50 євро по території України за кожну повну добу;

- у разі, якщо до моменту доставки вантажу у місце призначення від замовника не надійде експедитору оплата за надані послуги у зв'язку із доставкою вказаного вантажу, строк, визначений у пункті 1.18 договору-заявки, розраховується з моменту одержання експедитором від замовника відповідних коштів.

На виконання укладених з відповідачем договорів, позивачем здійснені перевезення обумовлені договорами, що підтверджено наявними у матеріалах справи міжнародними транспортними накладними СМR № 6845-1/2 від 25.03.2014 р. та СМR № 6845-1/1 від 25.03.2014 р.

Факт доставки вантажів до місця призначення за обома договорами відповідачем у справі не спростований.

Вартість зазначених перевезень вантажів за обома укладеними сторонами у справі договорами склала 74000,00 грн.

Акти виконаних робіт за результатами надання послуг з перевезення вантажів відповідачем підписані не були.

Позивачем не надано, а в матеріалах справи відсутні докази надсилання або вручення відповідачеві вказаних актів виконаних робіт (від 04.12.2014 р. № 0404-1/С та від 04.04.2014 р. № 0404-2/С).

Як зазначає представник позивача, під час здійснення перевезення вантажів було допущено простій транспортного засобу позивача: у період з 03.04.2014 р. по 04.04.2014 р. автомобілі Сканія НОМЕР_4/НОМЕР_5 та Сканія НОМЕР_6/НОМЕР_7 перебували з вантажем у м. Краматорськ без розвантаження, яке відповідно до умов укладених сторонами договорів повинно було відбутися 03.04.2014 р. Простій транспортних засобів позивача склав одну добу.

З урахуванням умов п. 4 договорів-заявок, позивачем заявлено до стягнення з відповідача вартість добового простою двох транспортних засобів позивача, що складає 1596,00 грн.

Спір між сторонами у справі виник з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому позивач виступав перевізником, а відправник вантажу знаходився на території іноземної держави, в зв'язку з чим на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956 р.

Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 р., Україна приєдналась до вищевказаної Конвенції.

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 р. визначає відповідальність перевізників, і застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою транспортних засобів, якщо місце завантаження вантажу та місце доставки вантажу, вказані у контракті, знаходяться на території двох різних держав, із яких принаймні одна є учасницею Конвенції.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що міжнародні перевезення пасажирів і вантажів це перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про дію міжнародних договорів на території України» встановлено, що укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

За змістом ч. 1 ст. 32 Конвенції, термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку зловмисного вчинку або провини, яка згідно законодавства, що застосовується судом, який розглядає справу, прирівнюється до зловмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки. Відлік терміну давності починається:

а) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки;

b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення;

с) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується.

Відповідно до ст. 4 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача до суду є неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної оплати наданих послуг.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт належного виконання позивачем взятих на себе за договорами зобов'язань - своєчасної доставки обумовлених договорами вантажів у пункти призначення, підтверджений матеріалами справи, зокрема, наведеними вище міжнародними транспортними накладними, та відповідачем у справі не спростований.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено вище, строк оплати за умовами договорів визначено протягом 30 календарних днів з моменту належної доставки вантажу у місце призначення, якщо інше не встановлено домовленістю сторін. Форма оплати - безготівковий розрахунок.

У зв'язку з несплатою послуг у передбачений договором строк, має місце умисне ухилення відповідача від сплати боргу, а тому на підставі ч. 1 ст. 32 Конвенції слід застосовувати 3-річний строк давності, який починається по закінченню тримісячного терміну з дня укладення договору перевезення.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 32 Конвенції, пред'явлення претензії в письмовій формі припиняє відлік терміну давності до того дня, коли перевізник у письмовій формі відхилив претензію і повернув додані до неї документи. У випадку часткового визнання претензії відлік терміну давності відновляється лише стосовно тієї частини претензії, яка залишається предметом спору. Тягар доказування факту отримання претензії або відповіді на неї, а також повернення документів, лежить на стороні, яка посилається на ці факти. Відлік терміну давності не призупиняється внаслідок пред'явлення подальших претензій на тій же підставі.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що строк позовної давності за позовними вимогами у даній справі не сплив.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача про ненастання обов'язку оплати за надані послуги внаслідок непідписання актів виконаних робіт, оскільки сторонами у договорах-заявках відлік строку для оплати наданих послуг з перевезення вантажів визначений моментом належної доставки вантажу у місце призначення (у даному випадку - дата прийняття вантажу вантажоотримувачем за місцем призначення, зазначена у міжнародних транспортних накладних).

Також відповідачем не надано доказів на підтвердження факта несплати послуг з перевезення вантажу кінцевим отримувачем вантажу - ТОВ «Євростар Лоджистик», за укладеним з відповідачем окремим договором перевезення (не надано договір з вказаною юридичною особою, докази несплати кінцевим отримувачем вантажу виконаних робіт, докази вжиття заходів щодо отримання заборгованості). З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до ТОВ «Євростар Лоджистік» лише у серпні 2015 року. Вказані обставини є підставою для застосування положень саме пунктів 1.18 договорів-заявок щодо строків оплати наданих послуг перевезення без урахування будь-яких відкладальних умов.

Незважаючи на те, що відповідачем здійснювались заходи щодо повідомлення кінцевого отримувача вантажу, який не є стороною договору, з метою отримання оплати, вказані дії не звільняють його від обов'язку сплати за надані позивачем послуги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів у розмірі 74000,00 грн., які не були оплачені відповідачем у встановлені строки, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 12830,33 грн. інфляційних втрат та 1690,85 грн. 3% річних за період прострочення з 05.05.2014 р. по 06.02.2015 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1690,85 грн. та 12830,33 грн. інфляційних втрат є обгрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 8438,03 грн., апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні вказаної вимоги з огляду на те, що можливість стягнення пені за порушення зобов'язання з оплати послуг перевезення укладеними сторонами у справі договорами не передбачена, а інших підстав для її стягнення позивачем у справі не доведено.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1596,00 грн. за простій транспортних засобів на підставі п. 4 договорів-доручення (заявок).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що вказана вимога є необгрунтованою, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження вказаного простою транспорних засобів.

Щодо вимоги відповідача про стягнення витрат на правову допомогу, яка заявлена у відзиві на позовну заяву (а.с.36-41), колегія суддів зазначає наступне. Відповідачем надано усі необхінді докази понесених витрат на правову допомогу. У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача витрати на правову допомогу пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 2280,57 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та часткове скасування рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 р. в частині суми плати за простій транспортних засобів.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «СКБ-1» задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 р. у справі №910/3487/15-г скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «СКБ-1» (м. Київ, вул. Курчатова, буд. 22, кв. 17, код 38372276) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_3) 74000 (сімдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. заборгованості за укладеними сторонами у справі договорами - заявками від 25.03.2014 № 53Д та від 25.03.2014 № 53Д щодо здійснення міжнародного перевезення вантажу, 12830 (дванадцять тисяч всімсот тридцять) грн. 33 коп. інфляційних втрат, 1690 (одну тисячу шістсот дев'яносто) грн. 85 коп. 3% річних, 1770 (одну тисячу сімсот сімдесят) грн. 44 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_3) на користь Приватного підприємства «СКБ-1» (м. Київ, вул. Курчатова, буд. 22, кв. 17, код 38372276) 100 (сто) грн. 34 коп. за подання апеляційної скарги.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_3) на користь Приватного підприємства «СКБ-1» (м. Київ, вул. Курчатова, буд. 22, кв. 17, код 38372276) 2280 (дві тисячі двісті вісімдесят) грн. 57 коп. витрат на правову допомогу.

В решті позовних вимог відмовити.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Справу №910/3487/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Г. Рудченко

Б.О. Ткаченко