Рішення

від 06.04.2015 по справі 910/2929/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2015Справа №910/2929/15-г

За позовомКомунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва доТовариства з обмеженою відповідальністю «Хайтеч Едвертайсмент» про стягнення 50 711,79 грн. Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача -Романенко І.В. дов. №01-09-891 від 10.10.2012р. від відповідача -не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайтеч Едвертайсмент» про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 50 711,79 грн., з яких 36 936,00 грн. - основного боргу, 6 759,29 грн. - пені, 1 045,68 грн. - 3% річних, 5 970,82 грн. - інфляційних втрат, крім того просив судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.09.2010 між сторонами укладено Договір №58/09.10 про надання послуг, на підставі якого позивач зобов'язувався надавати послуги по благоустрою, догляду та утриманню в належному санітарному стані зеленої зони навколо рекламоносіїв відповідача, що розташовані на території Печерського району міста Києва, та погоджує дозвільну документацію на розташування рекламоносіїв, які будуть встановлені на зеленій зоні, а відповідач прийняти надані послуги та оплатити їх, проте, як указує позивач, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав у результаті чого в останнього утворилася заборгованість у розмірі 36 936,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2015 порушено провадження у справі №910/2929/15-г та призначено розгляд вказаної справи на 23.03.2015.

23.03.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/2929/15-г від 14.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 розгляд справи №910/2929/15-г відкладався на 06.04.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

06.04.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання №б/н від 03.04.2015 про відкадення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника у відрядженні.

Представник позивача у судове засідання 06.04.2015 з'явився, надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 18.02.2015 не з'явилися, проте подали клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника у відрядженні.

У судовому засіданні обговорювалося клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача проти задоволення заявленого клопотання заперечував, стверджуючи, що відповідач не виконує свої зобов'язання щодо добросовісного користування належними йому процесуальними правами, не виявляє взаємну повагу до прав и охоронюваних законом інтересів позивача, навмисно затягує розгляд справи по суті своїм необгрунтованими заявами про відкладення розгляду справи.

Судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не задоволено, оскільки в останнього було достатньо часу для забезпечення явки свого представника.

Крім того, суд відповідно до ч. 1 ст. 69 Господарського процессуального кодексу України обмежений у строці вирішення спору.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/2929/15-г.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.04.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2010 між Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва (далі - Виконавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хайтеч Едвертайсмент» (далі - Замовник, Відповідач) укладено Договір про надання послуг №58/09.10 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець надає послуги по благоустрою, догляду та утриманню в належному санітарному стнаі зеленої зони навколо рекламоносіїв Замовника, що розташовані на території Печерського району м. Києва, та погоджує дозвільну документацію на розташування рекламоносіїв, які будуть встановлені на зеленій зоні, у місцях згідно з адресною програмою, а Замовник здійснює оплату за надані виконавцем послуги.

Згідно з п. 2.1. Договору місячна вартість послуг Виконавця за один рекламоносій становить - 190,00 грн., крім того ПДВ 20% - 38,00 грн. Всього до сплати 228,00 грн. Загальна вартість послуг визначається програмою.

Сторони погодили, що Замовник щомісячно, не пізніше 5-числа наступного за розрахунковим, здійснює платежі на розрахунковий рахунок Виконавця за послуги надані ним по цьому Договору за всі факктично встановлені рекламоносії згідно з затвердженою адресною програмою (п. 2.3. Догоовору).

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що Замовник сплачує відновлюючу вартість за знесені зелені насадження, включаючи газони та відшкодування витрат, пов'язаний з відновленням благоустрою, а також після демонтажу ОЗР. Вартість цих робіт визначається окремо, залежить від обсягу пошкодженої зони, засвідчується двостороннім актом та сплачується Замовником протягом 2-х банківських днів від дати підписання сторонами Акту та на підставі рахунку-фактури Виконавця.

У відповідності до п. 3.2. Договору Замовник зобов'язується своєчасно проводити розрахунки з Виконавцем згідно розл. 2 даного Договору.

Згідно з п. 4.2. Договору у випадку прострочення сплати за надані послуги з Замовника стягується пеня в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення плати на строк більше двох місяців.

01.04.2011 між сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої виклили пункт 2.1. Договору у наступній редакції: «Місячна вартість послуг Виконавця за один рекламоносій телевізійний екран становить: 190,00 грн., крім того ПДВ 20% - 38,00 грн. Всього - 228,00 грн.; лайпостери та щити (3х6) становить 125,00 грн., крім того ПДВ 20% - 25,00 грн. Всього - 150,00 грн. Загальна вартість робіт визначається згідно адресної програми, що додається».

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак відносини між сторонами регулюються за допомогою Глави 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 ГК України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ч. 1. ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Позивачем надано Відповідачу послуг на загальну суму 36 936,00 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств Актами надання послуг:

- №406 від 31.10.2012 з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 368,00 грн.;

- №444 від 30.11.2012 з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 368,00 грн.;

- №487 від 31.12.2012 з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 368,00 грн.;

- №31 від 31.01.2013 з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 368,00 грн.;

- №54 від 28.02.2013 з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 368,00 грн.;

- №81 від 31.03.2013 з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 368,00 грн.;

- №132 від 30.04.2013 з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 368,00 грн.;

- №175 від 31.05.2013 з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 368,00 грн.;

- №245 від 30.06.2013 з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 368,00 грн.;

- №302 від 31.07.2013 з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 368,00 грн.;

- №359 від 31.08.2013 з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 368,00 грн.;

- №394 від 30.09.2013 з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 368,00 грн.;

- №437 від 31.10.2013 з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 368,00 грн.;

- №480 від 30.11.2013 з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 368,00 грн.;

- №522 від 31.12.2013 з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 368,00 грн.;

- №32 від 31.01.2014 з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 368,00 грн.;

- №65 від 28.02.2014 з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 368,00 грн.;

- №96 від 31.03.2014 з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 368,00 грн.;

- №144 від 30.04.2014 з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 368,00 грн.;

- №209 від 30.05.2014 з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 368,00 грн.;

- №260 від 30.06.2014 з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 368,00 грн.;

- №323 від 31.07.2014 з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 368,00 грн.;

- №408 від 30.09.2014 з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 368,00 грн.;

- №462 від 31.10.2014 з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 368,00 грн.;

- №507 від 30.11.2014 з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 368,00 грн.;

- №542 від 31.12.2014 з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 368,00 грн.

Як вказує у своїх письмових поясненнях Позивач, станом на дату звернення до суду зобов'язання з оплати наданих послуг Відповідачем не виконані, кошти не перераховані, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 36 936,00 грн.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, п. 2.4. Договору Замовник сплачує відновлюючу вартість за знесені зелені насадження, включаючи газони та відшкодування витрат, пов'язаний з відновленням благоустрою, а також після демонтажу ОЗР. Вартість цих робіт визначається окремо, залежить від обсягу пошкодженої зони, засвідчується двостороннім актом та сплачується Замовником протягом 2-х банківських днів від дати підписання сторонами Акту та на підставі рахунку-фактури Виконавця.

Таким чином, після спливу указаного пунктом 2.4. Договору строку оплати за надані послуги Замовник вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь Позивача, на підставі Договору, за надані послуги суми заборгованості у розмірі 36 936,00 грн.

Крім того, указана сума заборгованості підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками підприємств.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 36 936,00 грн. за надані послуги є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню судом.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати за надані послуги 6 759,29 грн. - пені, 1 045,68 грн. - 3% річних, 5 970,82 грн. - інфляційних втрат.

Щодо стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як заначалося раніше, п. 4.2. Договору передбачено, що у випадку прострочення сплати за надані послуги з Замовника стягується пеня в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення плати на строк більше двох місяців.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по наданню послуг не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом враховано положення п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встанолено, що передбачений пунктом 4.2. Договору розмір неустойки є вищим за максимально дозволений законодавчо. Звідси, відповідно до п. 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені у розмірі 6 759,29 грн., з урахуванням положень п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14, ч. 5. ст. 254 ЦК України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначається відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, суд приходить до висновку, що законнною та обгрунтованою до стягнення є сума у розмірі 2 753,65 грн. У задоволенні вимог стосовно стягнення решти суми пені у розмірі 4 005,64 грн. необхідно відмовити.

Судом розглянуто вимоги про стягнення з Відповідача 1 045,68 грн. - 3% річних, 5 970,82 грн. - інфляційних втрат, у зв'язку із простроченням останнім виконання грошового зобов'язання на підставі Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1. вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку 3% річних, суд приходить до висновку, що указана сума становить 1 225,36 грн., а не 1 045,68 грн., як указує у своїх розрахунках Позивач.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Оскільки відповідного клопотання у матеріалах справи немає, господарський суд не вправі виходити за межі заявлених вимог, а саме: стягувати понад указану Позивачем суму 3% річних у розмірі 1 045,68 грн.

Звідси, вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1 045,68 грн. за порушення строків виконання грошового зобов'язання підлягають задоволенню в повному обсязі.

З приводу стягнення 5 970,82 грн. інфляційних втрат, то за розрахунком суду інфляційні втрати за вказаний період становлять 7 182,51 грн., проте, як вже зазначалося раніше, в силу приписів п. 2 ч. 1. ст. 83 ГПК України господарський суд не має права виходити за межі заявлених позовних вимог, якщо про це немає відповідного клопотання заінтересованої сторони.

Таким чином, вимоги Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайтеч Едвертайсмент» є законними та обгрунтованими в частині стягнення 2 753,65 грн. - пені, 5 970,82 грн. - інфляційних втрат, 1 045,68 грн. - 3% річних, були доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт невиконання зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обгрунтований, Відповідачем не спростований.

Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості за надані послуги та/або наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань суду не надав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг №58/09.10 від 01.09.2010 є законними, обґрунтованими та такими, що задовольняються судом в частині стягнення 36 936,00 грн. - основного боргу, 2 753,65 грн. - пені, 1 045,68 грн. - 3% річних, 5 970,82 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайтеч Едвертайсмент» (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 38/40-"А"; код ЄДРПОУ 34355861) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва (01014, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 61; код ЄДРПОУ 03359760) заборгованість у розмірі 46 706,15 грн., з яких 36 936,00 грн. - основного боргу, 2 753,65 грн. - пені, 1 045,68 грн. - 3% річних, 5 970,82 грн. - інфляційних втрат - за Договором про надання послуг №58/09.10 від 01.09.2010 та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 682,69 грн.

4. В іншій частині у позові відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6 . Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Дата складання повного тексту рішення 22.04.2015.

Cуддя А.В.Яковенко