Рішення

від 16.04.2015 по справі 922/1152/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2015 р.Справа № 922/1152/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна консультаційна група", м. Харків до 1-ого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротор Україна" м.Миколаїв , 2-ого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Авто Восток", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Шляхтич О.О. дов від 24.02.2015року

першого відповідача - не з'явився

другого відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Незалежна консультаційна група", м. Харків звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до 1-ого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротор Україна" м. Миколаїв, 2-ого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Авто Восток", м. Харків, в якій просить суд стягнути з першого відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротор Україна") заборгованість за договором про надання готельних послуг №РУ-31-13 від 30.07.2013року у розмірі 59 699,46, та стягнути солідарно з 1-ого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротор Україна" м. Миколаїв, 2-ого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Авто Восток", м. Харків заборгованість в розмірі 1 000,0грн., посилаючись на укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна консультаційна група", м. Харків (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ротор Україна" м. Миколаїв (Першим відповідачем) договір про надання готельних послуг №РУ-31-13 від 30.07.2013року, предметом якого є організація готелем розміщення індивідуальних та груп гостей направлених замовником, відповідно до заявки: приймання та надання даним гостям комплексу послуг (розміщення та харчування), а також надання додаткових послуг на умовах передбачених цим договором.

Крім того, як посилається позивач в своїй позовній заяві, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна консультаційна група", м. Харків та Товариством з обмеженою відповідальністю "М-Авто Восток", м. Харків (другим відповідачем) було укладено договір поруки №б/н від 30.07.1013 року та договір поруки №б/н від 16.02.2010 року, відповідно до яких другий відповідач поручився перед позивачем за виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротор Україна" (першого відповідача) за вищевказаними договорами.

Як зазначає позивач, оскільки другий відповідач неналежним чином виконував грошові зобов'язання щодо оплати наданих послуг, в рамках дії договору про надання готельних послуг №РУ-31-13 від 30.07.2013, що і стало причиною звернення позивача з відповідним позовом до відповідачів.

Ухвалою господарського суду від 27.02.2015 року порушено провадження у справі №922/1152/15, розгляд справи призначено на 24.03.2015 року.

Ухвалою господарського суду від 24.03.2015 року , задоволено клопотання другого відповідача, розгляд справи відкладено до 16.04.2015року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник першого відповідача в судове засідання 16.04.2015року не з'явився, через канцелярію господарського суду (вх.№14948 від 15.04.2015року) звернувся до суду з клопотанням щодо відкладення розгляду справи на інший строк, з метою надання доказів по справі.

Розглянувши клопотання 1-го відповідача про відкладення розгляду справи, суд залишає його без задоволення, оскільки воно призведе до необґрунтованого затягування судового процесу, що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Представники другого відповідача в призначене судове засідання 16.04.2015року своїх повноважного представників не направив, ухвала про порушення провадження у справі№922/1152/15. повернулась до суду без вручення адресату , з поміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, судом встановлено наступне.

«30» липня 2013 року між ТОВ «Ротор Україна» ( Відповідач 1) та ТОВ «Незалежна консультаційна група» (Позивач) було укладено договір про надання готельних послуг № РУ-31-13 предметом якого є організація Готелем розміщення індивідуальних та груп гостей, направлених Замовником, відповідно до заявки; приймання та надання даним гостям комплексу послуг (розміщення та харчування), а також надання додаткових послуг на умовах та в порядку, передбаченому даним Договором.

Згідно п.1.2. договору , сторонами визначено, що вказані в даному послуги надаються у готелі "KALYNA" , розміщений за адресою: м. Харків, вул.Нестерова,2.

Як вбачається із матеріалів справи умови Договору виконувались Позивачем належним чином.

Станом на день подання позову, першому Відповідачу були надані послуги на суму 269 730,00 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг, підписаними сторонами без жодних зауважень, а саме:

Акт надання послуг № 276 від 14 жовтня 2013 року на суму 18700.00 грн.;

Акт надання послуг № 288 від 23 жовтня 2013 року на суму 22000.00 грн.;

Акт надання послуг № 317 від 07 листопада 2013 року на суму 22300.00 гри.;

Акт надання послуг № 324 від 11 листопада 2013 року на суму 22200.00 грн.;

Акт надання послуг № 354 від 29 листопада 2013 року на суму 33600.00 грн.;

Акт надання послуг № 355 від 31 грудня 2013 року на суму 37070.00 грн.;

Акт надання послуг № 14 від 31 січня 2014 року на суму 37170.00 грн;

Акт надання послуг № 41 від 28 лютого 2014 року на суму 47290.00 грн.

Акт надання послуг № 70 від 20 березня 2014 року на суму 29400.00 грн.;

Відповідно до п.6.6. Договору у разі безготівкової оплати Замовник перераховує на поточний рахунок Готелю 100 % вартості узгоджених та фактично наданих послуг на підставі виставлених на оплату рахунків, протягом 5-ти банківських днів с дати їх отримання, якщо інше не передбачено додатком до Договору 1.

Однак, на момент подання позову, першим Відповідачем проведено лише частковий розрахунок за Договором, а саме сплачено 218800.00 грн.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку, 16 вересня 2014 року Позивачем адресу Відповідача було направлено лист-вимогу про сплату заборгованості, яка виникла за вищезазначеним Договором, до якої були долучені виставлені Позивачем рахунки на оплату, однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг здійснив не в повному обсязі, вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 902 ЦК України передбачає обов'язок виконавця виконати послугу особисто, якщо інше не встановлено договором.

Станом на момент розгляду справи перший відповідач заборгованості в розмірі 50 930,0 за отримані послуги не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих послуг на загальну суму 50 930,0 грн.

Згідно п.8.3. договору сторонами передбачено, що у випадку прострочки оплати замовник (Перший відповідач) окрім основного боргу сплачує Готелю (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штраф, пеня).

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені в сумі 5064,59 грн., який відповідає вимогам договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення пені .

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з першого відповідача за неналежне виконання грошових зобов'язань 3% річних у розмірі 523 грн. 18 коп. та інфляційних втрат у розмірі 4181 грн. 69 коп., суд зазначає наступне:

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, інфляційних втрат, доходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з першого відповідача 3% річних в сумі 523,18грн., інфляційних втрат у розмірі 4181 грн. 69 коп. - підлягають задоволенню у повному обсязі.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна консультаційна група", м. Харків та Товариством з обмеженою відповідальністю "М-Авто Восток", м. Харків (другим відповідачем) було укладено договір поруки №б/н від 30.07.1013 року, відповідно до яких другий відповідач поручився перед позивачем за виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротор Україна" (першого відповідача) за вищевказаними договорами.

Статтею 540 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України, в разі солідарного обов'язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з вимогами ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За умовами п.1.3 договору, сторони домовились, що цією порукою зобов'язання боржника, що виникли з Основного договору, забезпечуються частково, а саме в межах суми, яка становить 1000,0грн.

У випадку невиконання другим відповідачем своїх зобов'язань, забезпечених порукою, нести відповідальність перед кредитором як солідарні боржники (п. 2.1).

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно п.4.1.договору набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та ліс до повного виконання Сторонами зобов'язань за Договором.

Згідно п.4.2. договору Порука припиняється в наступних випадках:

4.2.1. з припиненням строку дії цього Договору;

4.2.2 припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у випадку зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

4.2.3.якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

4.2.4.у випадку переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручивсь за нового боржника.

4.2.5.якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання даного Договору.

Як встановлено судом, позивач в порушення п.4.2.5. не пред'явив позов до поручителя протягом одного року від дня укладання даного Договору , оскільки з вищевказаною позовною заявою звернувся до Господарського суду Харківської області лише 25.02.2015року, про що свідчить вхідний штамп канцелярії господарського суд Харківської області .

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).

Враховуючи той факт, що позивач із позовом про виконання зобов'язання у передбачений договором строк до поручителя (2-го відповідача) не звертався, та не надав суду доказів на спростування даного факту, суд вважає поруку за вказаним договором такою, що припинена, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на першого відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 553, 554, 543, 692, 901,902 ЦК України, 173,174, 181, ГК України, 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротор Україна" (54030, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, буд.40/3, код 35889972) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна консультаційна група"(61031, м. Харків, вул. Нестерова, буд.2, код 37092076)- 50930.00 грн. основного боргу, 5064,59грн. пені, 3% річних в сумі 523,18грн., інфляційних втрат у розмірі 4181 грн. 69 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1796,90грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити .

Повне рішення складено 21.04.2015 р.

Суддя О.О. Присяжнюк