Рішення

від 23.04.2015 по справі 927/490/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

23 квітня 2015 року Справа № 927/490/15

Позивач: Приватне підприємство "Формат М", код ЄДРПОУ 37487634,

вул. Стахановців, 2-А, м. Чернігів, 14001

Відповідач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, код ЄДРПОУ 26295412, вул. Горького, 37, м. Чернігів, 14000

про стягнення 38305,05 грн.

Суддя В.І. Шестак

Представники сторін:

Позивача: не з"явився.

Відповідача: Зубенко А.С. довіреність № б/н від 08.04.2015 гол. спеціаліст з забезпечення договірної та позовної роботи

Рішення прийнято після оголошеної в судовому засіданні перерви згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Приватне підприємство «Формат м» звернулося з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області про стягнення 21760,00 грн. боргу, 7855,36 грн. інфляційних, 1067,73 грн. процентів за користування коштами, 7621,96 грн. пені по договору № 376 від 01.08.2013 року.

В судовому засіданні 14.04.2015 відповідачем подано клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними права, зокрема сторони мають право заявляти клопотання.

На підставі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявності достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Статтею 26 та 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору або в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Залучення до участі у справі співвідповідача нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено, а тому судом клопотання відхилено.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнаються повністю. Відповідач зазначає про перерахування коштів платіжним дорученням № 774 від 03.04.2015 в сумі 21760,00 грн., а також наголошує на відсутності його провини щодо невчасного перерахування коштів, стверджуючи, що на 2013 рік ТУ ДСА були виділені кошти на придбання обладнання і предметів довгострокового користування. Зобов'язання зареєстровані і надані до ГУ ДКСУ разом з платіжним дорученням, однак кошти казначейством не були перераховані вчасно.

Відповідно до п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що відповідачем сплачено 21760,00 грн. основного боргу, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

В судовому засіданні 14.04.15 оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 23.04.2015 відповідачем подано доповнення до відзиву на позов, в яких відповідач наголошує на відсутності вини з його боку щодо невчасного перерахування коштів.Відповідач наголошує, що ним вчасно надані реєстри бюджетних і бюджетних фінансових зобов"язань за договором, платіжні доручення за наявності коштів на рахунку територіального управління.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

01 серпня 2013 року між ПП «Формат м» та Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області укладено договір купівлі-продажу № 376.

Відповідно до п.1.1. продавець зобов'язується передавати у власність покупця меблі для залів судових засідань (столи, трибуни,лавки) в подальшому - товар в кількості та асортименті вказаних в накладній, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно провести його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.2 договору термін, асортимент та кількість постачання товару визначаються сторонами в кожному випадку окремо.

Згідно п.1.3 загальна сума за даним договором встановлена в межах кошторисних призначень, затверджених на відповідний бюджетний рік і становить 21760,00 грн.

Відповідно до п.2.2 договору приймання-здача товару по кількості проводиться відповідно до товарно-супровідних документів (накладних). Найменування, кількість і ціна отриманого покупцем товару згідно цього договору вказуються в рахунках, накладних, які є невід'ємною частиною договору (п.2.3).

На виконання умов договору позивач виготовив, поставив, встановив та передав у власність відповідача товар на загальну суму 21760,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ПП-0055 від 01 серпня 2013 року.

Відповідно до п. 3.2.1 договору покупець зобов'язаний здійснити оплату протягом 5-ти банківських днів після отримання товару на підставі виставленого рахунку і накладної. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за товар здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання покупцем бюджетного призначення.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вчасно не виконав.

Матеріалами справи підтверджується сплата відповідачем 21760,00 грн. боргу (платіжне доручення № 774 від 03.04.2015) після звернення ПП «Формат м» з позовом до суду.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 193, 199 ГК України, частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Відповідно до вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, зобов'язання повинні виконуватись належним чином в установлений строк.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 7621,96 грн. пені за період прострочення виконання грошового зобов'язання за період: з 07.08.2013 по 26.03.2015.

В обґрунтування вимог по сплаті пені за прострочку виконання грошових зобов'язань позивач посилається на п.4.1 договору купівлі-продажу № 376.

Пункт 4.1. Договору передбачає, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, що випливають з цього договору, сторони несуть відповідальність в порядку і розмірі, встановленому чинним законодавством України.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 та ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), розмір якої може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання.

Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Із аналізу наведених статей вбачається, що, умова щодо розміру відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання у формі пені має бути викладена у письмовій формі.

Разом з тим, у наявній в матеріалах справи копії договору відсутня умова про відповідальність боржника у вигляді пені з визначенням її розміру.

Крім того, аналогічна правова позиція міститься в постанові пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

З огляду на зазначене, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 7621,96 грн. пені та про відмову у їх задоволенні.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Зважаючи на те, що відповідач вчасно не виконав свої зобов'язання по оплаті отриманого товару, позивач просить стягнути 1067,73 грн. 3 % річних та 7855,36 грн. інфляційних витрат.

Виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні витрати та 3% річних не являються штрафними санкціями. Індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в період прострочки виконання договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому заявлені вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат не підлягають зменшенню.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності. Окрім того, у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446 зазначено, що на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунок позивача, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 7855,36 грн. інфляційних втрат та 1067,73 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 1827,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 21760,00 грн. боргу припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, вул. Горького, 37, м. Чернігів, 14000 (п/р 35229019001170 в ГУДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592, код 26295412) на користь Приватного підприємства «Формат м», вул. Стахановців, 2-А, м. Чернігів, 14001 (п/р 26000060730581 в ЧФ «Приватбанк» м. Чернігова, МФО 353586, код 37487634) 1067,73 грн. 3% річних, 7855,36 грн. інфляційних та 1827,00 грн. судового збору, відмовивши в решті позову.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.І. Шестак