Постанова

від 29.07.2015 по справі 927/490/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2015 р. Справа№ 927/490/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Власова Ю.Л.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі судового засідання Котовський С.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Сердіченко С.А. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівської області

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.04.2015 року

у справі № 927/490/15 (суддя Шестак В.І.)

за позовом Приватного підприємства "Формат М"

до відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівської області

про стягнення 38305,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Формат М" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області про стягнення 21760,00 грн. боргу, 7855,36 грн. інфляційних, 1067,73 грн. процентів за користування коштами, 7621,96 грн. пені по договору № 376 від 01.08.2013 року.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.04.2015 року у справі № 927/490/15 провадження в частині стягнення 21760,00 грн. боргу припинено. Позов задоволено частково, а саме стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівської області на користь Приватного підприємства "Формат М" 1067,73 грн. 3% річних, 7855,36 грн. інфляційних. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернігівської області звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині стягнення 1067,73 грн. 3% річних, 7855,36 грн. інфляційних скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у вказаній частині відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.07.2015 року.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню як незаконне та необгрунтоване, оскільки судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, а також не застосовано норми законів, які підлягали застосуванню.

Зокрема, апелянт у своїй скарзі посилається на те, що вина відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором відсутня, оскільки Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Чернігівської області на 2013 рік були виділені кошти на придбання обладнання і предметів довгострокового користування. Зобов'язання зареєстровані і надані до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області разом з платіжним дорученням, однак кошти казначейством не були перераховані вчасно.

У зв'язку з перебуванням суддів Самсіна Р.І. та Шаптали Є.Ю. у відпустці, розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А.; судді Власов Ю.Л., Пономаренко Є.Ю.

Позивач до судового засідання, що відбулось 29.07.2015 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності позивача є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

01.08.2013 року між Приватним підприємством "Формат м" та Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області укладено договір купівлі-продажу № 376.

Пунктом 1.1. продавець зобов'язується передавати у власність покупця меблі для залів судових засідань (столи, трибуни, лавки) в подальшому - товар в кількості та асортименті вказаних в накладній, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно провести його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору термін, асортимент та кількість постачання товару визначаються сторонами в кожному випадку окремо.

Згідно з п. 1.3 договору визначено, що загальна сума за даним договором встановлена в межах кошторисних призначень, затверджених на відповідний бюджетний рік і становить 21760,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору приймання-здача товару по кількості проводиться відповідно до товарно-супровідних документів (накладних).

Пунктом 2.3 договору визначені найменування, кількість і ціна отриманого покупцем товару згідно цього договору вказуються в рахунках, накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.2.1 договору покупець зобов'язаний здійснити оплату протягом 5-ти банківських днів після отримання товару на підставі виставленого рахунку і накладної. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за товар здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання покупцем бюджетного призначення.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, що випливають з договору, сторони несуть відповідальність в порядку і розмірі, встановленому чинним законодавством України.

На виконання умов договору позивач виготовив, поставив, встановив та передав у власність відповідача товар на загальну суму 21760,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ПП-0055 від 01.08.2013 року.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення 21760,00 грн. боргу, 7855,36 грн. інфляційних, 1067,73 грн. процентів за користування коштами, 7621,96 грн. пені по договору № 376 від 01.08.2013 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару відповідно до договору від 01.08.2013 вчасно не виконав.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, однобічна відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після звернення ПП "Формат м" з позовом до суду, сплачено 21760,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 774 від 03.04.2015 року.

Тому, судом першої інстанції, у зв'язку з відсутністю предмету спору правомірно припинено провадження у справі відповідно до до п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначалось, пунктом 4.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, що випливають з договору, сторони несуть відповідальність в порядку і розмірі, встановленому чинним законодавством України.

За таких обставин, керуючись вказаним пунктом договору, позивач за прострочення відповідачем сплати заборгованості нарахував відповідачу пеню за періоди з 07.08.2013 року по 26.03.2015 року в загальному розмірі 7621,96 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 та ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), розмір якої може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання.

Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Колегія суддів зазначає, що аналіз наведених статей вбачає умову щодо розміру відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання у формі пені має бути викладена у письмовій формі.

Крім того, аналогічна правова позиція міститься в постанові пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

З огляду на те, що в договорі № 376 від 01.08.2013 року відсутня умова про відповідальність боржника у вигляді пені з визначенням її розміру, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 7621,96 грн. пені та про відмову у їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення три відсотки річних в розмірі 1067,73 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7855,36 грн.

При перевірці судом проведених позивачем розрахунків встановлено, що суми заявлених до стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Доводи апелянта про те, що у Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівської області відсутня вина щодо несвоєчасного виконання зобов'язання за договором, колегією Київського апеляційного суду до уваги не приймаються з огляду на наступне.

За приписами ст. 218 Господарського кодексу України прямо передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до постанови Верховного суду України №11/446 від 15.05.2012 року колегія суддів Вищого господарського суду України, щодо посилань боржника на відсутність бюджетного фінансування, зазначила, що така обставина не звільняє боржника від виконання зобов'язань. Оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання.

Також, Європейський суд з прав людини рішенням у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 року вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

На підставі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявності достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Статтями 26, 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору або в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Залучення до участі у справі співвідповідача нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено, а тому колегія суддів відмовляє в клопотанні Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівської області про залучення Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області та зазначає, що судом першої інстанції також було правомірно відмовлено в зазначеному клопотанні відповідача про залучення до участі у справі співвідповідача.

З огляду на таке, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 1067,73 грн. та інфляційних втрат у розмірі 7855,36 грн., є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені, в частині стягнення 21760,00 грн. основного боргу судом першої інстанції вірно припинено провадження по справі, а в частині стягнення пені в розмірі 7621,96 грн. відмовлено.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Чернігівської області від 23.04.2015 року у справі № 927/490/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівської області, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівської області на рішення господарського суду Чернігівської області від 23.04.2015 року у справі № 927/490/15 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівської області на рішення господарського суду Чернігівської області від 23.04.2015 року у справі № 927/490/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.04.2015 року у справі № 927/490/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/490/15 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Ю.Л. Власов

Є.Ю. Пономаренко