Постанова

від 20.04.2015 по справі 911/327/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р. Справа№ 911/327/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Коршун Н.М.

Дикунської С.Я.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Нівінська Т.В. (довіреність №04 від 05.01.2015 р.),

Місаілова Л.Р. (довіреність №03 від 05.01.2015 р.)

від відповідача - Керносенко А.О. (довіреність б/н від 18.03.2015 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства «Арксі Побут» Публічного акціонерного товариства «Арксі»

на рішення господарського суду Київської області від 05.03.2015 р.

у справі №911/327/15 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Комунального підприємства «Боярка-Водоканал»

до Дочірнього підприємства «Арксі Побут» Відкритого акціонерного товариства «Арксі»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Боярка-Водоканал» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Арксі Побут» Відкритого акціонерного товариства «Арксі» про стягнення з відповідача суми дебіторської заборгованості у розмірі 186736,76 грн., 40485,95 грн. пені, 27946,85 грн. інфляційних втрат та 6873,49 грн. 3% річних.

В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції позивачем було подано обґрунтований розрахунок розміру пені на суму 19946,18 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.03.2015 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 186736,76 грн. основного боргу, 6873,49 грн. 3% річних, 27946,85 грн. інфляційних втрат, 19946,18 грн. пені та 4830,06 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство «Арксі Побут» Публічного акціонерного товариства «Арксі» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Представники позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Через відділ інформаційного забезпечення суду, представником відповідача, на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 р., було подано протокол засідання Наглядової ради ПАТ «Арксі» від 31.01.2015 р., як доказ зміни найменування Дочірнього підприємства «Арксі Побут».

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни найменування відповідача з Дочірнього підприємства «Арксі Побут» Відкритого акціонерного товариства «Арксі» на Дочірнє підприємство «Арксі Побут» Публічного акціонерного товариства «Арксі».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

03.01.2012 р. між Комунальним підприємством «Боярка-Водоканал» (водоканал) та Дочірнім підприємством «Арксі-Побут» (абонент) було укладено договір №88 про надання послуг з водопостачання та водовідведення, за умовами якого водоканал зобов'язується надавати абоненту послуги з водопостачання та водовідведення. Абонент зобов'язується приймати ці послуги та своєчасно здійснювати оплату за надані послуги на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1 договору, водоканал надає абоненту послуги з водопостачання і водовідведення у гуртожиток (м. Боярка, вул. Білогородська, 134).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що до 5 числа звітного місяця, водоканал виписує абоненту рахунок на оплату, де оформляється фактична вартість наданих послуг за звітний місяць. Цим рахунком підтверджується надання абоненту послуг. Кінцевий розрахунок проводиться до 10 числа наступного за звітним місяця.

У разі несвоєчасної оплати або неповної оплати послуг, абонент сплачує водоканалу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 3% річних з урахуванням індексу інфляції від суми боргу, за кожен день прострочки (п. 4.4 договору).

Пунктом 9.1. договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня укладання і поширює свою дію на господарські правовідносини, що існують між сторонами з 01.01.2012 р. і діє по 31.12.2012 р. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання договору (п. 9.2 договору).

На виконання умов договору позивачем за період з січня 2012 р. по січень 2015 р. були надані відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на суму 186736,76 грн., що підтверджується актами зняття показників лічильника, копії яких наявні в матеріалах справи.

Позивач стверджує, що станом на 01 січня 2015 р. за відповідачем існує заборгованість за отримані послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 186736,76 грн., у звязку з тим, що відповідач свої зобов'язання за договором № 88 на надання послуг з водопостачання і водовідведення від 03.01.2012 р. щодо оплати належним чином не виконав та надані послуги в повному розмірі не сплачував.

Сторонами підписний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2012 р. по 31.10.2012 р. на суму 70458,44 грн., акт за період з 01.01.2013 р. по 26.07.2013 р. на суму 54950,64 грн., акт за 9 місяців 2013 року на суму 51981,60 грн., акт за період з 01.10.2013 р. по 30.04.2014 р. на суму 123000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 2, 7 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України , якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги по водопостачанню та водовідведенню в сумі 186736,76 грн. за період з січня 2012 р. по січень 2015 р. включно на час прийняття рішення судом першої інстанції не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, контррозрахунку вказаної заборгованості відповідачем не надано, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 186736,76грн. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Умовами договору №88 від 03.01.2012 р., зокрема пунктом 4.4 договору встановлено, що у разі несвоєчасної або неповної оплати послуг, абонент сплачує водоканалу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції від суми боргу, за кожен день прострочки.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару нараховано 19946,18 грн. пені.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 19946,18 грн. пені є обгунтованими та підлягають задоволенню у заявленному розмірі.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 27946,95 грн. інфляційних втрат та 6873,49 грн. 3% річних є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Київської області від 05.03.2015 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Арксі Побут» Публічного акціонерного товариства «Арксі» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 05.03.2015 р. у справі №911/327/15 залишити без змін.

Справу №911/327/15 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Н.М. Коршун

С.Я. Дикунська