Постанова

від 15.04.2015 по справі 907/399/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2015 р. Справа № 907/399/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л.

Хабіб М.І.

при секретарі судового засідання Лялька Н.Р.

за участю представників сторін за первісним позовом:

від позивача: Федоричко М.М. - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: Козак Б.В. - представник (довіреність в матеріалах справи);

від третьої особи: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Колективного підприємства „Іршавське районне сільськогосподарське підприємство „Іршавкомунгосп", б/н та б/д

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.08.2014 (головуючий суддя Ремецькі О.Ф., судді Васьковський О.В., Кривка В.П.)

у справі № 907/399/14

за первісним позовом: Колективного підприємства „Іршавське районне сільськогосподарське підприємство „Іршавкомунгосп", м. Іршава, Закарпатська область

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Банк Форум", м. Київ, в особі відділення № 3600 ПАТ „Банк Форум" в м. Ужгород, м. Ужгород, Закарпатська область

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: фізичної особи - підприємця Митровці Михайла Івановича, с. Боржавське, Закарпатська область

про визнання недійсним договору іпотеки від 17.01.2008 ВКС № 905120

за зустрічним позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію публічного акціонерного товариства „Банк Форум", м. Київ №1375/3600 від 22.04.2014

до відповідача - колективного підприємства „Іршавське районне сільськогосподарське підприємство „Іршавкомунгосп", м. Іршава

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізична особа - підприємець Митровці Михайло Іванович, с. Боржавське, Закарпатська область

про звернення стягнення на предмет іпотеки - майновий комплекс, який складається з: літера "А" адмінбудинок, загальною площею 501,1кв.м., літера "Б" будівля колишнього ПРУ загальною площею -55,9кв.м., літера "В" гараж з майстернею загальною площею 542,5кв.м., літера "Г" операторна, загальною площею 6,7 кв. м., літера "Д" матеріальний склад загальною площею - 502,5кв.м., літера „Д" виробничий цех загальною площею -359,1кв.м., літера "Е" Трансформаторна підстанція (незавершене будівництво); літера "С" водонасосна загальною площею 4,8кв.м., літера "Ж" вбиральня; літера "З" столярна майстерня загальною площею 202,1кв.м., літера „З'" гаражі загальною площею 6,7кв.м., літера "И" прохідна загальною площею 10,5кв.м., літера "І" димова труба; літера "II" естакада; літера "III" Металічні резервуари автозаправки; літера "IV" мощення; №1-2) огорожа; "V" Пожежний резервуар, що належить відповідачу Колективному підприємству "Іршавське районне сільськогосподарське підприємство "Іршавкомупгосп" (код ЄДРПОУ 01241740) на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно САА № 954423 від 08.12.2003, видане Ільницькою сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету Ільницької сільської ради №107 від 28. 11.2003, зареєстрованого в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно „29" грудня 2003 року в книзі З 1, під № 6, за № 4235797 шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, яка буде визначена суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в рахунок погашення заборгованості суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи Митровці Михайла Івановича (ідентифікаційний код: 2866912494, Закарпатська область, Виноградівський район, с. Боржавське, вул. Борканюка, 228) за кредитним договором №0043/07/26-KLI від 17.01.2008 у розмірі 608 345, 89 грн.

Колективне підприємство „Іршавське районне сільськогосподарське підприємство „Іршавкомунгосп" в квітні 2014 року звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до публічного акціонерного товариства „Банк Форум", м. Київ, в особі відділення № 3600 ПАТ „Банк Форум" в м. Ужгород про визнання недійсним договору іпотеки від 17.01.2008 ВКС № 905120.

Позовні вимоги обґрунтовані перевищенням повноважень за відсутності необхідного обсягу дієздатності директора позивача при укладенні спірного договору іпотеки.

Відповідач, скориставшись своїм правом подав зустрічну позовну заяву до Колективного підприємства „Іршавське районне сільськогосподарське підприємство „Іршавкомунгосп" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.08.2014 у справі № 907/399/14 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов - задоволено.

Відмова в задоволенні первісних позовних вимог мотивована пропуском строку позовної давності та відсутністю підстав для визнання поважними причин його пропуску.

При задоволенні зустрічного позову, місцевий господарський суд виходив з того, що умовами кредитного договору та іпотечного договору сторонами передбачено, що умови даних договорів діють до повного виконання позичальником своїх обов'язків за договором кредитування з урахуванням того, що судом встановлено право позивача нараховувати проценти за кредитним договором до моменту фактичного повернення кредиту, суд дійшов висновку, що позовна давність щодо стягнення заборгованості в сумі 608 345, 89грн. не сплинула.

Також в рішенні зазначено, що вчинення 27.01.2009 приватним нотаріусом виконавчого напису на договорі іпотеки про стягнення з боржника на користь банку боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а також судове провадження щодо оскарження такого виконавчого напису є обставинами, з якими положення ст.ст. 263, 264 ЦК України пов'язують факт зупинення/переривання перебігу позовної давності.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач (за первісним позовом) - колективне підприємство „Іршавське районне сільськогосподарське підприємство „Іршавкомунгосп" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.08.2014, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права та просить прийняти нове судове рішення, яким первісні позовні вимоги задоволити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Зокрема, покликається на те, що місцевий господарський суд формально підійшов до вирішення питання щодо поважності причин пропуску колективним підприємством „Іршавське районне сільськогосподарське підприємство „Іршавкомунгосп" строку позовної давності не надавши оцінки його доводам. Також, зазначає, що судом не встановлено моменту, коли саме позивачу стало відомо про порушення його права.

Щодо задоволення судом зустрічних позовних вимог, вказав, що висновки суду про зупинення/переривання перебігу строку позовної давності у зв'язку з вчиненням нотаріусом виконавчого напису на договорі іпотеки, а також судове провадження щодо оскарження такого виконавчого напису є помилковими та передчасними.

Крім того, зазначає, що Господарським судом Закарпатської області не досліджено питання про виконання виконавчого напису та питання виконання рішення суду про стягнення з позичальника (третьої особи) суми заборгованості.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 у зв'язку з перебуванням судді Зварич О.В. у відпустці, у склад колегії суддів внесено зміни, замість судді Зварич О.В. введено суддю Хабіб М.І.

8 квітня 2015 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.06.2010 у справі № 18/43, яким присуджено до стягнення з приватного підприємця Митровці Михайла Івановича на користь публічного акціонерного товариства «Банк Форум» 608 345, 89 грн за кредитним договором № 00043/07/26-KLI боржником не виконано в добровільному порядку, у зв'язку з чим, банк звернувся з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу Господарського суду Закарпатської області № 18/43 виданого 28.06.2010. Також, вказує, що на протязі 2010-2011 років вчиняв дії на виконання наказу, однак протягом тривалого часу відповідних постанов в рамках виконавчого провадження стягувачем так і не отримано. До письмових пояснень додана скарга на бездіяльність державного виконавця, датована 24.03.2015.

В даному судовому засіданні представник позивача (за первісним позовом) підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким задоволити первісний позов, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача (за первісним позовом) в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17 січня 2008 року АКБ „Форум" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРУМ") та приватним підприємцем Митровці Михайлом Івановичем було укладено кредитний договір № 00043/07/26-KLI, відповідно до п.1.1 якого банк надає позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії для рефінансування кредиту та поповнення обігових коштів (оплата за послуги) з максимальним лімітом заборгованості в сумі 495 000, 00 грн.

Відповідно до п. 1.2 договору кредитні кошти надаються строком по 16 січня 2009 року.

Пунктом 1.3 кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 16 процентів річних.

Відповідні кошти були видані позичальнику двома частинами, зокрема, одна частина у розмірі 300 000,00 грн. була перерахована на розрахунковий рахунок позичальника у ТОВ БАНК „УКРСИББАНК", для погашення строкової заборгованості позичальника, про що свідчить платіжне доручення № З від 21 січня 2008 року. Інша частина кредиту у розмірі 195 000,00грн. була видана позичальнику на підставі видаткового касового чека (касового ордера) № 651 від 25 січня 2008 року.

Кредит був наданий позичальнику строком по 16 січня 2009 року, а його погашення має відбуватися згідно з графіком повернення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору.

В якості забезпечення по даному кредитному договору між майновим поручителем колективним підприємством "Іршавське районне сільськогосподарське підприємство "Іршавкомунгосп", як іпотекодавцем, та АКБ "Форум", як іпотекодержателем, укладено іпотечний договір, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку банку в забезпечення виконання зобов'язань ПП Митровці М.І. за кредитним договором № 00043/07/26-KLI від 17.01.2008 майновий комплекс, який складається з: літера "А" Адмінбудинок, загальною площею 501,1кв.м., літера "Б" Будівля колишнього ПРУ загальною площею -55,9кв.м., літера "В" гараж з майстернею загальною площею 542,5кв.м., літера "Г" Операторна, загальною площею 6,7 кв. м., літера "Д" матеріальний склад загальною площею - 502,5кв.м., літера „Д" Виробничий цех загальною площею -359,1кв.м., літера "Е" Трансформаторна підстанція (незавершене будівництво); літера "С" Водонасосна загальною площею 4,8кв.м., літера "Ж" вбиральня; літера "З" Столярна майстерня загальною площею 202,1кв.м., літера „З'" гаражі загальною площею 6,7кв.м., літера "И" Прохідна загальною площею 10,5кв.м., літера "І" Димова труба; літера "II" Естакада; літера "III" Металічні резервуари автозаправки; літера "IV" Мощення; №1-2) Огорожа; "V" Пожежний резервуар, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно САА № 954423 від 08.12.2003, видане Ільницькою сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету Ільницької сільської ради №107 від 28. 11.2003, зареєстрованого в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно „29" грудня 2003 року в книзі З 1, під № 6, за № 4235797.

Заставна вартість предмета іпотеки є договірною і погоджується сторонами у розмірі 897 699, 00 грн.

Вказані правовідносини стверджуються іпотечним договором (наступна іпотека), що посвідчений 17.01.2008 приватним нотаріусом Іршавського районного нотаріального округу Меренич В.В., зареєстрований в реєстрі за № 65.

Постановою Іршавського районного суду від 16.09.2009 звільнено від кримінальної відповідальності Митровці Івана Михайловича за ст.ст. 364 ч. 1, 366 ч.1 КК України з мотивів ст. 45 КК України за дійовим каяттям, провадження у справі закрито.

У вищевказаній постанові встановлено, що протягом вересня-грудня 2007 року та січня 2008 року загальні збори засновників колективного підприємства „Іршавське районне сільськогосподарське підприємство „Іршавкомунгосп", м. Іршава не проводились і рішення не приймались, а директор Митровці І.М. діючи в особистих інтересах підписав та завірив круглою печаткою Іршавського районного сільськогосподарського підприємства КП "Іршавкомунгосп", як голова зборів, фіктивний витяг з протоколу засновників вказаного підприємства від 20 вересня 2007 року про передачу майна у заставу для оформлення кредиту та пред'явив нотаріусу на підставі якого був спірний договір.

На підставі даного витягу з протоколу з підробленим підписом у ньому за секретаря зборів Цільо О.І. 17 січня 2008 року Митровцій І.М., як директор КП, незаконно уклав іпотечний договір з АКБ „Форум" з передачею у заставу майна КП „Іршавське районне сільськогосподарське підприємство „Іршавкомунгосп" на суму 897 699, 00 грн.

Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» в особі Ужгородської філії звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом про солідарне стягнення з приватного підприємця Митровці Михайла Івановича та приватного підприємця Могоріта Наталії Петрівни 1 012 610, 07 грн заборгованості за договором кредитування.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.06.2010 у справі № 18/43 позовні вимоги ПАТ „Банк Форум" до ПП Митровці М.І. та до ПП Могоріта Н.П. задоволено частково.

Присуджено до стягнення ПП Митровці М.І. суму 608 345, 89 грн. заборгованості, а також суму 6 075, 66грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 141, 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні позовних вимог до відповідача-2 (ПП Могоріта Н.П.) відмовлено.

Щодо наявності правових підстав для відмови в задоволенні первісних позовних вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності та відсутності підстав для визнання таких причин пропуску поважними, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору іпотеки від 17.01.2008 ВКС № 905120, оскільки директор Іршавського районного сільськогосподарського підприємства КП "Іршавкомунгосп" Митровцій І.М. не мав повноважень на його укладення, тобто не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки таке рішення мало прийматися загальними зборами засновників даного підприємства відповідно до статуту КП "Іршавкомунгосп" та ст. 98 ЦК України.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Іпотека в силу ст. 575 ЦК України є окремим видом застави нерухомого майна.

Відповідно до ст. 576 ЦК України (в редакції на момент укладення спірного договору), предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Закон України "Про іпотеку" № 898-IV від 05.06.2003 є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Отже, для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 00043/07/26-KLI від 17.01.2008 колективним підприємством "Іршавське районне сільськогосподарське підприємство "Іршавкомунгосп", як іпотекодавцем, та АКБ "Форум", як іпотекодержатель, укладено іпотечний договір від 17.01.2008 ВКС № 905120.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України та статтями 207, 208 ГК України.

Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України.

В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на ч. 1 ст. 215 ЦК України, згідно з якою підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені зокрема ч. 1 ст. 203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, із якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, тобто в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до вимог ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Частиною 3 ст. 92 Цивільного кодексу України встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, не повинна перевищувати своїх повноважень.

Згідно ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів (ст. 159 ЦК України).

Відповідно до розділу 3 статуту Іршавського районного сільськогосподарського підприємства КП "Іршавкомунгосп" (у редакції чинні на час укладення іпотечного договору), вищим органом товариства є загальні збори його учасників.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" № 1576-XII від 19.09.1991 (в редакції чинні на час укладення кредитного договору), вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства.

До компетенції загальних зборів належить: а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; б) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; в) обрання і відкликання членів наглядової ради; г) утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства; д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків; е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства; ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства; з) вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним; и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства; ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу; й) прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом.

Повноваження, передбачені пунктами "б", "в", "г", "д", "е", "ї", "й", належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства.

Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Іршавського районного суду від 16.09.2009 у кримінальній справі № 2-161/09 встановлено, що протягом вересня-грудня 2007 року та січня 2008 загальні збори засновників колективного підприємства „Іршавське районне сільськогосподарське підприємство „Іршавкомунгосп", м. Іршава не проводились і рішення не приймались, а директор Митровцій І.М. діючи в особистих інтересах підписав та завірив круглою печаткою Іршавського районного сільськогосподарського підприємства КП "Іршавкомунгосп", як голова зборів, фіктивний витяг з протоколу засновників вказаного підприємства від 20 вересня 2007 року про передачу майна у заставу для оформлення кредиту та пред'явив нотаріусу на підставі якого був спірний договір.

На підставі даного витягу з протоколу з підробленим підписом у ньому за секретаря зборів 17 січня 2008 року Митровцій І.М., як директор КП, незаконно уклав іпотечний договір з АКБ „Форум" з передачею у заставу майна КП „Іршавське районне сільськогосподарське підприємство „Іршавкомунгосп" на суму 897 699, 00 грн

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на приписи ст. 35 ГПК України, вищевказаній постанові суду про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям не надається преюдиціального значення, відтак така постанова повинна враховуватись при розгляді справи в порядку правил ст. 43 ГПК України.

Поряд з цим, п. 2 постанови пленуму ВСУ № 12 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" зазначено, що умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті.

Крім того, як далі зазначає пленум, у вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі у провину, справді сталося, що воно містить склад злочину і особа винна у його вчиненні, а також, що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.

Відтак, з урахуванням пояснень позивача (за первісним позовом), наявності судового рішення, відсутності поданих відповідачем доказів, які б спростовували вищевказані обставини, відсутності схвалення підприємством дій директора, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що факт укладення оспорюваного іпотечного договору директором Іршавського районного сільськогосподарського підприємства КП "Іршавкомунгосп" Митровці М.І. з перевищенням наданих йому повноважень є доведеним.

Однак, відповідачем подана заява про застосування строків позовної давності на підставі ст. 256, 261, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відповідності до п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, з урахуванням встановлення місцевим господарським судом наявності порушеного права, останній застосував строки позовної давності.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відтак, строк позовної давності почав свій перебіг з моменту набрання законної сили постанови Іршавського районного суду, а саме з 23.09.2009, оскільки саме з цього моменту позивач дізнався (мав реальну можливість дізнатись) про порушення свого права, оскільки саме цією постановою встановлено факт перевищення повноважень директором при укладенні іпотечного договору, відтак з цього моменту у підприємства виникло право на звернення до суду з позовом від імені КП «Іршавакомунгосп» про захист суб'єктивного права шляхом визнання договору іпотеки недійсним.

Доводи скаржника про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності у зв'язку з розглядом Іршавським районним судом Закарпатської області протягом 2010-2011 років справи за позовом Копин Ганни Михайлівни до КП "Іршавкомунгосп", третьої особи Ужгородської філії АКБ "Форум" про визнання недійсним договору іпотеки від 17.01.2008 серії ВКС № 905120 є необґрунтованими, оскільки в даній цивільній справі позивачем була Копин Г.М., а КП "Іршавкомунгосп" був відповідачем та не здійснював самостійного захисту свого порушеного права. Отже, дані справи містять інший суб'єктний склад учасників.

Також, слід зазначити, що рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 02.03.2012 скасовано рішення Іршавського районного суду від 17.10.2011, яким було визнано недійсним договір іпотеки, оскільки право позивача спірним договором іпотеки не порушуються.

Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 02.03.2012 оскаржуалось, однак як вбачається з ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.04.2012 скаржнику відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Тобто, позивач у даній справі не вчиняв жодних дій від моменту дізнання про своє порушене право для його захисту, відтак місцевий господарський суд підставно відмовив у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності та не визнав такі причини поважними.

Щодо задоволення місцевим господарським судом зустрічного позову, колегія суддів не погоджується з висновками Господарського суду Закарпатської області з огляду на наступне.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію публічного акціонерного товариства „Банк Форум", м. Київ 22.04.2014 звернулась до Господарського суду Закарпатської області із зустрічним позовом до колективного підприємства „Іршавське районне сільськогосподарське підприємство „Іршавкомунгосп", м. Іршава за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності Митровці Михайло Іванович, с. Боржавське Виноградівського району про звернення в рахунок погашення заборгованості Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи Митровці Михайла Івановича (ідентифікаційний код: 2866912494, Закарпатська область, Виноградівський район, с. Боржавське, вул. Борканюка, 228) за кредитним договором №0043/07/26-KLI від 17.01.2008р. у розмірі 608345,89грн. стягнення на предмет іпотеки - майновий комплекс, який складається з: літера "А" Адмінбудинок, загальною площею 501,1кв.м., літера "Б" Будівля колишнього ПРУ загальною площею -55,9кв.м., літера "В" гараж з майстернею загальною площею 542,5кв.м., літера "Г" Операторна, загальною площею 6,7 кв. м., літера "Д" матеріальний склад загальною площею - 502,5кв.м., літера „Д" Виробничий цех загальною площею -359,1кв.м., літера "Е" Трансформаторна підстанція (незавершене будівництво); літера "С" Водонасосна загальною площею 4,8кв.м., літера "Ж" вбиральня; літера "З" Столярна майстерня загальною площею 202,1кв.м., літера „З'" гаражі загальною площею 6,7кв.м., літера "И" Прохідна загальною площею 10,5кв.м., літера "І" Димова труба; літера "II" Естакада; літера "III" Металічні резервуари автозаправки; літера "IV" Мощення; №1-2) Огорожа; "V" Пожежний резервуар, що належить відповідачу Колективному підприємству "Іршавське районне сільськогосподарське підприємство "Іршавкомупгосп" (код ЄДРПОУ 01241740) на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно САА № 954423 від 08. 12. 2003 року, видане Ільницькою сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету Ільницької сільської ради №107 від 28. 11.2003 року, зареєстрованого в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно „29" грудня 2003 року в книзі З 1, під № 6, за № 4235797 шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, яка буде визначена суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В обгрунтування своєї позиції вказує на невиконання позичальником, тобто третьою особою, своїх зобов'язань за кредитним договором №0043/07/26-KLI від 17.01.2008 у розмірі 608 345, 89 грн.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 2 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як встановлено місцевим господарським судом, позивачем за зустрічним позовом, на виконання умова кредитного договору №0043/07/26-KLI від 17.01.2008, надав суб'єкту підприємницької діяльності Митровці Михайлу Івановичу кредитні кошти у формі кредитної лінії у розмірі 495 000, 00 гривень для рефінансування кредиту та поповнення обігових коштів (оплата за послуги).

Відповідно до ст. ст 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Судом встановлено, що у зв'язку з порушенням СПД Мировці М.І. умов кредитного договору та норм чинного законодавства щодо сплати кредиту та процентів за користування ним, у позичальника виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 608 345, 89 грн., яка підтверджується рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.06.2010 у справі № 18/43.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 00043/07/26-KLI від 17.01.2008 колективним підприємством "Іршавське районне сільськогосподарське підприємство "Іршавкомунгосп", як іпотекодавцем, та АКБ "Форум", як іпотекодержатель, укладено іпотечний договір від 17.01.2008 ВКС № 905120.

Відповідно до п. 2.2 договору іпотеки, при порушенні боржником та/або іпотекодавцем умов основного зобов'язання, зокрема щодо строків погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів, за користування кредитом у іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог по основному зобов'язанню, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 7, 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до п. 3.1.8 договору іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний при невиконанні будь-якого із зобов'язань за кредитним договором добровільно передати предмет іпотеки іпотекодержателю (за його вимогою) для його подальшої реалізації за ціною, визначено п.1.4 договору, яку сторони погоджують, як звичайну ціну предмету іпотеки, та направлення отриманих коштів на погашення заборгованості за кредитним договором.

Також, слід зазначити, що положення ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (постанова Верховного Суду України від 29 квітня 214 року у справі № 3-12гс14).

Враховуючи, що позичальник не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, що підтверджується наданими позивачем доказами та відповідно до умов договору іпотеки, а також відповідно до ст. ст. 7, 33, 38, 39 Закону України "Про іпотеку", вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору в розмірі 608 345, 89 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить відповідачу за зазначеним договором іпотеки є правомірними.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо правомірності заявленого зустрічного позову.

Поряд з цим, відповідачем за зустрічним позовом було подано заяву про застосування строку позовної давності.

Обґрунтовуючи вказану заяву, колективне підприємство „Іршавське районне сільськогосподарське підприємство „Іршавкомунгосп", м. Іршава вказало на те, що право на звернення стягнення на предмет іпотеки виникло у банку 17.06.2010, відтак строк на звернення до суду за захистом прав іпотекодержателя сплив 17.06.2013, а оскільки позивач за зустрічним позовом звернувся до суду лише 03.06.2014, то в задоволенні його позовних вимог слід відмовити, зважаючи на пропущення строку позовної давності.

Господарський суд Закарпатської області в рішенні зазначив, що умовами кредитного договору та іпотечного договору сторонами передбачено, що умови даних договорів діють до повного виконання позичальником своїх обов'язків за договором кредитування з урахуванням того, що судом встановлено право позивача нараховувати проценти за кредитним договором до моменту фактичного повернення кредиту, суд дійшов висновку, що позовна давність щодо стягнення заборгованості в сумі 608 345, 89грн. не сплинула.

Крім того вказав, що вчинення 27.01.2009 приватним нотаріусом виконавчого напису на договорі іпотеки про стягнення з боржника на користь банку боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а також судове провадження щодо оскарження такого виконавчого напису є обставинами, з якими положення ст.ст. 263, 264 ЦК України пов'язують факт зупинення/переривання перебігу позовної давності.

Також, суд визначив, що строк позовної давності слід відраховувати з моменту набрання законної сили постанови Закарпатського адміністративного окружного суду від 17.07.2012, якою скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.04.2012 по виконанню виконавчого напису нотаріуса № 215 вчиненого 27.01.2009, у зв'язку з пропуском встановленого строку пред'явлення виконавчого напису до виконання. Однак, такі твердження суду, на думку колегії суддів, є хибними з огляду на таке.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судом встановлено, що права та законні інтереси позивача за зустрічним позовом, публічного акціонерного товариства "Банк Форум", є порушеними у зв'язку з невиконанням СПД Митровці М.І. умов кредитного договору № 00043/07/26-KLI від 17.01.2008, а колективним підприємством „Іршавське районне сільськогосподарське підприємство „Іршавкомунгосп", м. Іршава умов іпотечного договору від 17.01.2008.

Пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Відповідно до пункту 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Як вбачається з п. 1.2 кредитного договору, кредитні кошти надаються строком до 16 січня 2009 року.

Відповідно до п. 3.3.2 кредитного договору позивальник зобов'язаний не пізніше визначеного п. 1.2 договору строку повернути банку суму наданих кредитних коштів в повному обсязі, сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Також і в п. 1.1 іпотечного договору вказано, що кінцевий термін повернення кредитних коштів 16 січня 2009 року.

Згідно з п. 5.1. договору іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки у випадках, якщо сума наданого кредиту та/або проценти за користування ним,можливі неустойки й витрати не будуть сплачені у строки, встановлені кредитним договором, цим договором та чинним законодавством України.

Тобто умовами вищевказаних договорів визначено строк виконання зобов'язання, а подальше нарахування процентів за кредитним договором не суперечить законодавству. Відтак, з урахування положень ст. 261 ЦК України початок перебігу строку позовної давності почався 17 січня 2009 року, тобто саме з цієї дати відповідач (за первісним позовом) набув право у зв'язку з невиконанням третьою особою свої зобов'язань за кредитним договором, задоволити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також, судова колегія вважає твердження місцевого господарського суду, що вчинення 27.01.2009 приватним нотаріусом виконавчого напису на договорі іпотеки про стягнення з боржника на користь банку боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а також судове провадження щодо оскарження такого виконавчого напису є обставинами, з якими положення ст.ст. 263, 264 ЦК України пов'язують факт зупинення/переривання перебігу позовної давності помилковими.

Згідно з ст.ст. 263-266 ЦК України, перебіг позовної давності зупиняється, якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює відповідні відносини; якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання позовної давності, до нового строку не зараховується. Зі спливом позовної давності до основної вимоги, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

В той же час, вжитий позивачем засіб позасудового захисту свого порушеного права, як-то, звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса, до визначених ст. 264 ЦК України та п.п. 4.4 постанови пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013 підстав зупинення чи/або переривання строку позовної давності не належить, а отже, доказом зупинення чи/або переривання строку позовної давності в розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України визнаний бути не може.

Крім того, судова колегія бере до уваги, що відповідачем (за первісним позовом) на протязі двох років (2012-2014) не вчинялось жодних дій, спрямованих на захист свого порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, не подано доказів неможливості виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.06.2010 у справі № 18/43 та також банком з 2012 року по березень 2015 року не вчинялось жодних дій, скерованих на виконання наказу суду.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що у задоволенні вимог за зустрічним позовом слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності. Клопотання банку про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними матеріали справи не містять, відтак суд не має можливості надати їм оцінку.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, висновки місцевого господарського суду в частині стягнення витрат на утримання орендованого приміщення не підтверджені документально, відтак таке рішення підлягає частковому скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат, слід зазначити, що у зв'язку з частковим задоволення апеляційної скарги, стороні на користь якої відбулося рішення, відшкодовується судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Колективного підприємства „Іршавське районне сільськогосподарське підприємство „Іршавкомунгосп" задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області області від 27.08.2014 у справі № 907/399/14 в частині задоволення зустрічного позову скасувати. В цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову відмовити.

В частині відмови в задоволенні первісного позову залишити без змін.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства „Банк Форум" в особі Ужгородської філії (площа Жупанатська, 12 м. Ужгорож, Закарпатська область; ідент. код 34184635) на користь колективного підприємства „Іршавське районне сільськогосподарське підприємство „Іршавкомунгосп" (вул. Гагаріна, 123, м. Іршава, Закарпатська область, 90100; ідент. код 01241740) 6 083, 46 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору за перегляд в апеляційному порядку.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Постанова підписана 20.04.2015

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Хабіб М.І.