Постанова

від 20.04.2015 по справі 927/1871/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р. Справа№ 927/1871/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від прокуратури - Вацьківська І.В., прокурор відділу прокуратури міста Києва, посвідчення №030809 від 12.12.2014;

від позивача - Геєць І.Г., довіреність № 41 від 27.10.2014; Замура Л.П., довіреність № 40 від 27.10.2014;

від відповідача - представник не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Чернігівської області на рішення господарського суду Чернігівської області від 09.02.2015 у справі № 927/1871/14 (суддя І.Г. Мурашко) за позовом Першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Прилуцької виховної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області до державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України про стягнення 11 178,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Прилуцької виховної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України про стягнення 11 178,38 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), з яких: 7 000 грн. - основна заборгованість, 2 590 грн. - пеня, 212, 88 грн. - 3 % річних та 1 375, 50 грн. - інфляційні.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 09.02.2015 у справі № 927/1871/14 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що прокурором та позивачем не доведено виконання спецконтингентом підсобних робіт на підприємстві відповідача за період жовтень-листопад 2013 року за договором № Г-5 від 02.01.2013 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Перший заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 09.02.2015 у справі № 927/1871/14 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неналежно дослідив надані позивачем документи, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

Представники апелянта та позивача у справі в судовому засіданні 20.04.2015 підтримали вимоги за апеляційною скаргою.

Відповідач правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався, хоча про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім в даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребовував.

За наведених обставин, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню з прийняттям нового - про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Між Прилуцькою виховною колонією управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (виконавець) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Івківці" Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (найменування якого змінено на Державне підприємство "Дослідне господарство "Івківці" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України") (замовник) 02.01.2013 року укладено договір № Г-5 на використання праці спецконтингенту для виконання робіт і послуг на виробничих об'єктах організацій та підприємств усіх форм власності.

За умовами вказаного договору (п.п. 1.1-1.2 договору) виконавець надає в розпорядження замовнику з його розрахунком робочу силу з числа спецконтингенту для проведення підсобних робіт, а замовник, в свою чергу, забезпечує зайнятість роботою надану виконавцем робочу силу із числа спецконтингенту на території виробничих площ замовника протягом всього строку дії договору.

Згідно п. 2.9 договору роботи виконуються по нарядам, що видаються замовником, в яких вказується вид роботи, об'єм, норма, розцінка за одиницю та загальна вартість виконаних робіт. Представники виконавця мають право контролювати правильність оформлення нарядів. Додаткові роботи не передбачені нарядом, а також зміни, переробка робіт, оформлюється додатковими нарядами.

Пунктом 2.11 договору передбачено, що замовник зобов'язаний надавати виконавцю інформацію про виконання робіт, її вартості та виконання норми виробітку. Закриття нарядів проводиться не рідше одного разу за місяць, не пізніше 2-го числа кожного місяця наступного за звітним. При затримці нарядів замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 % за один день прострочення від всієї суми закритих нарядів. Наряд за підписом представника замовника, засвідчений обсяг виконання робіт, є обов'язковим документом для розрахунків між виконавцем та замовником за виконану роботу засудженими.

Розрахунки по оплаті вартості виконаних робіт, замовник проводить безпосередньо з виконавцем (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору оплата вартості виконаних робіт замовником проводиться один раз на місяць не пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем.

Згідно п. 3.4 договору підставою для розрахунків служить реєстр закритих нарядів підписаних замовником, які передаються виконавцю до 2-го числа наступного за звітним місяцем. Перерахування заробітної плати на поточний рахунок виконавця здійснюється на підставі акта підписаного сторонами.

На виконання умов договору позивачем було надано в розпорядження відповідачу робочу силу з числа спецконтингенту для проведення підсобних робіт.

Зазначеними особами було виконано у жовтні та листопаді підсобні роботи на загальну суму 7 000 грн., що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 53 від 30.10.2013 та № 66 від 29.11.2013 (а.с. 22-23).

Вказані акти затверджені позивачем та відповідачем - містять підписи уповноважених осіб та відбитки печаток кожної із сторін.

Відповідачем зобов'язання в частині оплати вартості виконаних робіт на зазначену суму виконано не було.

У зв'язку з не виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати вартості виконаних робіт, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" 7 000 грн. боргу.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що прокурором та позивачем не доведено виконання спецконтингентом підсобних робіт на підприємстві відповідача за період жовтень-листопад 2013 року за договором № Г-5 від 02.01.2013 року.

Колегія суддів з наведеним висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.3 договору оплата вартості виконаних робіт замовником проводиться один раз на місяць не пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що перерахування заробітної плати на поточний рахунок виконавця здійснюється на підставі акта підписаного сторонами.

Отже, підставою для здійснення оплати відповідачем за виконані роботи є підписаний сторонами акт.

Позивачем на підтвердження виконання робіт у жовтні та листопаді за договором № Г-5 від 02.01.2013 року надано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 53 від 30.10.2013 та № 66 від 29.11.2013 на загальну суму 7 000 грн.

Зазначені акти затверджені позивачем та відповідачем, що підтверджується підписами уповноважених осіб та відбитками печаток кожної із сторін.

Жодні зауваження чи заперечення з боку відповідача відсутні.

Таким чином, відповідач, затвердивши ці акти, визнав виконання позивачем робіт на зазначені в них суми.

Отже, Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 53 від 30.10.2013 та № 66 від 29.11.2013 є належними доказами виконання позивачем зобов'язань за договором, а тому суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про відмову у задоволенні позову.

Крім цього, суд першої інстанції необґрунтовано залишив поза увагою інші докази, надані позивачем на підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором.

До зазначених доказів належать: розрахунково-платіжні відомості за жовтень - листопад 2013 р. (а.с. 27-28), витяги з журналу № 569 обліку засуджених, які перебували за межами колонії за спірний період (жовтень - листопад 2013 р.) з відміткою про виїзд та повернення на територію колонії (а.с. 78-94), відомості до наказу "Про забезпечення охорони та нагляду за засудженими на добу", що свідчать про проведення інструктажу для працівників позивача на підприємстві відповідача (а.с. 95-125), рознарядка-рапорти на вивід засуджених на роботу за межі установи ДПДГ "Івківці" (а.с. 126-164), а також довідка від 08.01.2015 р. № 1-5 про виконання умов спірного договору за підписом головного бухгалтера позивача (а.с. 182-183).

Необґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що лише реєстри закритих нарядів підтверджують факт виконання позивачем робіт.

Згідно п. 2.9 договору роботи виконуються по нарядам, що видаються замовником, в яких вказується вид роботи, об'єм, норма, розцінка за одиницю та загальна вартість виконаних робіт.

Пунктом 2.11 договору передбачено, що замовник зобов'язаний надавати виконавцю інформацію про виконання робіт, її вартості та виконання норми виробітку.

Отже, умовами договору на відповідача покладено обов'язок щодо оформлення зазначених документів.

Положеннями п. 2.9 договору лише передбачено, що представники виконавця мають право контролювати правильність оформлення нарядів.

Не оформлення відповідачем зазначених нарядів не свідчить про невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором, оскільки згідно п. 3.4 договору перерахування заробітної плати на поточний рахунок виконавця здійснюється на підставі акта підписаного сторонами.

Як вже зазначалось, Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 53 від 30.10.2013 та № 66 від 29.11.2013 на загальну суму 7 000 грн. затверджені, зокрема, відповідачем, що свідчить про прийняття ним виконаних позивачем робіт за договором.

Саме наведені акти, за умовами договору (п. 3.4) і є підставою для здійснення відповідачем оплати виконаних позивачем робіт.

Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення про відмову у задоволенні позову.

З огляду на викладене та враховуючи доведеність позивачем належними засобами доказування обставин виконання робіт за договором позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 7 000 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, окрім суми основного боргу прокурором заявлено до стягнення пеню в сумі 2 590 грн.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно п. 3.6 договору у випадку затримки замовником оплати вартості виконаних робіт він сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% за один день прострочення від суми прострочення платежу.

Позивачем здійснено розрахунок пені на суму 2 590 грн. виходячи з розміру в 0,1% від суми простроченого платежу та за період понад 6 місяців.

Вимога по стягненню пені, що ґрунтується на такому розрахунку підлягає задоволенню частково виходячи з наступних підстав.

Законодавством обмежений максимально граничний розмір пені, що не було враховано позивачем при здійсненні розрахунку.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який є чинним на даний час, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цих нормах, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 ).

Отже, здійснений прокурором розрахунок заявленої до стягнення неустойки без врахування максимального граничного розміру пені обмеженого законодавством, у сумі 2 590 грн. є неправильним.

Крім цього, прокурором при нарахуванні пені не було враховано, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013).

Враховуючи те, що наведеними умовами договору не передбачено іншого строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, підлягає застосуванню передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк.

Отже, у даному випадку пеня повинна нараховуватись у шестимісячний строк з дня виникнення прострочки.

З урахуванням наведених вимог законодавства колегією суддів здійснено перерахунок заявленої до стягнення пені.

Так, згідно даного розрахунку обґрунтованим розміром пені, що підлягає задоволенню є 503, 90 грн.

Щодо вимог про стягнення 3% річних в сумі 212,88 грн. та інфляційних в сумі 1 375,50 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

З урахуванням того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором, колегія суддів, перевіривши правильність розрахунків, вважає вимоги про стягнення 3% річних в сумі 212,88 грн. та інфляційних в сумі 1 375,50 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині відмови у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної зави та апеляційної скарги покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Чернігівської області на рішення господарського суду Чернігівської області від 09.02.2015 у справі № 927/1871/14 за позовом Першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Прилуцької виховної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області до державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України про стягнення 11 178,38 грн. задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 09.02.2015 у справі № 927/1871/14 про відмову у задоволенні позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення по справі № 927/1871/14, яким позов Першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Прилуцької виховної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області до державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України про стягнення 11 178,38 грн. задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" (Чернигівська область, Прилуцький район, с. Івківці, вул. Незалежності, б. 3-А, код за ЄДРПОУ 00729847) на користь Прилуцької виховної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (Чернигівська область, м. Прилуки, вул. Київська, б. 234, код за ЄДРПОУ 08564957) заборгованість в сумі 7 000 грн. 00 коп., пеню в сумі 503 грн. 90 коп., 3% річних в сумі 212 грн. 88 коп. та інфляційні в сумі 1 375 грн. 50 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" (Чернигівська область, Прилуцький район, с. Івківці, вул. Незалежності, б. 3-А, код за ЄДРПОУ 00729847) на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 1 488 грн. 08 коп.

Стягнути з Прилуцької виховної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (Чернигівська область, м. Прилуки, вул. Київська, б. 234, код за ЄДРПОУ 08564957) на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 338 грн. 92 коп.

4. Стягнути з державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" (Чернигівська область, Прилуцький район, с. Івківці, вул. Незалежності, б. 3-А, код за ЄДРПОУ 00729847) на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 743 грн. 04 коп.

5. Стягнути з Прилуцької виховної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (Чернигівська область, м. Прилуки, вул. Київська, б. 234, код за ЄДРПОУ 08564957) на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 170 грн. 46 коп.

6. Доручити господарському суду Чернігівської області видати відповідні накази.

7. Матеріали справи № 927/1871/14 повернути до господарського суду Чернігівської області.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко