Постанова

від 15.04.2015 по справі 904/9852/14-908/6027/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2015 р. Справа № 904/9852/14-908/6027/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П. , суддя Потапенко В.І. , суддя Тарасова І. В.

при секретарі Логвін О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Левченко В.В., довіреність від 04.04.2015 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1457 З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 03 лютого 2015 року у справі № 904/9852/14-908/6027/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "АктаБанк", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерінвест", м. Вільнянськ Вільнянського району Запорізької області

про стягнення 336 078,15 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Акта Банк" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерінвест" про стягнення 336 078,15 грн., в тому числі:313 600 грн. заборгованості з повернення кредиту за кредитним договором № 01-795/Н від 02.12.2011 р., 3436,71 грн. строкової заборгованості по процентам за користування кредитом за цим договором, 16255,65 грн. простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом за цим договором, нарахованих на його підставі 2 405,70 грн. пені за прострочення строків повернення кредиту, 380,10 грн. пені за прострочення повернення відсотків.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2014 р. у справі 904/9852/14 матеріали вказаної позовної заяви з додатками було направлено до господарськго суду Запорізької області за встановленою підсудністю.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.12.2014 р. прийнято вказану позовну заяву до провадження та порушено за нею провадження у справі № 904/9852/14-908/6027/14.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03 лютого 2015 року у справі № 904/9852/14-908/6027/14 (суддя Колодій Н.А,) позов задоволено.

З відповідача на користь позивача стягнуто 313 600 грн. заборгованості з повернення кредиту, 3436,71 грн. строкової заборгованості по процентам за користування кредитом, 16255,65 грн. простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом, 2 405,70 грн. пені за прострочення строків повернення кредиту,380,10 пені за прострочення повернення відсотків.

Відповідач із зазначеним рішенням не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що господарський судом першої інстанції дійшов неправильного висновку про стягнення заборгованості по кредитному договору № 01-795/Н від 02.12.2011 р., оскільки не враховав, що в забезепчення виконання зобов'язання за цим кредитним договором сторони уклали договір застави майнових прав № 01-795/Т/14 від 15.11.2013 р., за яким позивачем не було проведено звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, тобто позивачем не було проведено позасудового врегулювання спору, передбачене ст.ст. 2,7, 12, 33 Закону України "Про іпотеку, ч. 6 статті 20 Закону України "Про заставу".

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідач, який належним чином повідомлений про час та місце судового засідання не скористався своїм правом на участь в ньому, надіслав клопотання про розгляд справи без участі його представника за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, 02.12.2011 р. ПАТ "АКТАБАНК" (надалі -Банк) та ТОВ "Полімерінвест" (надалі - Позичальник) уклали кредитний договір № 01-795/Н (надалі -договір) (з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 1.1. з урахуванням додаткової угоди № 4, Банк на умовах цього договору, надає позичальнику кредит в сумі 313600 грн. (надалі -кредит), а Позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредиту, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 21,5 % річних та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором. Банк надає Позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, відкличності, повернення та плати за користування.

Як зазначено у п. 12.2. договору, цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами зобов'язань відповідно до умов цього договору.

Згідно із п. 1.3. договору з урахуванням додаткової угоди № 4, кінцевий строк повернення повної суми кредиту 27 листопада 2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розділом 3 договору передбачено, що кредитні кошти призначені для придбання обладнання за контрактом № 19-11-11 від 19.11.2011 р. укладеним з ТОВ "НОВОПЛАСТ" (Росія) в сумі 1229000 російських рубля. Видача кредиту на вищезазначені цілі здійснюється таким чином: шляхом перерахування на поточний рахунок Позичальника (п. 3.1. договору).

Днем надання кредиту (його частини) вважається день перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника. Позичальник вважається таким, що отримав кредит, після зарахування банком кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 3.1. договору (п. 3.2. договору).

Днем погашення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки Банку: кредиту у розмірі фактичної заборгованості, нарахованих процентів, комісій, неустойки, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов цього договору (п. 3.3. договору).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту не рідше одного разу на календарний місяць, починаючи з дня видачі кредиту (його часток) до повного підписання на суму непогашеної заборгованості за кредитом, за відповідною формулою. Сплаті підлягають проценти, нараховані за фактичну кількість днів користування кредитом протягом попереднього календарного місяця (п. 3.4. договору).

Відповідно 3.5. договору, сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно по 10 число місяця включно, наступного за місяцем, за який було здійснено нарахування, та остаточно при повному погашенні кредиту ( в т.ч. достроково відповідно до п. 8.2. договору) на рахунок № 20681001304689, відкритий в ВАТ "АКТАБАНК", код банку 307394 ЄДРПОУ позичальника. У випадку, якщо 10 число місяця є неробочим (небанківським) днем в Україні, то Позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів у перший наступний робочий (банківський день).

Згідно п. 3.7. договору сторони визначили, що при порушенні Позичальником строку погашення кредиту або його частини відповідно до графіку, встановленого у п. 1.3. цього договору, нарахування процентів здійснюється з розрахунку 40% річних на суму простроченої заборгованості, з першого дня порушення строку погашення кредиту (його частки) по день, що передує дню усунення вказаного порушення. Під усуненням порушення розуміється погашення кредиту або його відповідної частки та приведення заборгованості за кредитом у відповідність до графіку погашення кредиту, встановленого п. 1.3. цього договору. Нарахування процентів за вказаною у попередньому абзаці ставкою не звільняє Позичальника від сплати пені, передбаченою п. 9.2. цього договору, іншої пені, неустойки та інших платежів, передбачених цим договором.

Позивачем на виконання умов договору було надано відповідачу кредит в сумі 313600,00 грн., що підтверджується відповідними платіжним дорученням № 40619 від 05.12.2011 р.

Відповідач в порушення умов договору кошти, одержані в рахунок кредиту в сумі 313600 грн. не повернув та 3436,71 грн. строкової заборгованості по процентам за користування кредитом та 16255,65 грн. простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом не сплатив.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що вимоги позивача в частині стягнення 3436,71 грн. строкової заборгованості по процентам за користування кредитом за цим договором, 16255,65 грн. простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом за цим договором обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги на неврахування господарським судом першої інстанції, що в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 01-795/Н від 02.12.2011 р. сторони уклали договір застави майнових прав № 01-795/Т/14 від 15.11.2013 р., за яким позивачем не було проведено звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України серед видів забезпечення виконання зобов'язань передбачено заставу.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України та статті Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Зважаючи на ці норми, за договором застави виникає забезпечувальне зобов'язання, яке має похідний характер від основного зобов'язання.

Оскільки право вимагати виконання основного зобов'язання за кредитним договором чинним законодавством не обумовлено реалізацією кредитором своїх прав за забезпечувальним зобов'язанням та між сторонами у даному спорі відсутня домовленість про заміну основного зобов'язання забезпечувальним , нереалізація позивачем свого права звернення стягнення за договором застави майнових прав № 01-795/Т/14 від 15.11.2013 р. не є перешкодою для задоволення позовних вимог про стягнення спірної заборгованості за кредитним договром № 01-795/Н від 02.12.2011 р.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 2405,70 грн. пені за прострочення строків повернення кредиту за період з 28.11.2014 по 07.12.2014 р. та 380,10 грн. пені за прострочення строків повернення відсотків, колегія суддів також погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про їх задоволення, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 9.2. № 01-795/Н від 02.12.2011 р. , що за порушення строків повернення кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів, передбачених зокрема, п.п. 1.3., 1.4., 3.5., 6.4. цього договору, Позичальник зобов'язується сплатити на користь та на вимогу Банку пеню від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання щодо платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за строк прострочення виконання зобов'язання, на суму невиконаного зобов'язання. День усунення порушення (тобто виконання Позичальником відповідного зобов'язання) не включається у строк, за який нараховується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарським судом першої інстанції правильно встановлено, що наданий позивачем розрахунок пені виконаний з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 2405,70 грн. за прострочення строків повернення кредиту за період з 28.11.2014 р. по 07.12.2014 р. та пені у розмірі 380,10 грн. за прострочення строків повернення відсотків підлягають задоволенню.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін як законне та обгрунтоване.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 03 лютого 2015 року у справі № 904/9852/14-908/6027/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 20.04.15 р.

Головуючий суддя Горбачова Л.П.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Тарасова І. В.