Постанова

від 15.04.2015 по справі 922/1466/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2015 р. Справа № 922/1466/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Барбашова С.В., суддя Горбачова Л.П.

при секретарі Логвін О.О.

за участю представників:

позивача - Бахолдіна М.А., дов. №08-11/4652/2-14 від 24.12.2014

відповідача - Кот Т.В., дов. №б/н від 19.05.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків (вх. №1145 Х/3-12)

на рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2015 по справі №922/1466/14

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", м. Харків

про внесення змін до договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про внесення змін до договору оренди землі від 12.01.2005 року №7502/05 шляхом визнання укладеною додаткової угоди у редакції, що додається.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на теперішній час розмір орендної плати за землю, яку сплачує відповідач по зазначеному договору не відповідає положенням п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, рішенню Харківської міської ради від 03.07.2013 р. № 1209/13 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013р.", рішенню Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 № «Про запровадження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 р. та № 960/12 від 19.12.2012 р., яким затверджено Порядок оформлення договорів оренди землі у м. Харкові. Для приведення розміру орендної плати у відповідність з вимогами діючого законодавства були внесені зміни стосовно розміру орендної плати та вартості нормативної грошової оцінки землі шляхом укладання додаткової угоди до договору оренди землі, як то передбачено Порядком оформлення договорів оренди землі у м. Харкові.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.06.2014р. по справі №922/1466/14 (суддя Жигалкін І.П.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.08.2014р. (судді Івакіна В.О., Бондаренко В.П., Тихий П.В.), в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2014р. зазначені судові рішення скасовані, справу № 922/1466/14 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасування рішень мотивоване неповним з'ясуванням судами обставин справи.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.01.2015 по справі №922/1466/14 (суддя Присяжнюк О.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Позивач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2015 по справі №922/1466/14 скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування викладених вимог позивач посилається на те, що нормами чинного законодавства передбачено зміну умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Оскільки укладений між сторонами договір передбачає можливість зміни розміру орендної плати, а оренда за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленого умовами договору. Як зазначає позивач, виходячи із положень ст.ст. 288, 289 Податкового кодексу України, розмір орендної плати залежить від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а тому при її зміні, повинно бути змінено і плату за землю у вигляді орендної плати. Позивач також вказує на те, що при зміні нормативної грошової оцінки землі змінюється розмір земельного податку, а це в свою чергу, як визначено сторонами у п. 13 договору, є підставою для збільшення розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди шляхом укладання додаткової угоди до нього. Таким чином, на думку позивача, висновок суду про те, що нормами чинного законодавства не передбачено обов'язковість зміни умов договору оренди землі є безпідставним, оскільки не відповідає положенням ст.ст. 288, 289 Податкового кодексу України та умовам укладеного договору.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на відсутність правових підстав для визнання укладеною спірної додаткової угоди до договору оренди землі від 12.01.2005 року №7502/05 через те, що ні вказаним договором, ні законом не передбачено односторонньої зміни його умов чи їх перегляд у зв'язку із прийняттям органом місцевого самоврядування рішення в майбутньому про затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Також відповідач зазначає про відсутність документального обґрунтування зміни розміру земельного податку, а також необгруноване застосування нових значно збільшених ставок орендної плати для розрахунку розміру орендної плати. При цьому, відповідач звертає увагу суду на те, що за умовами п. 29 Порядку оформлення договорів оренди землі у м. Харкові від 19.12.2012 р. № 969/12, вказаний Порядок не застосовується до спірних правовідносин, оскільки договір оренди був підписаний в 2005 році, до набрання чинності даного Порядку. Також зауважує на тому, що умови договору, які позивач просить змінити , відносяться не тільки до тих, зміна яких допускається п. 13 договору оренди, а саме, п. 9 «розмір орендної плати», а й до інших пунктів, зміна яких ані п. 13, ані іншими пунктами договору не передбачена.

15.04.2015 р. представник позивача через канцелярію суду надав заперечення на відзив відповідача та виклав свою правову позицію щодо обов'язковості внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати у зв'язку із затвердженням нової нормативної грошової оцінки. При цьому позивач наполягав на правомірності своїх вимог та зазначав про те, що річна сума платежу по орендній платі за спірним договором є значно нижчою, ніж встановлений Податковим кодексом України граничний розмір цього платежу. Також наполягав на наявності повноважень Харківської міської ради щодо встановлення нових ставок розміру орендної плати в односторонньому порядку.

Дослідивши матеріали справи, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 12.01.2005 року на підставі рішення Харківської міської ради від 28.04.2004 року № 59/04 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення юридичним особам України" між Харківської міською радою (орендодавець) та ТОВ "Прогрес" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга №4) від 12 січня 2005 року за №7502/05.

Відповідно до п.1.2, п. 2 договору оренди земельної ділянки №7502/05 від 12 січня 2005 року в оренду передавалась земельна ділянка несільськогосподарського призначення - землі транспорту загальною площею 0,0928 га (ділянки 2,4,5) за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 83-А.

В п. 5 сторони визначили, що нормативна грошова оцінка: земельної ділянки №2 площею 0,0587 га згідно з довідкою №2351/04 від 06.10.2004 року становить 560014 гривень; земельної ділянки №4 площею 0,0297 га згідно з довідкою №2350/04 від 06.10.2004 року становить 283346 гривень; земельної ділянки №5 площею 0,0044 га згідно з довідкою №2349/04 від 06.10.2004 року становить 41977 гривень.

Пунктом 8 договору оренди земельної ділянки №7502/05 від 12 січня 2005 року було передбачено, що земельна ділянка надається в оренду строком до 01.07.2028 року.

Відповідно до п.9 договору оренди земельної ділянки №7502/05 від 12 січня 2005 року розмір орендної плати в місяць:

- за земельну ділянку №2 площею 0,0587 га становить 2249,39 гривень;

- за земельну ділянку №4 площею 0,0297 га становить: 2004 рік: 491,99 гривень; 2005 рік: 620,87 гривень; 2006 рік: 808,27 гривень; з 2007 року: 1171,40 гривень;

- за земельну ділянку №5 площею 0,044 га становить: 2004 рік: 90,36 гривень; 2005 рік: 114,02 гривень; 2006 рік: 148,44 гривень; з 2007 року: 215,13 гривень.

Підстави для внесення змін до Договору оренди в частині розміру орендної плати встановлено в самому Договорі.

Так, відповідно до п. 13 Договору розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції - щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 36 договору оренди земельної ділянки №7502/05 від 12 січня 2005 року зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується в судовому порядку.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 р. № 1209/13 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки землі станом на 01.01.2013 р.

Пунктом 1.1. цього рішення затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова в сумі 291,18 грн.

Зазначене рішення, згідно з його пунктом 2, вводиться в дію з моменту оприлюднення у встановленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р. застосовується з 01.01.2014 р.

Позивач просить внести зміни до договору оренди землі від 12.01.2005 року №7502/05 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору в редакції, наведеній у позовній заяві, посилаючись в обґрунтування позову на те, що у зв'язку із прийняттям вищевказаного рішення збільшилась вартість одного квадратного метру переданої відповідачу за цим договором земельної ділянки та її нормативна грошова оцінка, яка, відповідно до пунктів 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України та статті 13 Закону України, використовується при визначенні орендної плати.

При цьому позивач вказує на те, що пунктами 2, 3. рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 "Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р." та пунктом 16.4. Порядку оформлення договорів оренди землі в місті Харкові, затвердженим рішенням Харківської міської ради № 96-0/12 від 29.12.2012 р., передбачено внесення змін до договорів оренди землі у зв'язку зі збільшенням нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року, шляхом укладення додаткових угод.

З матеріалів справи вбачається, що з метою приведення розміру орендної плати у відповідність до нової нормативної грошової оцінки земель та укладення додаткової угоди до договору оренди землі Департаментом земельних відносин Харківської міської ради на адресу відповідача було направлено відповідний лист-пропозиція від 07.12.2013р. № 4348/0/225-13 про зміну договору оренди земельної ділянки та лист-пропозиція від 07.12.2013р. № 4244/0/225-13 про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, яким було запропоновано відповідачеві сплатити кошти: в розмірі 51,00 грн. за проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, в розмірі 120,00 грн. за надання витягу з Державного реєстру прав та внесення змін до Державного реєстру прав, та надати оригінали платіжних документів до міської ради.

Листом-пропозицією від 07.12.2013 року №4348/0/225-13 Департамент земельних відносин Харківської міської ради направив відповідачу на розгляд та погодження додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки та розрахунок орендної плати.

Вказані листи пропозиції залишено відповідачем без відповіді.

З урахуванням наведених обставин позивач, посилаючись на норми на 13, 144 Конституції України, ст.ст. 12, 93, 125, 126, 189 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 5, 13, 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 5, 13, 15, 21 Закону України "Про оцінку земель", ст.ст. 651, 653, 654, 792 ЦК України, ст.ст. 179, 188, 193 ГК України, звернувся до суду із даним позовом, в якому просив суд прийняти рішення, яким внести зміни до договору оренди землі від 12.01.2005 року №7502/05, шляхом визнання договору про зміну до вказаного договору оренди землі укладеним у редакції, викладеній у позовній заяві.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції, виходячи з положень ст.ст. 6, 627, 629, 651 ЦК України, ст.ст. 88, 193 ГК України, ст. 30 Закону України "Про оренду землі", які містять правила та регулюють загальні засади зміни та розірвання договорів, загальні засади відносин пов'язаних зі сплатою за землю, встановив, що жодна з норм вказаних позивачем (у тому числі норми Податкового кодексу України) не містить прямого припису про обов'язковість саме зміни умов договору оренди землі протягом його виконання в частині розміру орендної плати в разі прийняття орендодавцем рішення про затвердження нової нормативної грошової оцінки переданих в оренду земель; позивачем не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог (існування обов'язку відповідача щодо укладення спірної додаткової угоди про зміну розміру орендної плати за договором оренди землі) та не доведено відповідність пропонованої додаткової угоди вимогам Закону, а також позивачем не надано доказів збільшення розміру земельного податку.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю та невідповідністю нормам закону.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи з урахуванням підстав та предмету позову, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції що позовні вимоги не підлягають задоволенню, зважаючи на наступні підстави.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі-це договір за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Предметом даного господарського спору є вимога позивача про внесення змін до договору оренди землі від 12.01.2005 року №7502/05, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі у редакції, викладеній у позовній заяві. Позов обґрунтований посиланням на норми ст.ст. 12, 93, 125, 126, 189 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 5, 13, 15, 21 Закону України "Про оцінку земель", ст.ст. 629, 649, 651, 653, 654, 792 ЦК України, ст.ст. 179, 188, 193 ГК України.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Статтею 627 ЦК України (свобода договору) встановлено наступне. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з п. 9 договору оренди земельної ділянки №7502/05 від 12 січня 2005 року розмір орендної плати в місяць:

- за земельну ділянку №2 площею 0,0587 га становить 2249,39 гривень;

- за земельну ділянку №4 площею 0,0297 га становить: 2004 рік: 491,99 гривень; 2005 рік: 620,87 гривень; 2006 рік: 808,27 гривень; з 2007 року: 1171,40 гривень;

- за земельну ділянку №5 площею 0,044 га становить: 2004 рік: 90,36 гривень; 2005 рік: 114,02 гривень; 2006 рік: 148,44 гривень; з 2007 року: 215,13 гривень.

Пунктом 13 договору оренди земельної ділянки сторони дійшли взаємної згоди про те, що розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції - щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Зважаючи на наведені норми, підставою для внесення змін до договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін є або істотне порушення умов договору, або наявність відповідного застереження в договорі щодо відповідних підстав для його зміни чи прямої вказівки в законі про необхідність внесення змін, або істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору за одночасної наявності передбачених у ч. 2 статті 652 Цивільного кодексу України умов.

На будь які порушення умов договору позивач в підставах позову не посилався.

Договором оренди землі також не передбачено такої підстави для внесення змін до договору як зміна нормативної грошової оцінки земель.

Позивачем також не доведено, що в даному разі мають місце або зміна умов господарювання, або зміна розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів тощо.

Слід зазначити, що норми права, на які посилається позивач у позові (ст.ст.11, 629, 649, 651, 653, 654, 792 ЦК України, ст.ст. 15, 179, 188 ГК України, ст.ст. 5, 13, 15, 21 Закону України "Про оцінку земель", ст. 15, 30 Закону України "Про оренду землі" та інші) містять правила, які регулюють загальні засади зміни та розірвання договорів, загальні засади відносин пов'язаних із платою за землю. Однак, жодна з норм, вказаних позивачем, не містить прямого припису про обов'язковість зміни умов договору оренди землі в частині розміру орендної плати в разі прийняття орендодавцем рішення про затвердження нової нормативної грошової оцінки переданих в оренду земель.

Так само немає таких приписів про обов'язкову зміну розміру орендної плати і в нормах Податкового кодексу України, на які також посилається позивач. Так, дійсно статтями 288, 289 ПК України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди з урахуванням нормативної грошової оцінки (річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки). Проте, наведене правило стосується саме встановлення розміру орендної плати, а не її зміни, тобто ці норми застосовуються під час укладання договору, а не протягом його виконання.

Стаття 289 ПК України, яка передбачає індексацію нормативної грошової оцінки земель, також не містить жодного припису, який би давав підстави для висновку про те, що індексація нормативної грошової оцінки автоматично означає необхідність збільшення розміру орендної плати пропорційно збільшенню розміру нормативної оцінки землі. Взагалі, жодною з норм Податкового кодексу не передбачено обов'язку вносити зміни в договір у разі, якщо після його укладення змінився розмір нормативної грошової оцінки.

Такі обставини, з урахуванням конституційних гарантій прав і свобод (ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст.19 Конституції України), унеможливлюють примушення відповідача до укладення додаткової угоди, з умовами якої він не згоден та обов'язковість укладення якої законодавством не передбачена.

При цьому слід зауважити, що раніше, в первісній редакції Закону України "Про оренду землі" в ньому містилося правило згідно якого у разі збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку орендодавець мав право вимагати збільшення орендної плати, якщо інше не передбачено умовами договору оренди (ч.3 ст.21). Проте, Законом України від 23 грудня 2004 року N 2285-IV це правило було скасоване.

Зараз же навпаки, положеннями ч.1 ст. 23 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що, орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Згідно ч. 2 ст. 284 Господарського кодексу України умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

В пункті п.2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011р. №6 роз"яснено, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Але, зміна органом місцевого самоврядування нормативної грошової оцінки землі не є законодавчою зміною граничного розміру орендної плати.

Спірним договором також не передбачено, що договір оренди землі може бути змінений без згоди сторін у разі збільшення нормативної грошової оцінки землі.

Разом з тим, сторони в договорі підставою зміни орендної плати визначили зміну розміру земельного податку згідно зі змінами у діючому законодавстві, тобто коли визначена за договором орендна плата є нижчою за встановлений законом її граничний розмір.

Згідно пункту 289.1 ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = [І-10] : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Згідно з п.288.5 податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що нормативна грошова оцінка землі (земельних ділянок) за спірним договором була неодноразово індексована «з урахуванням індексів інфляції» згідно ч.3 ст.21 Закону України «Про оренду землі» , «за індексом споживчих цін за попередній рік» відповідно до ст.289 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту в) п.13 договору оренди землі.

З урахуванням індексу інфляції , за 2014 рік відповідач сплатив орендної плати за спірним договором 56634,12 грн. У 2015 році сума платежів за рік складатиме відповідно до індексів інфляції 70736,04 грн.

Згідно з витягами № 349/2, № 349/1, № 349/3 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.10.13 , що надані позивачем , нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м.Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 83-А, площею 297 кв.м. , складає 524677 грн., площею 44 кв.м. - 78453 грн., площею 587 кв.м. - 1036988 грн.

Отже, річна сума платежу не може бути меншою : (524677 + 78453 + 1036988) х 3% = 49203,54 грн.

Враховуючи, що у 2014 році річна сума платежу за оренду земельної ділянки за спірним договором становила 56634,12 грн., а у поточному році складає 70736,04 грн., колегія суддів вважає, що на даний час розмір орендної плати, яку сплачує відповідач за спірним договором оренди землі, відповідає вимогам п.п. 289.1, 288.5 Податкового кодексу України, а твердження позивача, що річна сума платежу по орендній платі за спірним договором є значно нижчою за встановлений податковим законодавством її граничний розмір суперечить зібраним по справі доказам.

Посилання позивача на те, що нормативна грошова оцінка є підставою для розрахунку земельного податку і таким чином, хоча б опосередковано, - підставою для зміни орендної плати, колегія суддів суд не приймає до уваги, оскільки позивач не надав доказів збільшення розміру земельного податку, та не надав ні пояснень ні доказів стосовно розміру нормативної грошової оцінки на момент укладання договору та відсоткового значення орендної плати

До того ж, відсутність документально підтверджених даних про розмір земельного податку, котрий існував на час укладення договору, роблять неможливим порівняння первісного і теперішнього розмірів земельного податку, та, в підсумку, унеможливлюють висновок про зростання вказаного податку.

Крім того, як зазначалося вище, на даний час річна сума платежу, яку сплачує відповідач за спірним договором оренди землі повністю відповідає вимогам п.п. 289.1, 288.5 Податкового кодексу України.

За таких обставин, підстави для застосування п.13 договору і для висновку про наявність підстав для приведення положень спірного договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати , наразі відсутні.

Також колегія суддів звертає увагу, що додана до позовної заяви додаткова угода містить положення щодо внесення змін до п.9 договору щодо зміни орендної плати із застосуванням нових орендних ставок.

Так, позивач, посилаючись на Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в м.Харкові, затверджене рішенням 19 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08, просить збільшити ставку орендної плати за земельну ділянку № 2 до 8,4% від її нормативної грошової оцінки, за земельну ділянку № 4 до 8,4%, за земельну ділянку № 5 до 7,98%.

Як зазначалося вище, вказаним договором в оренду надано 3 окремі земельні ділянки: ділянка №2 площею 0,0587 га, кадастровий № 6310137500:10:003:0028, ділянка №4 площею 0,0297 га, кадастровий № 6310137500:10:003:0038, ділянка №5 площею 0,0044 га, кадастровий № 6310137500:10:003:0029.

Як вбачається з наданих позивачем Розрахунків розміру орендної плати за земельну діялянку комунальної власності станом на 01.01.2013 року за №№ 600/14, 601/14, 602/14 ( а.с. 27-29, т.1) вказані розрахунки проведені окремо по кожній з трьох земельних ділянок, наданих в оренду спірним договором.

Дослідженням вищевказаних Розрахунків встановлено, що розмір орендної плати за земельну ділянку № 2, за земельну ділянку № 4 та за земельну ділянку № 5 розрахований виходячи зі ставки річної орендної плати 12 % від їх нормативної грошової оцінки.

Після цього, з урахуванням відсотку строку оренди (70%) та коефіцієнту розміру земельної ділянки, проведений остаточний розрахунок, згідно з яким розмір орендної плати за земельну ділянку № 2 на рік становить 8,4 % від її нормативної грошової оцінки і складає на рік 87106,99 грн. або в місяць 7258,92 грн.; за земельну ділянку № 4 на рік становить 8,4 % від її нормативної грошової оцінки і складає 44072,87 грн. або в місяць 3672,74 грн.; за земельну ділянку 5 на рік становить 7,98 % від її нормативної грошової оцінки і складає 6260,55 грн. або в місяць 521,71 грн.

Згідно з вищевказаним Положенням про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в м.Харкові, розмір річної базової ставки орендної плати становить 0,08 або 8% від нормативної грошової оцінки землі.

Разом з тим, позивач для розрахунку розміру орендної плати за спірним договором, застосовує базову ставку у розмірі 12%, посилаючись на п.4.1 вищевказаного Положення згідно з яким для земель, що використовуються для розміщення, експлуатації або обслуговування на них АЗС, АГЗС базова ставка орендної плати становить 12%, при цьому жодих доказів щодо мети використання кожної з трьох земельних ділянок, призначення об'єктів , що на них розташовані, позивачем не надано .

Крім того, позивач надає суду Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 28.11.2013 року лише щодо однієї земельної ділянки за кадастровим номером 6310137500:10:003:0028.

Інформація з Державного земельного кадастру щодо кадастрового номеру, місця розташування, розміру, виду використання двох інших земельних ділянок, наданих в оренду спірним договором, станом на час звернення з позовом до суду, відсутня.

Згідно з п.15 договору оренди землі від 12.01.2005, земельна ділянка передається в оренду для обслуговування стаціонарної АЗС та експлуатації та обслуговування мийки, шиномонтажу і кафе-магазину.

Як зазначив в судовому засіданні відповідач, на наданих в оренду земельних ділянках, одна з яких навіть територіально відокремлена від інших, знаходяться різні об'єкти інфраструктури, як і передбачено дововором оренди, у зв'язку з чим, враховуючи, що річна базова ставка орендної плати у м.Харкові становить 8% від нормативної грошової оцінки землі, застосування по всіх трьох земельних ділянках ставки річної орендної плати у розмірі 12% є необгрунтованим.

Крім того, як вбачається з Тимчасового положенням про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі у місті Харкові , затвердженого рішенням 18 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 24.12.03р. № 280/03, на підставі якого визначався розмір орендної плати при укладанні спірного договору, за земельні ділянки , які надаються для обслуговування АЗС і АГЗС була встановлена фіксована ставка орендної плати у розмірі 4,82 % від нормативної грошової оцінки землі ( п. 3.3).

Дослідженням спірного договору оренди землі від 12.01.2001 року, встановлено, що зазначена ставка орендної плати була застосована лише до однієї земельної ділянки № 2. Орендна плата для земельні ділянки № 4 та № 5 була визначена на загальних підставах, передбачених п.п. 2.6, 2.7, 2.8, 2.9 вищевказаного Положення із урахуванням коефіцієнту строку оренди земельної ділянки та її площі, а також коригування розміру орендної плати на період з 2004 по 2006 рік.

Враховуючи, що спірним договором надані в оренду три окремі земельні ділянки, кожна з яких має окремий кадастровий номер, закріплені за нею межі, згідно з умовами договору оренди земельні ділянки надані для многофунціонального використання, жодних доказів щодо мети використання вказаних земельних ділянок позивачем не надано, колегія суддів вважає, що розрахунок розміру орендної плати в частині застосування по всіх трьох земельних ділянках підвищеної ставки річної орендної плати у розмірі 12% є необгрунтованим та таким, що не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до принципу змагальності та рівності сторін суд не може за власною ініціативою перераховувати розмір орендної плати із застосуванням інших розмірів ставок орендної плати та змінювати позовні вимоги.

Крім того, колегія суддів зазначає, що запропонована позивачем зміна ставок орендної плати при розрахунку розміру орендної плати не грунтується на договорі чи вимогах закону.

Так, збільшення відсоткової ставки орендної плати від нормативної грошової оцінки землі є істотною зміною умов договору. Підставами для такої зміни позивач зазначає не істотну зміну об'єктивних обставин, які не залежать від волі сторін договору, а рішення однієї зі сторін договору - Харківської міської ради, яка в односторонньому порядку на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м.Харкові, затвердженого рішенням 19 сесії 5 скликання від 27.02.2008, затвердила нові ставки орендної плати у місті Харкові.

Однак , спірний договір було укладено 12 січня 2005 року, а тому на час його укладення вказане Положення не діяло, а нормативно-правові акти розповсюджуються лише на ті договори, які укладено після набрання вказаними актами законної сили.

Законом не передбачено обов'язкову зміну ставки орендної плати до 7,98% та 8,4%.

Крім того, позивач не надав доказів того, що відповідач під час укладення договору згоден на ставки 8,4% та 7,98 %, що не відповідає змісту обумовленому у самому тексті договору. Доказів згоди відповідача на укладення договору оренди даної земельної ділянки за вказаними ставками (або іншими) немає.

Також відсутні докази того, що зазначена в умовах Договору оренди ставка відсотку орендної плати не є фіксованою і відповідач погодився з можливістю її зміни позивачем в односторонньому порядку.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що обумовлена договором ставка орендної плати була прийнята в договорі, як гранично прийнятна для відповідача.

Відповідно до ч.2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Тобто, тільки строки внесення орендної плати чітко встановлюються Податковим кодексом України.

Податковий кодекс не встановлює розмір орендної плати, тільки граничні межі розміру - мінімальну та максимальну, а в цих межах сторони вільні за згодою визначити розмір орендної плати.

За таких обставин, у зв'язку з відсутністю передбачених законодавством та умовами договору оренди землі підстав для зобов'язання укласти додаткову угоду до договору про зміну розміру орендної плати в частині встановлення нових ставок орендної плати, які є вище за мінімальну межу встановлену у ст. 288 Податкового кодексу України без відповідного волевиявлення відповідача, колегія суддів вважає позовні вимоги в цій частині необґрунтованими.

Суд встановив, що підставою для внесення змін до договору оренди земельної ділянки позивач визначає Порядок оформлення договорів у м. Харкові, затверджений Рішенням Харківської міської ради від 29.12.2012р. № 960/12.

Відповідно до п. 29 даного порядку даний Порядок не поширюється на договори оренди землі (додаткові угоди) та угоди про розірвання договорів оренди землі, які були підписані міським головою до набрання чинності даним Порядком.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, посилання позивача на те, що орендна плата за землю державної та комунальної власності є регульованою ціною не спростовують наведеного висновку, адже договір оренди землі був підписаний міським головою до набрання чинності вказаним Порядком, а державне регулювання розміру орендної плати, як зазначалось вище, здійснюється на стадії укладання договору, а не на стадії його виконання, в зв'язку з чим в силу умов п. 29 вказаного Порядку, останній не може застосовуватись до спірних правовідносин, та не може бути в даному випадку підставою для внесення змін до договору оренди земельної ділянки, як вважає позивач. Ні Закон України "Про ціни та ціноутворення", ні Господарський кодекс України (ст.191, зокрема) не передбачають можливості зміни в односторонньому порядку цін у вже укладених договорах в обхід загального порядку змін умов договору, встановленого ч.1 ст.651 ЦК України, ст. 188 ГК України.

На неможливість органів місцевого самоврядування скасовувати свої попередні рішення, вносити в односторонньому порядку до них зміни, які погіршують становище інших учасників відносин, вказує Конституційний Суд України в рішенні від 16.04.2009р. №7рп/2009, де зокрема зазначається, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Також колегія суддів звертає увагу, що вимоги про внесення змін до п. п. 5, 13,14 договору, доповнення п.п. 2 та 28 відповідно до редакції, запропонованої у додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки, викладеній у позовній заяві, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, частково дублюються укоаденими умовами договору та частково зводяться до покладення на відповідача додаткових обов'язків, не передбачених умовами договору.

Так, як вбачається з плану земельної ділянки, що є невід'ємною частиною договору , вказаним договором в оренду надається три окремі земельні ділянки: ділянка №2 площею 0,0587 га, кадастровий № 6310137500:10:003:0028, ділянка №4 площею 0,0297 га, кадастровий № 6310137500:10:003:0038, ділянка №5 площею 0,0044 га, кадастровий № 6310137500:10:003:0029.

Разом з тим, позивач надав суду Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 28.11.2013 року лише щодо однієї земельної ділянки за кадастровим номером 6310137500:10:003:0028.

Таким чином, інформація з Державного земельного кадастру щодо кадастрового номеру, місця розташування, розміру, виду використання двох інших земельних ділянок, наданих в оренду спірним договором, станом на час звернення до суду з позовом про внесення змін до вказаного договору , взагалі відсутня.

Також, позивач просить внести зміни до п.13 договору, якими просить доповнити перелік підстав для зміни орендної плати такою підставою як, "зміна нормативної грошової оцінки землі", викласти в новій редакції п.14 договору, в якому зазначити, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені законодавством, справляється пеня згідно діючого законодавства .

Крім того, позивачем запропоновані зміни до п.28 договору оренди щодо надання права Орендодавцю - міські раді - звертатися до суду з метою внесення змін до договору оренди у судовому порядку.

Тобто, в даному випадку позивач просить суд врегулювати в договорі відносини, які вже врегульовані нормативними актами, причому просить зробити це у інший спосіб, ніж це передбачено цими актами, що є неприпустимими з огляду на положення ч.2 ст.6 ЦК України, згідно якої сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

У відповідності до ч.4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, в т.ч. типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Конкретизувати умови означає визначити ті умови договору, які мають змінюваний характер в залежності від конкретних умов відповідних правовідносин (стосовно договору оренди земельної ділянки, наприклад, це місцезнаходження, цільове призначення, площа та якісні характеристики земель, перелік, характеристика і стан лінійних споруд, інших об'єктів інфраструктури, у тому числі доріг, наявність обмежень, ставка та розмір орендної плати, строк дії договору тощо).

В даному ж випадку позивач, пропонуючи умови договору, котрих немає у типовому договорі оренди землі, який затверджений Постановою КМУ від 30.03.2004р. N220 "Про затвердження Типового договору оренди землі", насправді просить не конкретизувати, а змінити і доповнити умови типового договору, що прямо суперечить забороні на відступ від умов типового договору, встановленій ч.2 ст. ЦК України та ч.4 ст.179 ГК України.

Так, зокрема, в Типовому договорі оренди землі, а саме в вичерпному переліку підстав для перегляду розміру орендної плати, відсутні запропоновані позивачем у спірній додатковій угоді умови щодо зміни розміру орендної плати у разі "зміни нормативної грошової оцінки землі".

Відповідність таких пропонованих позивачем умов договору типовому договору оренди землі, затвердженому самим позивачем, Харківською міською радою, не може бути прийняте до уваги, оскільки рішення органів місцевого самоврядування не можуть суперечити нормативним актам центральних органів державної влади.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не доведено обставин, з якими закон пов'язує можливість примусового внесення зміни у спірний договір, тобто не доведено ані існування обов'язку відповідача щодо укладення спірної додаткової угоди про зміну розміру орендної плати за договором оренди землі, ані відповідності пропонованої додаткової угоди вимогам Закону.

За таких обставин, у зв'язку з відсутністю передбачених законодавством та умовами договору оренди землі підстав для зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду до цього договору про зміну розміру орендної плати без відповідного волевиявлення відповідача, а також зважаючи на відсутність документального обгрунтування розміру земельного податку та затосування відповідної ставки річної орендної плати, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлене з урахуванням рекомендацій, наданих Вищим господарським судом України у постанові від 19.11.2014 рокі по вказаній справі, оскільки , як зазначено Вищим господарським судом України, зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок не може ототожнюватися зі зміною розміру орендної плати, а є лише її передумовою.

Враховуючи, що на даний час річна сума платежу, яку сплачує відповідач за спірним договором оренди землі повністю відповідає вимогам п.п. 289.1, 288.5 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає необгрунтованими зауваження позивача, викладені в апеляційній скарзі, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову винесено без урахування рекомендацій, наданих Вищим господарським судом України у постанові від 19.11.2014 рокі по вказаній справі, оскільки як зазначено Вищим господарським судом України, зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок не може ототожнюватися зі зміною розміру орендної плати, а є лише її передумовою. Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Зважаючи на наведене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2015 по справі №922/1466/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 20.04.2015 р.

Головуючий суддя Тарасова І. В.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Горбачова Л.П.