Постанова

від 01.07.2015 по справі 922/1466/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року Справа № 922/1466/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Сибіги О.М., Шаргала В.І. перевіривши матеріали касаційної скаргиХарківської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 у справігосподарського суду Харківської області за позовомХарківської міської ради дотовариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" провнесення змін до договору в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача:не з'явились; від відповідача:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Справа розглядалась неодноразово.

При новому розгляді справи рішенням від 23.01.2015 господарського суду Харківської області (суддя: Присяжнюк О.О.) відмовлено в задоволені позовних вимог.

Постановою від 15.04.2015 Харківського апеляційного господарського суду (судді: Тарасова І.В. - головуючий, Барбашова С.В., Горбачова Л.П.) рішення від 23.01.2015 господарського суду Харківської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що норми чинного законодавства не містять приписів про обов'язковість змін умов договору оренди землі в частині розміру орендної плати в разі прийняття компетентним органом рішення про затвердження нової нормативно грошової оцінки землі.

Не погоджуючись з судовими рішеннями Харківська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що судами порушенні норми матеріального права, зокрема, ст. 144 Конституції України, ст.ст. 632, 651, 652 Цивільного кодексу України, ст.188 Господарського кодексу України, ст.ст. 21, 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 274, 289 Податкового кодексу України. Також скаржник вказує, що умовами сторони договору визначили можливість збільшення розміру орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому вчинена у встановленому чинним порядком зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, відзив на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надав.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Господарськими судами встановлено, що 12.01.2005 на підставі рішення Харківської міської ради №59/04 від 28.04.2004 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення юридичним особам" Харківська міська рада (орендодавець) та ТОВ "Прогрес" (орендар) уклали договір №7502/05 оренди земельної ділянки загальною площею 0,0928 га (ділянки 2, 4, 5) за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 83-А. Згідно п. 8 договору оренди строк його дії до 01.07.2028.

У пункті 5 договору оренди земельної ділянки вказана нормативно грошова оцінка: земельної ділянки 2 площею 0,0587 га, яка становить 560014,00 грн.; земельної ділянки 4 площею 0,0297 га, яка становить 283346,00 грн.; земельної ділянки 5 площею 0,0044 га, яка становить 41977,00 грн.

Відповідно п. 13 договору розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках передбачених законом.

Отже, сторони обумовили, що підставою для збільшення розміру орендної плати є збільшення ставок земельного податку відповідно змін у чинному законодавстві, тобто коли визначена у договорі орендна плата є нижчою за встановлений законом її граничний розмір.

Рішенням Харківської міської ради №1209/13 від 03.07.2013 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки землі станом на 01.01.2013. Пунктом 1.1. рішення затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова в сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

За п.2 вказане рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення у встановленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01.01.2014.

Рішенням Харківської міської ради №1209/13 від 03.07.2013 "Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" передбачено внесення змін до договорів оренди землі у зв'язку зі збільшенням нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013, шляхом укладення додаткових угод.

25.09.2013 Харківською міською радою прийнято рішення №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013" яким передбачено, що плата за землю на підставі даних Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 вводиться в дію з 01.01.2014. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Пунктом 5 рішення №1269/13 від 25.09.2013 Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю у відповідність до вимог чинного законодавства.

Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, затверджений рішенням Харківської міської ради від 29.12.2012 за № 960/12.

Відповідно п. 16.4 цього Порядку зміни до договору оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформляються додатковою угодою до договору оренди землі. Розмір орендної плати, передбачений договором оренди землі, підлягає перегляду у випадку, зокрема зміни нормативної грошової оцінки землі.

Вказані вище рішення Харківської міської ради набрали чинності та у встановленому законодавством порядку не скасовані.

Предметом спору в даній справі є вимога Харківської міської ради щодо внесення змін до договору оренди землі №7502/05 від 12.01.2005 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору в редакції, наведеній у позовній заяві, на підставі вказаних вище рішень Харківської міської ради.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ч.1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ч.3 ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або місцевого самоврядування.

За ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата, є однією із істотних умов договору із зазначенням її розміру. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №309-VІ від 03.06.2008 внесено зміни до ч.4 ст.21 Закону України "Про оренду землі", згідно із якою річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, а для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12% їх нормативної грошової оцінки.

Як вказувалось вище господарськими судами встановлено, що п. 13 договору оренди земельної ділянки від 12.01.2005 сторони обумовили, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів та в інших випадках передбачених законом.

У зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 Закон України "Про плату за землю" втратив чинність згідно частини 2 Прикінцевих положень Кодексу.

Відповідно ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 % нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12% нормативної грошової оцінки.

Частиною 1 пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і частиною 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").

Отже, законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності.

Однак, господарські суди ототожнили поняття "земельний податок" та "орендна плата за землю", внаслідок чого дійшли безпідставного висновку, що положення частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" щодо обов'язковості проведення нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати суперечать положенням Податкового кодексу України, яким передбачено можливість і порядок обчислення орендної плати за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, оскільки відповідно до пункту 14.1.72 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час укладення спірного договору) земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Водночас згідно пункту 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відтак, земельний податок і орендна плата за своєю правовою природою є різними видами платежів, які мають різний порядок обчислення та нарахування.

Таким чином, господарські суди дійшли передчасного висновку, що для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель не є обов'язковою, застосувавши до спірних правовідносин норми Податкового кодексу України, які регламентують встановлення земельного податку, до розрахунку орендної плати за землі державної власності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 916/2287/14, від 08.04.2015 у справі № 916/2439/14, яка відповідно до приписів ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та всіх судів України, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Отже, встановлення статтею 288 Податкового кодексу України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень спірного договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати.

Згідно ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Частиною 1 ст. 651 ЦК України також встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні правила щодо змін умов договору оренди землі за взаємною згодою сторін містить і стаття 30 Закону України "Про оренду землі", та нею встановлено, що у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Нормами чинного законодавства передбачено зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у цих правовідносинах, що розглядаються. Тому посилання судів на те, що зміна методики розрахунку, зміна централізованих цін і тарифів, прийнятих пізніше ніж укладений договір, не мають зворотної дії в часі з посиланням на приписи ч. 1 ст. 58 Конституції України, є безпідставними.

Також, п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею. Зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок не може ототожнюватися зі зміною розміру орендної плати, а є лише її передумовою. Не внесення сторонами договору оренди землі змін до його умов в частині, що встановлюються у законодавчому порядку, не звільняє сторін від обов'язку їх виконання, оскільки відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

При вирішенні спору господарський суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні господарського суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи необхідно повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.111 5 , п.3 ст.111 9 , ст.111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову від 15.04.2015 Харківського апеляційного господарського суду та рішення від 23.01.2015 господарського суду Харківської області зі справи №922/1466/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий В.С. Божок

Судді О.М. Сибіга

В.І. Шаргало