Постанова

від 20.04.2015 по справі 908/2005/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р. Справа № 908/2005/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Левицька А.В. за довіреністю №820-11-0 від 20.102014 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал 2007" м. Оріхів (вх. №1861 З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 29.10.14 р. у справі № 908/2005/14

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал 2007" м. Оріхів

про стягнення 88 755,24 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.10.2014 р. у справі №908/2005/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Попова І.А., суддя Зінченко Н.Г., суддя Ярешко О.В.) позовні вимоги задоволено стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал 2007" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 47 810, 04грн. заборгованості по кредиту; 25 434, 94грн. заборгованості по процентам; 6 071, 04грн. комісії за користування кредитом; 9 439, 22грн. пені, 1 827грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду Запорізької області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення господарського суду Запорізької області від 29.10.2014 р. у справі №908/2005/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування викладених вимог відповідач зазначає про те, що керівник ТОВ "Реал 2007" - Ширіпа Андрій Дмитрович, з 2009 року до серпня 2013 року перебував за межами України, тому вважає таким, що не відповідає обставинам справи висновок суду про те, що Ширіпа А.Д. підписав у березні 2011 року та подав до банку заяву на відкриття поточного рахунку, на підставі якої у подальшому отримав кредитний ліміт. Відповідач також посилається на довідку Прикордонної служби, якою підтверджується факт перебування Ширіпи А.Д. за межами України. Також, відповідач вважає безпідставним застосування судом положень ст. 241 ЦК України, посилаючись на те, що директор підприємства «Реал 2007» нікого на вчинення дій від імені товариства не уповноважував. Дії щодо підробки його підпису у заяві на відкриття поточного рахунку від 03.03.2011 не схвалював, а навпаки подав з цього приводу заяву до правоохоронних органів. Крім того, заявник вважає, що судом першої інстанції було необґрунтовано відхилено клопотання про направлення оригіналу заяви про відкриття поточного рахунку від 03.03.2011 правоохоронному органу - СВ Оріхівського РВ ГУМУС України в Запорізькій області для проведення експертного дослідження та у зв'язку з цим зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача з наведеними відповідачем доводами не погоджуються, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не попередив, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою господарським судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 20.04.2015 за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що 03.03.2011 року відповідачем було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 03.03.2011 р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Відповідно до договору відповідачу встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26000055878280 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта, що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг. Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 62500 грн. Позивач вказує, що відповідач належним чином не виконував зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, внаслідок чого за ним склалася заборгованість за кредитом в розмірі 47810,04 грн., заборгованість з процентів за користування кредитом в розмірі 25434,94 грн., 6071,04 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, яку позивач просив стягнути з товариства "Реал 2007". Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем до стягнення заявлено 9439,22 грн. пені, нарахованої за період з 29.03.2013 по 30.04.2014.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов зазначив про те, що відповідно до статуту ТОВ "Реал 2007" та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засновником та керівником підприємства є Ширіпа Андрій Дмитрович. З 2009 року до серпня 2013 р. керівник підприємства перебував за межами України. На теперішній час Ширіпа А.Д. також перебуває за кордоном. У березні 2011 року жодного кредитного договору як фізична особа чи як директор ТОВ "Реал-2007" Ширіпа А.Д. не укладав, заяви про відкриття поточного рахунку та заяви на збільшення кредитного ліміту не подавав, будь-яку особу на укладення від його імені та в інтересах підприємства кредитного договору чи на збільшення кредитного ліміту за раніше укладеним договором не уповноважував, грошових коштів у 2011 - 2013 роках в установах ПАТ КБ "Приватбанк" не отримував.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що заява на відкриття карткового рахунку від 03.03.2011р. підписана від імені Ширіпи А.Д. та підпис скріплено печаткою ТОВ "Реал 2007" (оригінал заяви досліджено у судовому засіданні та повернуто банку). Крім того, з доданих банком матеріалів кредитної справи суд встановив, що грошові кошти з рахунку № 26000055878280, що відкритий товариством "Реал 2007", використовувалися для оплати за товари, на сплату податків та зборів до бюджетів, за зазначеним рахунком сплачувалися проценти та комісії по кредитному договору, що свідчить про подальше схвалення відповідачем укладеного з позивачем правочину у відповідності до ст. 241 ЦК України.

З урахуванням встановлених обставин місцевий господарський суд відхилив наведені відповідачем доводи відповідач щодо вчинення невстановленою особою шахрайських дій з кредитними коштами, а також викладені відповідачем заперечення з приводу неправомірності заявлених позовних вимог.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526, 629, 1054 Цивільного кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань з відкриття кредитної лінії та надання відповідачу кредитного ліміту в розмірі 62500,00 грн., а також зважаючи на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, виниклу у нього заборгованість належними доказами не спростував, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал 2007" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 47 810, 04 грн. заборгованості по кредиту; 25 434, 94 грн. заборгованості по процентам; 6 071, 04 грн. комісії за користування кредитом; 9 439, 22 грн. пені.

З висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, двох або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо він підписаний сторонами.

Правочин до якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків ( ч. 2 ст. 205 ЦК України).

Відповідно до положень ст. ст. 174-175, 181, 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як свідчать матеріали справи 03.03.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал 2007" (клієнт) звернулося до ПАТ КБ "Приватбанк" із заявою про відкриття поточного рахунку № 26000055878280, яка оформлена на бланку типової форми у вигляді анкети, містить підписи Банку та Клієнта. Активацію картки за рахунком № 26000055878280 здійснено 09.03.2014 р., про що свідчить виписка банку з 03.03.2011 р. по 30.04.2014 р.

Згідно з цим договором-заявою Банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір яких банк сповіщає клієнта на свій розсуд в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови) та Тарифами банку, розміщеними в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з даною анкетою (заявою) складають Договір банківського обслуговування.

Відповідно до п.3.18.1.16 Умов при укладенні договорів та угод, або здійсненні інших дій, які свідчать про приєднання Клієнта до цих Умов (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк або в іншій формі), банк та клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису чи підтвердження через пароль, направлений банком через верифікований номер телефону. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до їх укладення у письмовій формі.

У пунктах 3.18.1.1, 3.18.1.6, 3.18.1.8, 3.18.2.1.2 Умов встановлено, що кредитний ліміт на поточний рахунок Клієнта надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів, в межах кредитного ліміту. Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами. Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку). Зобов'язання по видачі кредиту чи його частини виникає у Банку в день надання Клієнтом розрахункових документів на використання кредиту в межах вказаних у них сум.

Порядок розрахунків встановлений в п.3.18.4 Умов, згідно з яким за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку процентів є наступним:

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати його обнуління в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця ("період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При необнулінні дебетового сальдо протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому воно підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24.00 % річних, починаючи з останньої дати "періоду". У такому разі, починаючи з 91-го дня після закінчення "періоду", кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються простроченими. При порушенні будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом в розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. (п.п.3.18.4.1.1.,3.18.4.1.2).

Згідно з п.3.18.4.9 Умов розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щодня, починаючи з дати виникнення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку по кредиту. Нарахування процентів здійснюється в дату сплати.

Пунктом 3.18.6.1 Умов визначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах визначеної суми, та діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору від 03.03.2011 позивач надав відповідачу кредитний ліміт в розмірі 62500,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку 26000055878280.

Отже, відповідач у відповідності з умовами договору зобов'язаний повернути кредитні кошти разом з процентами у відповідності з викладеними умовами.

Проте, відповідач заперечив факт укладення з Банком кредитного договору (т. 1, ас. 26-28) шляхом підписання заяви і приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку, а також одержання від Банку кредитних коштів у межах наданого кредитного ліміту у розмірі 62500,00 грн.

В обґрунтування доводів відповідач зазначає, що в період часу з 19.01.2009 до 05.09.2013 директор ТОВ "Реал 2007" - Ширіпа А.Д. не перебував на території України, посилаючись при цьому на довідку прикордонної служби України, та не укладав договір від 03.03.2011 про відкриття карточного рахунку. Відповідач стверджує, що будь-яких банківських операцій з зазначеного рахунку не здійснював та не надавав повноважень на це іншими особам.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що заява на відкриття карткового рахунку від 03.03.2011 підписана від імені Ширіпи А.Д. та підпис скріплено печаткою ТОВ "Реал 2007".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує проти автентичності відтиску печатки, здійсненого заяві про відкриття карткового рахунку, а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі Ширіпи А.Д.

Посилання відповідача на обставини щодо звернення до правоохоронних органів за фактом шахрайського заволодіння коштами за кредитним договором колегією суддів до уваги приймаються, але вказані обставини не є такими, що спростовують факт укладання договору про відкриття карточного рахунку з боку відповідача, оскільки у відповідності до ст. 35 ГПК України при вирішенні питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, обов'язковим для господарського суду є вирок суду, що набрав законної сили.

З огляду на викладене, інформаційна довідка Державної прикордонної служби України (т.2, а. с. 17-19) не може вважатися належним доказом на підтвердження певних обставин, які можуть свідчити про фальсифікацію підпису Ширіпи у заяві про встановлення кредитного ліміту від 03.03.2011.

Також, з приводу заявленого клопотання про направлення оригіналу заяви про відкриття поточного рахунку від 03.03.2011 правоохоронному органу - СВ Оріхівського РВ ГУМУС України в Запорізькій області для проведення експертного дослідження та у зв'язку з цим зупинення провадження у справі, колегія суддів не вбачає правових підстав для його задоволення, зважаючи також на відсутність будь-яких матеріалів, що можуть бути направлені до слідчих органів.

До того ж, в межах даної господарської справи відповідач не звертався до суду з заявою про призначення судової почеркознавчої експертизи щодо невідповідності його підпису на документах, а також не звертався з зустрічною позовною заявою про визнання недійсним кредитного договору, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Реал 2007".

В той же час, з доданих банком матеріалів кредитної справи вбачається, що грошові кошти з рахунку № 26000055878280, що відкритий товариством "Реал 2007", використовувалися для оплати за товари, на сплату податків та зборів до бюджетів, за зазначеним рахунком сплачувалися проценти та комісії по кредитному договору.

За приписами ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідач стверджує, що будь-якій особі за відсутності на території України директора Ширіпи не надавались повноваження (довіреність) вчиняти будь-які дії від імені товариства "Реал 2007". Разом з тим, на вимогу суду відповідач не надав пояснень щодо встановленого факту ведення товариством господарської діяльності, сплати податків та зборів та подання певної звітності до податкової служби, Пенсійного фонду України та інших фондів соціального страхування. З урахуванням встановлених обставин суд критично ставиться до пояснень відповідач щодо вчинення невстановленою особою шахрайських дій з кредитними коштами.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п.3.18.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди. В п.1.2.5 визначено, що Клієнт зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, процентам за користування ним, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Пунктом 3.18.4.4. встановлено обов'язок клієнта сплачувати Банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п.3.18.1.6, 3.18.2.3.3, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, яке існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому умовами. Клієнт доручає Банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків.

Відповідно до п.3.18.2.3.4 Умов - Банк при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, має право вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом у повному обсязі.

Судом встановлено, що на адресу відповідача банком направлено претензію №10221ZРN0S0СS від 04.10.2013 р. про сплату простроченої заборгованості за тілом кредиту, за відсотками та з комісії за користування кредитом, а також сплату пені.

З виписки по рахунку Клієнта вбачається, що у період з 11.12.2012 р. по 30.04.2014 р. із відкритого поточного рахунку відповідача здійснювалися платежі на підставі розрахункових документів Клієнта, списання винагороди та погашення процентів за користування кредитним лімітом згідно з договором банківського обслуговування. Згідно наданого позивачем розрахунку за відповідачем склалася заборгованість за кредитом в розмірі 47810,04 грн., за процентами в розмірі 25434,94 грн., заборгованість з комісії в сумі 6071,04 грн.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язань у визначені строки, виниклу перед позивачем заборгованість належними доказами не спростував.

З урахуванням встановленого, вимоги про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 47810,04 грн., заборгованості за процентами в розмірі 25434,94 грн. та заборгованості з комісії в сумі 6071,04 грн. є обґрунтованими, підтвердженими доданими матеріалами і розрахунками та такими, що підлягають задоволенню.

Також, зважаючи на встановлений факт порушення відповідачем зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п.п.3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, строків повернення кредиту, передбачених п.п.3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п.3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 9439,22 грн., нарахованої за період з 29.03.2013 р. по 30.04.2014 р. є також правомірними з огляду на їх документальну та матеріальну обґрунтованість.

З огляду на викладене, колегія суддів, діючи в межах повноважень, наданих суду апеляційної інстанції у відповідності з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що господарський суд Запорізької області відповідно до наявних у справі документально оформлених доказів, забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, а позивач згідно з чинним цивільним та господарським законодавством документально обґрунтував правомірність своїх позовних вимог до відповідача.

В свою чергу, відповідач не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених в апеляційній скарзі вимог. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Запорізької області від 29.10.14 р. у справі № 908/2005/14.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал 2007" м. Оріхів залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.10.14 р. у справі № 908/2005/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 23 квітня 2015 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.