Постанова

від 16.04.2015 по справі 904/178/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2015 року Справа № 904/178/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Бахмат Р.М., Кощеєва І.М.

при секретарі : Назаренко С.Г.

за участю представникі, які були присутні у судовому засіданні 09.04.2015 року :

позивача: Шульженко Д.В. - предст., дов. №7 від 12.03.2015р.;

відповідача: Норочевський О.О. - предст., посвідчення адвоката №1675 від 19.05.2009р., договір про надання правової допомоги адвоката №92 від 02.12.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015р. у справі №904/178/15

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛ-СЕРВІС-ЦЕНТР» (м. Павлоград Дніпропетровської області)

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області)

про: зобов'язання здійснити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2015 року (підписано 11.03.2015р.) по справі №904/178/15 (суддя Рудовська І.А.) задоволені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛ-СЕРВІС-ЦЕНТР» (м. Павлоград Дніпропетровської області) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області) про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 звільнити та передати за актами приймання-передачі товариству з обмеженою відповідальністю «РІЕЛ-СЕРВІС-ЦЕНТР»: частину асфальтобетонного покриття (мощення) № 005 загальною площею 8,00 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; частину асфальтобетонного покриття (мощення) № 002 загальною площею 9,20 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_2; про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 здійснити демонтаж двох кіосків, розташованих на асфальтобетонному покритті (мощенні) № 002, № 005 за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_3 яке перебувало в оренді за договорами оренди (найму) від 01.10.2013 р. № НОМЕР_1, від 01.10.2013 р. № НОМЕР_2.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 2436,00 грн. судового збору та повернуто позивачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» надмірно сплачений судовий збір в сумі 1827,00 грн .

Не погодившись з рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 - відповідач, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищезазначене рішення суду і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Підставою для скасування прийнятого рішення скаржник вважає неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи. Позивач в порушення ч. 1 ст. 33 ГПК України не довів шляхом надання правовстановлюючих документів належність йому на праві власності асфальтобетонного покриття. На думку скаржника суд з посиланням на п. 2.2. Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2009р. №600/5 не правильно дійшов висновку, що спірне асфальтобетонне покриття є рухомим майном (право власності, на яке не підлягає державній реєстрації).Відповідач вважає, що слід враховувати п. 2.10 Методичних рекомендацій, оскільки спірне асфальтобетонне покриття є складовою частиною мощених площадок, тротуарів, посадочних перонів, які входять до комплексу Верхньодніпровського автовокзалу і використовується як єдина складна річ - об'єкт нерухомого майна.

Товариство з обмеженою відповідальністю «РІЕЛ-СЕРВІС-ЦЕНТР» - позивач у відзиві на апеляційну скаргу і представник позивача у судовому засіданні пояснив, що асфальтобетонне покриття було прийнято відповідачем за актами приймання-передачі без зауважень і відповідно до укладених договорів оренди. Зазначене майно було у позивача в управлінні за договором управління майна від 01.09.2013 року №1/01/09/13/ВД, укладеним з публічним акціонерним товариством «Дніпропетровське обласне управління автобусних станцій», тому позивач правомірно передав це майно в орендне користування відповідача. Майно не є нерухомим майном і воно не потребує реєстрації, що підтверджується висновками Вищого господарського суду України по іншим справам, Інститутом держави і права ім. Корецького, тощо. Позивач правомірно подав позов з метою захисту його порушених прав, а судове рішення прийнято обґрунтовано і відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, відповідач розмістив на асфальтобетонному покритті кіоски без дозволу позивача, що є порушенням умов договорів і ці кіоски підлягали демонтажу.

10.04.2015 року від позивача надійшли додаткові заперечення на апеляційну скаргу, у яких позивач зазначив, що доказами наявності кіосків на спірному покритті є повідомлення самого відповідача про їх наявність, клопотання відповідача про проведення судової будівельно-технічної експертизи по справі №904/1624/15 між тими же сторонами, матеріали перевірки, проведеної співробітниками Верхньодніпровського районного відділу внутрішніх справ (лист від 18.04.2014 року №5017), лист виконавчого комітету Верхньодніпровської міської ради від 30.04.2014 року №218 та інші матеріали справи.

Розпорядженням голови суду від 08.04.2015р. №111, у зв'язку з виходом з лікарняного судді Бахмат Р.М. - члена постійно діючої колегії суддів, справу було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Євстигнеєв О.С., судді: Бахмат Р.М., Кощеєв І.М.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 10.25 16 квітня 2015 року.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що за умовами договору управління майном №1/01/09/13/ВД від 01.09.2013р. публічне акціонерне товариство «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» (Власник) передав в управління товариству з обмеженою відповідальністю «РІЕЛ-СЕРВІС-ЦЕНТР»(Товариство), а Товариство прийняло майно незадіяне в технологічному процесі Власника, а саме: асфальтно-бетонне покриття, площею 300 м 2 , що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_1 згідно актів приймання-передання, на строк, визначений цим Договором. Майно передається Товариству для здійснення в інтересах Власника розпорядження, управління майном, в тому числі з правом передання майна третім особам в оренду, інші види користування.

Пунктом. 1.6. договору Власник підтвердив, що майно, яке передається Товариству в управління, не є нерухомим майном. При цьому сторони керуються Методичними рекомендаціями стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2009 №660/5.

На виконання п. 1.5. договору майно було передане Товариству за актом приймання-передачі майна від 01.09.2013р.

01.10.2013р. між ТОВ «РІЕЛ-СЕРВІС-ЦЕНТР» (Орендодавець) і приватним підприємцем ОСОБА_4 (Орендар) були укладені договори оренди (найма), зміст яких різниться лише площею переданого об'єкту і розміром орендної плати:

№ВХД/002/011013-АИ, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду - тимчасове володіння і платне користування частину бетонно-асфальтового покриття №002 загальною площею 9,20 м 2 (згідно доданої схеми), що знаходиться за адресою: м. Верхньодніпровськ, АДРЕСА_1.

№ВХД/005/011013-АИ про передачу в оренду - тимчасове володіння і платне користування частину бетонно-асфальтового покриття №005 загальною площею 8,00 м 2 (згідно доданої схеми), що знаходиться за адресою: м. Верхньодніпровськ, АДРЕСА_1.

Відповідно до п.2.1. договори вступають в силу з моменту підписання їх сторонами і діють до 01 лютого 2014 року.

Зазначені об'єкти оренди були передані за актами приймання-передачі від 01.10.2013р.

За п. 4.1. договору № НОМЕР_1 розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується в цілому за перший місяць оренди, без врахування вартості додаткових витрат на обслуговування об'єкта, що орендується, складає 460 грн. В договорі № НОМЕР_2 розмір орендної плати визначений у сумі 400 грн.

Сторонами договорів пунктами 4.3. і. 4.4. встановлено, що нарахування орендної плати за об'єкт, що орендується починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта, що орендується і передачі його Орендарю та діє до підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта і повернення Орендодавцю. Орендна плата сплачується Орендарем у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок або готівкою в касу Орендодавця, у виді авансових платежів щомісячно, не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, що передує місяцю, у якому здійснюється оплата.

Остання оплата за оренду приміщення за договорами була внесена відповідачем 20.01.2014р., що вбачається з наданих позивачем копій прибуткових касових ордерів №№000422, 000423 (а.с .42,46).

14.08.2014р. позивач за №№02/140814 і №03/140814 направив на адресу відповідача повідомлення про розірвання договорів на підставі п.п. 9.1.1. п. 9.1., п. 9.3. договору з 01.09.2014р. та просив до дати розірвання звільнити об'єкти оренди та здійснити демонтаж кіоску, який був розміщений орендарем без узгодження з орендодавцем за договором на асфальтобетонному покритті, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 та у відповідності до п. 7.2. договору підписати два примірника акту приймання-передачі об'єкту (а.с.32-36).

Отримання повідомлень відповідачем 16.08.2014р.підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№05478955,05478947 (а.с. 36-37).

Відповідач не надіслав відповіді на повідомлення, не здійснив демонтаж кіосків та не підписав направлених позивачем актів приймання-передачі об'єктів.

У зв'язку з недосягненням сторонами згоди щодо звільнення і передачі об'єктів оренди за актами приймання-передачі та здійснення демонтажу кіосків, які розташовані на об'єктах оренди позивач звернувся з відповідними позовними вимогами до господарського суду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 13 ЦК України закріплено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Наявність підписаних сторонами договорів свідчить про досягнення сторонами у передбаченому законом порядку згоди відносно всіх істотних умов договору, що також закріплено в п. 14.1. договору.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

За приписами ч. 1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 5.3.3. договорів на Орендаря покладено обов'язок своєчасно здійснювати орендні платежі.

В розділі 9. договорів сторони виклали підстави дострокового розірвання договору. За згодою сторін договір може бути достроково, в односторонньому порядку, розірваний за вимогою Орендодавця у випадках, передбачених законодавством України, а також якщо Орендар: не вносить платежі, передбачені розділом 4 договору, протягом п'ятнадцяти днів після настання строку поточного платежу (п.9.1.1. п. 9.1. договору.

Відповідно до п. 9.3. договорів, у випадку затримки платежів більше, ніж на 15 календарних днів, Орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір і звільнити об'єкт оренди від торгівельного обладнання і майна Орендаря.

Стаття 782 ЦК України надає право Наймодавцю відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

Пунктом 7.2. договорів встановлено, що орендуємі об'єкти повинні бути звільнені, передані Орендарем у належному стані і прийняті Орендодавцем в день закінчення строку оренди або в день розірвання договорів згідно акту приймання-передачі

Оскільки матеріалами справи підтверджена наявність заборгованості відповідача з орендної плати і позивач виявив намір з 01.09.2014р.розірвати договори, про що був повідомлений відповідач, договори оренди (найма) №ВХД/002/011013-АИ та №ВХД/005/011013-АИ від 01.10.2013р. вважаються розірваними з 01.09.2014р., слід визнати право позивача на повернення об'єктів оренди.

Щодо позовних вимог здійснити демонтаж кіосків слід зазначити наступне:

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 7.5. Договорів оренди визначено, що будь-які віддільні без шкоди для орендованого об'єкту поліпшення, зроблені орендарем, є власністю орендаря і орендар зобов'язаний звільнити від них орендований об'єкт до моменту передання орендованого об'єкта від орендаря до орендодавця.

Факт розташування на орендованому майні кіосків, які належать відповідачу, підтверджується фотоматеріалами № № 1, 2, 3, 4; повідомленням самого відповідача про їх наявність, викладеним у клопотанні останнього про проведення судової будівельно-технічної експертизи по справі №904/1624/15 між тими же сторонами; матеріалами перевірки, проведеної співробітниками Верхньодніпровського районного відділу внутрішніх справ (лист від 18.04.2014 року №5017); листом виконавчого комітету Верхньодніпровської міської ради від 30.04.2014 року №218 та іншими матеріалами справи.

У повідомленнях про розірвання договорів оренди позивач просив відповідача здійснити демонтаж кіосків, які були розміщені орендарем без узгодження з орендодавцем на асфальтно-бетонному покритті, розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач демонтаж кіосків не здійснив, що й було підставою для задоволення позовних вимог у зазначеній частині.

За вказаних обставин рішення суду прийнято за повністю дослідженими матеріалами справи з урахуванням вимог чинного матеріального і процесуального законодавства і скасуванню не підлягає, а доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення, виходячи із вищезазначеного.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2015 року у справі №904/178/15 залишити без зміни.

Головуючий суддя О.С.Євстигнеєв

Судді: Р.М.Бахмат

І.М. Кощеєв