Рішення

від 16.04.2015 по справі 916/706/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2015 р.Справа № 916/706/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСАХАРПРОМ"

про стягнення 141002,28грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Голоденко М.Ю., довіреність від 06.03.2015р.;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСАХАРПРОМ" про стягнення заборгованості у розмірі 141002,28грн., а саме: основного боргу у розмірі 29100грн., пені у розмірі 7585,14грн., 3%річних у розмірі 1093,04грн., індексу інфляції у розмірі 8468,10грн., та матеріальної шкоди у зв'язку із знеціненням національної валюти у розмірі 94756грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.02.15р. порушено провадження у справі №916/706/15-г.

10.03.2015р. від позивача надійшло клопотання (вх.ГСОО№6247/15 від 10.03.2015р.), відповідно до якого просить суд залучити до матеріалів справи розрахунок станом на 17.02.2015р.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи, наданий розрахунок.

31.03.2015р. від позивача надійшло клопотання (вх.№8217/15 від 31.03.2015р.) згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи докази по справі.

Судом клопотання розглянуто, та задоволено, та залучено до матеріалів справи надані докази по справі.

Відповідач позовні вимоги не визнає, проти позову заперечує, та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позов(вх.№7983/15 від 27.03.2015р.). Так в обґрунтування відзиву зазначає про те, що: по-перше більшість позовних вимог стосуються «матеріальної шкоди у зв'язку із знеціненням національної валюти». Вказана шкода українським законодавством не передбачена. Якщо під нею Позивач має на увазі збитки - в своїй заяві він не довів ані їх наявність, ані причинно-наслідковий зв'язок із порушенням ТОВ "ІНСАХАРПРОМ" своїх договірних зобов'язань, тобто нижченаведене. 1.1.Завдані Позивачу збитки внаслідок ніби-то переплати за придбаний їм комбайн ТОСАNО 440 сер. №63901938 з жаткою SUNSPEED 12-70. Саме цей, індивідуально визначений, єдиний комбайн працював за Договором відповідно до Акту. Тобто не надано детального розрахунку різниці між договірною та реальною ( згідно сплачених рахунків) сумою оплати Позивачем за придбання саме цього комбайну. 1.2. Позивач не довів, що вищевказаний комбайн був їм придбаний спеціально для виконання його зобов'язань за Договором та не використовувався і не буде використовуватись за іншими договорами в господарській діяльності ТОВ "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ" (можливо, на сільськогосподарських полях, які Позивачем власне використовуються). 1.3.Позивач не довів, що внаслідок «знецінення національної валюти» вартість вказаної, належної йому сільськогосподарської техніки не зросла, тобто можливі збитки відсутні. Таким чином, Позивач придбав для себе товар, який не знецінився, а, вірогідно, навпаки виріс у ціні, що розраховується в національній валюті. По-друге, що стосується пені - то спеціальний термін давності в один рік для її стягнення, передбачений ч. 2 ст. 258 ЦК України, сплинув ( відповідно до п.3.3. Договору термін оплати - п'ять робочих днів з дати підписання акту. Акт підписаний 06.11.2013 року, відповідно, строк оплати - 13.11.2013р). Крім того, розрахунок пені зроблений Позивачем не вірно, без посилань на нормативні акти, що змінювали облікову ставку НБУ, не враховує положення п.5.4. Договору про розмір облікової ставку НБУ, що діяла на момент прострочення ( тобто на 13.11.2013р.), не враховує вимоги ч.6 ст. 232 ГПК України. По-третє, позовні вимоги щодо стягнення трьох процентів річних та встановленого індексу інфляції - безпідставні. По-четверте, якщо під «сумою інфляції» та «матеріальною шкодою у зв'язку із знеціненням національної валюти» (за аналогією із інфляційним збільшенням ціни товару, що розраховується на підставі щомісячних індексів інфляції, які оприлюднюються Держстатом України), розуміти інфляційні збитки Позивача, то інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 ЦК України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. Приймаючи до уваги те, що в Договорі не передбачена зміна ціни робіт в залежності від зміни курсу долара США до гривні після виконання робіт - у Позивача відсутні матеріальні втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів

Крім того, 27.03.2015р. відповідач подав заяву(вх.№2-1604/15 від 27.03.2015р.) про застосування строку позовної давності, згідно якої зазначає про те, що 13.11.2014р. сплинув річний строк давності щодо позовних вимог про стягнення пені, оскільки з врахуванням п.3.3. договору(термін оплати - п'ять робочих днів з дати підписання акту). Акт було підписано сторонами 06.112013р., відповідно строк оплати - 13.11.2013р., наступний день - 14.11.2013р. - перший день прострочення та нарахування пені(п.5.4. договору), та просить суд застосувати спеціальний строк давності до вимог про стягнення пені, та відмовити у задоволенні позову про стягнення пені у розмірі 7585,14грн.

31.03.2015р. від позивача надійшли обґрунтування матеріальної шкоди та пені(вх.№8218/15 від 31.03.2015р.), згідно якого зазначає про те, що вважає, що відповідачем невиконанням зобов'язань за Договором була заподіяна матеріальна шкода пов'язана із знеціненням національної валюти по відношенню до заборгованості в сумі 29100грн. Зазначену суму необхідно було перерахувати на погашення заборгованості за комбайни та жниварки, якими безпосередньо надавалися послуги відповідачу. Комбайни та жниварки були придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛАН» згідно з Договором поставки сільськогосподарської техніки №220513-01-Т від 22.05.2013р. на умовах розтермінування, в якому містяться прив'язка ціни Договору до курсу валюти, на момент сплати грошових коштів. На підставі викладеного, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ", внаслідок невиконання зобов'язань відповідачем, не мав можливості своєчасно виконати зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛАН», у зв'язку з чим вимушено було перераховувати грошові кошти на погашення заборгованості за Договором поставки сільськогосподарської техніки з урахуванням росту курсу валюти.

16.04.2015р. від позивача надійшли письмові пояснення(вх.№9886/15 від 16.04.2015р.), згідно яких зазначає про те, що викликає здивування той факт, що відповідач помилково вважає, що для обґрунтування збитків позивач повинен доводити суду те, що у зв'язку із знеціненням національної валюти, разом з цим, не зросла вартість придбаної техніки відповідно до умов договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки. Те, що комбайн взагалі придбаний для Відповідача та не буде використовуватися для інших цілей, не було передбачено Договором №0410 про надання послуг від 31.10.2013р. Відповідно до цього, ці факти не повинні доводитися під час судового розгляду справи та не мають відношення для спричинення збитків внаслідок невиконання зобов'язань за договором. Також у зв'язку з тим, що невиконання зобов'язань за договором Відповідачем призвело, в свою чергу, до неможливості своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за договорами поставки сільськогосподарської техніки за відповідним, в порівнянні на теперішній час, дуже низьким курсом валют відповідно до умов зазначених договорів.

15.04.2015р. від відповідача надійшло клопотання(вх.№9792/15 від 15.04.2015р.) про відкладення розгляду справи, згідно якого у зв'язку з тим, що єдиний представник направляється у службове відрядження з 15.04.2015р. по 17.04.2015р. у м.Дніпропетровськ для участі у судовому засідання, просить суд відкласти розгляд справи на іншій термін.

Судом клопотання розглянуто та не задоволено, оскільки відповідно до ч.ч.1,3 Господарського процесуального кодексу України (зі змінами та доп.) спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Приймаючи до уваги те, що позовна заява подана до суду 18.02.15р. та з врахуванням терміну отримання сторонами поштової кореспонденції станом на 16.04.15р. можливість подальшого відкладення розгляду справи відсутня. Клопотання сторін про продовження строку розгляду спору до господарського суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

31.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНСАХАРПРОМ" (Замовник) було укладено Договір про надання послуг №0410/13, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався надати послуги по збиранню соняшника комбайнами ТUCANО з жатками SUNSPEED 12-70, які є власністю ТОВ "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ", в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п.3.1. договору, вартість послуг за 1 га - складає 300,00грн., у т.ч. ПДВ 50,00грн., та фіксується в Актах надання послуг. Загальна вартість договору складає 30000,00грн., у т.ч. ПДВ 5000,00грн.

Відповідно до п.3.2. договору Акт про надання послуг підписується Сторонами в дводенний термін після закінчення робіт.

Надані послуги Виконавцем, їх об'єм, вартість наданих послуг по збиранню соняшника визначаються Сторонами в Акті здачі-прийняття робіт (наданих послуг), який є підставою для виставлення Виконавцем Замовнику Рахунку-фактури до сплати за надані послуги Виконавцем за цим Договором на поточний рахунок ТОВ "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ", зазначений в пункті 7 даного Договору, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати його підписання( п. 3.3 Договору).

У відповідності до п. 4.2. договору, Замовник зобов'язаний приймати від Виконавця послуги, що надаються згідно цим Договором. Після контролю за достовірністю Актів про надання послуг Виконавцем, підписувати ці Акти в дводенний термін з моменту одержання.

Пунктом 4.2.3. договору передбачено, що Замовник зобов'язаний оплачувати послуги, на умовах та в порядку зазначеному в п.3 цього Договору.

Згідно п.5.1 договору, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до п.5.4. договору, за недотримання строків оплати зазначених в п.3.3. Договору Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 2,5% від суми прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення.

На виконання умов договору, Виконавцем були належними чином надані послуги по збиранню соняшнику комбайном ТUCANО та жаткою SUNSPEED 12-70, та виконані зобов'язання за договором, що також підтверджується актом здачі-прийняття робіт № ОУ-110601 від 06.11.2013р. та рахунком-фактурою №СФ-110601 від 06.11.2013р. на суму 29100грн.

Однак в порушення умов договору, зазначена сума Замовником сплачена не була.

Крім того, в обґрунтування позову позивач зазначає про те, що минулий та цей рік є економічно складним роком для Позивача. Зокрема, крім порушення Відповідачем виконання свого зобов'язання по оплаті заборгованості за надані послуги вже тривалий час, на господарську діяльність Позивача значною мірою вплинули й економічні фактори (світова фінансова криза, припинення кредитування фінансовими установами, зменшення попиту на сільськогосподарську продукцію, а відповідно й на послуги, пов'язані зі збиранням врожаю, значне здороження енергоресурсів, здешевлення національної валюти і таке інше). Сукупність усіх цих негативних факторів значною мірою відобразились на фінансовому становищі Позивача. Адже крім усього вищеперерахованого у зв'язку зі здешевленням національної валюти, виріс курс іноземної валюти, а відповідно, і виросла вартість пального, яке дуже важливе та є основою господарської діяльності Позивача. На час надання послуг Відповідачу та на сьогоднішній час вартість пального значно виросла у зв'язку з ростом курсу іноземної валюти, адже ці моменти є взаємопов'язаними (іноземна валюта та нафта/пальне). За специфікою діяльності Позивача є економічна потреба у закупівлі великих об'ємів пального за нижчими цінами «заздалегідь», навіть коли послуги не надаються в даний момент, проте надаватимуться у майбутньому. Проте через несплату Відповідачем своєчасно заборгованості, Позивач не мав можливості закупити пальне за нижчими цінами. На сьогоднішній момент вартість пального, для здійснення господарської діяльності Позивача, дуже велика у порівнянні з вартістю на час укладання Договору з Відповідачем, надання послуг та належного виконання зобов'язання Відповідача по оплаті наданих йому послуг по збиранню врожаю. Проте Відповідач досі свої зобов'язання не виконав. До того ж, значною мірою на фінансову стабільність товариства вплинуло значне здороження долара США відносно до національної валюти, так як комбайни та жниварки, якими Позивач надавав послуги Відповідачу знаходились у Позивача в лізингу, валютою розрахунку по яким в еквіваленті є долар США та Євро, що підтверджується відповідними договорами. А тому і повертати ці кредити необхідно було у доларах США/Євро. Позивач був вимушений купувати долари США, щоб своєчасно виконувати свої зобов'язання по договорам, курсова різниця яких в 1,5-2 рази була вищою аніж та, яка була на момент отримання відповідачем техніки в розстрочку. Тобто, усю курсову різницю Позивач вимушений був сплачувати за рахунок власних коштів, що підтверджується відповідними договорами. Таким чином, матеріальна шкода у зв'язку із знецінення національної валюти склала 94756грн.

12.02.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ" було направлено на адресу відповідача претензію №1202/14-ТМ з вимогою оплатити заборгованість.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 141002,28грн., а саме: основний борг у розмірі 29100грн., пеню у розмірі 7585,14грн., 3%річних у розмірі 1093,04грн., індекс інфляції у розмірі 8468,10грн., та матеріальну шкоду у зв'язку із знеціненням національної валюти у розмірі 94756грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність надання позивачем відповідачу послуг за договором, існування заборгованості відповідача по оплаті у розмірі 29100грн., у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 29100грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСАХАРПРОМ" пені в розмірі у розмірі 7585,14грн., розрахованої за період з 18.11.2013р. станом на 17.02.2015р., що обрахована із суми заборгованості у розмірі 29100грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із п.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Пунктом 4. ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

27.03.15р. відповідач подав суду заяву(вх.№2-1604/15 від 27.03.15р.), згідно якої просить суд застосувати строк позовної давності до вимог заявлених позивачем щодо стягнення пені у розмірі 7585,14грн.

Згідно з ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік.

Як свідчать матеріали справи позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою 18.02.15р., а розраховує позовні вимоги про стягнення пені з 18.11.2013р. по 17.02.2015р.

З аналізу наведених правових положень цивільного кодексу України вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ", який звернувся до господарського суду Одеської області з даним позовом пропущений строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені у розмірі 7585,14грн., а тому до спірних правовідносин застосовуються правила Цивільного кодексу України, а саме ст.ст. 267, 258 цього Кодексу, та позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 7585,14грн. не підлягають судом задоволенню, з врахуванням строку позовної давності, тривалість якої встановлена ст.258 Цивільного кодексу України, про застосування якої заявив відповідач у відповідності з ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1093,04грн. та індексу інфляції у розмірі 8468,10грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та індексу інфляції, судом встановлено, що розрахунок 3% річних та індексу інфляції здійснений належним чином, у зв'язку з чим судом підлягають задоволенню 3% річних у розмірі 1093,04грн. та індекс інфляції у розмірі 8468,10грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди у зв'язку із знеціненням національної валюти у розмірі 94756грн.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) противоправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між противоправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Так п.3.3 Договору передбачено, що надані послуги Виконавцем, їх об'єм, вартість наданих послуг по збиранню соняшника визначаються Сторонами в Акті здачі-прийняття робіт (наданих послуг), який є підставою для виставлення Виконавцем Замовнику Рахунку-фактури до сплати за надані послуги Виконавцем за цим Договором на поточний рахунок ТОВ "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ", зазначений в пункті 7 даного Договору, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати його підписання.

Так в Акті здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-110601 передбачена валюта розрахунку у гривнях. Та зазначено що сторони претензій одна до одної не мають.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено рахунок-фактуру №СФ-021701 від 17.02.2015р. на суму 94756грн. - матеріальна шкода у зв'язку із знеціненням національної валюти, та складено акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг)№ОУ - 021701, який не підписаний з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСАХАРПРОМ".

Суд вважає, що рахунок-фактура №СФ-021701 від 17.02.2015р. на суму 94756грн. та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ - 021701 не є належним доказом в обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у зв'язку із знеціненням національної валюти у розмірі 94756грн.

Дослідивши надані документи, суд встановив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, тобто наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки відповідача, шкоди, безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини).

Доводи позивача про те, що на фінансову стабільність Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ" вплинуло значне здороження долара США відносно до національної валюти, так як комбайни та жниварки, якими позивач надавав послуги відповідачу знаходились у Позивача в лізингу, валютою розрахунку по яким в еквіваленті є долар США та Євро, та те, що позивач був вимушений купувати долари США, щоб своєчасно виконувати свої зобов'язання по договорам, курсова різниця яких в 1,5-2 рази була вищою аніж та, яка була на момент отримання відповідачем техніки в розстрочку, до уваги судом не приймаються, у зв'язку з чим матеріальна шкода у зв'язку із знецінення національної валюти у розмірі 94756грн. є необґрунтованою, та не підлягає судом задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ" про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСАХАРПРОМ" підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу у розмірі 29100грн., 3%річних у розмірі 1093,04грн. та індексу інфляції у розмірі 8468,10грн.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 773,22грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСАХАРПРОМ" (66303, Одеська обл., м. Котовськ, вул. Бочковича, буд. 101, код ЄДРПОУ 30940390, п/р 26004100103211 в ПАТ ПАТ «ФІНБАНК» м. Одеси, МФО 328685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ" (67661, Одеська область, Біляївський район, с.Нерубайське, вул. Зелена, 20; код ЄДРПОУ 36796638, п/р 2600201471380 в МВ ЦФ ПАТ «КРЕДОБАНК», МФО 325365) основний борг у розмірі 29100(двадцять дев'ять тисяч сто)грн., 3%річних у розмірі 1093(одну тисячу дев'яносто три)грн.04коп., індекс інфляції у розмірі 8468(вісім тисяч чотириста шістдесят вісім)грн.10коп., витрати по сплаті судового збору на суму 773(сімсот сімдесят три)грн.22коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.04.2015р.

Суддя С.Ф. Гут