Ухвала

від 21.04.2015 по справі 367/762/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/762/15-ц Головуючий у І інстанції Чернов Д. Є. Провадження № 22-ц/780/2628/15 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц. Категорія 46 21.04.2015

УХВАЛА

Іменем України

21 квітня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Франюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06 березня 2015 року у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Комунального підприємства «Бучанське управління житлово-комунального господарства Бучанської міської ради» до Ірпінської міської ради Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсними рішення, державного акту на право власності на землю, витребування з чужого незаконного володіння та визнання права власності на земельну ділянку,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду із позовом в інтересах держави про визнання недійсними рішення, державного акту на право власності на землю, витребування з чужого незаконного володіння та визнання права власності на земельну ділянку. Посилався на те, що рішенням Ірпінської міської ради від 27 червня 2002 року землі, вкриті деревною рослинністю в межах Ірпінського регіону віднесено до земель житлової та громадської забудови і зараховано їх до земель запасу, при прийнятті вказаного рішення Ірпінською міською радою допущено ряд порушень вимог земельного та лісового законодавства. В подальшому Ірпінською міською радою прийнято ряд незаконних рішень про надання у власність земельних ділянок лісового фонду громадянам, які також не відповідають вимогам ЗК та ЛК України, вказані земельні ділянки в подальшому відчужувались на підставі договорів купівлі-продажу. Просив визнати недійсним рішення Ірпінської міської ради від 27 червня 2002 року № 49-3-ХХІV «Про внесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови», а також рішення про затвердження проектів відведення та передачу у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в м. Ірпінь; визнати недійсними останні державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_2, ОСОБА_3 та витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельні ділянки, визнати за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на спірні земельні ділянки із вказаними кадастровими номерами.

13 лютого 2015 року відкрито провадження в даній справі.

В судовому засіданні 06 березня 2015 року прокурор м. Ірпеня заявив клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки. Також заява про забезпечення позову міститься в позовній заяві, мотивована тим, що спірні земельні ділянки на даний час відчужені на підставі цивільно-правових угод, під час розгляду судом даної справи існує загроза подальшого продажу спірних земельних ділянок, їх забудови, знищення рослинності, що значно ускладнить процес відновлення законності та може утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення даних позовних вимог прокурора, а тому необхідно вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки відповідачів та заборонити подальше ведення будівельних робіт та робіт по вирубці зелених насаджень власникам земельних ділянок чи іншим особам.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 06 березня 2015 року забезпечено позов, накладено арешт на земельні ділянки, розташовані за адресою АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5; кадастрові номери НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5.

Відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість ухвали і порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06 березня 2015 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову та накладення арешту на спірні земельні ділянки.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи із наступного.

Задовольняючи заяву прокурора про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із вимог ст. 151 ЦПК України, за якими забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до вимог ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб.

Згідно вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що спір між сторонами виник стосовно правомірності надання відповідачам земельних ділянок, саме щодо зазначеного майна з метою забезпечення позову судом відповідно до вимог ст. ст. 151 -153 ЦПК України накладено арешт на спірні земельні ділянки.

Зміст заяви про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності накладення арешту із посиланням на подання позову із пропущенням строку позовної давності, встановлену рішенням суду законність оскаржуваного рішення Ірпінської міської ради від 27 червня 2002 року є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів. Так, обставини, на які вказує апеляційна скарга, мають перевірятися під час розгляду спору по суті і не мають розглядатися при забезпеченні позову, оскільки дана процесуальна дія є оперативним заходом, що вживається для забезпечення виконання рішення суду у разі його потенційного задоволення.

Доводи апеляційної скарги про те, що на спірних земельних ділянках розміщені об'єкти нерухомості - багатоквартирні житлові будинки, що побудовані у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», а забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельні ділянки унеможливлює введення будинку в експлуатацію та реєстрації права власності на новозбудований будинок, також висновків суду про необхідність забезпечення позову не спростовує. Правомірність забудови спірних земельних ділянок в разі наявності таких доводів, заявлених сторонами, має перевірятися під час розгляду спору по суті і не має розглядатися при вирішенні клопотання про забезпечення забезпеченні позову.

Крім того, колегія суддів враховує, що задоволення клопотання про забезпечення позову не позбавляє відповідача можливості в подальшому звернутися до суду із клопотанням про скасування забезпечення позову або заміну виду забезпечення позову в порядку ст. 154 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.