Ухвала

від 23.04.2015 по справі 380/242/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 380/242/15-ц Головуючий у І інстанції Кравець О. А. Провадження № 22-ц/780/2446/15 Доповідач у 2 інстанції Савченко С. І. Категорія 52 23.04.2015

У Х В А Л А

іменем України

23 квітня 2015 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Білоконь О.В., Голуб С.А.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу освіти Тетіївської районної державної адміністрації на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 26 лютого 2015 року у справі за позовомОСОБА_2 до Відділу освіти Тетіївської районної державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з затримкою видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернуласьдо суду із вказаним вище позовом,який мотивувала тим, що вона працювала на посаді директора Тайницького навчально-виховного об'єднання «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів дитячий садок». Наказом відповідача № 484-к від 3 вересня 2014 року її було звільнено із займаної посади за п.1 ст.40 КЗпПУ у зв'язку із скороченням чисельності штату працівників. Вказувала, що після звільнення вона звернулася до відповідача із проханням видати трудову книжку, однак їй пояснили, що книжку вона не отримає поки не підпише обхідний лист та не здасть бібліотеку. Лише після того, як вона сказала, що звернеться до суду чи прокуратури, трудову книжку вона отримала 20 січня 2015 року. Вважає, що такі дії відповідача вчинені з порушенням ст.47 КЗпПУ, згідно якої відповідач зобов'язаний у день звільнення видати працівнику належно оформлену трудову книжку.

Посилаючись на ч.4 ст.235 КЗпПУ, просила стягнути із відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 20139,71 грн.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 26 лютого 2015 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути із відповідача на користь позивачки заробіток за вимушений прогул у розмірі 16509,54 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням Відділ освіти Тетіївської районної державної адміністрації подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права. Скаргу мотивує тим, що суд ухвалив рішення про стягнення середнього заробітку за відсутності доказів відмови посадових осіб відділу освіти у видачі трудової книжки позивачці. Суд не взяв до уваги направлення відділом освіти 8 вересня 2014 року запрошення позивачці з'явитися і отримати трудову книжку, з яким вона ознайомлена і розписалася. Крім того, суд не врахував, що позивачка є пенсіонером і отримує дохід у вигляді пенсії.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що після звільнення позивачки за період з 3 вересня 2014 року по 20 січня 2015 року трудова книжка не була видана останній з вини відповідача, який згідно ст.ст.117, 235 КзпПУ має виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно ст.47 КЗпПУ власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ч.4 ст.235 КЗпПУ у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, обіймаючи посаду директора Тайницього навчально-виховного об'єднання «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів дитячий садок» у с.Тайниця Тетіївського району Київської області.

На підставі розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації № 62 від 12 лютого 2014 року, відділ освіти Тетіївської райдержадміністрації видав наказ № 90-О від 6 червня 2014 року про скорочення чисельності штату працівників Тайницього навчально-виховного об'єднання «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів дитячий садок» та попередив директора ОСОБА_2 про наступне звільнення із 1 вересня 2014 року.

Наказом відповідача № 484-к від 3 вересня 2014 року ОСОБА_2 звільнено із займаної посади за п.1 ст.40 КЗпПУ у зв'язку із скороченням чисельності штату працівників.

Також судом встановлено, що в день звільнення позивачку не було ознайомлено із наказом про звільнення, не було проведено з нею розрахунок та з вини відповідача не було видано трудову книжку, яку позивачка отримала лише 20 січня 2015 року.

За таких обставин суд обгрунтовано стягнув із відповідача на користь позивачки середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки з огляду на те, що наказ був виданий 03 вересня 2014 року, а трудова книжка була видана позивачці лише 20 січня 2015 року внаслідок винних дій відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не надала доказів, що вона зверталась до відповідача з вимогою повернути трудову книжку, та навмисно її не отримувала, колегія суддів не приймає до уваги як необґрунтовані, та такі, що спростовуються показами свідка ОСОБА_5, яка показала, що позивачка кілька разів їздила за трудовою книжкою до відділу освіти, проте їй не видали.

Колегія суддів вважає переконливими та такими, що відповідають матеріалам справи доводи позивачки про те, що їй було відмовлено відповідачем у видачі трудової до врегулювання всіх питань щодо передачі мана та підписання обхідного листа.

Зокрема зі справи вбачається, що позивачка після звільнення неодноразово приїздила до відділу освіти та як керівник закладу освіти, що ліквідується передавала до відділу освіти різну документаію, що в тому числі стверджується актом від 24 жовтня 2014 року щодо передачі навчально-методичної документації, проте відповідач не вручив їй трудову книжку або не склав акта про відмову позивачки від її отримання.

Як вище вказувалося згідно ст.47 КЗпПУ відповідач був зобов'язаний в день звільнення позивачки видати їй трудову книжку.

Відповідно до п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України № 58 від 29 липня 1993 року якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Отже, за змістом вказаних норм відповідач у випадку відсутності позивачки на роботі в день звільнення чи небажання останньої отримати трудову книжку, був зобов'язаний в цей день надіслати їй поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки, чого не зробив, порушивши вимоги Інструкції та права позивачки.

Посилання апелянта на направлення відділом освіти 8 вересня 2014 року запрошення позивачці з'явитися і отримати трудову книжку, з яким вона ознайомлена і розписалася, колегія суддів не приймає до уваги як необгрунтовані, поскільки такі дії відповідача не відповідають Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, згідно якої роботодавець має надіслати пацівнику поштове повідомлення.

Крім того, на спростування таких доводів позивачка надала до суду протокол загальних зборів жителів с.Тайниця від 11 вересян 2014 року, на яких обговорювалося питання правомірності зупинення діяльності Тайницького НВО «ЗОШ І-ІІ ступенів - дитячий садок», де в тому числі були присутні як начальник відділу освіти ОСОБА_3, так і позивачка.

Доводи апелянта про те, що позивачка є пенсіонером і отримує дохід у вигляді пенсії, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки безпідставні, поскільки дана обставина не впливає на вирішення спору.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Відділу освіти Тетіївської районної державної адміністрації відхилити.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 26 лютого 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді :