Постанова

від 24.04.2015 по справі 810/909/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2015 року 810/909/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «ЕКМІ» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «ЕКМІ» (далі - ТОВ «ВТФ «ЕКМІ» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ДПІ в Обухівському районі або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.02.2015 №0000322202/405, №0000332202/406.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товарів між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нюаж», Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімконсалтинг» (далі - ТОВ «Нюаж», ТОВ «Хімконсалтинг») мали реальний характер, товар поставлено, прийнято й оплачено позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Нюаж», ТОВ «Хімконсалтинг».

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 16.04.2015, не з'явився.

Разом з цим, 16 квітня 2015 року через канцелярію Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідача, який повідомлений своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 16.04.2015, не з'явився. Жодних заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомленні своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги положення частин четвертої та шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «ВТФ «ЕКМІ», ідентифікаційний код 20007642, місцезнаходження: 08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, буд. 5, зареєстроване як юридична особа 04.02.2005. Як платник податків позивач узятий на облік з 10.02.2005 за №1909.

Позивач з 18.02.2005 зареєстрований платником податку на додану вартість, про що ДПІ в Обухівському районі видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №13969939.

Видами діяльності ТОВ «ВТФ «ЕКМІ» є виробництво парфумних і косметичних засобів; оптова торгівля парфумними та косметичними товарами; неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт; надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна; загальна медична практика.

У період з 21.01.2015 по 27.01.2015 посадовою особою ДПІ в Обухівському районі на підставі наказу від 20.01.2015 №42 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВТФ «ЕКМІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Нюаж» (код за ЄДРПОУ 38091644) за період з 01.06.2012 по 31.08.2012 та з ТОВ «Хімконсалтинг» (код за ЄДРПОУ 31606820) за березень 2014 року.

За результатами перевірки складений акт від 02.02.2015 №221/10-16-22-01/20007642 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення:

- вимог пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2012 рік на загальну суму 239866,00 грн.;

- вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, статті 200, пунктів 201.4, 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за червень 2012 року на суму 91282,00 грн., за березень 2014 року на суму 7832,00 грн. та завищено бюджетне відшкодування за липень 2012 року на суму 96907,00 грн., за серпень 2012 року на суму 40256,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання ґрунтується на відсутності на дату проведення перевірки у позивача доказів щодо транспортування товарів від ТОВ «Нюаж», ТОВ «Хімконсалтинг» та на неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Хімконсалтинг».

Так, відповідач зазначив, що надані товарно-транспортні накладні як доказ підтвердження транспортування придбаного у ТОВ «Нюаж» товару, не взяті до уваги, оскільки транспортування здійснювалась автомобілем із держаним номерним знаком, який складається із трьох цифр. У той час, як відповідно до вимог чинного законодавства державні номери на даний тип транспортних засобів складаються із чотирьох цифр. Крім цього, згідно бази АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України вантажний автомобіль з державним номером АІ 024 АК не зареєстрований.

Щодо товарно-транспортної накладної, яка видана ТОВ «Хімконсалтинг» то на думку осіб, які здійснювали перевірку, вона не є належним доказом оскільки до неї не надано подорожнього листа.

Крім цього, відповідач зазначив, що на його адресу від ДПІ у Печерському районі м. Києва надійшов акт від 07.08.2014 №2326/26-55-22-07/31606820 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Хімконсалтинг» (код ЄДРПОУ 31606820) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за березень 2014 року» зі змісту якого вбачається про не встановлення місцезнаходження директора ТОВ «Хімконсалтинг» ОСОБА_1, що свідчить про відсутність у ТОВ «Хімконсалтинг» первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, фізичних та технічних можливостей, кваліфікованого персоналу для здійснення задекларованих господарських операцій.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ДПІ в Обухівському районі прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.02.2015: №0000332202/406, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 359799,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 239866,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 119933,00 грн.; №00003222/405, згідно з яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 118138,50 грн., у тому числі, за липень 2012 року на суму 91282,00 грн., за серпень 2012 року на суму 137163,00 грн., за квітень 2014 року на суму 7832,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між замовником - ТОВ «ВТФ «ЕКМІ» та постачальниками - ТОВ «Нюаж», ТОВ «Хімконсалтинг» були укладені договори поставки від 01.06.2012 №81-1 та від 27.04.2009 №145, відповідно до яких постачальники зобов'язуються поставити та передати у власність замовника хімічну сировину (продукцію), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с.70-73, 149-151).

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Нюаж», ТОВ «Хімконсалтинг», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагентів документи про наявність державної реєстрації та стан юридичних осіб контрагентів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; наявність державної реєстрації як платників податків на додану вартість.

Лише після отримання всіх документів позивачем були укладені відповідні договори.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «Нюаж», ТОВ «Хімконсалтинг», наявності дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.

На підтвердження поставки ТОВ «Нюаж», ТОВ «Хімконсалтинг» товарів позивачем до перевірки та матеріалів справи надані видаткові накладні від 11.06.2012 №Н-00000004, від 11.06.2012 №Н-00000003, від 25.06.2012 №Н-00000040, від 25.06.2012 №Н-00000041, від 12.07.2012 №Н-00000007, від 12.07.2012 №Н-00000008, від 30.07.2012 №Н-00000107, від 30.07.2012 №Н-00000108, від 07.08.2012 №Н-00000004, від 17.03.2014 №РН-0000064, відповідні прибуткові накладні та рахунки-фактури.

За результатами господарських операцій ТОВ «Нюаж», ТОВ «Хімконсалтинг» видано на користь ТОВ «ВТФ «ЕКМІ» податкові накладні від 11.06.2012 №4, від 11.06.2012 №3, від 25.06.2012 №40, від 25.06.2012 №41, від 12.07.2012 №7, від 12.07.2012 №8, від 30.07.2012 №107, від 30.07.2012 №108, від 07.08.2012 №4, від 17.03.2014 №9.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку №5 до податкових декларацій з податку на додану вартість відповідних періодів.

Також позивачем надані докази реєстрації зазначених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме, витяги з Єдиного реєстру податкових накладних.

На підтвердження транспортування товарів позивачем надані товарно-транспортні накладні від 11.06.2012 №Н-004, від 11.06.2012 №Н-003, від 25.06.2012 №Н-040, від 25.06.2012 №Н-041, від 12.07.2012 №Н-007, від 12.07.2012 №Н-008, від 30.07.2012 №Н-107, від 30.07.2012 №Н-108, від 07.08.2012 №Н-004, від 17.03.2014 №25.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, як на доказ відсутності документального підтвердження транспортування товарів від ТОВ «Нюаж», на наявність недоліків у товарно-транспортних накладних, оскільки останні не містять повного складу елементів державного номерного знаку автомобіля «Газель» на якому було здійснено транспортування товару з огляду на таке.

Як зазначив позивач, при заповненні товарно-транспортних накладних у графі «Автомобіль» ним помилково зазначено лише перші три цифри держаного номерного знаку автомобіля, дійсним є номерний знак НОМЕР_1.

Водночас, як марка автомобіля так і літери державного номеру є вірними.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи судом було зроблено запит до Департаменту ДАІ МВС України щодо перебування на державному обліку транспортного засобу «Газель» із державним номерним знаком до якого входять наступні елементи державного номерного знаку «НОМЕР_2» (том ІІ а.с.116).

З наданої на запит від 09.04.2015 №45/1967 відповіді вбачається, що на державному обліку перебуває транспортний засіб: марка та модель - ГАЗ 3302-ГБО; номерний знак - НОМЕР_1.

Тобто, номер та марка автомобіля, який зазначений позивачем у власних поясненнях та інформація про марку і модель автомобіля, отримана на запит суду є тотожними.

Відтак, твердження відповідача про перевезення придбаного товару на автомобілі із неіснуючим державним номерним знаком є помилковим.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача, як на доказ відсутності документального підтвердження транспортування товарів від ТОВ «Хімконсалтинг», ненадання позивачем подорожнього листа до товарно-транспортної накладної, оскільки відповідачем не надано жодного доказу витребовування у позивача вказаного документа.

Водночас, матеріали справи містять подорожній лист вантажного автомобіля від 17.03.2014 №902048 (том ІІ а.с.100).

Жодних зауважень чи заперечень щодо його форми та змісту відповідачем суду не надано.

Судом встановлено, що розрахунки між позивачем та ТОВ «Нюаж», ТОВ «Хімконсалтинг» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо поставки ТОВ «Нюаж», ТОВ «Хімконсалтинг» товарів та їх оплати.

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Всі зазначені двосторонні документи підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено. Надані позивачем до Акта перевірки документи відповідачем не проаналізовано.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «ВТФ «ЕКМІ», ТОВ «Нюаж», ТОВ «Хімконсалтинг» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкової накладної.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагенти були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Статус позивача та його контрагентів, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової адміністрації України від 01.11.2011 №1379 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071 та наказу Міністерства Фінансів України від 22.09.2014 №957 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за №1235/26012.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

На неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагенти позивача не звітувались до податкового органу, не відображали результати господарських операцій з позивачем та не сплатили до бюджету обов'язкових платежів.

У зв'язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо належного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентами у податковій звітності.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Крім цього, в силу положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно з підпунктами 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Як вже було зазначено судом, висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання ґрунтується виключно на наявності недоліків у товарно-транспортних накладних, на відсутності до однієї із таких накладних подорожнього листа та на неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Хімконсалтинг».

Жодних інших підстав в обґрунтування правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються в межах даного провадження, відповідачем не наведено.

Судом також встановлено, що відповідачем не заперечувався факт правильності здійснення математичного розрахунку задекларованих позивачем показників податкової звітності

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи суд, з урахуванням предмету та підстав позову, відповідно до ухвали від 10.03.2015 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у відповідача, зокрема, інформацію про наявність у ТОВ «Нюаж», ТОВ «Хімконсалтинг» основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1ДФ ТОВ «Нюаж», ТОВ «Хімконсалтинг»; письмову інформацію про наявність заборгованості у ТОВ «Нюаж», ТОВ «Хімконсалтинг» щодо сплати податків, зборів, обов'язкових платежів.

Однак, відповідачем вказаних вимог ухвали суду не виконано, запитуваних документів не надано та не повідомлено про причини неможливість їх надання.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, це не означає, що суд зобов'язаний взяти на себе тягар доказування та проведення перевірки контрагентів позивача замість сторони у справі - суб'єкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

Разом з цим, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковими органами не перевірялись контрагенти позивача ТОВ «Нюаж», ТОВ «Хімконсалтинг» на предмет наявності у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів виробництва, наявності матеріальних ресурсів, кваліфікованого персоналу, наявність господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, транспортних засобів; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.

З огляду на зазначене, суд констатує, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та ТОВ «Хімконсалтинг» зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Водночас, на підтвердження наявності у ТОВ «Хімконсалтинг» матеріальних та технічних потужностей для виконання господарських операцій позивачем до матеріалів справи надані договори оренди приміщень, відповідно до яких ТОВ «Хімконсалтинг» орендує виробничі та складські приміщення та вантажно-митну декларацію, відповідно до якої ТОВ «Хімконсалтинг» ввозило на територію України станат натрію, який у свою чергу в подальшому було продано позивачеві (том І а.с.173-184).

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт поставки ТОВ «Нюаж», ТОВ «Хімконсалтинг» товарів на користь позивача підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Суд звертає увагу також на те, що документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари поставлялись, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, їх обліку та досягнення відповідного економічного ефекту.

Як зазначив позивач, придбані у ТОВ «Нюаж», ТОВ «Хімконсалтинг» сировина та комплектуючі були використані для власного виробництва продукції під зареєстрованим знаком для товарів та послуг «ЕКМІ-Колор», що відповідає основному виду діяльності позивача, а саме, виробництво парфумерних і косметичних засобів.

Суду не надано жодних доказів того, що товари, які були придбані позивачем у ТОВ «Нюаж», ТОВ «Хімконсалтинг» придбавались у інших контрагентів або обліковувались на складах позивача до укладення правочинів, які, на думку відповідача, містять ознаки безтоварності.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури.

З дослідженого у судовому засіданні Акта перевірки вбачається, що посадові особи податкового органу факти поставки товарів не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили.

А відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є формальними та не об'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ «Нюаж», ТОВ «Хімконсалтинг» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїми наслідками зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Суд також звертає увагу, що в силу положень пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України, контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Судом встановлено, що оскаржувані податкові-повідомлення рішення прийняті за результатами проведення у 2015 році перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства щодо визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у тому числі за період з 01.06.2012 по 31.08.2012 .

Водночас, у 2013 році посадовими особами ДПІ в Обухівському районі на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВТФ «ЕКМІ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 , за результатами якої складений акт від 24.04.2013 №566/20-01/20007642.

Тобто, всупереч положенням пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України, відповідачем у 2015 році частково проведено повторну перевірку позивача за тими самими податками за той самий період.

Жодних доказів щодо наявності правових підстав для проведення повторної перевірки відповідачем суду не надано.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт поставки товарів. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено порушення законодавства його контрагентом без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товарів спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з цим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 13.02.2015 №0000322202/405, №0000332202/406.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 квітня 2015 року.