Ухвала

від 25.06.2015 по справі 810/909/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/909/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

25 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Гнідіній М.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача Марченко О.З.

від відповідача Демченко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «ЕКМІ» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 13.02.2015 №0000322202/405, №0000332202/406.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення невірно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в період з 21.01.2015 по 27.01.2015 посадовою особою відповідача на підставі наказу від 20.01.2015 №42 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВТФ «ЕКМІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Нюаж» (код за ЄДРПОУ 38091644) за період з 01.06.2012 по 31.08.2012 та з ТОВ «Хімконсалтинг» (код за ЄДРПОУ 31606820) за березень 2014 року.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 02.02.2015 №221/10-16-22-01/20007642, в якому контролюючим органом встановлено наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства:

- пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2012 рік на загальну суму 239866,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, статті 200, пунктів 201.4, 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого платником податків занижено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за червень 2012 року на суму 91282,00 грн., за березень 2014 року на суму 7832,00 грн. та завищено бюджетне відшкодування за липень 2012 року на суму 96907,00 грн., за серпень 2012 року на суму 40256,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ в Обухівському районі прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.02.2015: №0000332202/406, яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 359799,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 239866,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 119933,00 грн.; №00003222/405, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 118138,50 грн., у тому числі, за липень 2012 року на суму 91282,00 грн., за серпень 2012 року на суму 137163,00 грн., за квітень 2014 року на суму 7832,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські відносини позивача з ТОВ «Нюаж» і ТОВ «Хімконсалтинг» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у вказаних контрагентів, отримувались з метою використання та були використані платником податків у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та безпідставності тверджень відповідача про неправомірне формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за наслідками таких операцій.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідність рішень суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, показники податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість, виходячи з позиції податкового органу, сформовані позивачем неправомірно, оскільки господарські операції ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ЕКМІ» з його контрагентами: ТОВ «Нюаж» і ТОВ «Хімконсалтинг» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарських операцій та їх документального оформлення з метою отримання податкової вигоди.

До таких висновків контролюючий орган прийшов на акта від 07.08.2014 №2326/26-55-22-07/31606820 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Хімконсалтинг» (код ЄДРПОУ 31606820) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за березень 2014 року», в якому зазначено про відсутність у ТОВ «Хімконсалтинг» господарських можливостей для здійснення задекларованих господарських операцій з його контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.

Крім цього, податковий орган посилається на відсутність у позивача доказів транспортування товарів від ТОВ «Нюаж», ТОВ «Хімконсалтинг» у зв'язку з невідповідністю товарно-транспортних накладних, наданих платником податків до перевірки, встановленим вимогам.

Зокрема, відповідач зазначив, що надані товарно-транспортні накладні як доказ підтвердження транспортування придбаного у ТОВ «Нюаж» товару, не взяті до уваги, оскільки транспортування здійснювалась автомобілем із держаним номерним знаком, який складається із трьох цифр. У той час, як відповідно до вимог чинного законодавства державні номери на даний тип транспортних засобів складаються із чотирьох цифр. Крім цього, згідно бази АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України вантажний автомобіль з державним номером АІ 024 АК не зареєстрований.

Щодо товарно-транспортної накладної, яка видана ТОВ «Хімконсалтинг» то на думку осіб, які здійснювали перевірку, вона не є належним доказом оскільки до неї не надано подорожнього листа.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Перевіряючи реальність здійснення позивачем господарських операцій у спірний період, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності ТОВ «ВТФ «ЕКМІ» є виробництво парфумних і косметичних засобів; оптова торгівля парфумними та косметичними товарами; неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт; надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна; загальна медична практика (а.с. 10).

З матеріалів справи вбачається, що в період, за який проведено перевірку, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Нюаж», ТОВ «Хімконсалтинг».

Так, між замовником - ТОВ «ВТФ «ЕКМІ» та постачальниками - ТОВ «Нюаж», ТОВ «Хімконсалтинг» були укладені договори поставки від 01.06.2012 №81-1 та від 27.04.2009 №145, відповідно до умов яких постачальники зобов'язуються поставити та передати у власність замовника хімічну сировину (продукцію), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с.70-73, 149-151, том 1).

Ціна, обсяг (кількість), асортимент кожної окремої партії товару погоджується сторонами додатково шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями, телеграмами, телефонограмами тощо та фіксуються у рахунках-фактурах, видаткових накладних, які оформляються на окрему партію товару та є невід'ємною частиною договору.

Поставка здійснюється на умовах СРТ склад покупця.

На підтвердження здійснення поставки ТОВ «Нюаж», ТОВ «Хімконсалтинг» товарів позивачем до перевірки та матеріалів справи надані видаткові накладні від 11.06.2012 №Н-00000004, від 11.06.2012 №Н-00000003, від 25.06.2012 №Н-00000040, від 25.06.2012 №Н-00000041, від 12.07.2012 №Н-00000007, від 12.07.2012 №Н-00000008, від 30.07.2012 №Н-00000107, від 30.07.2012 №Н-00000108, від 07.08.2012 №Н-00000004, від 17.03.2014 №РН-0000064, відповідні прибуткові накладні та рахунки-фактури.

За результатами господарських операцій ТОВ «Нюаж», ТОВ «Хімконсалтинг» виписано ТОВ «ВТФ «ЕКМІ» податкові накладні від 11.06.2012 №4, від 11.06.2012 №3, від 25.06.2012 №40, від 25.06.2012 №41, від 12.07.2012 №7, від 12.07.2012 №8, від 30.07.2012 №107, від 30.07.2012 №108, від 07.08.2012 №4, від 17.03.2014 №9.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку №5 до податкових декларацій з податку на додану вартість відповідних періодів.

Також позивачем надані докази реєстрації зазначених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме, витяги з Єдиного реєстру податкових накладних.

Проведення оплати за наслідками виконання договорів поставки здійснено в повному обсязі, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, на підтвердження фактичного придбання товарів позивачем надано документи, що підтверджують облік поставленого товару, реєстри переміщень товарно-матеріальних цінностей, матеріальні звіти.

На підтвердження транспортування товарів позивачем надані товарно-транспортні накладні від 11.06.2012 №Н-004, від 11.06.2012 №Н-003, від 25.06.2012 №Н-040, від 25.06.2012 №Н-041, від 12.07.2012 №Н-007, від 12.07.2012 №Н-008, від 30.07.2012 №Н-107, від 30.07.2012 №Н-108, від 07.08.2012 №Н-004, від 17.03.2014 №25.

За наслідками перевірки товарно-транспортних накладних по перевезенню товарів від ТОВ «Нюаж» податковим органом встановлено наявність недоліків у цих документах, оскільки останні не містять повного складу елементів державного номерного знаку автомобіля «Газель», яким здійснювалося транспортування товару.

На спростування зазначеного позивача пояснив, що при заповненні товарно-транспортних накладних у графі «Автомобіль» ним помилково зазначено лише перші три цифри держаного номерного знаку автомобіля, дійсним є номерний знак АІ 0243АК.

Водночас, як марка автомобіля так і літери державного номеру є вірними.

На запит суду першої інстанції до Департаменту ДАІ МВС України щодо перебування на державному обліку транспортного засобу «Газель» із державним номерним знаком, до якого входять наступні елементи державного номерного знаку «АІ024АК» (том ІІ а.с.116) від 09.04.2015 №45/1967 було надано відповідь, з якої встановлено, що на державному обліку перебуває транспортний засіб: марка та модель - ГАЗ 3302-ГБО; номерний знак - АІ0243АК.

Таким чином, номер та марка автомобіля, який зазначений позивачем у власних поясненнях та інформація про марку і модель автомобіля, отримана на запит суду, є тотожними.

Цим самим спростовуються твердження відповідача про перевезення придбаного товару на автомобілі із неіснуючим державним номерним знаком.

Доводи податкового органу про ненадання позивачем подорожнього листа до товарно-транспортної накладної щодо транспортування товару від ТОВ «Хімконсалтинг» не підтвердилися в ході розгляду справи, оскільки матеріали справи містять подорожній лист вантажного автомобіля від 17.03.2014 №902048 (том ІІ а.с.100).

Крім цього, щодо посилання податкового органу на невідповідність вимогам законодавства товарно-транспортних накладних, наданих позивачем на підтвердження перевезення товару, як на підставу для застосування до позивача санкцій за порушення податкового законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363, регламентують порядок перевезення вантажів різного виду та визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Визначені Правилами документи - ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна - є обов'язковими для використання авто-перевізниками з метою пред'явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті і у сфері безпеки дорожнього руху.

Слід зазначити, що центральним податковим органом не видавались обов'язкові до виконання платниками податків акти щодо підтвердження товарно-транспортними накладними та подорожніми листами в податковому обліку пов'язаних з господарською діяльністю отриманих автотранспортних послуг.

Отже, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Крім того, не підтвердилися докази відповідача щодо відсутності реєстрації автомобілів, зазначених у транспортних накладних.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що виконання умов договорів поставки підтверджується дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, а тому суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту та віднесення вартості товарів до валових витрат за наслідками таких операцій та зазначає, що формальна невідповідність товарно-транспортних накладних встановленим вимогам не може свідчити про безтоварний характер господарських операцій, враховуючи підтвердження такої операції в сукупності іншими первинними документами, складеними у відповідності з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договорів або відсутності у них статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Хімконсалтинг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагентів позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Суд вважає, що дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку, яких відповідачем не надано.

Враховуючи те, що поставка товару підтверджена первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірного формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, первинні документи, оформлені на виконання спірних договорів відповідають встановленим вимогам та видам господарської діяльності позивача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, статті 200, пунктів 201.4, 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних не відповідає дійсним обставинам справи.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість не відповідає дійсним обставинам справи.

Перевіряючи висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.

В силу приписів пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених визначеними законодавством документами.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними первинними документами, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та права на отримання податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість та формування податкових показників з податку на прибуток позивачу та відображають зміст акта перевірки, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 25.06.2015

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.