Постанова

від 17.04.2015 по справі 813/7584/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2015 року Справа № 813/7584/14

11 год. 27 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Небесна М.В.,

від позивача Вахняк Є.О.,

від відповідача Гурняк О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-авто» про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Львів-авто» (далі - позивач, ТОВ «Львів-авто») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001572201 від 22.04.2014 року та № 0001582201 від 22.04.2014 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач акцентував увагу на тому, що ТОВ «Львів-авто» звернулося із позовом до суду лише щодо оскарження висновків контролюючого органу в частині податкових зобов'язань за результатами господарських операцій позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейс констракшен менеджмент». Пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені щодо податкових нарахувань саме за результатами господарської діяльності позивача з цим контрагентом. Зазначив, що первинні документи складені в результаті господарських відносин між ними, відповідають вимогам Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; є реальними, спричинили реальні зміни майнового стану ТОВ «Львів-авто», а товарно-матеріальні цінності, придбані у результаті вчинення таких господарських операцій, придбані з метою їх використання в господарській діяльності позивача; належним чином відображені у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності підприємства, підтверджуються усіма необхідними первинними та додатковими бухгалтерськими документами, долученими до матеріалів справи та надавалися контролюючому органу до перевірки. Крім того, звернув увагу, що на момент виникнення спірних правовідносин контрагент ТОВ «Львів-авто» ТОВ «Ейс Констракшен менеджмент» було зареєстроване належним чином та було платником ПДВ. Зосередив увагу на тому факті, що як вітчизняним податковим законодавством, так і практикою Європейського суду з прав людини чітко передбачають правило індивідуальної відповідальності платника податків, тобто, добросовісний платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

13.03.2015 року судом, в порядку визначеному ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, допущено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, на його процесуального правонаступника - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова).

Представник відповідача проти позову заперечив повністю із підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи у попередньому судовому засіданні 26.12.2014 року /а.с.95-96/. Зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають нормам податкового законодавства, є правомірним та таким, що слід залишити в силі. За результатами дослідження первинної документації, наданої контролюючому органу до перевірки, встановлено відсутність транспортування придбаної у контрагентів позивача продукції, що є підтвердженням відсутності між ними реальних, товарних господарських операцій. Таким чином вважає, що у ТОВ «Львів-авто» відсутні підстави для формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість. Крім того, особливу увагу звернув на той факт, що до матеріалів справи долучено копію вироку Сихівського районного суду Львова від 07.07.2014 року у справі № 464/6266/14-к щодо обвинувачення ОСОБА_3 (організатор угрупування, формальний директор ТОВ «Крафт ЛВ») у вчиненні злочинів передбаних ч.3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК України та оголошено останнього в розшук. Додатково зазначив, що згідно з протоколом допиту директора ТОВ «Викуп» та ТОВ «Ейс крнстракшен менеджмент» ОСОБА_4 встановлено, що до діяльності даних підприємств він не причетний.

З врахуванням викладеного, на переконання контролюючого органу, аргументи наведені у позовній заяві, не спростовують виявлені порушення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова податкового законодавства ТОВ «Львів-авто». Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухав пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ТОВ «Львів-авто» зареєстроване як юридична особа 06.04.1992 року з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 13820868 /а.с.134/ та перебуває на податковому обліку ДПІ у Шевченківському районі м. Львова.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ по взаєморозрахунках з ТОВ «Сталевий дім» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, ТОВ «Викуп» за період з 01.08.2011 року по 31.10.2011 року, ТОВ «Крафт ЛВ» за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року та їх вплив на формування доходів і витрат за відповідні періоди, про що складено акт № 133/101/13-07-22-10/13820868 від 03.04.2014 року /а.с.8-37/.

Контролюючим органом на підставі вказаного акту та зафіксованих у ньому порушень, прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» за платежами:

- податок на додану вартість; № 00001572201 від 22.04.2014 року на суму 3702,24 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1234,08 грн.) /а.с.6/;

- податок на прибуток; № 001582201 від 22.04.2014 року на суму 2838,38 грн. /а.с.7/.

У зв'язку із вищевикладеним, позивач, не погоджуючись із оскаржуваними рішеннями контролюючого органу за результатами перевірки ТОВ «Львів-авто», вважаючи такі необґрунтованими, безпідставними та протиправними, звернувся із позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо реальності ведення господарських операцій між ТОВ «Львів-авто» та ТОВ «Ейс констракшен менеджмент», за результатами яких позивачем сформовано податок на прибуток та податок на додану вартість. Щодо нарахувань контролюючого органу за господарськими операціями позивача з ТОВ «Викуп», ТОВ «Крафт ЛВ» та ТОВ «Сталевий дім», такі позивачем в межах розгляду даної адміністративної справи не оскаржуються, тому не є предметом розгляду судом.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) № 2755-VI від 02.12.2010 року платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України)

Відповідно до підп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підп. «а» п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно з п. 187.1. ст. 197 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються зокрема, з дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Крім того, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг (п. 137.1 ст. 137 ПК України).

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п. п. 200.1. - 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 203.2. ст. 203 ПК України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених платником у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту. Тому аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Між Державним підприємством «Львівський бронетанковий ремонтний завод» (покупець) та ТОВ «Львів-авто» укладено договір поставки № 197 від 01.07.2011 року /а.с.76-77/, відповідно до якого постачальник зобов'язується систематично постачати та передавати у власність покупця вироби (товар) для використання його у господарській діяльності, а покупеь зобов'язується приймати цей товар та оплачувати його загальну вартість на умовах цього договору.

Номенклатура, назва, асортимент, загальна кількість товару, розмір партій, ціна за одиницю, сумарна вартість партії, передбачаються в Специфікаціях або рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1 Договору).

Також між академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (замовник) та позивачем (підрядник) укладено договір підряду № 914/11 від 09.12.2011 року /а.с.135/, відповідно до якого за дорученням замовника виконавець зобов'язується на власний ризик виконати роботу (надати послуги), а саме по монтажу опорної повортоної конструкції на умовах цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити її.

Робота виконується із матеріалів замовника (п.1, 2, 4 Договору).

Креслення додано до матеріалів справи.

Щодо господарських операцій між ТОВ «Львів-авто» та ТОВ «Ейс констракшен менеджмент», судом встановлено наступне.

ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» зареєстроване як юридична особа 12.10.2009 року з присвоєнням коду ЄДРПОУ 36757122, 27.12.2012 року припинено відповідно до судового рішення /а.с.119-120/.

Між ТОВ «Ейс констрактракшен менеджмент» (постачальник) та ТОВ «Львів-авто» укладено договір на виконання робіт № 01/12 від 01.12.2011 року /а.с.63-64/, відповідно до якого постачальник бере на себе обов'язок виготовляти, а покупець прийняти та провести оплатити наступну продукцію (товар): виготовлення підсиленої труби загальною вартістю 29895,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4982,50 грн.); постачальник надає покупцю наступні супроводжувальні документи: акт виконаних робіт та податкову накладну (п. 1 Договору).

Між ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» (постачальник) та ТОВ «Львів-авто» (покупець) укладено договір поставки № 0111 від 01.11.2011 року /а.с.65-66/, відповідно до якого постачальник бере на себе обов'язок поставити, а покупець прийняти та провести оплату наступної продукції (товару): гумова суміш 6620 у кількості 9 кг вартістю 388,80 грн. (в т.ч. ПДВ 64,80 грн.). Постачальник надає покупцю наступні супроводжувальні документи: податкова накладна, видаткова накладна (п .1 Договору).

З врахуванням викладеного представником позивача до матеріалів справи долучено: копію податкової накладної № 68 від 02.12.2011 року на суму 29895,00 (в т.ч. ПДВ 4982,50 грн.); копію акту виконаних робіт № 01/12 від 02.12.2011 року на суму 29895,00 грн. /а.с.68/; копію податкової накладної № 82 від 01.11.2011 року на суму 388,80 грн. (в т.ч. ПДВ 64,80 грн.) /а.с.69/; копію видаткової накладної № РН-11-0157 від 01.11.2011 року на суму 388,80 грн. (в т.ч. ПДВ 64,80 грн.) /а.с.69/; платіжні доручення (з відмітками банківської установи) /а.с.139, 140/.

Як пояснив представник позивача вказані документи надавалися контролюючому органу до перевірки, застережень до таких не висловлено ні під час проведення перевірки, так і в судових засіданнях.

Представник позивача зазначив, що договір про виконання робіт за своїм змістом фактично був поставкою, оскільки наявну трубу (слабшу за своїми характеристиками) у ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» контрагент підсилив та передав позивачу. Походження вказаної труби ТОВ «Львів-авто» не відоме.

Однак зазначив, що кінцевий продукт одержаний від контрагента відповідав усім характеристикам та був змонтований відповідно до договору підряду № 914/11 від 09.12.2011 року. Пояснив, що Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо виконаної роботи жодних претензій не висловлювала.

Щодо одержаної гумової суміші від контрагента, така була використана для облицювання катків опорних 4 категорії (елемент гусеничного рушія, що є рухомою опорою корпусу танка).

Крім того, судом в якості свідка допитано ОСОБА_6, головного інженера, на якого покладено обов'язки, серед інших, контроль виробничого процесу, контроль якості виготовленої продукції та контроль складського обліку матеріальних цінностей на підприємстві /а.с.138/.

Свідок пояснив, що товар поставлявся на підприємство транспортом контрагента на територію підприємства «Львів-авто» (м. Львів, вул. Шевченка, 169), оскільки позивач не володіє транспортними засобами. Приймання товару здійснювалося на підставі довіреностей, видача яких зафіксована журналом реєстрації видачі письмових довіреностей /а.с.111-112/. Увесь товар був належної якості, відповідав усім необхідним характеристикам. Зазначив, що такий використаний у господарській діяльності ТОВ «Львів-авто».

Представник відповідача щодо правдивості вказаних свідчень заперечив, зазначив, що позивач не представив товарно-транспортні накладні що посвідчують рух товару від контрагента та позивача та підтверджують факт реальності поставки товару з покликанням на Наказ Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року.

Підтвердження отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися контрагентом позивача - ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» товарно-транспортними накладними, не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскільки, законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку Товариство здійснювало операції з придбання товару та не виступало в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій

Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Слід зазначити, що податковим законодавством не визначено товарно-транспортну накладну як обов'язковий безумовний доказ реальності здійснених господарських операцій. Натомість оцінка таких операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу здійснених операцій, з урахуванням особливостей їх суті та змісту

Вищевказане підтверджується і судовою практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема, у справах К/9991/67732/12 від 04.12.2014 року, К/800/59003/13 від 10.02.2015 року, К/800/65779/14 від 31.03.2015 року, К/800/25915/13 від 01.04.2015 року, К/800/29742/13 від 09.04.2015 року та інших.

Також, судом з матеріалів адміністративної справи встановлено, що одними із аргументів, на які покликається представник відповідача щодо нереального характеру господарських операцій, що відбулися між позивачем та його контрагентом, є акт № 1699/22.8/36757122 від 17.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейс констракшен менеджмент» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року

Відповідно до такого встановлено відсутність умов для здійснення господарських операцій, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Однак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, доходу та витрат, що впливають на формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на формування вказаних податків в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо.

Важливим є і той факт, що перевірка контрагента проведена після постановлення судового рішення про припинення юридичної особи у зв'язку із визнанням її банкрутом від 20.12.2012 року /а.с.120/. Таким чином, висновки вказаного акту про відсутність основних засобів для ведення господарської діяльності не можуть братися судом до уваги.

Представником відповідача щодо вищевказаного не надано жодних пояснень.

Слід зазначити, що представник відповідача звернув увагу на той факт, що до матеріалів справи долучено копію протоколу допиту ОСОБА_4 директора ТОВ «Ейс контракшен менеджмент», відповідно до якого той надав пояснення що до діяльності товариства він не причетний. Таким чином, на переконання відповідача, реальність господарських операцій спростована повністю, оскільки господарські договори підписувалися саме від його імені.

Однак критично оцінює такі покликання представника відповідача, з огляду на наступне.

Частиною 4 ст. 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дії чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом ст. 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або про адміністративний проступок, що до матеріалів справи не долучені.

Суд відхиляє покликання відповідача на порушення контрагентами позивача податкового законодавства, оскільки платник податків не несе і не може нести відповідальності за іншого платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах. Висновки контролюючого органу прямо суперечать практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність ані за несплату податків своїми контрагентами та ведення ними податкового обліку, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, як і не може нести відповідальність за інші дії контрагента, а тим більше за дії контрагентів контрагента.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За загальним визначенням, компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій контролюючих органів під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин визначений Податковим кодексом України.

Суд також зазначає, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки, податкові органи не наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано податок на прибуток та ПДВ, належать до виключної прерогативи судових органів.

Відповідність господарських операцій з вказаними контрагентами меті діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: договорами, специфікаціями до договорів, актом виконаних робіт, видатковими та податковими накладними, копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи, які складені за результатами проведених операцій та не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44, ст. 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Видані контрагентом позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем об'єкта оподаткування податком на прибуток та податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 72 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з ТОВ «Ейс констракшен менеджмент». На думку суду, вищевказані первинні документи в повній мірі відображають зміст, обсяги та вартісні показники господарських операцій позивача.

Натомість відповідач не довів суду обґрунтованості висновку про не підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами позивача, як це зазначено в акті перевірки від 03.04.2014 року. Висновки ж контролюючого органу переважно ґрунтуються на акті перевірки контрагента позивача.

Таким чином, сукупність вище встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними доказами у справі, і такими, що підлягають задоволенню, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

До матеріалів адміністративної справи долучено платіжне доручення № 58 від 14.05.2014 року, відповідно до якого позивачем сплачено судовий збір за подання позову до Львівського окружного адміністративного суду в сумі 1827,00 грн., що з врахуванням вищевикладеного підлягає поверненню позивачу /а.с.81/.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94,138, 158-163, 167 Кодексу адміністративногосудочинстваУкраїни, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0001572201 від 22.04.2014 року.

3. Визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0001582201 від 22.04.2014 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-авто» (м. Львів, вул. Шевченка, 186; ЄДРПОУ 13820868) судовий збір у сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 22.04.2015 року.

Суддя Кравців О.Р.