Ухвала

від 29.09.2015 по справі 813/7584/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 876/4934/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Львів-автоВ» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

06 листопада 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Львів-автоВ» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова) за № НОМЕР_1 від 22.04.2014 року та № НОМЕР_2 від 22.04.2014 року.

Постановою від 17 квітня 2015 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій підприємства позивача з ТзОВ ,,Ейс констракшен менеджментВ» . Даний факт підтверджується, зокрема, відсутністю документів на транспортування придбаної у контрагентів позивача продукції.

Крім того, вироком Сихівського районного суду Львова від 07.07.2014 року у справі № 464/6266/14-к встановлений факт здійснення фіктивного підприємництва директором ТзОВ ,,Крафт ЛВВ» ОСОБА_3. Згідно з протоколом допиту директора ТзОВ ,,ВикупВ» та ТзОВ ,,Ейс констракшен менеджментВ» ОСОБА_4 встановлено, що до діяльності даних підприємств він не причетний.

На підставі викладеного, відповідач вважає, що господарські операції, які відображені позивачем у наданих суду документах, не мають достатньої доказовості, оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, а тому така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування валових витрат.

З огляду на викладене, податковий орган вважає правомірними оскаржені податкові повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ ,,Львів-автоВ» з питань правомірності формування сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ по взаєморозрахунках з ТзОВ ,,Сталевий дімВ» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, ТзОВ ,,ВикупВ» за період з 01.08.2011 року по 31.10.2011 року, ТзОВ ,,Крафт ЛВВ» за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, ТзОВ ,,Ейс констракшен менеджментВ» за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року та їх вплив на формування доходів і витрат за відповідні періоди, оформленої актом за № 133/101/13-07-22-10/13820868 від 03.04.2014 року, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийняла податкові повідомлення-рішення: за № НОМЕР_1 від 22.04.2014 року, яким збільшила товариству грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3702,24 грн.( 2468,16 грн. за основним платежем та 1234,08 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

за № 001582201 від 22.04.2014 року, яким збільшила товариству грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 2838,38 грн. (2838,38 грн. за основним платежем та 0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Висновки податного органу базуються на тому, що на порушення приписів пунктів 1, 2 ст. 215, ст. 203, ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України позивач допустив завищення податкового кредиту по безтоварних операціях з ТзОВ „Ейс констракшен менеджментВ» у грудні 2011 року на суму 2468,16 грн.

Крім того, на порушення приписів ст. 215, ст. 203, ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивач допустив завищення витрат по нікчемних правочинах з ТзОВ „Ейс констракшен менеджментВ» за 4 кв. 2011 року на суму 12340,8 грн., що призвело до заниженння податку на прибуток за 4 кв. 2011 року на суму 2838,38 грн.

Нарахування контролюючим органом податкових зобов'язань по господарських операціях позивача з ТзОВ ,,ВикупВ» , ТзОВ ,,Крафт ЛВВ» та ТзОВ ,,Сталевий дімВ» в межах розгляду даної адміністративної справи позивач не оскаржував, а тому суд першої інстанції їх не розглядав, оскільки вони не входять до предмету розгляду цієї справи.

Дослідженню та оцінці в суді першої інстанції підлягали правомірність формування змивачем податкового кредиту та витрат лише по господарських операціях позивача з ТзОВ ,,Ейс констракшен менеджментВ» .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно, у відповідності до вимог податкового законодавства сформував податковий кредит та витрати при здійсненні господарських операцій з ТзОВ „Ейс констракшен менеджментВ» .

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 01.12.2011 року ТзОВ ,,Ейс констрактракшен менеджментВ» (постачальник) та ТзОВ ,,Львів-автоВ» (покупець) уклали договір на виконання робіт за № 01/12, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався виготовити, а покупець прийняти та провести оплату підсиленої труби загальною вартістю 29895,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4982,50 грн. (а.с.63-64).

01.11.2011 року ТзОВ ,,Ейс констрактракшен менеджментВ» (постачальник) та ТзОВ ,,Львів-автоВ» (покупець) уклали договір поставки за № 01/11, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та провести оплату гумової суміші 6620 у кількості 9 кг вартістю 388,80 грн., в т.ч. ПДВ - 64,80 грн. (а.с.65-66).

На підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів та робіт позивач надав копії первинних документів: договорів, податкової накладної № 68 від 02.12.2011 року на суму 29895,00 (в т.ч. ПДВ - 4982,50 грн.); акту виконаних робіт № 01/12 від 02.12.2011 року на суму 29895,00 грн.; копію податкової накладної № 82 від 01.11.2011 року на суму 388,80 грн. (в т.ч. ПДВ 64,80 грн.) ; копію видаткової накладної № РН-11-0157 від 01.11.2011 року на суму 388,80 грн. (в т.ч. ПДВ 64,80 грн.); платіжні доручення (з відмітками банківської установи) (а.с. 67-69, 139, 140).

Факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарів підтверджується договором поставки № 197 від 01.07.2011 року та договором підряду № 914/11 від 09.12.2011 року, укладеними відповідно між ТзОВ ,,Львів-автоВ» (продавець) та Державним підприємством ,,Львівський бронетанковий ремонтний заводВ» (покупець), між академією сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_5 (замовник) та позивачем (підрядник), а також первинними документами, які підтверджують факт їх виконання.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що господарські операції підприємства позивача з його контрагентом ТзОВ ,,Ейс констрактракшен менеджментВ» мали реальний характер, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: договорами, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками, бухгалтерськими проведеннями.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України податковим органом не спростовується.

Придбані товари відображені позивачем у бухгалтерському обліку та використані у власній господарській діяльності.

На час здійснення господарських операцій позивач та його контрагент були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтва платників ПДВ.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій, оскільки відсутність товарно-транспортних накладних не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит та формування витрат, враховуючи те, що законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток.

Посилання відповідача на вирок Сихівського районного суду Львова від 07.07.2014 року та протокол допиту директора ТзОВ ,,ВикупВ» та ТзОВ ,,Ейс констракшен менеджментВ» ОСОБА_4 також не спростовують висновків суду першої інстанції щодо реального характеру досліджених господарських операцій, оскільки вирок не містить жодних посилань на ТзОВ ,,Ейс констракшен менеджментВ» , а свідчення ОСОБА_4 можуть мати силу доказів тільки після його допиту в судовому засіданні.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року у справі № 813/7584/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_6

Ухвала в повному обсязі складена 05 жовтня 2015 року.