Постанова

від 06.03.2015 по справі 826/20849/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 березня 2015 року № 826/20849/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції» (далі - позивач, ТОВ «Українські продуктові традиції») до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2014 р. № 161826552202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 818 090,00 грн. 00 коп. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 204 523,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки, викладені в акті перевірки є незаконними та необґрунтованими, відповідно рішення, прийняте на підставі них, є протиправним, яке порушує законні права позивача.

На думку позивача, твердження податкового органу щодо нереальності проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами є безпідставними, оскільки у нього наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували господарські операції, відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит за перевіряємий період.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини викладені в акті перевірки та просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Українські продуктові традиції» зареєстроване у Печерській районній в м. Києві державній адміністрації, свідоцтво про державну реєстрацію від 16.10.2012 р. за №1070102000047747. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ - 38451148.

ТОВ «Українські продуктові традиції» взяте на облік в органах державної податкової служби від 19.10.2012 р. за №63432.

Згідно свідоцтва від 01.12.2014 р., є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер - 384511426553.

В період з 21.10.2014 р. по 03.11.2014 р. посадовими особами ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу № 3052 від 20.10.2014 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Українські продуктові традиції» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Київська інвестиційна компанія «Вдала» (код ЄДРПОУ - 35896120) та ТОВ «Бінат ЛТД» (код ЄДРПОУ - 22865976) за липень 2014 року.

За результатами проведення перевірки складено акт від 10.11.2014 р. № 1056/26-55-22-02/38451148, яким зафіксовані встановлені порушення позивачем ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 818 090 грн., а саме: в липні 2014 на суму ПДВ 706 026 грн.; в серпні 2014 на суму ПДВ 112 064 грн.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.11.2014 р. № 161826552202, яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 022 613,00 грн., в тому числі за основним платежем - 818 090,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 204 523,00 грн.

Вважаючи, що податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця..

При цьому, підпунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т. ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд при вирішенні даної справи враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в перевіряємий період сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманих при здійсненні господарських операцій від ТОВ «Київська інвестиційна компанія «Вдала» (код ЄДРПОУ - 35896120) та ТОВ «Бінат ЛТД» (код ЄДРПОУ - 22865976).

Перевіркою достовірності відображених показників з урахуванням отриманої податкової інформації відповідачем зроблено висновок про завищення податкового кредиту позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Київська інвестиційна компанія «Вдала» (код ЄДРПОУ - 35896120) за липень 2014 року, оскільки, на його думку, договори поставки були укладені без мети реального настання правових наслідків, а також те, що реальність вчинення господарських операцій ТОВ «Українські продуктові традиції» відсутня.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (47.11).

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Київська інвестиційна компанія «Вдала» (Постачальник) укладено договір № 04/04/01-14-Ж від 04.04.2014 р., згідно якого в порядку та на умовах визначених цим договором Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець, в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов'язується прийняти і оплатити товар. У п. 1.2. Договору визначено, що під товаром у цьому Договорі розуміється - макуха соняшникова.

У п. 1.5. цього Договору визначено, що загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру, строк відвантаження товару, місце та умови доставки товару, визначаються Сторонами у Специфікаціях, що є Додатками та невід'ємною частиною цього Договору. Ціна товару, також, вказується в накладних до окремих партій і вважається погодженою між Постачальником і Покупцем при наявності печаток обох сторін Договору.

На виконання умов Договору № 04/04/01-14-Ж від 04.04.2014 р., Продавцем на протязі липня 2014 року Покупцю поставлено макухи соняшникової загальною кількістю 432,45 т., загальною вартістю 672 387,40 грн.

ТОВ «Київська інвестиційна компанія «Вдала» на виконання Договору виписані та надані позивачу видаткові накладні № 210 від 15.07.2014 p., № 211 від 16.07.2014 p., № 212 від 16.07.2014 p., № 223 від 18.07.2014 p., також надані податкові накладні № 31 від 15.07.2014 p., № 32 від 16.07.2014 p., № 33 від 16.07.2014 p., № 41 від 18.07.2014 p.

Доставка товару - макухи соняшникової, яка була придбана ТОВ «Українські продуктові традиції» у ТОВ «Київська інвестиційна компанія «Вдала» протягом липня 2014 року на підставі договору № 04/04/01-14-Ж від 04.04.2014 р., у пункт призначення - ПАТ «Дніпровський термінал», м. Херсон, Україна, підтверджується товарно-транспортними накладними № 019678 від 14.07.2014 p., № 019677 від 14.07.2014 p., № 019943 від 15.07.2014 p., № 019681 від 15.07.2014 p., № 019940 від 14.07.2014 p., № 019941 від 15.07.2014 p., № 019939 від 15.07.2014 p.

Оплата вказаного товару на підставі умов Договору № 04/04/01-14-Ж від 04.04.2014 р. здійснена позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями № 511980 від 02.07.2014 p., № 935 від 09.07.2014 p., № 968 від 15.07.2014 р., № 512390 від 16.07.2014 p., № 512637 від 24.07.2014 p., № 1020 від 24.07.2014 p., № 1039 від 31.07.2014 р.

Окрім того, позивач також надав докази реалізації отриманого товару з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Зокрема, як підтверджується матеріалами справи, отриманий від ТОВ «Київська інвестиційна компанія «Вдала» на підставі Договору № 04/04/01-14-Ж від 04.04.2014 р. товар - макуха соняшникова, позивачем в подальшому продано компанії «EXPERTOS VENTURE LP» (per. № 11088) на підставі укладеного між ними зовнішньоекономічного контракту № SO-B/0104-14 від 01.04.2014 року.

Відповідно до умов Контракту, в порядку та на умовах, визначених цим Контрактом Продавець (ТОВ «Українські продуктові традиції») продає, а Покупець (компанія «EXPERTOS VENTURE LP») приймає та оплачує макуху соняшникову, країна походження - Україна.

У п. 2.1. Контракту визначено, що кількість Товару за цим Контрактом становить 20 000,00 метричних тонн, у п. 2.2. Контракту визначено, що остаточна кількість товару визначається згідно з результатами зважування Товару в Порту.

У Додатках до Договору визначено, що Товар постачається на умовах СРТ, перевезення оплачено до - ПАТ «Дніпровський термінал», м. Херсон, Україна.

На підставі Контракту позивачем надано компанії «EXPERTOS VENTURE LP» інвойс № SO-B/0104-14-8 від 16.07.2014 р. та № SO-B/0104-14-7/1 від 05.06.2014 р. на підставі яких, здійснено оплату Товару, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті від 02.07.2014 p., 16.07.2014 p., 30.07.2014 р.

Крім того, товар - макуха соняшникова у кількості 432,45 т, що поставлений у липні 2014 року ТОВ «Київська інвестиційна компанія «Вдала» - ТОВ «Українські продуктові традиції», був відправлений позивачем за межі митної території України на підставі зовнішньоекономічного контракту № SO-B/0104-14 від 01.04.2014 р. - покупцю - компанії «EXPERTOS VENTURE LP» (per. № 11088), що підтверджується вантажно-митними деклараціями №508040000/2014/002354 та №508040000/2014/002353.

Також, у перевіряємому періоді між ТОВ «Українські продуктові традиції» (Покупець) та ТОВ «Київська інвестиційна компанія «Вдала» (Продавець) укладено договір № 07/07/14-О від 07.07.2014 р., відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується на умовах визначених цим договором передати у власність Покупця товар, а Покупець, в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов'язується прийняти і оплатити товар.

У п. 1.2. Договору визначено, що під товаром у цьому Договорі розуміється -соняшникова олія українського походження.

У п. 1.5. Договору визначено, що загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру, строк відвантаження товару, місце та умови доставки товару, визначаються Сторонами у Специфікаціях, що є Додатками та невід'ємною частиною цього Договору. Ціна товару, також, вказується в накладних до окремих партій і вважається погодженою між Постачальником і Покупцем при наявності печаток обох сторін Договору.

У Додатку № 1 до Договору № 07/07/14-О від 07.07.2014 p., - Специфікації № 1, Сторони визначили умови поставки товару, а саме: визначили, що Продавець зобов'язується поставити Покупцю товар - соняшникову олію у терміни з 05.07.2014 р. по 31.07.2014 р. у кількості 600 т, визначили ціну за 1 т у розмірі 10320,00 грн., та погодили загальну вартість товару у розмірі - 6 192 000,00 грн.

Відповідно до умов, визначених сторонами у Специфікації № 1, оплата за поставлений товар здійснюється відповідно до рахунку наданого Продавцем, та сплачується протягом 1 банківського дня з моменту виставлення рахунку виходячи з фактичної кількості прийнятого товару з наданням товарно-транспортних накладних з відміткою, та фактичною кількістю прийнятого вантажу. Сторони погодили, що поставка товару здійснювалася на умовах СРТ згідно міжнародних правил Інкотермс, в редакції 2010 року - ТОВ «Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина», Дніпробугський морський торговий порт, Миколаївська область, Україна.

На виконання умов Договору № 07/07/14-О від 07.07.2014 p., Продавцем на протязі липня 2014 р. Покупцю було поставлено олії соняшникової загальною кількістю 410,480 т., загальною вартістю 4 236 153 грн. 60 коп..

Продавцем на виконання договору було надано видаткові накладні № 197 від 07.07.2014 p., № 198 від 08.07.2014 p., № 206 від 10.07.2014 p., № 208 від 12.07.2014 p., № 209 від 15.07.2014 р.

Протягом липня 2014 р. Продавцем Покупцю були надані наступні податкові накладні № 18 від 07.07.2014 p., № 19 від 08.07.2014 p., № 26 від 10.07.2014 p., № 29 від 12.07.2014 p., № 30 від 15.07.2014 р. з розрахунком коригування до податкової накладної № 30 від 15.07.2014 р.

Доставка товару - олії соняшникової, яка була придбана Покупцем у Продавця протягом липня 2014 року на підставі договору № 07/07/14-О від 07.07.2014 р., у пункт призначення - ТОВ «Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина», Дніпробугський морський торговий порт, Миколаївська область, Україна, підтверджується товарно-транспортними накладними № 70714/1 від 07.07.2014 p., №70714/3 від 08.07.2014 p., № 7074/2 від 08.07.2014 р.,№ 333 від 10.07.2014 p., № АУС 1 від 10.07.2014 p., № 2 АУС від 10.07.2014 р., № СТАЗ від 11.07.2014 p., № 00064 від 11.07.2014 p., № 012 від 11.07.2014 p., № 158 від 12.07.2014 p., № 0012 від 12.07.2014 p., № 000/17 від 14.07.2014 p.

Оплата товару - олії соняшникової, на підставі умов договору № 07/07/14-О від 07.07.2014 р. позивачем проведена, що підтверджується платіжними дорученнями № 939 від 10.07.2014 p., № 965 від 15.07.2014 року, № 1131 від 20.08.2014 p., № 1259 від 23.09.2014 p., № 514266 від 02.09.2014 p., № 1114 від 19.08.2014 p., № 1172 від 01.09.2014 р.

В підтвердження подальшого руху отриманого товару з метою його використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав копії первинних документів, в тому числі, зовнішньоекономічний контракт, інвойс, платіжні доручення в іноземній валюті.

Так, отриманий від ТОВ «Київська інвестиційна компанія «Вдала» на підставі Договору № 07/07/14-О від 07.07.2014 р. товар - олія соняшникова, продано позивачем (Продавець) - компанії «EXPERTOS VENTURE LP» (per. № 11088) (Покупець) на підставі укладеного між ними зовнішньоекономічного контракту № SM-B/0507-14 від 05.07.2014 р.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 4.1, 4.9 Контракту, в порядку та на умовах, визначених цим контрактом Продавець продає, а Покупець приймає та оплачує олію соняшникову нерафіновану, українського походження.

Кількість товару за цим Контрактом становить 600 метричних тонн, у п. 2.5. Контракту визначено, що остаточна кількість товару визначається згідно з результатами зважування Товару в Порту/Терміналі.

Товар постачається на умовах СРТ, перевезення оплачено до - ТОВ «МП ««ТЕРМІНАЛ-УКРХАРЧОЗБУТСИРОВИНА», Дніпробугський морський торговий порт, Миколаївська область, Україна.

Товар постачається залізничним та автомобільним транспортом, а саме: автотранспортом - 600 тн +/- 2%; залізничним транспортом - 0 тн +/- 2%.

У п. 4.12. Контракту визначено, що митне оформлення Товару здійснюється в Порту/Терміналі за рахунок Продавця. Усі експортні податки, мито та збори, передбачені чинним законодавством України, сплачуються Продавцем.

У п. 5.1. Контракту визначено, що ціна Товару складає 746,00 дол. США за одну мт.

На підставі Контракту позивачем надано Покупцю інвойс № SM-B/0104-14-1 від 05.07.2014 р., на підставі якого, ним здійснено оплату товару, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 14.07.2014 р. та платіжним дорученням в іноземній валюті від 09.07.2014 p.

Також, як видно з матеріалів справи, товар - олія соняшникова у кількості 410,069 т, яка поставлена у липні 2014 року ТОВ «Київська інвестиційна компанія «Вдала» - ТОВ «Українські продуктові традиції», була відправлена позивачем за межі митної території України на підставі зовнішньоекономічного контракту № SM-B/0507-14 - компанії «EXPERTOS VENTURE LP» (per. № 11088), що підтверджується вантажно-митною декларацією № 504010000/2014/002022.

Разом з тим, висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій з контрагентом, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагента, зокрема, згідно податкової інформації по ТОВ «Київська інвестиційна компанія «Вдала» за липень 2014 року, яка складена ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно вказаної інформації податковим органом встановлено, що основним постачальником ТОВ «Київська інвестиційна компанія «Вдала» є СФГ «Промінь Агросервіс» (СФГ «Ланагросервіс ММ»), код ЄДРПОУ - 31295709.

Відповідачем отримано від Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області акти від 05.08.2014 р. №409/10-04-22-10/31295709 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ланагросервіс ММ» (код ЄДРПОУ 31295709) щодо підтвердження господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцям за період квітень-липень 2014 року та від 05.09.2014 р. №432/10-04-22-10/31295709 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ланагросервіс ММ» (код ЄДРПОУ 31295709).

Відповідно до вищезазначених актів, в тому числі згідно інформації отриманої від ОУ Броварської ОДПІ листом від 31.07.2014 р. №2773/07/10-06-07-04 ТОВ «Ланагросервіс ММ» за податковою адресою не знаходиться. Відповідно до висновку про результати відпрацювання ризикового платника податків: місцезнаходження платника податків не встановлено. За податковою адресою знаходиться Сеньківська сільська рада, вказані телефонні номери в аналітичній довідці та деклараціях підприємства не відповідають. Директор підприємства за місцем реєстрації відсутній. До ОУ Броварської ОДПІ з'явився гр. ОСОБА_3., якив надав пояснення про те, що на підприємстві рахується 15 чоловік, у користуванні підприємства використовуються 7000 га землі проте жодних документів, які підтверджують викладені факти до ОУ Броварської ОДПІ не були надані.

Згідно рапорту капітана податкової міліції О.А. Ярмоленка від 29.07.2014 р., останній повідомив, що підприємство зареєстровано за адресою: Бориспільський район, с. Сеньківка, вул. Леніна, 5, за вказаною адресою знаходиться Сеньківська сільська рада. Підприємство за адресою відсутнє.

З метою встановлення та отримання пояснення від гр. ОСОБА_3 щодо причетності до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на СФГ «Ланвгросервіс MM» здійснено виїзд за адресою реєстрації вказаного громадянина, а саме: АДРЕСА_1, за результатами виїзду встановлено, що за вказаною адресою проживає брат гр. ОСОБА_3, який повідомив, що останній веде не благонадійний спосіб життя, а саме часто не з'являється дома, має проблеми з алкоголем та наркотиками. Також брат гр. ОСОБА_3 зазначив, що останній не може бути ніяким засновником та керівником підприємства оскільки він не має на те відповідної освіти та коштів.

Таким чином, враховуючи вищевикладені встановлені обставини, податковий орган зробив висновок про те, що у позивача не було підстав для податкового обліку операцій з ТОВ «Київська інвестиційна компанія «Вдала», оскільки реальне вчинення господарських операцій між ними відсутнє.

Відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Доказів на підтвердження того, що ТОВ «Київська інвестиційна компанія «Вдала» та ТОВ «Українські продуктові традиції», не мали можливості на виконання господарських зобов'язань по вищезазначеним договорам або доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем суду не надані.

За результатом системного аналізу наданих позивачем копій договорів та доданих до них документів, по взаємовідносинам з контрагентом, судом встановлено, що договори містять всі істотні умови, тобто є укладеними.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 Цивільного кодексу України).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

В той же час, відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом, факти придбання товару, оплата їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Доводи відповідача про те, що договори поставки укладені між ТОВ «Київська інвестиційна компанія «Вдала» та ТОВ «Українські продуктові традиції» були укладені без мети реального настання правових наслідків, а також те, що реальність вчинення господарських операцій ТОВ «Українські продуктові традиції» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів задекларований на папері, тому у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій є безпідставними, оскільки внаслідок укладення договорів ТОВ «Київська інвестиційна компанія «Вдала» здійснило фактичну поставку товару (макухи соняшникової, олії соняшникової), а позивач в повній мірі оплатив зазначений товар з наступним відображенням цього у відповідній документації. ТОВ «Українські продуктові традиції» не може нести відповідальність за незабезпечення належного бухгалтерського та податкового обліку і звітності з боку інших юридичних осіб, з якими не здійснювало господарських операцій.

В той час, реальність купівлі товару позивачем у ТОВ «Київська інвестиційна компанія «Вдала», та подальший продаж такого товару позивачем компанії «EXPERTOS VENTURE LP», підтверджено належними та допустимими доказами.

Посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом не беруться до уваги, оскільки не підтверджені відповідними доказами та останнім не доведено конкретно які реквізити первинних документів відсутні та якій саме нормі Закону вони не відповідають.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних первинних документів, юридична особа ТОВ «Київська інвестиційна компанія «Вдала» не була припинена, обидві сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

В той час, наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі матеріали (роботи) позивачем не отримувались від контрагента та не реалізовувались у межах її господарської діяльності.

Суд зазначає, що прийняття податкового повідомлення-рішення, на підставі якого визначено позивачу податкові зобов'язання, не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Аналогічна правова позиція також викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2015 року №К/800/60809/14, згідно якої право платника податку на податковий кредит законодавство не ставить в залежність від факту проведення зустрічної звірки даних суб'єкта господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податків чи проведення перевірок по ланцюгу контрагентів.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише неможливістю проведення зустрічної звірки даних контрагента через відсутність його за юридичною адресою та відсутністю в нього основних фондів, складських приміщень, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Також, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11).

Суд на підставі оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товару позивачу з боку ТОВ «Київська інвестиційна компанія «Вдала» документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність у зазначених суб'єктів господарювання адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню правочину та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції. ТОВ «Українські продуктові традиції» не може нести відповідальність за незабезпечення належного бухгалтерського та податкового обліку і звітності з боку інших юридичних осіб, з якими не здійснювало господарських операцій.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що операції позивача з контрагентом здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «Українські продуктові традиції» правомірно сформував податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, наданих ТОВ «Київська інвестиційна компанія «Вдала», а висновки акту перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, в тому числі заниження податку на додану вартість, є помилковими.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 24.11.2014 р. № 161826552202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 818 090,00 грн. 00 коп. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 204 523,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, відповідачем не надано суду належні та допустимі докази на підтвердження викладених ним в акті перевірки позивача висновків, покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В той час, як позивачем в обґрунтування позовних вимог надано достатньо доказів, що спростовують висновки податкового органу про вчинення ним порушень податкового законодавства.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням доказів у справі в їх сукупності, враховуючи ту обставину, що органом державної податкової служби не доведено законність та обґрунтованість винесення оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24 листопада 2014 року № 161826552202, за яким товариству з обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції» донараховано податок на додану вартість у розмірі 818 090,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 204 523,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції» (код ЄДРПОУ 38451148) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко