Постанова

від 16.03.2015 по справі 826/2838/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 березня 2015 року 10:07 № 826/2838/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представник позивача - Якушин А.О.,

представник відповідача - Фокіна В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таргет Констракшн» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Таргет Констракшн» (надалі - ТОВ «Таргет Констракшн», позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2014р. №0011972213, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 523809,76 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 130952,44 грн. та від 02.09.2014 р. №0011982213, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 586 886,03 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 146 721,47 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «Таргет Констракшн» обґрунтовує тим, що відповідачем на підставі хибних висновків акту перевірки щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентом ТОВ «СК «Вардат Сервіс» прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.09.2014 р. №0011982213 та №0011972213 вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таргет Констракшн», зареєстровану як юридична особа Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією19.06.2012року №10741020000042655, ідентифікаційний код юридичної особи 38258857, що підтверджено довідкою з ЄДРПОУ та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Як вбачається з реєстру платників ПДВ на офіційному сайті Державної фіскальної служби України позивача зареєстровано як платника податку на додану вартість з 01.10.2012 року, індивідуальний податковий номер 382588526592. Підприємство здійснює свою діяльність на підставі статуту.

ТОВ «СК «Вардат Сервіс» взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 08.02.2012 р. та перебуває на обліку в Ленінській міжрайонній ДПІ у м. Луганську Луганської області.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від27.12.2012 р. №200097092, позивач зареєстрований платником ПДВ з 27.12.2012 р., індивідуальний податковий номер 380883312366.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «СК «Вардат Сервіс» за період з 01.01.2013 р. по 01.03.2014 р. та складено акт перевірки від 29.07.2014 р. №1254/2213/38258857.

В висновках акта перевірки зазначено, що перевіркою ТОВ «Таргет Констракшн» встановлено порушення:

-п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 586 886,03 грн.;

- п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 523 809,76 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення:

- від 02.09.2014 р. №0011982213, яким збільшено податок на додану вартість на загальну суму 733 607,51 грн., у тому числі за основним платежем в сумі586 886,03 грн. та за штрафними санкціями в сумі 146 721, 47 грн.;

- від 02.09.2014 р. №0011972213, яким збільшено податок на прибуток на загальну суму 654 762,20грн., у тому числі за основним платежем в сумі523 809,76грн. та за штрафними санкціями в сумі 130 952,44 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім цього, суд наголошує, що сам факт виконання робіт не є безумовним доказом реальності господарських операцій між сторонами, оскільки для податкового обліку значення має факт виконання робіт/послуг тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження валових витрат та податкового кредиту.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «СК «Вардат Сервіс».

Так, між позивачем (замовник), в особі директора ОСОБА_3 та ТОВ «СК «Вардат Сервіс» (підрядник), в особі директора ОСОБА_4 укладено договори підряду від 24.05.2013р. №24-05/2013ЧР, від 25.05.2013р. №25-05/2013Х, від 03.06.2013 р. №03/06-13Т, від 01.08.2013р. №01/08, від 12.11.2013р. №12/11-2013, від 17.12.2013р. №17/12/13.

Так, згідно з договором від 24.05.2013р. №24-05/2013ЧП п.1.1 передбачено, що підрядник зобов'язується за завданням та за кошти замовника власними та залученими силами і засобами, виконати роботи, зазначені у Додатку 1 до договору щодо об'єкту «Реконструкція з надбудовою нежитлового будинку під адміністративно-офісну будівлю з магазином, рестораном та наземним паркінгом за адресою Червонозоряний проспект 119.

Відповідно до умов договору передбачено наявність наступних документів: проектна документація (п.1.2, п.4.2.1 Договору), кошторис (п.1.1, 2.1), акт приймання-передачі фронту робіт (п.3.1, 4.2.1), календарний графік виконання робіт (п.3.1, 3.2), акти приймання передачі певних робіт (п.3.3), звіт про використання матеріальних ресурсів, у разі якщо забезпечення виконання робіт здійснювалось ресурсами замовника (п.5.2.3, 9.4.2), журнал виконання робіт (5.2.9), документи, що підтверджують якість матеріалів (сертифікати, протоколи), що були використані (п.5.2.13, п.5.2.14.4, п.12.3), документи про хід виконання договору та здійснення контролю за виконанням договірних зобов'язань (п.5.2.14.1, п.9.4.1), перелік субпідрядних організацій із зазначенням видів виконаних ними робіт і прізвищ інженерно-технічних працівників, відповідальних за їх виконання - у разі залучення таких організацій (5.2.14.2, 9.4.3), письмове повідомлення про осіб, які здійснюють авторський та технічний нагляд (п.10.2).

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано додатки до договору, акт приймання-передачі фронту робіт від 24.05.2013, акти прийому-передачі робочої документації, акти закриття прихованих робіт, акти переробки матеріалів замовника при виконанні робіт, акти виконаних робіт, довідки про вартість робіт.

Відповідно до договору від 25.05.2013р. №25-05/2013Х підрядник зобов'язується за завданням та за рахунок замовника виконати роботи з поточного ремонту щодо 2-го поверху нежитлової будівлі, розташованої за адресою м. Київ, вул. Хорива 39-41.

Умовами договору передбачена наявність наступних документів: кошторис (1.2), акт приймання-передачі фронту робіт (2.1), акт приймання-передачі робіт (2.3, 8.1), у зв'язку із необхідністю надання точок підключення до електроенергії та водопостачання у замовника мають бути наявні квитанції про сплату таких послуг у періоді виконання робіт (п.7.3). Позивачем надано кошторис та акт приймання фронту робіт.

Відповідно до договору від 03.06.2013р. №03/06-13Т підрядник зобов'язується за завданням та за рахунок замовника виконати роботи з поточного ремонту 2 поверху нежитлової будівлі, розташованої за адресою м. Київ, вул. Воровського 22-А.

Умовами договору передбачено складання кошторису, акт приймання-передачі (2.3, 8.1). Позивачем до суду надано кошторис та графік фінансування.

Згідно з п.1.1 договору від 01.08.2013р. №01/08 в якого вказується, що підрядний зобов'язується своїми силами і засобами, за завданням та за рахунок замовника виконати роботи зазначені у кошторисі. Об'єктом є 4 мікрорайон житлового масиву Позняки у Дарницькому районі м. Києва.

Сторонами передбачено за умовами договору складання: кошторису, схеми земельної ділянки, акт приймання-передачі фронту робіт (2.1, 4.1.1), акти приймання передачі робіт за кожен місяць (5.2).

Додатковою угодою від 25.11.2013р. було змінено кошторис та спосіб оплати.

Позивачем на виконання умов договору надано кошторис, схему мереж земельної ділянки, акти приймання-передачі фронту робіт, акт приймання робіт.

Відповідно до договору від 12.11.2013р. №12/11-2013 підрядник має виконати земляні роботи на об'єкті визначеному у кошторисі - вул. Кіквідзе 41-а, 41-43, пров. Кленовий 7,7а,7б в Печерському районі м. Києва.

Умовами договору передбачено складання : кошторису (1.1), акту приймання передачі фронту робіт (2.1), акту приймання-передачі проектної документації (2.1), календарний графік робіт (7.3), у зв'язку із необхідністю надання точок підключення до електроенергії та водопостачання у замовника мають бути наявні квитанції про сплату таких послуг у періоді виконання робіт (п.7.4), на письмовий запит замовника підрядник зобов'язаний надавати інформацію про хід виконання робіт, забезпечення матеріальними ресурсами, залучення робочої сили та субпідрядників, результати здійснення контролю за якістю робіт та матеріалів(7.3), акти на приховані роботи (8.2), письмове повідомлення про проведення авторського і технічного нагляду (8.4), акт виконання робіт (КБ-2) та довідка про вартість робіт (КБ-3) (9.1).

Позивачем надано кошторис, акт приймання передачі дозвільних документів від 12.11.2013р., акт приймання передачі фронту робіт від 12.11.2013р.

Відповідно до договору від 17.12.2013р. №17/12/13 ТОВ «СК «Вардат-Сервіс» має здійснити поставку товару (будівельні матеріали).

Поставка здійснюється на умовах ЕХW, а тому продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця на своєму складі, забезпечити належну упаковку товару, а покупець зобов'язаний здійснити поставку товару до місця призначення.

Таким чином, умовами договору передбачено складення товарно-транспортних накладних, видаткових накладних із сертифікатами якості на товар (3.7), заявок на товар (5.1).

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій позивачем надано акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, а також декларацію про готовність об'єкта до експлуатації щодо об'єкта за адресою проспект Червонозоряний 119.

На виконання вищезазначених договорів ТОВ «СК «Вардат Сервіс» на адресу ТОВ «Таргет Констракшн» було виписано податкові накладні на загальну суму 3 521 316,29 грн., в т. ч. ПДВ 586 886,03 грн.

Також, ТОВ «Таргет Констракшн» включило суми сплачені по взаємовідносинах з ТОВ «СК «Вардат Сервіс» до складу витрат у розмірі 2 756 893,49 гривень.

Відповідач на спростування реальності господарських операцій позивача зі спірним контрагентом посилається на те, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано постанову від 24.03.2014р. старшого слідчого з СВ ФР Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області лейтенанта податкової міліції ОСОБА_5 Відповідно до отриманих матеріалів встановлено наступне: згідно з реєстраційними даними гр. ОСОБА_4 є директором та головним бухгалтером ТОВ «СК «Вардат Сервіс».

Відповідно до вказаної постанови вбачається, що СВ ФР Ленінської ОДПТ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні від 21.03.2014р. № 32014130110000034 за фактом можливого здійснення фіктивного підприємництва шляхом реєстрації ТОВ «СК «Вардат Сервіс» з метою прикриття незаконної діяльності з ухиленням від сплати податків, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Так, в ході досудового слідства встановлено, що влітку 2012 року у м. Луганську до гр. ОСОБА_4 звернувся його знайомий гр. ОСОБА_6, який за грошову винагороду запропонував зареєструвати на своє ім'я ТОВ «СК «Вардат Сервіс», без мети здійснення фінансово-господарської діяльності.

З показів гр. ОСОБА_4 встановлено, що він не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «СК «Вардат Сервіс», фінансово-господарські документи (договори) та додаткову звітність від імені ТОВ «СК «Вардат Сервіс» не підписував, про знаходження всіх реєстраційних, бухгалтерських, податкових документів, печатки та штампа ТОВ «СК «Вардат Сервіс» гр. ОСОБА_4 не відомо.

Крім цього, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вказує на те, що відповідно до протоколів допиту свідка від 20.03.2014 р. гр. ОСОБА_4 та від 27.03.2014 р. гр. ОСОБА_7 (засновник ТОВ «СК «Вардат Сервіс») вбачається, що ці особи не здійснювали фінансово-господарську діяльність на ТОВ «СК «Вардат Сервіс».

Отже, податковий орган звертає увагу, що невстановлені особи, використовуючи реєстраційні документи, печатку та розрахункові рахунки ТОВ «СК «Вардат Сервіс», здійснювали протиправну діяльність пов'язану з неправомірним завищенням податкового кредиту підприємствам «реального сектору економіки» з метою ухилення від сплати податків. З огляду на вищевикладене, бухгалтерські та податкові документи, складені ТОВ «СК «Вардат Сервіс» по взаємовідносинам з ТОВ «Таргет Констракшн» є недійсними, оскільки складені з порушенням, а саме підписані невідомою особою.

Крім цього, як зазначає податковий орган ТОВ «СК Вардат-Сервіс» не подавався податковий розрахунок сум доходів за формою 1-ДФ та податкова декларація з податку на прибуток підприємств, що свідчить про те, що у підприємства відсутні трудові ресурси, про відсутність у підприємства адміністративних витрат зокрема на: утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання, придбання паливно-мастильних матеріалів, амортизація, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, витрати на оплату послуг зв'язку, витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємства та іншого загальногосподарського персоналу тощо.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3, 5, 6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).

Згідно ч.1, 2 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Представлені позивачем суду первинні фінансово-господарські документи до уваги судом не приймаються, адже складені формально задля здійснення господарських операцій з вигодою для третіх осіб, вказані документи жодним чином не доказують факту надання відповідних послуг.

Крім цього, слід зазначити, що до матеріалів справи позивачем не надано документів, які передбачені умовами договорів, або ж складаються відповідно до певного виду робіт, зокрема: відсутня інформація та підтверджуючі документи щодо якості матеріалів, що використовувались при виконанні робіт (сертифікати), відсутні повідомлення про проведення авторського і технічного нагляду, відсутні акти приймання передачі матеріалів від замовника до підрядника (зокрема щодо договору від 24.05.2013р. №24-05/2013ЧП), відсутні товарно-транспортні накладні, що підтверджують поставку товару до місця призначення, отриманого за договором від 17.12.2013р. №17/12/13, а також довіреностей на отримання такого товару тощо.

Також, у платіжних дорученнях, наданих позивачем, відсутні відмітки банку, що вказують на неможливість проведення платежу банком.

До того ж, матеріали справи не містять інформації про те, на підставі чого позивач має право здійснювати будь-які роботи на об'єктах вказаних у договорах, зокрема чи належать йому ці об'єкти, або вони передані позивачеві від інших осіб, що в свою чергу вказує на неможливість використання таких робіт в межах господарської діяльності.

Крім цього, суд бере до уваги докази відповідача, що ОСОБА_4 був тільки номінальним директором та фінансово-господарської діяльності ТОВ «СК «Вардат Сервіс» не здійснював.

З матеріалів справи вбачається, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесено запис про кримінальне провадження від 27.03.2014р. №32014130110000034 за фактом можливого здійснення фіктивного підприємництва шляхом реєстрації ТОВ «СК «Вардат Сервіс» з метою прикриття незаконної діяльності з ухилення від сплати податків, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.205 КК України.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що фактично послуги контрагентом позивачу не надавались, адже встановлено відсутність основних засобів та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а особи, які виступали керівниками - мали умисну мету, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за рахунок сум, отриманих за рахунок господарських операцій з контрагентом.

При розгляді даної справи судом враховано також правову позицію Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.01.2011 року у справі за позовом ТОВ "СІБ" до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а саме, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги; та в постанові від 05.03.2012 року по справі №21-421а11, згідно з якою складені і підписані неповноважними особами податкові накладні не можуть вважатися належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Хоча фактичні обставини справи №21-421а11, яка переглядалася Верховним Судом України, стосувалися лише правильності оформлення податкових накладних, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит з ПДВ, однак суд вважає, що з метою однакового застосування законодавства застосований Верховним Судом України підхід є цілком прийнятним. Для з'ясування правильності оформлення й інших первинних бухгалтерських документів, для яких частина друга ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює відповідні обов'язкові вимоги, у т.ч. щодо їх складення та підписання відповідними уповноваженими особами.

Відповідно до частини першої ст. 244-2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами відповідача про допущені позивачем порушення норм Податкового Кодексу України, при здійсненні операцій з ТОВ«СК «Вардат Сервіс» (код ЄДРПОУ 38088338) в період, що перевірявся.

Суд не ставить під сумнів здійснення будівельних робіт ТОВ «Таргет Констракшн», разом з тим, позивачем на обґрунтування здійснення робіт саме ТОВ «СК «Вардат Сервіс» за договорами підряду та щодо дійсності проведення господарської діяльності зі спірним контрагентом не надано суду прийнятних доказів.

Отже, надані позивачем документи на підтвердження господарських правовідносин з таким контрагентом як ТОВ «СК «Вардат Сервіс» не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною і у постанові від 05.03.2012 року, у якій Верховним судом України зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання, що твердження відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи, а відтак, податкові повідомлення-рішення податкового органу є законними і підстави для їх скасування відсутні.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

При цьому, згідно з ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, ставки сплати судового збору встановлено ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до платіжного доручення позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи в частині майнових вимог та вищезазначені правові норми, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету решта суми судового збору в розмірі 4384,80 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Таргет Констракшн» відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Таргет Констракшн» (код ЄДРПОУ 38258857) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 23.03.2015 р.

Суддя В.П. Шулежко