Постанова

від 23.04.2015 по справі 826/5936/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2015 року           17:25           № 826/5936/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянув в порядку скороченого провадження адміністративну справу, провадження в якій відкрито відповідно до ухвали суду від 07.04.2015 року,

за позовомУправління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва

до Державної установи «Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України»

про стягнення заборгованості у розмірі 4 571,16 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва з позовом до Державної установи «Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України» (далі – Інститут) про стягнення заборгованості у розмірі 4 571,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що працівникам Інституту призначена та виплачується наукова пенсія відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", а відтак, як зазначає позивач, відповідач відповідно до ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" повинен відшкодовувати різницю між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право наукові працівники.

При цьому, позивач зазначає, що за відповідачем обліковується заборгованість із відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право наукові працівники підприємства за період січня-лютого 2015 року у розмірі 4 571,16 грн. і станом на момент розгляду справи дана заборгованість не погашена.

Відтак, у поданій заяві позивач просить стягнути з відповідача непогашену суму заборгованості.

Відповідач подав до суду заперечення проти позову у яких зазначає, що Державна установа «Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України» (код ЄДРПОУ 02128514) є неприбутковою державною бюджетною установою, яка повністю фінансується з державного бюджету України, у зв'язку з чим відповідач стверджує, що обов'язок зі сплати сум фактичних витрат на виплату пільгових пенсій працівникам Інституту відсутній, оскільки повинен здійснюватись за рахунок коштів державного бюджету.

Відтак, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та у їх задоволенні просить відмовити.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Управлінням Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва здійснені фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій працівникам Інституту.

Позивачем направлено Інституту повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до ЗУ "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів за січень-лютий 2015 року на загальну суму 4 571,16 грн. Копії вказаних повідомлень наявні в матеріалах справи.

У встановлені строки відповідачем не відшкодовані позивачу вказані кошти на виплату різниці між сумами пенсій. У зв'язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню коштів на виплату різниці між сумами пенсій у розмірі 4 571,16 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Пенсійне забезпечення та соціальний захист наукового працівника врегульовані статтею 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" № 1977-XII від 13.12.1991 (далі Закон № 1977).

Так, відповідно до абз. 1 вказаної статті Закону № 1977 держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Відповідно до статті 24 Закону № 1977 пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески).

Різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

- для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд зазначає, що порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затверджений Постановою КМУ № 372 від 24.03.2004 (далі - Порядок).

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

В даному випадку судом встановлено, що згідно п.1.5 Статуту Державної установи «Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України», затвердженого розпорядженням Президії НАН України від 15.08.2008 № 513, Інститут є неприбутковою державною бюджетною науковою установою з правами юридичної особи.

Згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію Серія А01 № 219168 та довідкою з ЄДРПОУ АБ № 619412 відповідач є державною організацією.

Також, згідно наявної в матеріалах справи довідки Національної академії наук України від 04.03.2015 № 12/382-8 Інститут є державною науково-дослідною установою, яка фінансується повністю з Державного бюджету України за кодами програмної класифікації видатків та кодами економічної класифікації відповідно до кошторису, затвердженого НАН України.

Таким чином, враховуючи наведені обставини та положення законодавства, суд зазначає, що Державна установа «Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України» є неприбутковою державною бюджетною установою, яка повністю фінансується з державного бюджету України, у зв'язку із чим відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, згідно з абз. 2 ч. 9 ст. 24 цього Закону повинно здійснюватись за рахунок коштів державного бюджету.

Відтак, у позивача відсутні належні правові підстави для нарахування та надсилання відповідачу повідомлень про суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.

До аналогічного висновку щодо відсутності у Державної установи «Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України» обов'язку по відшкодуванню різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до ЗУ "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, прийшов також Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 09.06.2011 року у справі № 2а-6776/09/2670 (К-35742/10), від 23.05.2013 року у справі 2а-9733/12/2610 (К/9991/68886/12) та від 19.03.2015 року у справі № 826/7654/14 (К/800/51777/14).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного у сукупності суд констатує, що позивачем, всупереч ч.1 ст.71 КАС України, не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність підстав для стягнення з відповідача спірної заборгованості по відшкодуванню різниці між сумами пенсій, а отже у суду не має правових підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 160-162, ст.ст. 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва – відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ч 8 ст. 183-2, ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Суддя                                         О.А.Кармазін