Ухвала

від 25.03.2015 по справі 804/1809/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2015 рокусправа № 804/1809/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року у справі №804/1809/14 за позовом до відповідача про Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,- ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000581701 від 06 грудня 2013 року

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позові, зазначив, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є безпідставними та необґрунтованими. Позивач вказує, що ним було дотримано всі вимоги п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України щодо права на податковий кредит.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року у справі №804/1809/14 адміністративний позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та прийнятого рішення, вимоги позивача знайшли підтвердження та не спростовані матеріалами справи.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року у справі №804/1809/14 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що документів, підтверджуючих, які саме запчастини, ким та яким чином здійснювалось транспортування, хто є виробником запчастин до перевірки не надано. Крім того, позивач не мав законодавчих підстав для зазначення нулів в графі «Індивідуальний податковий номер покупця» податкової накладної.

Позивачем надано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він вказує, що незалежно від того, чи визначено індивідуальний податковий номер покупця у податковій накладній чи ні, податкові зобов'язання з податку на додану вартість не можуть змінюватись. Крім того, відповідачем в акті перевірки не зазначено, за якими саме податковими накладними не включено суми податкових зобов'язань у грудні 2011 року, не вказано номерів таких податкових накладних. Факт придбання запчастин підтверджується накладними постачальників, виписками банку, іншими платіжними документами, що підтверджують оплату цих запчастин. В ході перевірки не було взяти до уваги, що обсяги придбання запчастин у постачальників позивачем не потребували вантажних перевезень, а переміщення придбаних запчастин здійснювалось транспортними засобами загального користування (автобусами, таксі), що не потребувало оформлення товарно-транспортних накладних. Позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача та залишити без змін оскаржуване судове рішення.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив.

За таких обставин, з урахуванням думки представника позивача, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року у справі №804/1809/14.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 04 листопада 2013 року по 15 листопада 2013 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну планову невиїзну перевірку приватного підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 липня 2010р. по 31 грудня 2012р., дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010р. по 31 грудня 2012р., результати якої оформлено актом №2244/04-63-17-01/1782399951 від 22 листопада 2013 року.

Висновками даного акту, зокрема, встановлено порушення позивачем п. 187.1 ст.187, п. 198.6 ст.198, з урахуванням п.44.1, п.44.6 ст.44, п.п. 198.2 п. 198.3 ст.198, п.201.1 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 28763 грн., у т.ч. по періодам:

- за лютий 2011 року на суму 313 грн.;

-за квітень 2011 року на суму 4625 грн.;

-за червень 2011 року на суму 500 грн.;

-за жовтень 2011 року на суму 5190 грн.;

-за листопад 2011 року на суму 6667 грн.;

-за грудень 2011 року на суму 2008 грн.;

-за серпень 2012 року на суму 9460 грн.

06 грудня 2013 року на підставі вказаного акту відповідачем по відношенню до платника податків прийнято податкове повідомлення-рішення №0000581701, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 28763,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 5832,25 грн.

У відповідності до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно акту перевірки, податковий орган вказує, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1 - 8.4) за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р. встановлено заниження задекларованих суб'єктом підприємницької діяльності показників у рядку 1 «операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів» Декларації з податку на додану вартість у сумі 3680 грн., в тому числі за лютий 2011 року в сумі 313 грн., за квітень 2011 року в сумі 625 грн., за червень 2011 року в сумі 500 грн., за жовтень 2011 року в сумі 234 грн., за грудень 2011 року в сумі 2008 грн.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано матеріалами справи, суми з податку на додану вартість включені позивачем до складу податкових зобов'язань та відображені у рядку 1 податкових декларацій з ПДВ за відповідні звітні (податкові) періоди, що підтверджується податковими накладними і даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Відповідно до п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України, зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

З урахуванням зазначених правових норм та вказаних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач у відповідності до чинного законодавства вів реєстри виданих та отриманих податкових накладних, та відповідно в повному обсязі включив до податкових зобов'язань суми ПДВ за лютий 2011 року у розмірі 313 грн., за квітень 2011 року у розмірі 625 грн., за червень 2011 року у розмірі 500 грн., за жовтень 2011 року у розмірі 234 грн., за грудень 2011 року у розмірі 2008 грн.

Крім того, згідно акту, перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1 - 16.4) за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р. встановлено завищення позивачем податкового кредиту у рядку 10.1 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою» Декларації з ПДВ всього у сумі 25083 грн., у т.ч. за квітень 2011 року на суму 4000 грн., за жовтень 2011 року на суму 4956 грн., за листопад 2011 року на суму 6667 грн., за серпень 2012 року на суму 9460 грн.

Відповідач зазначає, що будь-яких документів, підтверджуючих, що саме придбано у ПП «МАЛЕЛЕКТРО», (код ЄДРПОУ 34513142) у квітні 2011 року, у ТОВ «УКРМЕТАЛПРОМ» (код ЄДРПОУ 25017208) в вересні, жовтні та листопаді 2011 року, у ТОВ «РОЯЛ ПРИНТ» (код ЄДРПОУ 34411033) в жовтні 2011 року, ким та яким чином здійснювалося транспортування, хто є виробником, до перевірки не надано.

До декларації з ПДВ за серпень 2012 року включено суму ПДВ у розмірі 9460 грн. по постачальнику ПП «Модиф» (код ЄДРПОУ 32746138) згідно податкових накладних на придбання комплектів запчастин. Документів, підтверджуючих, які саме запчастини були придбані, ким та яким чином здійснювалося транспортування, хто є виробником запчастин, до перевірки не надано.

В той же час, відповідно до матеріалів справи між позивачем по справі та Товариством з обмеженою відповідальністю «Роял Принт» було укладено договір виготовлення та постачання поліграфічної продукції від 01.01.2011 року.

Також між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та приватним підприємством «Модиф» було укладено договір №1-08 від 01.08.2012 року купівлі-продажу поліграфічного обладнання.

Між позивачем та Приватним підприємством «МАЛЕЛЕКТРО» укладались договори №30311 від 03.03.2011 року та №30411 від 01.04.2011 року, згідно яких замовник замовляє, а виконавець зобов'язується виконати послуги по виготовленню поліграфічної продукції.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТАЛПРОМ» укладено договори поставки обладнання №17 від 19.09.2011 року та №23 від 07.11.2011 року.

На виконання усіх вищевказаних договорів оформлено відповідні документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують придбання товарно-матеріальних цінностей, зокрема податкові та видаткові накладні, платіжні доручення тощо.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з викладених обставин справи та вказаних правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість твердження суду першої інстанції стосовно того, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість, а складені контрагентами податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на ненадання позивачем транспортної документації, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відсутність таких документів не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом в ухвалі від 13 січня 2015 року у справі № К/800/36740/14.

Крім того, згідно пояснень позивача обсяги придбання запчастин у постачальників позивачем не потребували вантажних перевезень, а переміщення придбаних запчастин здійснювалось транспортними засобами загального користування (автобусами, таксі), що не потребувало оформлення товарно-транспортних накладних.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено законність і обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог є правомірним, доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду від 11 квітня 2014 року, з огляду на що дане судове рішення необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року у справі №804/1809/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко