Рішення

від 20.04.2015 по справі 909/138/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2015 р. Справа № 909/138/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., при секретарі судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство з підбору автомобілів "Консалт-Авто", вул.Польова, 21, оф.114, м.Київ 56, 03056

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Люкарна", вул.Вовчинецька, 142, кв.7, м.Івано-Франківськ, 76007

про стягнення 12406,47 грн. за експедиційні послуги,

за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Люкарна", вул.Вовчинецька, 142, кв.7, м.Івано-Франківськ, 76007

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство з підбору автомобілів "Консалт-Авто", вул.Польова, 21, оф.114, м.Київ 56, 03056

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: фізичної особи-підприємця Костельної Лесі Ярославівни, вул.Підгір'я, 90, м.Городок, Городоцький район, Львівська область, 81500

про стягнення 12406,47 грн. вартості втраченого вантажу,

за участю представників сторін:

від позивача: Осипчук О.М. - представник, (довіреність №б/н від 06.04.15),

від відповідача: представник не з'явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: представник не з'явився

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" звернулось в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Люкарна" про стягнення 12406,47 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №335/1 від 15.09.14 в частині оплати наданих позивачем послуг.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином в судовому засіданні 06.04.15 та ухвалою від 06.04.15.

В судовому засіданні 06.04.15 представник відповідача проти позову заперечив, вважає що позовні вимоги є безпідставними, оскільки при перевезенні вантажу частину товару втрачено, у зв'язку з чим відповідачем понесено збитки, що дорівнюють вартості неоплачених експедиційних послуг - сумі заявлених позовних вимог.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. Згідно з п.3.9.1 зазначеної постанови, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала суду надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у матеріалах справи та відділенням зв'язку суду не повернута.

Станом на 20.04.15 клопотань про відкладення розгляду спору від відповідача до суду не надходило.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Предметом позову в даній справі є матеріально правова вимога товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" до товариства з обмеженою відповідальністю "Люкарна" про стягнення 12406,47 грн. вартості наданих послуг.

15.09.14 між сторонами даного спору укладено договір про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №355/1, відповідно до якого позивач зобов'язується за плату і за рахунок відповідача організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом відповідно до умов чинного законодавства України, положень Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, Європейської угоди про режим праці та відпочинку водіїв, Конвенції про транспортування небезпечних вантажів, а також на підставі погодженої сторонами заявки на організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом, яка є невід'ємною частиною даного договору. Форма заявки, зазначена в додатку №1 до даного договору, є обов'язковою для дотримання сторонами (п.2.1).

На кожне перевезення оформлюється заявка, яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою клієнта із проставлянням круглої печатки відповідача, і передається позивачу за допомогою факсимільного зв'язку та є невід'ємною частиною договору (п.3.1).

Відповідно до п.5.1 договору, ціна договору складається із вартості наданих за договором послуг, яка обумовлюється сторонами в заявці, що є невід'ємною частиною цього договору, і коригується за фактично здійсненими обсягами перевезення та/або залежно від наявності додаткових документально підтверджених витрат експедитора, пов'язаних з виконанням даного договору, при підписанні акта приймання-передачі наданих послуг. Документи, що підтверджують фактично здійснені обсяги перевезення та наявність додаткових витрат експедитора є визначальним при визначенні вартості послуг в акті приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з п. 5.2 вищевказаного договору, відповідач оплачує послуги експедитора на підставі погодженої сторонами заявки, згідно з виставленим рахунком.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що остаточні розрахунки між сторонами з урахуванням положень пункту 5.1 даного договору здійснюються на підставі акта наданих послуг протягом до 7 банківських днів з моменту отримання оригіналів повного комплекту документів.

На виконання умов договору №335/1 від 15.09.14, позивач на підставі заявок від 30.10.14, організував перевезення вантажу за маршрутами: с.Яблунів (Україна)- Монтеварки (Італія) та м.Бережани (Україна) - Монтеварки (Італія), що підтверджується міжнародними товарно - транспортними накладними - CMR №415957 та №405672, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи. Представник відповідача в судових засіданнях не заперечив факт доставки вантажу за вказаними вище маршрутами.

27.11.14 позивачем на адресу відповідача направлено рахунки №234 від 11.11.14 та № 235 від 11.11.14 про оплату послуг та акти № 234 та №235 здачі-прийняття робіт (надання послуг), що підтверджується інформацією з офіційного сайту ТОВ "Нова Пошта".

В порушення договірних зобов'язань відповідач частково оплатив надані послуги 03.12.14 в сумі 57000,00 грн. та 24.12.14 в сумі 3454,37 грн., що підтверджується випискою з банку за період з 11.11.14 по 31.12.14, копія якої знадиться в матеріалах справи, внаслідок чого заборгованість перед позивачем становить 12406,47 грн.

Заперечення відповідача стосовно порушення позивачем п. 5.3 договору судом до уваги не приймаються, оскільки сторонами чітко не погоджено які документи мають бути передані для остаточного розрахунку , а ч.1 ст.5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи

можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у

перевізника.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 30.12.14 на адресу відповідача направлено претензію з вимогою оплатити надані послуги. Проте, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Станом на день винесення рішення доказів повного погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

За змістом ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічні положення закріплено у ст.174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 316 Господарського кодексу України, встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Аналогічні положення закріплені в ст.929 Цивільного кодексу України.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 33 ГПК України покладено обов'язок на кожну зі сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення 12406,47 грн. боргу за надані послуги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв'язку з розглядом справи.

18.02.15 до суду надійшла зустрічна позовна заява (вх.№1886/15 від 18.02.15) товариства з обмеженою відповідальністю "Люкарна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору фізичної особи-підприємця Костельної Лесі Ярославівни про стягнення 12406,47 грн. вартості втраченого вантажу, переданого для перевезення, яка відповідно до ст.60 ГПК України ухвалою господарського суду від 24.02.15 прийнята для спільного розгляду з первісним позовом.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов'язання щодо перевезення товару відповідно до договору про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №355/1 та заявок від 30.10.14, що призвело до втрати частини вантажу, переданого відповідачем для перевезення.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.04.15 зустрічні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти зустрічних позовних вимог заперечив, з підстав викладених у запереченні вх.№4656/15 від 24.03.15 та зазначив, що відповідальність за збереження вантажу покладена на перевізника, а товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" є лише експедитором, тому його вини у втраті вантажу немає.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - перевізник фізична особа-підприємець Костельна Леся Ярославівна, в судове засідання не з'явилася, вимог ухвал суду не виконала, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується ухвалами суду від 24.03.15, від 06.04.15, замовленням №07 на передачу інформації каналами факсимільного зв'язку та повідомленням про вручення поштового відправлення позивача №00604063, яке отримано 10.04.15.

Розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються зустрічні позовні вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд не вбачає підстав для його задоволення.

Предметом зустрічного позову є матеріально правова вимога товариства з обмеженою відповідальністю "Люкарна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" про відшкодування вартості втраченого товару, переданого для перевезення в сумі 12406,47 грн., що за своєю правовою природою є збитками.

15.09.14 між сторонами даного спору укладено договір про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №355/1, відповідно до якого позивач зобов'язується за плату і за рахунок відповідача організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом (п.2.1).

Відповідно до п.3.1 договору на кожне перевезення оформлюється заявка, яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою клієнта із проставлянням круглої печатки відповідача, і передається позивачу за допомогою факсимільного зв'язку та є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.3.4. договору експедитор вправі в рамках цього договору залучати третіх осіб до виконання свого зобов'язання за цим договором. При цьому без спеціального доручення клієнта від свого імені чи клієнта здійснювати юридично значимі і інші фактичні дії із третіми особами для належного виконання доручення клієнта з організації перевезення вантажів.

30.10.14 між ТзОВ "Агенство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" та ТзОВ "Люкарна" оформлено дві заявки, відповідно до яких експедитор надає послуги з організації перевезення вантажу автомобільним транспортом та несе відповідальність за несвоєчасну подачу транспортного засобу під завантаження в установлений час і виплачує штраф, а відповідальність за збереження вантажу під час перевезення покладається на перевізника.

Виходячи з системного аналізу умов вище зазначеного договору та норм чинного законодавства, суд встановив, що договір №335/1 від 15.09.14, укладений між сторонами спору, є договором транспортного експедирування.

Статтею 929 Цивільного кодексу України, встановлено що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (ст.932 ЦК України).

30.10.14 товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" як експедитор та фізична особа-підприємець Костельна Леся Ярославівна як перевізник уклали договір №416 на транспортно - експедиційне обслуговування.

Відповідно до п.3.10 договору №416 від 30.10.14 перевізник зобов'язався нести повну відповідальність за збереження вантажу від моменту прийняття його від вантажовідправника до моменту передачі його одержувачу, або іншій особі, вказаній експедитором, та надавати підтверджуючі документи при порушенні цілісності вантажу уповноваженими контролюючими органами під час перевезень.

Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за кількість вантажу в автомобілі та відшкодовує всі витрати експедитора, пов'язані з невідповідністю доставленої кількості вантажу кількості, вказаній в інвойсі у випадках доставки з порушеними пломбами відправника або у разі відсутності оригіналів відповідних офіційних документів, якщо невідповідність доставленої кількості та кількості вказаної в інвойсі викликана причинами що обумовлені в п.3.10. цього договору (п.7.2.3).

Пунктом 2.1 договору №335/1 позивач зобов'язався організувати перевезення у відповідності до умов договору, чинного законодавства України, положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі- Конвенція) та інших нормативних актів.

Відповідно до ст. 18 Конвенції, тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17 Конвенції, лежить на перевізнику. Перевізник має довести, що втрата вантажу сталася внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало, тобто діє презумпція вини перевізника.

Перевізник повинен відшкодувати шкоду, спричинену повною або частковою втратою вантажу в розмірі, що визначається на підставі вартості вантажу в місці та в час прийняття його до перевезення (ст. 23 Конвенції).

Статтею 934 ЦК України, встановлена відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування. За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 614 ЦК України).

Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Згідно ст.224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ст.226 Господарського кодексу України).

За змістом ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (упущена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

В силу ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарській санкції.

Для застосування такого виду господарської санкції, як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності хоча б одного з елементів, відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги умови договору №335/1 від 15.09.14 , а також не подання відповідачем доказів, що підтверджують отримання вантажу для перевезення саме позивачем - ТзОВ "Агенство з підбору автомобілів "Консалт-Авто", суд не може визнати дії позивача неправомірними (протиправними).

Крім того, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Виходячи з цього, відповідач повинен довести, що завдані збитки настали внаслідок протиправних дій позивача, безпосередній причинний зв'язок між діями позивача та заподіянням шкоди та її розмір.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювача збитків, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов'язань.

При розгляді справи судом встановлено, що невід'ємною частиною договору №335/1 від 15.09.14 є заявки від 30.10.14, якими сторони передбачили відповідальність перевізника за втрату вантажу.

Як вбачається з міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) №405672 та №415957, ТзОВ "Агенство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" надало відповідачу експедиційні послуги у повному обсязі шляхом подачі під завантаження автомобілів фізичною особою - підприємцем Костельною Л.Я. для перевезення 44 т вантажу, що підтверджується печаткою підприємця. Про доставлення вантажу в місце призначення перевізником Костельною Л.Я. із втратою його частини, свідчить відбиток печатки отримувача товару із відміткою про нестачу, що є доказом відсутності вини позивача.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, а саме, що завдані збитки настали внаслідок протиправних дій позивача, безпосереднього причинного зв'язку між діями позивача та заподіянням збитків та не доведено наявності його вини, а тому заявлені позивачем вимоги щодо відшкодування збитків в розмірі 12406,47 грн. не підлягають задоволенню.

Судові витрати у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишити за відповідачем.

На підставі викладеного у відповідності до Конституції України, Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 611, 612, 614, 623, 629, 929, 932, 934 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 216, 217, 224, 225, 316 ГК України, керуючись ст.33, 34, 49, 60, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" до товариства з обмеженою відповідальністю "Люкарна" про стягнення 12406,47 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Люкарна", вул.Вовчинецька, 142, кв.7, м.Івано-Франківськ, 76007 (код 38712701) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство з підбору автомобілів "Консалт-Авто", вул.Польова, 21, оф.114, м.Київ, 03056 (код 34805514) - 12406,47 (дванадцять тисяч чотириста шість гривень сорок сім копійок) заборгованості та 1827,00 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Люкарна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору фізичної особи-підприємця Костельної Лесі Ярославівни про стягнення 12406,47 грн. вартості втраченого вантажу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.04.15

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"