Рішення

від 13.01.2015 по справі 910/23784/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23784/14 13.01.15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теліані Трейдінг" (04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іпаокс ЛТД." (04070, м. Київ, Набережне шосе, 25)

про стягнення 10 000,00 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились (Ортіков А.М. - представник, довіреність б/н від 24.11.2014, присутній в судовому засіданні 09.12.14 р.)

від відповідача: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теліані Трейдінг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іпаокс ЛТД." про стягнення 10 000,00 грн. заборгованості, а також 1 827,00 грн. судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами договору про надання послуг ексклюзивного представництва продукції № 383/У від 04.06.2013 в частині реалізації не менш, ніж 2 000 пляшок вина.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/23784/14, розгляд справи призначено на 18.11.2014.

Ухвалами суду від 18.11.14 р . та 09.12.14 р. розгляд справи відкладався на 09.12.14 р. та 13.01.15 р. відповідно.

Ухвалою суду від 09.12.14 р. за клопотанням представника позивача строк розгляду спору продовжувався на 15 днів.

Уповноважений представник позивача з'явився в судове засідання 09.12.14 р., в судові засідання 18.11.2014 та 13.01.15 р. - не з'явився.

У повноважений представник відповідача в судові засідання 18.11.14 р., 09.12.14 р. та 13.01.15 р. не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 18.11.14 р. та 13.01.15 р. позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032325037 та розпискою представника ТОВ «Теліані Трейдінг» б/н від 09.12.14 р..

Доказів отримання відповідачем копій ухвал у даній справі від 03.11.14 р. та 18.11.14р. поштовим відділенням зв'язку на час розгляду справи 18.11.14 р. та 09.12.14 р. до суду не повернуто.

Судом здійснено запит з офіційного сайту державного підприємства "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103032327242, згідно якого відомості щодо вручення даного поштового відправлення уповноваженому представнику відповідача станом на 09.12.2014 відсутні. Доказів отримання відповідачем копії ухвали суду від 09.12.14 р. поштовим відділенням зв'язку на час розгляду справи 13.01.15 р. до суду не повернуто.

Судом здійснено запити з офіційного сайту державного підприємства "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103032948492, згідно якого відомості щодо вручення даного поштового відправлення уповноваженому представнику відповідача станом на 13.01.15 р. відсутні.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача позивачу невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім того, пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

До початку судового засідання 09.12.14 р. через канцелярію суду позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог б/н від 03.12.2014, в якій останній просить суд розірвати договір про надання послуг ексклюзивного представництва продукції № 383/У від 04.06.2014, стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Іпаокс ЛТД." на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Теліані Трейдінг" 10 000,00 грн. заборгованості, а також 3 654,00 грн. судового збору. Дана заява позивача разом з доданими до неї документами, зокрема, доказами її надсилання на адресу відповідача, судом долучено до матеріалів справи.

Пунктом 3.11 Постанови № 18 зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10 Постанови № 18 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК України (лист Вищого господарського суду від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році").

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Дослідивши позовну заяву та зміст заяви позивача б/н від 03.12.14 р. про уточнення позовних вимог судом розцінено останню як заяву про пред'явлення додаткових вимог, які не було відображено у викладених в позовній заяві первісних вимогах.

Оскільки вимоги позивача про розірвання Договору про надання ексклюзивного представництва продукції № 383/У від 06.06.14 р. пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, враховуючи, що пред'явлення додаткових позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує процесуальні права відповідача, передбачені ст. 22 ГПК, а саме відповідачу було надано можливість надання заперечень щодо зміни позовних вимог та наведенні доводів у судовому засіданні, суд доходить висновку, що вказані вимоги про розірвання договору на підставі ч.2 ст.58 ГПК України підлягають об'єднанню в одне провадження. Отже, в судовому засіданні 13.01.15 р. судом прийнято вищевказану заяву позивача про уточення позовних вимог (зміну позовних вимог) до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 16.12.14 р. та 14.01.15 р. до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 17.11.14 р. та 16.12.14 р. відповідачем суду не надані.

Про поважні причини неявки представника відповідача в судові засідання 18.11.14 р., 09.12.14 р. та 13.01.15 р. суд не повідомлений.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника ТОВ «Іпаокс ЛТД.», виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи неявку уповноважених представників сторін судове засідання господарського суду по розгляду даної справи 13.01.15 р. відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України проведено без фіксації звукозаписувальними технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судовому засіданні 09.12.14 р. представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод,передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

04 червня 2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг» (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іпаокс ЛТД.» (виконавець за договором, відповідач у справі) укладено договір № 383/У про надання послуг ексклюзивного представництва продукції (далі - Договір), предметом якого є ексклюзивне представлення виконавцем в асортименті меню реалізованої ним продукції продукції торгової марки «Теліані Велі» в порядку та на умовах, визначених договором.

Розділами 2 - 5 Договору сторони узгодили обов'язки замовника та виконавця, вартість послуг та відповідальність сторін.

Згідно п. 6.1. Договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання обов'язків сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до умов п.п. 1.2., 1.3 Договору виконавець передає замовнику виключні права на «ексклюзивну поставку товарів» продукції торгової марки «Теліані Велі», на весь строк дії договору, а виконавець зобов'язується на весь строк дії договору забезпечити присутність продукції замовника в ресторані «Кумар'с Лаунж бар», згідно з вказаним асортиментом.

Пунктом 1.4. Договору визначено, що під терміном «ексклюзивна поставка товарів» продукції «Теліані Велі» у цьому договорі слід розуміти поставку товарів вказаних торгових марок виключно замовником або його офіційним представником «Теліані Трейдинг» та заборону продажу виконавцем грузинських вин інших торгових марок, окрім торгової марки «Теліані Велі».

Умовами пункту 4.1. Договору передбачена вартість послуг виконавця за даним договором, яка становить 10000,00 грн., але при реалізації не менш ніж 2000 пляшок вина, що є істотною умовою даного договору при оплаті послуг виконавця.

Відповідно пункту 5.4. Договору в разі дострокового розірвання цього договору з причин невиконання виконавцем своїх зобов'язань, виконавець сплачує замовнику матеріальні кошти в розмірі 10000,00 грн.

Частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами п. п. 2.1., 2.3. Договору замовник зобов'язується здійснювати доставку товару протягом 2-х діб з моменту письмового або усного замовлення виконавцем, оплачувати послуги виконавця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, протягом 7-ми банківських днів, з моменту виставлення рахунку.

Судом за матеріалами справи встановлено, що відповідачем згідно з умовами Договору було виставлено позивачу рахунок - фактуру № СФ-0000002 від 07 червня 2013 р. на оплату послуг ексклюзивного представництва продукції на суму 10000,00 грн., копія якого наявна в матеріалах справи.

В подальшому позивачем на виконання своїх зобов'язань за Договором було перераховано відповідачеві грошові кошти у сумі 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7653 від 05.07.13 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Будь - які заперечення щодо факту отримання та розміру перерахованих позивачем коштів за вказаним рахунком, а також щодо повного та належного виконання ТОВ «Теліані Трейдінг» умов Договору з боку відповідача в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконані прийняті на себе на підставі укладеного між сторонами Договору зобов'язання з оплати послуг виконавця, а відповідачем, у свою чергу, прийнята вказана оплата без будь - яких зауважень. Факт оплати послуг належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, згідно наявним позовних матеріалів в порушення свого зобов'язання за Договором відповідачем не було реалізовано продукцію позивача у визначеному пункті 4.1. Договору обсязі.

У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з надання послуг позивачем було надіслано на адресу відповідача претензії № 1 від 08.09.14 р. та № 2 від 29.09.14 р. з вимогою перерахувати грошові кошти в сумі 10000,00 грн., що підтверджується копіями фіскальних чеків УДППЗ «Укрпошта» №4245 від 16.09.14р. та № 5321 від 29.09.14 р., а також відповідними описами вкладення в цінні листи від 16.09.14 р. та 29.09.14 р..

Зазначені претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно пункту 5.4. Договору в разі дострокового розірвання цього договору з причин невиконання виконавцем своїх зобов'язань, виконавець сплачує замовнику матеріальні кошти на суму 10000,00 грн..

Згідно п. 5.3. Договору у випадку, якщо послуги у цілому, або їх частина виконані неналежним чином по вині виконавця, останній зобов'язаний забезпечити виконання послуг у повному обсязі у відповідності з умовами Договору, або повернути ту частину грошових коштів відповідно до яких невиконані послуги (пропорційно до загального об'єму реалізації продукції торгової марки «Теліані Велі» згідно п. 4.1.), у строк не більше 10 банківських днів з моменту отримання обґрунтованої претензії.

Суд зазначає, що статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено вчинення зміни або розірвання договору в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Окрім того, у відповідності до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено у резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 року № 22/110.

Також суд звертає увагу, що в претензії № 2 від 29.09.14 р. позивач повідомив відповідача про розірвання Договору № 383/У від 04.06.13 р. та як на підставу повернення грошових коштів посилався на п.5.4 Договору, яким передбачені умови дострокового розірвання договору.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання щодо надання передбачених Договором послуг всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Іпаокс ЛТД." утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, та в зв'язку з неможливістю добровільного врегулювання сторонами питання щодо розірвання спірного Договору вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним Договору № 383/У про надання послуг ексклюзивного представництва продукції від 04.06.13 р. або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання з боку сторін відсутні.

Таким чином, за висновками суду, оскільки істотне порушення виконавцем (відповідачем) умов Договору в частині виконання своїх зобов'язань з надання обумовлених Договором послуг є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання зазначеного договору в судовому порядку, та з урахуванням задоволення позовної вимоги про розірвання спірного договору та вищенаведених норм чинного законодавства, зважаючи на підтвердження матеріалами справи факту невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення належних та допустимих доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 10000,00 грн. за вказаним Договором підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

З 01 листопада 2011 року правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення такого збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" у 2014 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 грн., тобто за подання даного позову з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (зміну позовних вимог), враховуючи розмір заявленої до стягнення суми та немайнову вимогу позивачу необхідно було сплатити 3045,00 грн. судового збору.

Судом встановлено, що позивачем при подачі позову до суду платіжним дорученням № 801 від 29.09.14 р. та № 1119 від 03.12.14 р. сплачено по 1827,00 грн., всього 3654,00 грн. судового збору, отже переплата згідно платіжного доручення № 1119, яке надане позивачем в оплату додатково заявлених немайнових вимог, складає 609,00 грн..

Згідно приписів ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п.1 ч.1 ст. 7). У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Повернення надлишково сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до п.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається: - в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або - в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або - в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до державного бюджету України.

Законом не передбачено граничного строку повернення сплаченої суми судового збору.

За вказаних обставин суд вважає за необхідне повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Теліані Трейдінг" надлишково сплачену суму судового збору в розмірі 609,00 грн..

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача .

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір № 383/У про надання послуг ексклюзивного представництва продукції, укладений 04 червня 2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іпаокс ЛТД.».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іпаокс ЛТД.» (04070, м. Київ, Набережне шосе, 25, код 35812208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теліані Трейдінг" (04080, м. Київ вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14, офіс 225, код 34613940) 10000 (десять тисяч) гривень 00 коп. боргу та 3045 (три тисячі сорок п'ять) гривень 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Теліані Трейдінг" (04080, м.Київ вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14, офіс 225, код 34613940) з Державного бюджету України суму 609,00 грн. надлишково сплаченого судового збору, перерахованого згідно платіжного доручення № 1119 від 03.12.14 р., яке знаходиться в матеріалах справи № 910/23784/14, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Дане рішення є підставою для повернення надлишково сплаченого судового збору з Державного бюджету України.

Для вирішення питання про повернення судового збору позивач має звернутись до органів Державної казначейської служби України.

Повний текст рішення складений та підписаний 21 квітня 2015 року.

Суддя А.М.Селівон