Рішення

від 16.04.2015 по справі 910/3953/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2015Справа №910/3953/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл»

Про стягнення 39 044,63 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Саєнко В.І. ліквідатор

Від відповідача: Тінак Є.Р. представник за довіреністю № б/н від 16.04.15.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл» (далі - відповідач) про стягнення 39 044,63 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.15. порушено провадження у справі № 910/3953/15-г та призначено її до розгляду на 02.04.15.

23.03.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі та документи на виконання вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 02.04.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 16.04.15., про що сторони були повідомлені під розписку.

14.04.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано заяву, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача на свою користь 39 044,63 грн., а саме: 30 000,00 грн. - основного боргу, 6 477,00 грн. - збитків від інфляції, 2 567,63 грн. - 3% річних.

Судом встановлено, що матеріально-правова вимога викладена у позові та підстави позову залишились незмінними, а тому розгляд справи здійснюється щодо вимог заявлених у позові з урахуванням уточнень до позовної заяви.

В судовому засіданні 16.04.15. позивач підтримав свої позовні вимоги.

Відповідач письмового відзиву на позов та документів на обґрунтування своїх заперечень суду не надав, проте в судовому засіданні 16.04.15. проти позову в усному порядку заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/3953/15-г.

В судовому засіданні 16.04.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.12. між позивачем (далі - Сторона-1) та відповідачем (далі - Сторона-2) було укладено Договір № 12 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Сторона-1 надає дозвіл на підключення Сторони-2 до підвідного газопроводу в с. Городок, що прокладений на кошти Сторони-1 і знаходиться на її балансі, а Сторона-2 зобов'язується письмово погодити зі Стороною-1 точку врізання в лінію розташування траси газопроводу в с. Городок Рівненського району.

Позивачем було надано відповідачу дозвіл на підключення Сторони-2 до підвідного газопроводу в с. Городок, що прокладений на кошти Сторони-1 і знаходиться на її балансі. Вказане сторонами не заперечується.

Відповідно до п. 1.2 Договору Сторона-2 зобов'язалась компенсувати частину витрат, понесених Стороною-1 при прокладанні підвідного газопроводу в с. Городок Рівненському районі в зазначений в Договорі строк.

Згідно з п. 2.1 Договору загальна вартість понесених Стороною-1 компенсаційних витрат, які підлягають відшкодуванню Стороною-2, становить 49 990,00 грн.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що розрахунки за цим Договором між Стороною-1 та Стороною-2 проводяться у вигляді 100% оплати загальної вартості Договору шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Сторони-1 протягом 15 днів з моменту підписання Договору.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів (платіжне доручення № 859 від 27.06.12., банківська виписка по особовому рахунку позивача) вбачається, що відповідач 27.06.12. частково сплатив належні до сплати за Договором грошову суму, перерахувавши позивачу 19 900,00 грн. з належних до сплати 49 990,00 грн., строк оплати яких з врахуванням приписів п. п. 3.1 Договору настав.

В положеннях п. 4.1 Договору закріплено, що Сторона-1 зобов'язується погодити підключення Сторони-2 до підвідного газопроводу в с. Городок Рівненського району протягом 15 днів з моменту отримання грошових коштів згідно з п. 3.1 Договору та отримання Стороною-2 технічних умов на газопостачання від ВАТ «Рівнегаз».

Тобто, відкладальною умовою для виконання позивачем покладених на нього п. 4.1 Договору обов'язків є саме сплата позивачем 100% грошових коштів, передбачених п. 3.1 Договору, що відповідачем в повному обсязі не виконано.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 9.4 з моменту підписання (23.04.12.) і діє до 30.12.12., а в частині виконання своїх обов'язків сторонами - до їх повного виконання.

Договір може бути змінений, доповнений або припинення за взаємною згодою сторін (п. 9.1 Договору).

Доказів припинення Договору під час строку його дії сторонами не подано.

Спір у справі виник в зв'язку з неповною оплатою відповідачем грошових коштів за Договором.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як відзначалось судом, відповідачем було сплачено 19 990,00 грн. позивачу замість належних до сплати 49 990,00 грн. за Договором.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, відповідач не сплатив позивачу за Договором грошові кошти на суму 30 000,00 грн.

Оскільки відповідач на виконання умов Договору в обумовлені строки не сплатив позивачеві всю суму передбачених Договором грошових котів, то позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню повністю в розмірі 30 000,00 грн., що складає борг відповідача станом на момент прийняття даного рішення.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 6 477,00 грн. - збитків від інфляції, 2 567,63 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За перерахунком суду, розмір 3% річних становить 2 565,17 грн. внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. В іншій частині в розмірі 2,46 грн. 3% нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

За перерахунком суду, розмір збитків від інфляції становить 6 477,00 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідачем розрахунок 3% річних та збитків від інфляції не оспорено.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл» (04201, м. Київ, Мінське шосе, б. 4; ідентифікаційний код 37423497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат» (35331, Рівненська область, Рівненський район, село Городок, вул. Барона Штейгеля, б. 86А; ідентифікаційний код 13970243) 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 2 565 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 17 коп. - 3% річних, 6 477 (шість тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 00 коп. - збитків від інфляції та 1 826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн. 87 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовлено.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.04.15.

Суддя Т.М. Ващенко