Постанова

від 15.06.2015 по справі 910/3953/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2015 р. Справа№ 910/3953/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Рудченка С.Г.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Саєнко В.І.

від відповідача: Давиденко О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2015р.

у справі №910/3953/15-г (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл»

про стягнення 39 044,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл» про стягнення з останнього 39 044,63 грн. боргу, з яких 30 000,00 грн. сума основного боргу, 2 567,63 грн. сума 3% річних, 6 477,00 грн. сума інфляційних витрат, а також про стягнення з відповідача судового збору.

До прийняття рішення по суті позивачем подана заява про уточнення розміру позовних вимог, яка була прийнята господарським судом до розгляду. За цією заявою позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму основної заборгованості в розмірі 30 000,00 грн., суму 3% річних у розмірі 2 567,63 грн. суму інфляційних витрат у розмірі 6 477,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2015р. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат» 30 000,00 грн. основного боргу, 2 565,17 грн. 3% річних, 6 477,00 грн. інфляційних витрат, 1 826,87 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/3953/15-г від 16.04.2015р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дав оцінки факту, що у 2012р. позивач фактично погодився на взаємне невиконання сторонами Договору, у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні Договору. Також скаржник зазначає, що при прийнятті рішення суд не взяв до уваги положення частини 6 ст. 232 Господарського суду України та стягнув 3% річних та інфляційні витрати з весь строк, що пройшов між днем, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат», надав апеляційному суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, за яким просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач зазначає, що жодними фактичними діями чи усними домовленостями не погоджувався на взаємне невиконання сторонами Договору. Також позивач вказує про те, що положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не застосовуються до нарахування 3% річних та інфляційних витрат.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2015р. колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл» та призначено її до розгляду на 03.06.2015р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 15.06.2105р., з огляду на перебування судді Синиці О.Ф. на лікарняному, вирішено здійснити розгляд справи №910/3953/15-г у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Рудченко С.Г.

Справа слухалась з оголошеною в судовому засіданні 03.06.2015р. перервою на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

23.04.12р.. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл» було укладено Договір №12, за умовами якого позивач зобов'язався надати дозвіл на підключення відповідача до підвідного газопроводу в с. Городок, що прокладений на кошти позивача і знаходиться на її балансі, а відповідач зобов'язався письмово погодити з позивачем точку врізання в лінію розташування траси газопроводу в с. Городок Рівненського району.

У відповідності до п. 1.2. Договору відповідач зобов'язався компенсувати частину витрат, понесених позивачем при прокладанні підвідного газопроводу в с. Городок Рівненському районі в зазначений в Договорі строк.

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна вартість понесених позивачем компенсаційних витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачем, становить 49 990,00 грн.

Згідно з п 3.1. Договору розрахунки за цим Договором між позивачем та відповідачем проводяться у вигляді 100% оплати загальної вартості Договору шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивачем протягом 15 днів з моменту підписання Договору.

В положеннях п. 4.1 Договору закріплено, що позивач зобов'язується погодити підключення відповідача до підвідного газопроводу в с. Городок Рівненського району протягом 15 днів з моменту отримання грошових коштів згідно з п. 3.1 Договору та отримання Стороною-2 технічних умов на газопостачання від ВАТ "Рівнегаз".

Тобто, відкладальною умовою для виконання позивачем покладених на нього п. 4.1 Договору обов'язків є саме сплата позивачем 100% грошових коштів.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 9.4 з моменту підписання (23.04.12р.) і діє до 30.12.12р., а в частині виконання своїх обов'язків сторонами - до їх повного виконання.

Договір може бути змінений, доповнений або припинення за взаємною згодою сторін (п. 9.1 Договору).

Доказів припинення Договору під час строку його дії сторонами не подано.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнення заборгованості за Договором №12 від 23.04.2012р. в розмірі 30 000,00 грн., 3% річних в розмірі 2 567,63 грн. суми інфляційних витрат у розмірі 6 477,00 грн.

Так, матеріали справи свідчать, що позивач згідно Договору здійснив оплату на користь відповідача в сумі 19 900,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №859 від 27.06.12р., банківською випискою по особовому рахунку позивача.

Отже, позивач не в повному обсязі виконав своє зобов'язання по оплаті, передбачене Договором. Тому у нього рахується перед позивачем заборгованість в сумі 30 000,00 грн.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення зобов'язання може бути обумовлено не будь-яким, а лише належним його виконанням. Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язання. Якщо учасники зобов'язання порушують хоча б одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а змінюється, оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів сплати заборгованості за Договором, тому 30 000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути також суму 3% річних у розмірі 2 567,63 грн. та суму інфляційних витрат у розмірі 6 477,00 грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок розміру 3% річних, суд погоджується з розрахунком, зробленим судом першої інстанції, та стягує на користь позивача 2 565,17 грн. 3% річних.

Згідно розрахунку позивача сума інфляційних витрат складає 6 477,00 грн. Вона є правильною та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому судова колегія звертає увагу на те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Ці суми не є штрафними санкціями, а тому при їх обрахуванні не застосовуються положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2015р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2015р. у справі №910/3953/15-г залишити без змін.

3. Справу №910/3953/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді В.О. Зеленін

С.Г. Рудченко