Рішення

від 15.04.2015 по справі 910/17745/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2015Справа №910/17745/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрутаром Етол (Україна)»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Груп»

про стягнення 543 050,34 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Демидов В.О.

Марченко О.В.

Представники:

від позивача: Харченко В.І.

від відповідача: Лабатюк Я.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрутаром Етол (Україна)» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Груп», в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар за договором поставки № 15 від 10.01.2014 р. у розмірі 518 450, 16 грн., 20 994, 56 - пені та 3 605, 62 грн. - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2014 р. порушено провадження у справі № 910/17745/14, та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.09.2014 р. за участю повноважних представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 05.11.2014 р. представник позивача підтримав подав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначає, що відповідачем здійснено часткову оплату боргу за видатковою накладною № 00000000069 від 17.01.2014 р. на загальну суму 69 090, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками, а саме: 13.10.2014 р. на суму 9 870, 00 грн.; 14.10.2014 р. на суму 9 870, 00 грн.; 15.10.2014 р. на суму 9 870, 00 грн.; 16.10.2014 р. на суму 9 870, 00 грн.; 22.10.2014 р. на суму 9 870,00 грн.; 23.10.2014 р. на суму 9 870, 00 грн.; 30.10.2014 р. на суму 9 870, 00 грн. та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Груп» заборгованість за поставлений товар відповідно до договору № 15 від 10.01.2014 р. у сумі 449 360, 16 грн. основного боргу, 53 697, 48 грн. пені, 9 114, 00 грн. - 3 % річних та 64 876, 31 грн. інфляційних втрат.

Як вбачається зі змісту заяви позивача, останнім фактично зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення заборгованості, збільшено розмір пені, 3 % та, крім того, заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат, що не була заявлена про поданні позову до суду.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п.п. 3.10., 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

З огляду на вищевикладене, суд приймає до розгляду та задовольняє заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрутаром Етол (Україна)» в частині зменшення сумуи основного боргу та збільшення пені і 3 % річних, що не суперечить вимогами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та відмовляє у задоволенні заяви в частині заявлення нової вимоги, що не була предметом первісних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 р. призначено колегіальний розгляд даної справи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 р. визначено колегіальний склад суду у справі № 910/17745/14 - Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 р. дану справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 17.12.2014 р.

Склад суду у даній справі змінювався.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 18.03.2015р. змінено колегіальний склад суду у справі № 910/17745/14 наступним чином - Пригунова А.Б. (головуюча), Демидов В.О. та Марченко О.В.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У процесі розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрутаром Етол (Україна)» уточнювало позовні вимоги та відповідно до останньої заяви про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Груп» заборгованість за договором № 15 від 10.01.2014 р. у розмірі 251 443, 76 грн., а також 53 926, 62 грн. - пені, 12 896, 08 грн. - 3 % річних та 114 429, 00 грн. - інфляційних втрат.

Враховуючи приписи ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сул їд приймає до розгляду та задовольняє заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Груп» в частині зменшення суми боргу, збільшення 3 % річних та пені, та відмовляє у прийняття до розгляду заяви в частині вимоги про стягнення інфляційних втрат, що не була заявлена при зверненні до суду з позовом.

На підставі вищенаведеного, суд розглядає заявлені вимоги, виходячи із нової ціни позову, а саме: 251 443, 76 грн. - основний борг, 53 926, 62 грн. - пеня та 12 896, 08 грн. - 3 % річних.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в усному порядку заперечив проти позову та подав докази часткової оплати товару, поставленого договору, з яких вбачається, що останній платіж здійснено відповідачем 15.04.2015 р. на суму 10 000, 00 грн. відповідно до платіжного доручення № 40 від 15.04.2015 р.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 15.04.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрутаром Етол (Україна)» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Груп» укладено договір поставки № 15, за умовами якого позивач зобов'язався постачати, а відповідач - приймати та оплачувати товар в асортименті, кількості та за ціною, що вказані у накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.2. договору розрахунки здійснюються не пізніше 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно до п. 5.3. договору у випадку прострочення оплати товару відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період прострочення оплати.

Договір, відповідно до п. 7.1., набирає чинності з моменту підписання його сторонами та є безстроковим.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору № 15 від 10.01.2014 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 518 450, 16 грн., що підтверджується видатковими накладним, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, наявними у справі банківськими виписками підтверджується оплата відповідачем отриманого за договором № 15 від 10.01.2014 р. товару на загальну суму 277 006, 40 грн., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем порушено умови договору № 15 від 10.01.2014 р. в частині оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Груп» виникла заборгованість у розмірі 251 443, 76 грн., яку Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрутаром Етол (Україна) просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом встановлено, що грошові кошти у сумі 10 000, 00 грн. відповідачем сплачено 15.04.2015 р., тобто у процесі провадження у справі.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення існування предмета спору, за змістом наведеної статті, свідчить про відсутність між сторонами неврегульованих питань.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу , знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи, що після порушення провадження у даній справі відповідач сплатив грошові кошти у сумі 10 000, 00 грн., що є предметом спору у даній справі, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі № 910/17745/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрутаром Етол (Україна)» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Груп» в частині позовних вимог про стягнення 10 000, 00 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо решти вимог, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи із умов договору № 15 від 10.01.2014 р. відповідач зобов'язаний був оплатити поставлений за договором товару не пізніше 30 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів оплати товару у встановлений договором № 15 від 10.01.2014 р. строк не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання договірних зобов'язань не навів.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором № 15 від 10.01.2014 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 241 443, 76 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 53 926, 62 грн. - пені та 12 896, 08 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 524, 533 Цивільного кодексу України грошовим визнається виражене в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Тож, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати поставленого товару за договором № 15 від 10.01.2014 р., приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача за загальний період з 17.02.2014 р. (дата виникнення заборгованості за відповідною поставкою) до 02.11.2014 р. (дата визначена позивачем самостійно з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) з урахуванням часткових проплат та дати виникнення заборгованості за певною поставкою, розмір пені становить 53 926, 62 грн. та 3 % річних 12 896, 08 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені та 3 % річних, судом встановлено, що заявлені до стягнення суми не перевищують розрахунок суду та розраховані арифметично вірно.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат.

Відповідно до п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що частиною другою статі 49 Господарського процесуального кодексу передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Тож, враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що спір у даній справі виник внаслідок порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Груп» зобов'язань щодо оплати поставленого товару, суд вважає за необхідне покласти на відповідача судовий збір в часині припинення провадження у даній справі.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрутаром Етол (Україна)» задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі № 910/17745/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрутаром Етол (Україна)» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Груп» в частині позовних вимог про стягнення 10 000, 00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Груп» (01014, м. Київ, провулок Мічуріна, 3/2А, оф. 3, код ЄДРПОУ 37192853), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрутаром Етол (Україна)» (03680, м. Київ, вул. Ак. Заболотного, 150А, код ЄДРПОУ 39001959) заборгованість у розмірі 241 443, 76 (двісті сорок одна тисяча чотириста сорок отри грн. 76 коп.) грн., 53 926, 62 (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот двадцять шість грн. 62 коп.) грн. - пені, 3 % річних у сумі 12 896, 08 (дванадцять тисяч вісімсот дев'яносто шість грн. 00 коп.) грн. та 6 165, 33 (шість тисяч сто шістдесят п'ять грн. 53 коп.) грн. - судового збору.

4 . Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 20.04.2015 р.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Демидов В.О.

Марченко О.В.